79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.06.2023 Справа № 914/2532/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна», м. Запоріжжя, Запорізька область
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» , м. Львів, Львівська область
про стягнення заборгованості у розмірі 506 719,15 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Гусельников М.О.;
від відповідача: Бурдіна Н.І..
ПРОЦЕС.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна» до відповідача Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про стягнення заборгованості у розмірі 506 719,15 грн.
Ухвалою від 14.10.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 14.11.2022.
31.10.2022 на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву з доказами надіслання іншим учасникам справи (вх.№ 22476/22).
10.11.2022 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання, що призначено на 14.11.2022 та всіх наступних судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№23382/22).
29.12.2022 до Господарського суду Львівської області засобами поштового зв'язку від сторін надійшла спільна заява від 16.12.2022 вих. №3803 про затвердження мирової угоди (вх.№4355/22 від 29.12.2022) та мирова угода від 12.12.2022, підписана з боку позивача в особі директора Собакара Володимира Івановича, з боку відповідача т.з.п. генерального директора Єрошка Єгора Борисовича.
29.12.2022 від представника позивача через систему «Електронний суд» (документ сформовано в системі «Електронний суд» 28.12.2022) надійшло клопотання про залишення без розгляду заяви про затвердження мирової угоди та відмовити у затвердженні тексту мирової угоди (вх. №27079/22).
29.12.2022 від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання, аналогічне тому, що подане через систему «Електронний суд» (вх. № 27090/22).
У зв'язку із перебуванням судді Гоменюк З.П. у відпустці у зв'язку із сімейними обставинами з 17.10.2022 по 24.11.2022, з 28.11.2022 по 30.12.2022, з 02.01.2023 по 17.01.2023 та з 18.01.2023 по 19.01.2023 включно, підготовче засідання, призначене на 14.11.2022 не відбулось.
У перший робочий день після відпустки суд прийшов до висновку про необхідність визначення нових дати та часу судового засідання для розгляду справи.
Ухвалою від 20.01.2023 суд призначив підготовче засідання у справі на 26.01.2023.
Ухвалою від 20.01.2023 суд розглянув клопотання представника позивача від 10.11.2022 за вх.№23382/22, ухвалив проводити підготовче засідання, призначене на 26.01.2023 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
26.01.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№1887/23).
Ухвалою суду від 26.01.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 26.01.2023, суд розглянув спільну заяву сторін від 16.12.2022 вих. № 3803 про затвердження мирової угоди (вх.№353 № 4355/22 від 29.12.2022) та мирової угоди від 12.12.2022, підписаної з боку позивача в особі директора Собакара Володимира Івановича, з боку відповідача т.з.п. генерального директора Єрошка Єгора Борисовича. У судовому засіданні 26.01.2022 за клопотанням сторін суд залишив без розгляду, подану ними заяву про укладення мирової угоди від 12.12.2022, підготовче засідання у справі відклав на 06.03.2023.
Враховуючи перебування судді Гоменюк З.П. у відпустці у зв'язку із сімейними обставинами з 02.03.2023 по 25.03.2023 включно, підготовче засідання 06.03.2023 не відбулося.
Ухвалою від 27.03.2023 суд призначив підготовче засідання у справі на 06.04.2023.
Ухвалою суду від 06.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 06.04.2023, суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.05.2023.
У судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на 10.05.2023 об 11:30 год. не відбулося через надходження 10.05.2023 о 09:09 год. на електронну адресу суду оголошення про замінування Господарського суду Львівської області.
З підстав наведеного, зокрема, проведення 10.05.2023 працівниками Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області обстеження приміщення суду та прилеглої територій, що підтверджується копією Акта огляду приміщення та прилеглої території від 10.05.2023 судове засідання у даній справі, призначене на 10.05.2023 на 11:30 год. не відбулось.
Після проведення обстеження приміщення та прилеглої територій, суд визначає дату та час підготовчого засідання, яке не відбулося 10.05.2023.
Ухвалою від 10.05.2023 суд призначив справу до розгляду по суті на 24.05.2023.
22.05.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 19.05.2023) від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронну вигляді (вх.№12661/23).
24.05.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 24.05.2023) від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату та призначення наступного судового засідання у режимі відеоконференції (вх.№13044/23).
Ухвалою від 24.05.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 24.05.2023, суд ухвалив відкласти розгляд справи по суті на 07.06.2023 та задовольнив клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання 07.06.2023 представники сторін з'явилися.
Представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача визнав частково позовні вимоги щодо основної суми заборгованості, однак заперечив щодо нарахування штрафних санкцій з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 07.06.2023 суд з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
У судовому засіданні 07.06.2023 після повернення з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.
Аргументи позивача.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ЄПК Україна» зазначає, що на виконання умов укладеного договору поставки № ВЗК-025/22 від 15.02.2022 позивач поставив відповідачеві партію товару на загальну суму 416045,10 грн, з урахуванням ПДВ. Відповідач товар прийняв, проте всупереч умовам договору за таких не розрахувався у визначені сторонами строки, внаслідок чого у ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» виникла заборгованість перед ТОВ «ЄПК Україна». Позивач, користуючись своїм правом, передбаченим договором та законом, нарахував на суму основного боргу штрафні санкції та пеню.
Станом на дату звернення до господарського суду із цим позовом від відповідача не надходило оплати за поставлений товар.
Просить суд стягнути з відповідача загальну суму коштів у розмірі 506719,15 грн.
Аргументи відповідача.
У відзиві на позовну заяву ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» визнає суму основного боргу за договором у розмірі 416045,10 грн, проте повністю заперечує щодо стягнення на користь позивача штрафних санкцій та пені. Від виконання основного зобов'язання не відмовляється.
Заперечення щодо нарахування штрафних санкцій та пені обґрунтовує тим, що прострочення виконання основного зобов'язання виникло внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується, зокрема, загальним листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1. Крім цього, відповідач повідомляє про кризову ситуації на підприємстві, наявність заборгованості з виплати заробітної плати, затрати власних коштів підприємства на підтримання функціонування та складність роботи ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» як структурного підрозділу АТ «Укрзалізниця» в умовах воєнного стану.
Відповідач також не погоджується із заявленою до стягнення сумою витрат на професійну правничу допомогу.
Просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «ЄПК Україна» до ПрАТ «ЛЛРЗ» в частині нарахування пені, інфляційних, 3% річних та витрат на професійну правничу допомогу, внаслідок необґрунтованості та безпідставності таких вимог.
ОСБТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
15.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна» та приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» укладений договір поставки № ВЗК-025/22, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність замовника, а замовник - прийняти та оплатити товар, найменування, марка та кількість якого вказується у специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені в договорі.
Загальна сума договору складає 7425487,20 грн, у тому числі 20% ПДВ - 1237581,20 грн (п. 3.1. Договору).
Розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки товару, але не раніше реєстрації податкової накладної. Сторони можуть узгодити інший термін проведення розрахунків (п. 4.1. Договору).
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору, поставка товарів здійснюється партіями, не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня отримання постачальником заявки замовника. При поставці товару оформлення товарно-транспортної накладної є обов'язковим.
У п.п. 6.1.1. визначено обов'язок замовника своєчасно здійснювати оплату за поставлені товари.
На підтвердження виконання поставки товару позивачем до матеріалів позовної заяви долучено видаткову накладну № 188 від 17.02.2022, рахунок на оплату № 224 від 17.02.2022, а також надано копії зареєстрованої податкової накладної № 103 від 17.02.2022 та квитанцію про реєстрацію в ЄОПН вказаної податкової накладної.
Сторонами передбачено у п. 7.3., що у разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Зважаючи на шістдесятиденний строк проведення розрахунків за поставлений товар, останнім днем для внесення оплати визначено 18.04.2022. Відповідач не розрахувався у вказаний строк за поставлений йому товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед ТОВ «ЄПК Україна». Позивач, користуючись п. 7.3. Договору, а також положеннями законодавства, нарахував на прострочену суму боргу пеню у розмірі 38754,89 грн, 3% річних - 5573,86 грн та інфляційні втрати - 46345,30 грн.
За приписами п. 8.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документ, виданий Торгово-Промисловою палатою України (п. 8.3. Договору).
Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. Поряд з цим, ТПП України ухвалила рішення щодо спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зазначивши, що не обов'язково звертатись до ТПП України та уповноважених нею регіональних палат. При цьому, для посвідчення форс-мажору достатньо роздрукувати загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин та посилатись на нього.
З огляду на вказане, настання форс-мажорних обставин є доведеним, загальновідомим та додаткового підтвердження не потребує.
Відповідач визнає факт допущення заборгованості з оплати поставленого товару, не відмовляється від виконання основного договірного зобов'язання, проте не погоджується із нарахуванням штрафних санкцій за допущення прострочення виконання зобов'язання, оскільки таке прострочення виникло з огляду на форс-мажорні обставини.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Взаємні господарські зобов'язання виникли між сторонами на підставі укладеного договору поставки № ВЗК-025/22 від 15.02.2022.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Належне виконання позивачем взятих на себе за згаданим договором зобов'язань підтверджується первинними документами, копії яких долучені до матеріалів позовної заяви. Крім цього, відповідачем факт поставки товару не заперечується, а сума заборгованості - визнається.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву також заперечує проти нарахування штрафних санкцій повністю посилаючись на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.202 №2024/02.0-7.1. та вказує, що військова агресія російської федерації проти України спричинила значний спад фінансових можливостей відповідача
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Згідно зі ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 617 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, сторона може звільнятися від відповідальності за невиконання зобов'язань якщо доведе відсутність вини (ст. 614 ЦК) або існування форс-мажорних обставин (ст. 617 ЦК). У цій справі відповідач стверджує про наявність форс-мажорних обставин (війна) та неможливість вчасної оплати за отриманий товар внаслідок воєнних подій.
Пунктом 8.2 Договору визначено сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням доказів, що підтверджують факт настання обставин непереборної сили.
Окрім того, щоб засвідчити форс-мажорні обставини Відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв'язок між зобов'язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами [ікнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов'язання. Утім Відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах.
Однак, ні доказів звернення до позивача з відповідним листом, ні доказів звернення до Торгово-промислової палати відповідачем не надано.
Суд звертає увагу відповідача на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
З огляду на це суд вважає посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.202 №2024/02.0-7.1. та військову агресію російської федерації необґрунтованими.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені та штрафних санкцій, суд зазначає, що до стягнення підлягають сум и у таких розмірах: пеня - 37823,38 грн; 3% річних - 5439,89 грн; інфляційні втрати - 39978,86 грн.
Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на сукупність наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимог підлягають до часткового задоволення.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Приписами п. 2 ч. 2 ст. 129 ГПК України встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то на відповідача покладається судовий збір у розмірі 7448,78 грн
Керуючись ст.ст. 4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» (79018, Львівська область, м. Львів, вул. Залізнична, буд. 1А, ідентифікаційний код 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК Україна» (69014, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 52, ідентифікаційний код 39025614) 416045,10 грн заборгованості за договором поставки № ВЗК-025/22 від 15.02.2022, 37823,38 грн пені, 5439,89 грн 3% річних, 39978,86 грн інфляційних втрат, та 7448,78 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.06.2023.
Суддя Гоменюк З.П.