Справа № 175/4027/17
Провадження № 2/932/2133/21
(заочне)
29 березня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Кондрашова І.А.,
за участі секретаря судового засідання Мотуз Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення суми, -
У жовтні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення суми в уточненій редакції якого просив суд стягнути з відповідача на його користь інфляційні витрати на суму боргу та три відсотки річних за невиконання грошового зобов'язання, а саме грошові кошти в сумі 3 802 760,98 грн., а також суму понесених судових витрат у розмірі 8 320,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2012, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики від 04.06.2008 та від 10.03.2009 у розмірі 2 143 279 грн., 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
З огляду на те, що станом на день подання позову, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2012 не виконано, ОСОБА_1 вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції , а також трьох процентів річних від простроченої суми, які нараховані за період з 16 травня 2012 року по 12 липня 2018 року.
Відповідачем надано відзив, доводи викладені в якому зводяться до не згоди з заявленими позовними вимогами. Так, ОСОБА_2 зазначено, що індекс інфляції може бути нарахований лише за невиконання грошового зобов'язання вираженого у гривневій грошовій одиниці, а тому, оскільки договір було укладено в іноземній валюті, нарахування індексу інфляції є безпідставним. Крім того, надано інший розрахунок індексу інфляції. Також, в матеріалах справи міститься заява про застосування строку позовної давності стосовно нарахувань, які виникли за період з 01.05.2012 по 30.10.2014.
Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Реброва С.О. від 17.11.2017 відкрито провадження у справі.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 ухвалу судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2017 скасовано, справу направлено на розгляд до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 04.06.2018 прийнято до свого провадження.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2019 відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів позики.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.06.2020, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу від 01.11.2019 залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу, без змін.
У зв'язку з відстороненням судді ОСОБА_3 ,, від здійснення правосуддя, справу було передано судді Кондрашову І.А. яким за ухвалою від 15.06.2021 її прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.12.2021 визнано явку позивача або його представника, у судове засідання, обов'язковою.
Від позивача та його представника надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких зазначено про підтримання заявлених позовних вимог.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день, час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не сповістила, жодних клопотань не надіслала.
Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надано, тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.
Так, відповідно до копії рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2012 (провадження №22-ц/490/3793/12) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково. Розірвано договір позики від 10.03.2009 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 143 279,00 грн. на відшкодування боргу, 1 700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2012 набрало законної сили 15.05.2012.
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Дніпропетровського РУЮ Циганенко Г.І. від 21.07.2014 відкрито виконавче провадження (ВП ;№44074376) з виконання виконавчого листа №2-2268/11 виданого 11.06.2012 апеляційним судом Дніпропетровської області про стягнення основного боргу, витрат про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на загальну суму 2 145 099,00 грн.
Відповідно до інформаційної довідки стосовно стану виконавчого провадження (ВП ;№44074376), рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2012, не виконане.
Згідно з розрахунком (наданим позивачем) інфляційних витрат нарахованих на суму боргу, яка становить 2 145 099,00 грн. за період з травня 2012 року по червень 2018 року включно складає 1 261 318,21 грн. Три проценти річних нарахованих на суму боргу у, яка становить 2 145 099,00 грн. за період з 16 травня 2012 року по 12 липня 2018 року включно складає 396 343,77 грн.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом ст.ст.524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку викладеного в постанові ВП/ВС від 16.05.2018 прийнятій за результатами розгляду справи №686/21962/15, ВП/ВС погоджується з висновком ВСУ, викладеним у постанові від 01.10.2014 у справі №6-113цс14, згідно з яким відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням. Також зазначено про те, що оскільки грошове зобов'язання між сторонами про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди визначене за рішенням суду саме у гривні, тому застосування до правовідносин між сторонами статті 625 ЦК України не суперечить правовій позиції, сформульованій у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15. Крім того вказано, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, з огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції, а також трьох процентів річних за не виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2012 є правомірними, оскільки судове рішення про стягнення суми вираженої у грошовій одиниці - гривні по своїй суті є не договірним зобов'язанням, на яке поширюється дія приписів ст.625 ЦК України і яке наразі не виконане.
Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю утри роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Відповідно до висновку ВП/ВС викладеного у постанові від 08.11.2019 прийнятого за результатами розгляду справи №, ВП/ВС погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
З огляду на вищевикладене підлягають нарахуванню санкції передбачені ст.625 ЦК України, які виникли за період з 26.10.2014 (26.10.2017 відправлення позову поштовим зв'язком) по 12.07.2018 та дорівнюють:
-інфляційні витрати (період 26.10.2014 - 12.07.2018; сума - 2 155 922,26 грн., що нарахована на суму 2 145 099,00 грн.): листопад 2014 - 101,90 грн., грудень 2014 - 103,00 грн., січень 2015 - 103,10 грн., лютий 2015 - 105,30 грн., березень 2015 - 110,80 грн., квітень 2015 - 114,00 грн., травень 2015 - 102,20 грн., червень 2015 -100,40 грн., липень 2015 - 99,00 грн., серпень 2015 - 99,20 грн., вересень 2015 - 102,30 грн., жовтень 2015 - 98,70 грн., листопад 2015 - 102,00 грн., грудень 2015 - 100,70 грн., січень 2016 - 100,90 грн., лютий 2016 - 99,60 грн., березень 2016 - 101,00 грн., квітень 2016 - 103,50 грн., травень 2016 - 100,10 грн., червень 2016 - 99,80 грн., липень 2016. - 99,90 грн., серпень 2016 - 99,70 грн., вересень 2016- 101,80 грн., жовтень 2016 - 102,80 грн., листопад 2016 - 101,80 грн., грудень 2016 - 100,90 грн., січень 2017- 101,10 грн., лютий 2017 - 101,00 грн., березень 2017- 101,80 грн., квітень 2017- 100,90 грн., травень 2017- 101,30 грн., червень 2017 - 101,60 грн., липень 2017 - 100,20 грн., серпень 2017 - 99,90 грн., вересень 2017 - 102,00 грн., жовтень 2017 - 101,20 грн., листопад 2017 - 100,90 грн., грудень 2017- 101,00 грн., січень 2018- 101,50 грн., лютий 2018 - 100,90 грн., березень 2018 - 101,10 грн., квітень 2018-100,80 грн., травень 2018 -100,00 грн., червень 2018-100,00 грн.;
-три відсотки річних (період 26.10.2014 - 12.07.2018) період прострочення грошового зобов'язання 1356 днів; сума - 238 899,38 грн., що нарахована на суму 2 145 099,00 грн.
Вказаний розрахунок було здійснено за допомогою калькулятора розрахунку штрафних санкцій передбачених ст.625 ЦК України, який розміщено на інтерактивній базі ЛІГА-ЗАКОН.
До періоду з 16.05.2012 по 25.10.2014 застосовано строк позовної даності за заявою відповідача, яка міститься в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до вищезазначеної постанови ВП/ВС, у кредитора наявне право нарахування санкцій передбачених ст.625 ЦК України до моменту усунення порушення грошового зобов'язання. Строк позовної давності, у справах даної категорії, обчислюється з моменту набранням рішенням законної сили, а не з моменту видачі виконавчого листа або пред'явлення його до виконання.
Крім того, суд зауважує на тому, що оскільки ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2017 було відкрито провадження у справі, то відсутні підстави, які б вказували на необхідність врахування дати винесення судом апеляційної інстанції постанови про направлення справи на розгляд, за належною підсудністю, до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (03.05.2018).
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, відсутність у суду права на вихід за межі заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню суми нараховані у відповідності до вимог ст.625 ЦК України на суму боргу у розмірі 2 145 099,00 грн. за період з 26.10.2014 - 12.07.2018, а саме: три відсотки річних - 238 899,38 грн., інфляційні витрати - 1 261 318,21 грн. (в межах заявлених вимог).
На підставі викладеного, згідно ст. ст. 253-267, 526, 530, 536, 654, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 141, 258, 259, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення суми, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_2 ) суму нараховану у відповідності до вимог ст.625 ЦК України за період з 26.10.2014 - 12.07.2018, у розмірі 1 500 217,59 (один мільйон п'ятсот тисяч двісті сімнадцять) гривень 59 коп., яка складається з: три відсотки річних - 238 899 (двісті тридцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) гривень 38 коп., інфляційні витрати - 1 261 318 (один мільйон двісті шістдесят одна гривня триста вісімнадцять) гривень 21 коп. (в межах заявлених вимог).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 8 320 (вісім тисяч триста двадцять) гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ігор КОНДРАШОВ