Справа № 932/18722/19
Провадження № 2/932/1164/21
06 квітня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Кондрашова І.А.,
за участі секретаря судового засідання Мотуз Я.А.,
представника відповідача - адвоката Хоменко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення кредитної заборгованості, -
У грудні 2019 року позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду із позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення кредитної заборгованості в якій просило суд, стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 19 525,38 доларів США, що за курсом 23,49 грн., відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.12.2019 складає 458 651,18 грн. станом на 16.12.2019 за кредитним договором №2008-049-М та вирішити питання розподілу судових витрат.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» посилалось на те, що 11.06.2008 між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2008-049-М відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 24 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування грошима на рівні 18 річних та з кінцевим строком повернення до 13.05.2013.
На забезпечення належного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №2008-049-М, міжбанком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 11.06.2008 було укладено договори поруки, згідно з умовами яких, останні поручилися відповідати перед кредитодавцем, в якості солідарних боржників, у разі не виконання позичальником умов кредитного договору.
З огляду на те, що ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконані, кошти не повернуто, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом.
Відповідачем ОСОБА_1 було надано відзив, доводи викладені в якому зводяться до не згоди з заявленими позовними вимогами. Так, позивачем зазначено про пропуск позовної давності до заявлених вимог. Також вказано про не правомірність нарахування відсотків після закінчення строку кредитування. Крім того, зазначено про не надання позивачем доказів щодо перерахування кредитних коштів.
Позивачем було надано відповідь на відзив в якому зазначено про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, а також вказано про правомірність нарахування відсотків, які відповідно до умов договору, підлягають нарахуванню до повного виконання зобов'язань позичальника за договором.
Відповідачем ОСОБА_1 надано заперечення, в яких зазначено про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог та не відповідність тверджень позивача приписам матеріального права.
Позивачем надано письмові пояснення, доводи викладені в яких є аналогічними до доводів зазначених у відповіді на відзив.
Відповідачем ОСОБА_2 було надано відзив та заперечення, доводи викладені в яких зводяться до не згоди з заявленими позовними вимогами з огляду на те, що порука є припиненою у зв'язку із зміною основного зобов'язання без згоди поручителя в наслідок чого збільшилася його відповідальність, а також у зв'язку із пропуском строку звернення до суду визначеного приписами ч.4 ст.559 ЦК України. Крім того було подано заяву про застосування строку позовної давності (загального).
Позивачем було надано відповідь на відзив та письмові пояснення, доводи викладені в яких зводяться до не згоди з твердженнями відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенка Ю.Г. від 10.04.2020 відкрито провадження у справі.
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_4 у відставку, справу було передано судді Кондрашову І.А. яким за ухвалою від 06.08.2021 її прийнято до провадження та вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві.
Інші сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, про причини не явки суд не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.
Так, як вбачається з копії кредитного договору №2008-049-М від 11.06.2008 укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 , остання отримала у кредит кошти розміром 24 000,00 долари США зі сплатою відсотків за користування на рівні 18 річних, з кінцевим строком повернення - 13.05.2013.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за договором №2008-049-М, 11.06.2008 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №2008-049-М/1, відповідно до умов якого, останній взяв на себе зобов'язання відповідати як солідарний боржник, у разі не виконання ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань. Вказаний договір містить посилання, що строк його дії визначається повним виконання основного зобов'язання. Строк позовної давності, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права, п'ять років.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за договором №2008-049-М, 11.06.2008 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №2008-049-М/2, відповідно до умов якого, останній взяв на себе зобов'язання відповідати як солідарний боржник, у разі не виконання ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань. Вказаний договір містить посилання, що строк його дії визначається повним виконання основного зобов'язання. Строк позовної давності, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права, п'ять років.
На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано її розрахунок та виписку по рахунку. Згідно з розрахунком заборгованості, її розмір станом на 16.12.2019 становить 19 525,38 доларів США яка складається з: 4 838,10 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 14 687,28 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Відповідно до копі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.11.2014 (справа №200/3824/14), в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2008-049-М від 11.06.2008, яка станом на 20.01.2014 становить 10 308,85 доларів США та складається з: 5 966,56 доларів США - заборгованість за кредитом, 3 232,04 доларів США - заборгованість за процентами, 1 110,25 доларів США - пеня; звернуто стягнення на автобус марки «DAIMLER-CHREYSLER» державний номерний знак НОМЕР_1 . Позов, за результатами якого було ухвалено вказане рішення, відповідно до інформації, яка міститься в автоматизованій системі документообігу суду, надійшов до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 12.03.2014.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, і сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Виходячи з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, позивач має право вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом стягнення заборгованості за тілом кредита та відсотками, у зв'язку з чим вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредита з ОСОБА_5 є законними.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю утри роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, та в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.
Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на те, що позивач, з даним позовом, звернувся до суду 23.12.2019 року, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.11.2014 (справа №200/3824/14) ухвалено за результатами позову, який надійшов до суду 12.03.2014, заявлені вимоги щодо стягнення з ОСОБА_5 тіла кредита, не підлягають задоволенню, з огляду на приписи ч.4 ст.267 ЦК України (позивач повинен був реалізувати своє право на стягнення заборгованості, за вказаних обставин, з урахуванням переривання строку позовної давності зверненням до суду з позовом за результатами якого 26.11.2014 було ухвалено судове рішення, до 13.03.2017).
Вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за відсотками також не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з висновком до якого дійшла ВП/ВС у постанові від 05.04.2023 прийнятій за результатами розгляду справи №910/4518/16, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Тобто, оскільки строк на який було надано кошти в користування встановлено умовами кредитного договору - не пізніше 13.05.2013, нарахування відсотків, у розмірі визначеному договором та з підстав встановлених ст.1054 ЦК України, можливе лише у межах строку кредитування.
Виходячи з того, що за наявною у справі копією рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.11.2014 стягнуто заборгованість за відсотками станом на січень 2014 року, заявлені позовні вимоги щодо стягнення вказаної складової заборгованості не ґрунтуються на законі, оскільки нарахування відсотків, за даним договором, можливе лише у межах строку кредитування і припиняється у день його закінчення.
Послання позивача з приводу того, що строк дії договору встановлено до повного виконання зобов'язання у зв'язку з чим відсотки за договором можуть нараховуватись до повного погашення заборгованості не є доцільним, оскільки вказане не впливає на строк кредитування.
Що ж до вимог пред'явлених до поручителів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ч.1 ст.553, ч.1,2 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).
Згідно із ч.4 ст.559 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Зважаючи на наведене, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення, вимоги позивача до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки строк виконання основного зобов'язання спив ще у 2013 році, а з позовом банк звернувся до суду у 2019 році.
Визначення в договорах поруки строку його дії «до повного виконання зобов'язань за кредитним договором» є абстрактним, у зв'язку з чим до визначення строку дії поруки у виниклих правовідносинах застосуванню підлягає строк (позовна давність) погоджений сторонами - 5 років, який починає свій відлік з моменту порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
На підставі викладеного, згідно ст. ст. 253-267, 526, 530, 536, 654, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 141, 258, 259, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), про стягнення заборгованості, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя Ігор КОНДРАШОВ