Іменем України
Додаткове Рішення
"15" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/166/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засіданні Борисова Н.В.,
розглянувши зареєстровану 05.06.2023 р. за вх. № 2-787/23
заяву Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни
про ухвалення додаткового рішення
по справі № 916/166/23
за позовом Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни
до відповідача: Державного підприємства "ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО "ЮЖНИЙ" СЕЛЕКЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНОГО ІНСТИТУТУ-НАЦІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ НАСІННЄЗНАВСТВА ТА СОРТОВИВЧЕННЯ"
про стягнення 2819382,28 грн заборгованості,
за участю представників сторін:
від позивача: Поправка Д.Ю.
від відповідача: не з'явився,
Встановив:
09.01.2023 р. від Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява про стягнення з Державного підприємства "ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО "ЮЖНИЙ" СЕЛЕКЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНОГО ІНСТИТУТУ-НАЦІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ НАСІННЄЗНАВСТВА ТА СОРТОВИВЧЕННЯ" 2819382,28 грн заборгованості, з яких 2378791,98 грн основного боргу, 315842,95 грн пені, 18950,57 грн 3% річних та 105796,78 грн інфляційних нарахувань, у зв'язку із неналежним виконанням умов укладеного 06.06.2022 р. договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 06/06/22 в частині своєчасної та остаточної сплати орендної плати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 09.01.2023 р. позовній заяві Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/166/23 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2023 р. прийнято позовну заяву Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/166/23, ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
16.05.2023 р. Фізичною особою-підприємцем Папушко Галиною Володимирівною заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 р. заявлені Фізичною особою-підприємцем Папушко Галиною Володимирівною позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО "ЮЖНИЙ" СЕЛЕКЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНОГО ІНСТИТУТУ-НАЦІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ НАСІННЄЗНАВСТВА ТА СОРТОВИВЧЕННЯ" 2129364,00 грн основного боргу, 50000,00 грн пені, 17939,69 грн 3% річних, 99618,35 грн інфляційних нарахувань та 38189,20 грн судового збору.
05.06.2023 р. Фізичною особою-підприємцем Папушко Галиною Володимирівною представлено до господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Державного підприємства "ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО "ЮЖНИЙ" СЕЛЕКЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНОГО ІНСТИТУТУ-НАЦІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ НАСІННЄЗНАВСТВА ТА СОРТОВИВЧЕННЯ" 40000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 06.06.2023 року розгляд заяви призначено на 15.06.2023 року.
У призначене на 15.06.2023 р. судове засідання представник Державного підприємства "ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО "ЮЖНИЙ" СЕЛЕКЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНОГО ІНСТИТУТУ-НАЦІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ НАСІННЄЗНАВСТВА ТА СОРТОВИВЧЕННЯ", не з'явився. Про засідання суду повідомлялвся шляхом надсилання ухвали суду від 06.06.2023 р. на наявні в матеріалах справи адреси електронної пошти.
Верховним Судом у постанові від 28.04.2023 р. у справі № 904/272/22 зазначено, що в умовах воєнного стану надсилання судових рішень на електронну пошту, яка зазначена учасником процесу в поданих ним документах як власна електронна адреса, є доцільним і спрямованим на досягнення мети, яка полягає у повідомленні учасника процесу про ухвалене судове рішення.
Вислухавши пояснення представника заявника, 15.06.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
Як зазначив заявник,в межах розгляду даної справи, 15 травня 2023 року, Позивачкою до суду було направлено Заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яку було залучено до матеріалів справи. До зазначеної Заяви Позивачкою було долучено наступні документи: Засвідчена копія Договору № 25 про надання правничої допомоги від 30 грудня 2022 року; Засвідчена копія Додаткової угоди № 1 до Договору № 25 про падання правничої допомоги від 30 грудня 2022 року; Засвідчена копія Платіжної інструкції № 183 від 17.03.2023 року; Засвідчена копія Платіжної інструкції № 11 від 11.05.2023 року; Засвідчена копія Акту приймання-передачі наданих послуг від 15.05.2023 року.
”16" травня 2023 року Господарським судом Одеської області було ухвалене Рішення, яким було частково задоволено позовні вимоги Позивачки, а також вирішено питання щодо стягнення з Відповідача судових витрат на сплату судового збору. Про те судом не було вирішено питання щодо стягнення з Відповідача понесених Позивачкою витрат на правничу допомогу.
30 грудня 2022 року між Позивачкою та Адвокатом Поправкою Д.Ю. було укладено Договір про надання правової допомоги.
Пункт 4.1. Договору визначає: "За падання правової допомоги по даному Договору, клієнт зобов'язується виплатити адвокату винагороду (гонорар), розмір якої Сторони погоджують окремою угодою".
На виконання вказаного положення Договору. 30.12.2022 між Позивачкою та Адвока том було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги.
Пункт 1 зазначеної Додаткової угоди вказує: "Сторони дійшли згоди, що Клієнт оплачує послуги Адвоката за представлення його інтересів в Господарському суді Одеської області, в справі за позовом ФОП Папушко Г.В. до ДП "Дослідне господарство "Южиий" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення суми боргу, наступним чином:
Протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту укладення цієї Угоди, Клієнт сплачує на користь Адвоката грошові кошти в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок;
Протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту закриття підготовчого засідання по вказаній в цьому пункті справі. Клієнт сплачує на користь Адвоката грошові кошти в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок”.
17 березня 2023 року Позивачкою було сплачено па користь Адвоката грошові кошти в сумі 20 000.00 гри., що підтверджується Платіжною інструкцією № 183.
11 травня 2023 року Позивачкою було сплачено на користь Адвоката грошові кошти в сумі 20 000,00 гри., що підтверджується Платіжною інструкцією №11.
15 травня 2023 року між Позивачкою та Адвокатом було складено Акт наданих послуг, яким визначено перелік послуг, які були надані Адвокатом станом на 15.05.2023, а також час витрачений на надання таких послуг.
Відтак, заявник просить суд стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» на користь ФОП Папушко Г.В. суму понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.
Статтею 15 ГПК України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно із статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно із статтею 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зі змісту частини 3 статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
В ході розгляду справи представником Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни заявлено, що докази понесених стороною судових витрат будуть надані позивачем у визначені чинним процесуальним законодавством строки.
Частиною другою статті 126 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до положень частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 р. у справі № 916/1340/18.
Господарським судом встановлено, що 30 грудня 2022 року між Позивачкою та Адвокатом Поправкою Д.Ю. було укладено Договір про надання правової допомоги.
Пункт 4.1. Договору визначає: "За падання правової допомоги по даному Договору, клієнт зобов'язується виплатити адвокату винагороду (гонорар), розмір якої Сторони погоджують окремою угодою".
На виконання вказаного положення Договору. 30.12.2022 між Позивачкою та Адвока том було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги.
Пункт 1 зазначеної Додаткової угоди вказує: "Сторони дійшли згоди, що Клієнт оплачує послуги Адвоката за представлення його інтересів в Господарському суді Одеської області, в справі за позовом ФОП Папушко Г.В. до ДП "Дослідне господарство "Южиий" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення суми боргу, наступним чином:
Протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту укладення цієї Угоди, Клієнт сплачує на користь Адвоката грошові кошти в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок;
Протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту закриття підготовчого засідання по вказаній в цьому пункті справі. Клієнт сплачує на користь Адвоката грошові кошти в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок”.
17 березня 2023 року Позивачкою було сплачено па користь Адвоката грошові кошти в сумі 20 000.00 гри., що підтверджується Платіжною інструкцією № 183.
11 травня 2023 року Позивачкою було сплачено на користь Адвоката грошові кошти в сумі 20 000,00 гри., що підтверджується Платіжною інструкцією №11.
15 травня 2023 року між Позивачкою та Адвокатом було складено Акт наданих послуг, яким визначено перелік послуг, які були надані Адвокатом станом на 15.05.2023, а також час витрачений на надання таких послуг.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.
Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).
За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”).
За змістом частини 3 статті 27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦУ України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно із статтею 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”.
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.
Відповідно до укладеного 30 грудня 2022 року між Позивачкою та Адвокатом Поправкою Д.Ю. Договір упро надання правової допомоги.
Пункт 4.1. Договору визначає: "За падання правової допомоги по даному Договору, клієнт зобов'язується виплатити адвокату винагороду (гонорар), розмір якої Сторони погоджують окремою угодою".
На виконання вказаного положення Договору. 30.12.2022 між Позивачкою та Адвока том було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги.
Пункт 1 зазначеної Додаткової угоди вказує: "Сторони дійшли згоди, що Клієнт оплачує послуги Адвоката за представлення його інтересів в Господарському суді Одеської області, в справі за позовом ФОП Папушко Г.В. до ДП "Дослідне господарство "Южиий" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про стягнення суми боргу, наступним чином:
Протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту укладення цієї Угоди, Клієнт сплачує на користь Адвоката грошові кошти в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок;
Протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту закриття підготовчого засідання по вказаній в цьому пункті справі. Клієнт сплачує на користь Адвоката грошові кошти в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок”.
17 березня 2023 року Позивачкою було сплачено па користь Адвоката грошові кошти в сумі 20 000.00 гри., що підтверджується Платіжною інструкцією № 183.
11 травня 2023 року Позивачкою було сплачено на користь Адвоката грошові кошти в сумі 20 000,00 гри., що підтверджується Платіжною інструкцією №11.
15 травня 2023 року між Позивачкою та Адвокатом було складено Акт наданих послуг, яким визначено перелік послуг, які були надані Адвокатом станом на 15.05.2023, а також час витрачений на надання таких послуг.
Дослідивши та проаналізувавши зазначені умови укладеного між ФОП Папушко Г.В. та Адвокатом Поправкою Д.Ю. договору, додаткової угоди до нього та Платіжними інструкціями, господарський суд встановив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений додатковою угодою №1 правової допомоги у вигляді фіксованої суми.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як “форма винагороди адвоката”, але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
З огляду на викладене господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що розглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між Позивачем та адвокатом у договорі про надання правової допомоги від 30.12.2022 р., додатковій угоді до цього договору, означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Позивачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом відповідача час на надання послуг правничої допомоги та зазначеного кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України ).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.
У постанові Верховного Суду від 09.02.2023 р. у справі № 921/434/21 зазначено, що принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Позивачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною 4 статті 126 та частиною 5 статті 129 ГПК України, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Господарський суд, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат із складністю справи, зазначає, що справа не є складною, не містить складних юридичних конструкцій, а також не містить великого обсягу доказів.
Оцінюючи співмірність витрат Позивача на оплату послуг адвоката за надання правової допомоги у цій справі в розмірі 40 000,00 грн з обґрунтованістю та пропорційністю до предмета спору, господарський суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу не є пропорційним до предмета спору та є необґрунтованим.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як складність справи, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Позивачем, у розмірі 20 000,00 грн.
При цьому господарський суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому Позивачем розмірі 40 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності, справедливості, в той же час, відмова у повному обсязі у задоволенні витрат Позивача на правничу допомогу, не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право Позивача на правомірне очікування стороною, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.123,126,129,238,240,244, Господарського процесуального кодексу України, -
1.Заяву Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
2.Стягнути з з Державного підприємства "ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО "ЮЖНИЙ" СЕЛЕКЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНОГО ІНСТИТУТУ-НАЦІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ НАСІННЄЗНАВСТВА ТА СОРТОВИВЧЕННЯ" (67668, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Великий Дальник, вул. Маяцька, буд. 26, Код ЄДРПОУ 05528906) на користь Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 20 000/двадцять тисяч/грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у справі № 916/166/23.
3. В задоволенні решти заяви відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 20 червня 2023 р.
Суддя С.Ф. Гут