79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.06.2023 Справа № 914/1240/23
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС ПЛЮС», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Україна», с. Ставчани, Львівська область
про стягнення 57 121,52 грн заборгованості
Без виклику сторін.
ПРОЦЕС.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС ПЛЮС» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Україна» про стягнення 57 121,52 грн заборгованості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 18.04.2023 року справу №914/1240/23 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Ухвалою від 21.04.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та постановив здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін.
20.06.2023, дослідивши наявні у справі докази та викладені у заявах по суті спору пояснення, врахувавши, що сторони належним чином повідомлені про розгляд даного спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи підписав рішення без його проголошення.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.
Аргументи позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач повідомляє, що 17.10.2019 року між сторонам був укладений договір поставки №314-КП. На виконання умов вищезгаданого договору позивач поставив відповідачу у період з 09.11.2022 по 28.12.2022 товар на загальну суму 54 535,15 грн. Відповідач вартість поставленого товару оплатив частково.
Станом на 30.03.2023 заборгованість відповідача перед позивачем становить 54 111,34 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків.
Відтак, станом на момент подання позову до суду, постачальник здійснив поставку товару, однак відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором поставки №314-КП від 17.10.2019 року в частині часткової оплати вартості поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 54 111,34 грн.
Крім того, з огляду на вказані обставини, позивач, враховуючи порушення відповідачем умов договору, просить суд стягнути з ТзОВ «Рітейл Україна» 54 111,34 грн основного боргу, 2 300,63грн пені, 276,08 грн 3% річних та 433,47 грн інфляційних втрат відповідно до договору поставки №314-КП від 17.10.2019 року.
Аргументи відповідача.
Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 21.04.2023 року п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів, заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не подавав.
З інформації на офіційній веб-сторінці АТ «Укрпошта»: https://www.ukrposhta.ua/ на вкладці «Трекінг» за номером поштового відправлення №7901414885163 вбачається, що скерована на юридичну адресу відповідача (вул. Шевченка, 9А, с. Ставчани, Львівський район, Львівська область, 81118) копія ухвали суду від 21.04.2023 про відкриття провадження у справі була ним отримана 25.04.2023.
Таким чином, суд зазначає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов'язків.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частиною 8 статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до чинного законодавства України, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів, які містяться у матеріалах справи для вирішення спору, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
17.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС ПЛЮС» (позивач; постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Україна» (відповідач; покупець) був укладений договір поставки №314-КП, відповідно до предмету якого постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у договорі.
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, далі «Товар», на умовах цього договору.
Згідно з п.1.2. договору, найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, вказується в додатку №1 «Специфікація», який е невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.2.1. договору, товар поставляється постачальником окремими партіями відповідно до замовлень на поставку. Постачальник зобов'язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, в кількості і на дату, зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами і за свій рахунок. У разі підписання сторонами додатка №7 «Графік поставок», терміни поставки визначаються відповідно до підписаного додатку №7.
Пунктом 2.5. договору передбачено, що замовлення вважається прийнятим до виконання, і постачальник гарантує його виконання з моменту доставки замовлення постачальнику. Моментом доставки замовлення вважається момент доставки замовлення на адресу електронної пошти постачальника, вказаний в додатку №4 або момент доставки замовлення постачальнику на електронній платформі.
Відповідно до п. 2.7. договору, у разі, коли поставка здійснюється на склад покупця,постачальник зобов'язаний до 17 годин дня, що передує дню поставки, направити оформлену накладну за допомогою системи EDІ. У разі, якщо постачальник не працює по системі EDІ, оформлена накладна налається покупцю на адресу електронної повіти, зазначеної в додатку №4.
Згідно з умовами п.2.8. договору, зобов'язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару і повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцеві згідно з умовами цього договору та чинного законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, то виконав свої зобов'язання щодо поставки, якщо він здійснив поставку товарів: в узгоджений із покупцем день і час; в асортименті і кількості, згідно замовленню; за пінами, затвердженими сторонами в специфікації; з повним пакетом супровідної документації; в повній відповідності з чинним законодавством України і умовами даного договору.
Відповідно до п.6.1. договору, ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами Специфікації та може бути змінена виключно за попереднім погодженням з покупцем не більше, ніж один раз на місяць і не більше, ніж на 5% від поточної ціни. Постачальник зобов'язаний скерувати покупцю пропозицію про зміну ціни за 21 календарний день до моменту зміни. Нова ціна починає діяти з дати, зазначеної в Специфікації. У разі збільшення закупівельної ціни покупець мас право відмовитися від подальших закупівель товару.
Відповідно до погодженого протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки №314-КП від 17.10.2019 року,пункт 6.1. договору доповнено наступним змістом: «У випадку, якщо покупець не погоджує протягом встановленого строку Специфікацію у новій редакції, постачальник із спливом 14-денного строку вправі припинити подальшу поставку товару за договором, звільняючись від будь-якої відповідальності з невиконання подальших замовлень покупця».
У разі, якщо супровідні документи на товар, видаткова накладна або рахунок постачальника містять вказівки на ціну товарів вище, ніж ціна, зазначена в узгодженій Сторонами специфікації, то діє ціна, зазначена в узгодженій Специфікації. Розрахунки за поставлений товар здійснюються виключно на підставі цін, зазначених у Специфікації (пункт 6.2. договору).
Відповідно до умов п.6.5 договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Оплата товару, що поставляється в нову торгову точку покупця, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дня першої поставки товару в нову торгову точку або РЦ.
Згідно до умов пункту 6.6. договору, вимога постачальника по оплаті поставленого товару може бути припинена шляхом зарахування вимог покупця по оплаті поверненого товару або товару, що підлягає поверненню постачальнику, вимог покупця по оплаті послуг, зазначених в додатку №6 до цього договору, вимог покупця по оплаті штрафів, інших зустрічних вимог покупця за цим договором і іншим договорами, укладених між сторонами. Залік здійснюється за письмовою заявою покупця, спрямованому на поштову адресу постачальника. Протоколом узгодження розбіжностей до договору поставки №314-КП від 17.10.2019 року пункт 6.6. слід вважати у наступній редакції: «Взаємозалік зустрічних однорідних грошових вимог між сторонами здійснюється виключно шляхом укладення письмової угоди».
Відповідно до п.11.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року. У разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.
Згідно з умовами п.11.2. договору, закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, що мало місце в період дії договору.
Будь-які зміни умов цього договору оформляються шляхом додаткових угод і додатків до цього договору і набувають юридичну силу з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін (п.11.3. договору).
Відповідно до протоколу розбіжностей до договору поставки №314-КП від 17.10.2019, затверджений та підписаний сторонами, узгоджено доповнити договір п.8.12. наступного змісту: « 8.12. У разі несвоєчасні оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки виконання зобов'язання».
Відповідно до умов, «даний протокол розбіжностей є невід'ємною частиною договору поставки №314-КП від 17.10.2019, що був укладений між сторонами. Пункти договору, з приводу яких виникли розбіжності, вважаються викладеними у тій редакції, яка погоджена сторонами у даному протоколі розбіжностей. Пункти договору, не викладені в цьому протоколі розбіжностей, залишаються без змін».
08.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Україна» була укладена додаткова угода до договору поставки №314-КП від 17.10.2019 року.
За умовами п.1. додаткової угоди, з моменту підписання цієї додаткової угоди сторони погодили і встановили наступне: перелік відповідальних осіб, уповноважених покупцем приймати товарно-матеріальні цінності від постачальника, з зазначенням їх паспортних даних та із зразками їх підписів (перелік осіб, що мають повноваження на здійснення господарської операції в інтересах юридичної особи або фізичної особи-підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором);зразки відбитків печаток (штампів), якими засвідчуються документи, що підтверджують прийняття поставленого постачальником товару (товарно-матеріальні цінності тощо), особами уповноваженими покупцем.
01.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Україна» була укладена додаткова угода до договору поставки №314-КП від 17.10.2019 року.
Відповідно до п.1 додаткової угоди від 01.09.2022 року, сторони прийняли рішення викласти п.6.5, 6.9, 7.8. договору в наступній редакції: « 6.5. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника кожних 30 календарних днів за реалізований товар, але не пізніше 60 (шістдесят календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Покупець надає постачальнику звіт по реалізованому товару кожні 29 календарних днів. У випадку не подання покупцем вищевказаного звіту, а також не здійснення своєчасної оплати поставленого товару постачальник вправі припинити подальші поставки товару покупцю без застосування з боку покупця жодного виду відповідальності.»
Умовами додаткової угоди від 01.09.2022 року до договору поставки №314-КП від 17.10.2019 року, сторонами погоджено, що пункт 6.9. - виключити з договору.
Відповідно до п.2. додаткової угоди до договору поставки, додаткова угода набирає чинності з дати її підписання.
Інші пункти договору залишаються без змін (п.3.додатковї угоди).
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 54 535,15 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними №3460840 від 09.11.2022, №3471443 від 17.11.2022, №3471444 від 17.11.2022 та №3538647 від 28.12.2022 року. Товар згідно зазначених видаткових накладних прийнято представником відповідача без зауважень по якості, упаковці та комплектності.
Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач оплатив вартість поставленого позивачем товару частково за видатковою накладною №3460840 від 09.11.2022р. на суму 423,80 грн, таким чином, станом 30.03.2023 заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС ПЛЮС» за поставлений товар становить 54 111,34 грн, про що сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків станом на 28 02.2023.
У матеріалах справи містить акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.2023 по 28.02.2023, підписаний та скріплений мокрими печатками сторін, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 54 111,34 грн.
Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог, окрім суми основного боргу у розмірі 54 111,34 грн, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 300,63 грн пені, 276,08 грн 3 % річних та 433,47 інфляційних втрат, що в загальному розмірі становить 57 121,52 грн заборгованості.
Відповідач доказів погашення заборгованості не подав.
Суд розглядає справу за наявними матеріалами.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Судом встановлено, між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов'язання на підставі укладеного договору поставки №314-КП від 17.10.2019 року, відповідно до умов якого постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у договорі.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з нормою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар у період з 09.11.2022 по 28.11.2022 на суму 54 535,14 грн, який відповідач не оплатив частково відповідно до накладної №3460840 від 09.11.2022 на суму 423,80 грн.
Згідно з п.2.8. договору зобов'язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару і повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцеві згідно з умовами цього договору та чинного законодавств України. Замовлення вважається виконаним, а постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, якщо він здійснив поставку товарів: в узгоджений із покупцем день і час; в асортименті і кількості, згідно замовленню; за цінами, затвердженими сторонами в специфікації, з повним пакетом супровідної документації, в повній відповідності з чинним законодавством України і умовами даного договору.
На підтвердження належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки №314-КП від 17.10.2019 року щодо поставленого відповідачу товару підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків, що підписані сторонами.
Як встановлено судом, відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару, не оплативши такий. Заборгованість на момент подання позову до суду складала 54 111,34 грн.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.5. договору сторонами погоджено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Оплата товару, що поставляється в нову торгову точку покупця, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дня першої поставки товару в нову торгову точку або РЦ.
Відповідно до умов додаткової угоди до договору поставки №314-КП від 17.10.2019 року, підписаної сторонами 01.09.2022 року, сторони прийняли рішення викласти п.6.5. договору у наступній редакції: « 6.5. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника кожних 30 календарних днів за реалізований товар, але не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Покупець надає постачальнику звіт по реалізованому товару кожні 29 календарних днів. У випадку не подання покупцем вищевказаного звіту, а також не здійснення своєчасної оплати поставленого товару постачальник вправі припинити подальші поставки товару покупцю без застосування з боку покупця жодного виду відповідальності».
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на вищевказані обставини, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у розмірі 54 111,34 грн.
Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.
Що стосується заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, то відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні нарахування підлягають до стягнення разом із сумою основного боргу.
Що стосується заявленої до стягнення пені, то суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з пунктами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до протоколу розбіжностей до договору поставки №314-КП від 17.10.2019, затверджений та підписаний сторонами, узгоджено доповнити договір п.8.12. наступного змісту: « 8.12. У разі несвоєчасні оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки виконання зобов'язання».
Відповідно до умов, «даний протокол розбіжностей є невід'ємною частиною договору поставки №314-КП від 17.10.2019, що був укладений між сторонами. Пункти договору, з приводу яких виникли розбіжності, вважаються викладеними у тій редакції, яка погоджена сторонами у даному протоколі розбіжностей. Пункти договору, не викладені в цьому протоколі розбіжностей, залишаються без змін».
У відповідності до ч. 3 ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Укладеним між сторонами договором поставки №134-КП від 17.10.2019 року, відповідно до протоколу розбіжностей, що є додатком до договору, його невід'ємною частино, доповнений п.8.12., що передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання як пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.
З огляду на викладене, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 54 111,34 грн основного боргу за договором поставки №134-КП від 17.10.2019, 2 300,63 грн пені, 276,08 грн 3% річних та 433,47 грн інфляційних витрат.
Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №8031 від 30.03.2023.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 2 684,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Україна» (81118, Львівська область, Пустомитівський район, село Ставчани, вулиця Шевченка, будинок 9А; ідентифікаційний код 36808029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС ПЛЮС» (03115, Київська область, місто Київ, вулиця Миколи Краснова, будинок 27, ідентифікаційний код 36264680) 54 111,34 грн основного боргу, 2 300,63 грн пені, 276,08 грн 3% річних, 433,47 грн інфляційних втрат та 2 684,00 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2023.
Суддя Гоменюк З.П.