79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.06.2023 Справа № 914/2402/17
м.Львів
За позовом: Спільного підприємства “Київ-Захід” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Червоноград Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гравіс”, м.Червоноград Львівської області
про зобов'язання провести державну реєстрацію змін до статуту ТзОВ “Гравіс” у зв'язку із виходом СП “Київ-Захід” із складу учасників товариства, та стягнення вартості частини майна, пропорційної частці у статутному капіталі товариства
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Сосницькій А.А.
Представники сторін:
від позивача: Поліщук Р.А. - представник
від відповідача: не з'явився
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.05.2023 у справі № 914/2402/17 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гравіс (80100, Львівська область, м.Червоноград, пр.Шевченка, 16-а; ідентифікаційний код 30463088) на користь Спільного підприємства “Київ-Захід” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Б.Хмельницького, 85; ідентифікаційний код 20780000) 51 106 500,00 грн. основного боргу, 31 835 820,24 грн. інфляційних втрат, 742 234,40 грн. 3% річних, 838 313,80 грн. судового збору, 356 034,14 грн. витрат на проведення судових експертиз та призначено судове засідання щодо вирішення питання про судові витрати, пов'язані з розглядом справи на 01.06.2023 на 13:30 год.; встановлено сторонам строк до 24.05.2023 включно, для подання суду доказів на підтвердження судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), у зв'язку з розглядом справі №914/2402/17 з доказами скерування їх копій іншій стороні.
23.05.2023, за вх.№2043/23, від представника відповідача поступило клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених відповідачем витрат у розмірі 125500,00 грн. до якого долучив акти приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2023 №1 та від 22.05.2023 №2.
23.05.2023, за вх.№2044/23, від представника позивача поступила заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат (в частині витрат на професійну правничу допомогу), у якому виражено прохання про стягнення з відповідача 501000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До заяви долучено рахунок №19-05/23 від 19.05.2023 на оплату за надання послуг у справі №914/2402/17 згідно з договором про надання правової допомоги від 01.10.2017; додатки №№1-5 до договору від 01.10.2017; акт від 19.05.2023 виконання робіт (послуг) по Договору про надання правової допомоги від 01.10.2017; докази надіслання копій документів відповідачу у справі.
30.05.2023, за вх.№13587/23, від представника позивача поступило доповнення до заяви про постановлення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат від 23.05.2023, до якого долучено платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 29.05.2023, заключну виписку від 29.05.2023 та докази скерування копій цих документів надіслання відповідачу.
Представник позивача в судове засідання 01.06.2023 з'явився вимоги заяви підтримав, просив стягнути з відповідача на користь позивача 501000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача у судове засідання 01.06.2023 не з'явився.
Згідно ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. За таких обставин суд вважає за необхідне розглянути заяву відповідача 1 за наявними матеріалами справи.
При вирішенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.
За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, розподіл судових витрат у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.
Положеннями ст. 221 ГПК України визначено, що у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.
Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зробила висновок, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
На обгрунтування заяви позивача про понесення витрат на професійну правничу допомогу подано наступні документи.
Договір про надання правової допомоги від 01.10.2017 укладений між СП «Київ-Захід» у формі ТзОВ та Адвокатський об'єднанням «Вест Партнерс».
Відповідно до п.1.1. Договору Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.
Згідно п.3.1, 3.2 Договору за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду у розмірі визначеною додатком №1 до цього Договору. В ціну Договору не включені фактичні витрати щодо виконання Адвокатом зобов'язань за Договором.
Додаток до договору №1 від 01.10.2017 до договору від 01.10.2017 у якому сторони визначили вартість наданих юридичних послуг наданих на виконання договору від 01.10.2017: усні консультації - 1000,00 грн/1год.; вивчення матеріалів справи 2000,00 грн/1год; вивчення законодавства, підготування правової позиції 2000,00 грн/1год; складання процесуальних документів 2000,00 грн/1год; участь у судових засіданнях 2500,00 грн за засідання.
Додаток до договору №2 від 01.01.2020 до договору від 01.10.2017 у якому сторони визначили вартість наданих юридичних послуг наданих на виконання договору від 01.10.2017: усні консультації - 2000,00 грн/1год.; вивчення матеріалів справи 3000,00 грн/1год; вивчення законодавства, підготування правової позиції 3000,00 грн/1год; складання процесуальних документів 3000,00 грн/1год; участь у судових засіданнях 3000,00 грн за засідання.
Додаток до договору №3 від 01.01.2021 до договору від 01.10.2017 у якому сторони визначили вартість наданих юридичних послуг наданих на виконання договору від 01.10.2017: усні консультації - 2000,00 грн/1год.; вивчення матеріалів справи 3500,00 грн/1год; вивчення законодавства, підготування правової позиції 3500,00 грн/1год; складання процесуальних документів 3500,00 грн/1год; участь у судових засіданнях 3500,00 грн за засідання.
Додаток до договору №4 від 03.01.2022 до договору від 01.10.2017 у якому сторони визначили вартість наданих юридичних послуг наданих на виконання договору від 01.10.2017: усні консультації - 2500,00 грн/1год.; вивчення матеріалів справи 4000,00 грн/1год; вивчення законодавства, підготування правової позиції 4000,00 грн/1год; складання процесуальних документів 4000,00 грн/1год; участь у судових засіданнях 4000,00 грн за засідання.
Додаток до договору №5 від 02.01.2023 до договору від 01.10.2017 у якому сторони визначили вартість наданих юридичних послуг наданих на виконання договору від 01.10.2017: усні консультації - 2500,00 грн/1год.; вивчення матеріалів справи 4000,00 грн/1год; вивчення законодавства, підготування правової позиції 4000,00 грн/1год; складання процесуальних документів 4000,00 грн/1год; участь у судових засіданнях 5000,00 грн за засідання.
Відповідно Акту від 19.05.2023 виконаних робіт (послуг) по Договору про надання правової допомоги від 01.10.2017 виконавцем на виконання Договору про надання правової допомоги від 01.10.2017 в період з 01.10.2017 по 19.05.2023 надавались Клієнту юридичні послуги у господарській справі №914/2402/17 вартістю 501 000 гривень.
Згідно Акту було надано наступні послуги: участь у судовому засіданні 19.05.2023 -5000 грн; участь у судовому засіданні 10.03.2023 - 5000 грн; участь у судовому засіданні 09.02.2023 - 5000 грн; участь у судовому засіданні 17.01.2023 - 5000 грн; участь у судовому засіданні 21.12.2022 - 4000 грн; участь у судовому засіданні 30.11.2022 - 4000 грн; підготовка та подання письмових пояснень від 28.11.2022 - 9000 грн; підготовка та подання заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28.11.2022 - 15000 грн; ознайомлення з матеріалами справи (клопотання від 16.11.2022) -2500 грн; правовий аналіз та вивчення додаткових письмових пояснень від 07.1 1.2022 - 5000 грн; участь у судовому засіданні 12.10.2022 - 4000 грн; підготовка та подання письмових пояснень від 07.10.2022 - 9000 грн; участь у судовому засіданні 14.09.2022 - 4000 грн; правовий аналіз та вивчення заперечень на заяву про збільшення розміру позовних вимог від 12.09.2022 - 5000 грн; правовий аналіз та вивчення клопотання про приєднання доказів від 12.09.2022 - 5000 грн; підготовка та подання письмових пояснень від 18.08.2022 - 9000 грн; участь у судовому засіданні 18.08.2022 - 4000 грн; підготовка та подання заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17.08.2022 - 15000 грн; участь у судовому засіданні 13.07.2022 - 4000 грн; підготовка та подання письмових пояснень від 08.07.2022 - 9000 грн; підготовка та подання адвокатського запиту від 30.06.2022 - 4000 грн; ознайомлення з матеріалами справи (клопотання від 06.06.2022) - 2500 грн; правовий аналіз та вивчення Висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №3600 від 29.04.2022 - 17000 грн; участь у судовому засіданні 30.11.2021 - 3500 грн; участь у судовому засіданні 22.11.2021 - 3500 грн; правовий аналіз та вивчення клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 19.11.2021 - 5000 грн; участь у судовому засіданні 04.10.2021 - 3500 грн; підготовка та подання заяви (в порядку ст. 169) від 01.10.2021 - 9000 грн; участь у судовому засіданні 22.09.2021 - 3500 грн; правовий аналіз та вивчення клопотання про призначення повторної судової економічної експертизи від 22.06.2022 - 5000 грн; ознайомлення з матеріалами справи (клопотання від 22.09.2021) - 2000 грн; правовий аналіз та вивчення висновку експерта №8309-8311 за результатами проведеної судової товарознавчої експертизи - 15000 грн; правовий аналіз та вивчення висновку експерта №8212-8313 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи - 15000 грн; правовий аналіз та вивчення висновку експерта за результатами повторної оціночно-будівельної експертизи №406/1677-1690 - 15000 грн; правовий аналіз та вивчення висновку експерта №1691/1692/1693/1694/1695 за результатами проведення повторної судової оціночно-земельної експертизи - 15000 грн; правовий аналіз та вивчення висновку експерта №560/561/562/563/564/564 за результатами проведеної додаткової судової транспортно-товарознавчої експертизи - 15000 грн; підготовка та подання пояснень від 26.02.2021 - 9000 грн; ознайомлення з матеріалами справи (клопотання від 24.02.2021) - 2000 грн; участь у судовому засіданні 07.12.2020 - 3000 грн; підготовка та подання додаткових пояснень по суті спору від 19.11.2020 -7500 грн; участь у судовому засіданні 19.11.2020 - 3000 грн; підготовка та подання додаткових пояснень по суті спору від 26.10.2020 - 7500 грн; правовий аналіз та вивчення пояснень від 20.10.2020 - 3000 грн; підготовка та подання додаткових пояснень по суті спору від 15.10.2020 -7500 грн; участь у судовому засіданні 05.10.2020 - 3000 грн; участь у судовому засіданні 16.09.2020 - 3000 грн; підготовка та подання письмових пояснень від 14.09.2020 - 7500 грн; підготовка та подання письмових пояснень від 04.09.2020 - 7500 грн; ознайомлення з матеріалами справи (клопотання від 27.08.2020) - 1500 грн; участь у судовому засіданні 20.08.2020 - 3000 грн; підготовка та подання клопотання про застосування заходів примусу від 23.06.2020 - 7500 грн; ознайомлення з матеріалами справи (клопотання від 13.05.2020) - 2000 грн; підготовка та подання клопотання про застосування заходів примусу від 16.12.2019 - 7500 грн; підготовка та подання клопотання про призначення додаткової судової експертизи майна від 16.12.2019 - 7500 грн; правовий аналіз та вивчення висновку судової автотоварознавчої експертизи №2514-2523 - 10000 грн; підготовка та подання клопотання про призначення повторної судової оціночно-будівельної експертизи від 27.09.2019 - 7500 грн; підготовка та подання клопотання про призначення повторної судової земельно-оціночної експертизи від 27.09.2019 - 7500 грн; правовий аналіз та вивчення висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №2529-2543 - 10000 грн; правовий аналіз та вивчення висновку експерта №2524/2525/2526/2527/2528 судової оціночно-земельної експертизи - 10000 грн; ознайомлення з матеріалами справи (клопотання від 06.06.2019) - 1500 грн; участь у судовому засіданні 06.06.2018 - 2500 грн; правовий аналіз та вивчення апеляційної скарги від 26.04.2018 - 5000 грн; участь у судовому засіданні 11.04.2018 - 2500 грн; правовий аналіз та вивчення клопотання про долучення додаткових доказів від 12.03.2018 - 5000 грн; участь у судовому засіданні 28.02.2018 - 2500 грн; участь у судовому засіданні 05.02.2018 - 2500 грн; участь у судовому засіданні 17.01.2018 - 2500 грн; підготовка та подання клопотання про призначення комплексної судової експертизи оцінки вартості майна від 15.01.2018 - 6000 грн; підготовка та подання відповіді на відзив від 10.01.2018 - 5000 грн; правовий аналіз та вивчення відзиву на позовну заяву від 05.12.2017 - 5000 грн; участь у судовому засіданні 18.12.2017 - 2500 грн; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - 7500 грн.; участь у судовому засіданні 06.12.2017 - 2500 грн; підготовка та подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову - 20000 грн; підготовка та подання позовної заяви 30000 грн.
У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Разом з тим, відповідно до постанови об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов'язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
У прохальній частині позовної заяви міститься лише вимога стягнути судовий збір по даній справі.
Відповідач у клопотанні про зменшення розміру витрат відповідача на оплату професійної правничої допомоги зауважує, що позивач не зазначив про орієнтовний розрахунок суми судових витрат на оплату правничої допомоги, які він очікує понести в процесі розгляду та вирішення цієї справи. У прохальній частині позовної заяви міститься лише вимога стягнути судовий збір по даній справі. Відповідач вважає, що заявлена представником Позивача сума в розмірі 550000 грн є нелогічною та не підтвердженою, з огляду на сам зміст та нескладність виконання процесуальних документів. Вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений представником позивача, завищеним та неспівмірним.
Щодо заперечень відповідача, суд оцінює їх критично та не бере до уваги з таких підстав.
Щодо твердження відповідача про те, що до позовної заяви не було надано попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на правничу допомогу, то суд зазначає, наступне. Позовна заява подавалась до Господарського суду Львівської області ще 22.11.2017 коли діяв Господарський процесуальний кодекс України в редакції до 15.12.2017, який не передбачав обов'язку позивача при поданні позову зазначати про орієнтовний розрахунок судових витрат, обов'язок щодо зазначення якого наявний в чинній редакції Господарський процесуальний кодекс України (п.9 ч.1 ст.162 ГПК України).
Поряд з цим, у заяві по суті, заяві про збільшення розміру позовних вимог від 17.08.2022, яка була подана позивачем за нової редакції Господарського процесуального кодексу України, останній зазначив про орієнтовний розрахунок судових витрат.
Відповідно до зі змісту частини 2 статті 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 29.09.2022 у справі № 910/3055/20.
Суд зазначає, що відповідачем подавались заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог, у яких відповідач висловив своє заперечення і щодо судових витрат на професійну правничу допомогу. Поряд з цим, позивач подаючи клопотання про ухвалення додаткового рішення та подаючи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу (про що зробив заяву в судовому засіданні 19.05.2023) додав докази скерування цих доказів відповідачу. Проте, відповідачем не подано заяви про зменшення витрат про зменшення таких витрат з врахування поданих позивачем документів. Відтак, суд дійшов висновку, що відповідні доводи не можуть бути підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу.
Щодо неспівмірності чи складності розгляду справи, то суд зазначає таке.
Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено види адвокатської діяльності, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, участь в судових засіданнях, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Складання та подання стороною документів, які пов'язані із представництвом інтересів у суді, без наявності відомостей щодо їх явної безпідставності, може бути предметом розподілу витрат за результатом розгляду справи, з огляду на те, що такі дії в повній мірі слугуватимуть можливості надати правничу допомогу.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи відповідач не надав.
За правилами ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як роз'яснено пунктом 4.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
З врахуванням наведеного і того, що в межах розгляду справи розглядались дві позовні вимоги: вимога не майнового характеру (зобов'язання провести державну реєстрацію змін ТзОВ “Гравіс” у зв'язку із виходом СП “Київ-Захід” із складу учасників товариства) та майнового характеру (стягнення вартості частини майна, пропорційної частці у статутному капіталі товариства), суд вважає що судові витрати розподіляються щодо даних вимог наполовину щодо кожної з вимог .
Щодо немайнової вимоги то беручи до уваги відмову в задоволенні цієї вимоги , витрати на правову допомогу у розмірі 250500 грн покладаються на позивача.
І врахуванням наведеного вище, беручи до уваги часткове задоволення позову в частині майнової вимоги, дослідивши зазначені докази і доводи позивача, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, суд приходить до задоволення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 241832,70 грн.
Щодо витрат на правову допомогу відповідача суд зазначає наступне.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), а також у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Судом перевірено наявність у матеріалах справи підтверджуючих документів про надіслання відповідних доказів іншій стороні при їх поданні до суду 23.05.2023 та встановлено, що у матеріалах справи такі відсутні. В додатках до клопотання відповідача від 23.05.2023 також не зазначено про долучення доказів про скерування таких доказів позивачу.
У постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 902/844/18 викладено висновок щодо застосування частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, а саме: «відповідно до частини 9 статті 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Склад і розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, підлягає доведенню, а відтак ненадсилання копій відповідних доказів фактично призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду бути ознайомленим із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку».
При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Вказана позиція також послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.08.2019 у справі №922/2821/18, від 02.06.2022 у справі №912/3575/20, від 15.06.2022 у справі №910/18646/19.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 зазначив, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і ГПК України.
Витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування.
Відповідно до статті 632 ЦК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна з умов договору при його укладенні.
Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає суду та іншій стороні спору можливості пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення зазначених витрат, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Оцінивши подані відповідачем до суду документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що представником відповідача додано до справи Витяг з Угоди про надання професійної правничої допомоги від 11.10.2022, зі змісту якого не вбачається погодженність між сторонами розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру). Також, з Витягу з Угоди не вбачається, що сторони погодили розмір та/або порядок обчислення адвокатського гонорару в Актах приймання передачі наданих послуг, та що умовами Угоди визнаються сторонами її невід'ємними частинами. Зазначене, не дає суду та іншій стороні спору можливості пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, враховуючи відсутність підстав для врахування доказів, поданих відповідачем 23.05.2023, на підтвердження обґрунтованості вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, відповідні вимоги вважаються не підтвердженими, а відтак задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Заяву Спільного підприємства “Київ-Захід” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» (80100, Львівська область, м.Червоноград, пр.Шевченка, 16-а; ідентифікаційний код 30463088) на користь Спільного підприємства “Київ-Захід” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Б.Хмельницького, 85; ідентифікаційний код 20780000) 241832,70 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» про ухвалення додаткового рішення відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Додаткове рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст.256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 19.06.2023.
Суддя Кітаєва С.Б.