про відкриття провадження у справі
16.06.2023 р. Справа № 914/1654/23
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали
за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів
про стягнення заборгованості у розмірі 11 610,00 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» про розірвання договору поставки та стягнення 11 610,00 грн.
Ухвалою від 29.05.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачеві встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
12.06.2023 засобами поштового зв'язку від позивача надійшло клопотання з долученими документами на виконання вимог ухвали суду (вх.№14511/23).
12.06.2023 на виконання вимог зазначеної ухвали позивач скерував до суду заяву про відмову від частини позовних вимог (вх.№2302/23), у якій визначив спосіб захисту свого порушеного права, як стягнення 11 610,00 грн заборгованості.
Враховуючи наведене, розглянувши подані матеріали, суд зазначає про усунення позивачем недоліків, допущених при поданні позовної заяви. Відповідно позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та підлягає прийняттю до розгляду.
Розглянувши заяву позивача від 12.06.2023 за вх.№ 2302/23 про відмову ід частини позовних вимог, суд зазначає наступне.
Зазначена заява мотивована тим, що п.1 ч.2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Таким чином, позивач наділений процесуальним правом відмовитися від частини позовних вимог, чим Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю просить суд прийняти відмову в частині заявлених позовних вимог, а саме: розірвання договору поставки №1 від 17.03.2020 року.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2021 року у справі №910/19210/15 зазначено, зокрема, що відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі №924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі №922/2575/19. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Такі висновки щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/18389/20, яка ухвалена після подання касаційної скарги.
Зі змісту заяви про усунення недоліків позовної заяви вх.№14511/23 від 12.06.2023, а також змісту раніше поданої позивачем позовної заяви, суд дійшов висновку, що заява про усунення недоліків позовної заяви, яка надійшла через відділ загального діловодства суду 12.03.2023 є заявою про зміну предмета позову, у якій виражено вимогу лише про стягнення заборгованості у розмірі 11 610,00 грн, тому не підлягають поданню позивачем докази сплати судового збору за вимогами немайнового характеру, які вилучені із позовних вимог.
Суд приймає заяву позивача від 12.06.2023 за вх.№2302/23 до розгляду, як заяву про зміну предмета позову, подальший розгляд справи здійснюватиметься з врахуванням цієї заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Як передбачено ч. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. (ч.3 ст.247 ГПК України).
Враховуючи ціну позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин, незначну складність справи та, ймовірно, невеликий обсяг доказів, які підлягатимуть дослідженню, зважаючи також і на ту обставину, що зазначена справа належить до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. 7 ст. 252 ГПК України).
Положеннями ч. 5 ст. 252 ГПК України встановлена презумпція розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та, відповідно, проведення судових засідань у справі.
З огляду на те, що суд не вбачає необхідності з власної ініціативи призначати справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи слід здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 20, 46, 162, 164, 172, 176, 234, 235, 247, 249, 250, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти до розгляду заяву позивача про відмову від частини позовних вимог від 12.06.2023 за вх.№2302/23. Подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням цієї заяви.
2. Прийняти справу до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
3. Здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
4. Зобов'язати учасників справи:
- у випадку повної або часткової сплати відповідачем заявленої до стягнення заборгованості подати належні докази (платіжні доручення або виписки банку).
5. Встановити відповідачу для подання відзиву на позов, заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (у випадку наявності таких заперечень), клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (в разі незгоди із здійсненням розгляду справи без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання) строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Роз'яснити, що в разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
6. Встановити позивачу для подання відповіді на відзив, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (в разі незгоди із здійсненням розгляду справи без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання) строк у 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов. Копія відповіді на відзив та доданих до неї документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відповіді на відзив до суду.
7. Встановити відповідачу для подання заперечення строк у 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив. Копія заперечення та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) заперечення до суду.
Роз'яснити учасникам процесу, що згідно ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку явки в судове засідання представника, останньому при собі слід мати документ, що підтверджує повноваження представника у відповідності до статті 60 Господарського процесуального кодексу України (якщо в матеріалах справи такий документ відсутній), а також документ, що посвідчує особу представника.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Гоменюк З.П.