вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/733/23
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Гарбуз Л.В.
розглянувши справу № 911/733/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ганновер Агро», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021»,
с. Світанок Бориспільського району Київської області
про стягнення 15 997,91 грн
за участю представників:
від позивача: Люлик Р.І., адвокат, ордер серії АВ № 1057561 від 10.03.2023;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ганновер Агро» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» (далі-відповідач) про стягнення 15 997,91 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за умовами Договору про надання послуг № 26092022 від 26.09.2022 в частині оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 12 540,47 грн, з огляду на наявність якої нараховані 2 697,07 грн пені, 162,00 грн 3 % річних та 598,37 грн інфляційних втрат. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, в тому числі на послуги адвоката.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.03.2023 відкрито провадження у справі № 911/733/23, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 05.04.2023.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2023 підготовче засідання у справі № 911/733/23 було відкладено на 03.05.2023.
Ухвалою суду від 03.05.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/733/23, справу призначено до розгляду по суті на 24.05.2023.
Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача жодного разу в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.
Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи судом за його участі, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення щодо ухвал суду.
У даному випадку, судом також береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 911/733/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -
26.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ганновер Агро» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фавворит Агро 2021» укладений Договір № 26092022 про надання послуг, за умовами п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених договором, виконавець зобов'язується надати комплекс послуг по обприскуванню (внесенню засобів захисту рослин) спеціалізованою технікою - агродронами виконавця на земельних ділянках замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх на умовах та в порядку, передбачених цим договором.
Термін надання послуг з 26.09.2022 по 28.09.2022, однак в будь-якому випадку з урахуванням погодних умов (п. 1.3 договору).
Земельні ділянки, загальною орієнтованою площею 180 га +/- 10 %, розташовані на території Київської області Переяслав-Хмельницького району в с. Світанок.
Орієнтовна загальна вартість послуг становить 68 000,00 грн, з ПДВ. Остаточна загальна вартість послуг визначається на підставі фактично наданих виконавцем послуг за цим договором, що зазначається в Акті прийому-передачі наданих послуг (п.п. 2.2, 2.3 договору).
Пунктом 2.5 договору визначено, що оплата послуг здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на банківській рахунок виконавця, вказаний в реквізитах цього договору, протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору після закінчення надання послуг виконавець складає, підписує Акт прийому-передачі наданих послуг та надсилає його для підписання замовнику. Замовник перевіривши кількість та якість наданих послуг, підписує Акт та передає другій стороні примірник або надає письмову обґрунтовану відмову від підписання.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги, обумовлені договором на суму 72 540,47 грн, на підтвердження чого долучив до позову Акт наданих послуг № 1308 від 30.09.2022, натомість відповідачем була здійснена лише часткова оплата послуг, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 12 540,47 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд враховує, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо підписання акту наданих послуг у зазначений період, а відтак факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором є таким, що встановлений судом у зв'язку з чим у відповідача існує обов'язок здійснити оплату таких послуг у відповідності до умов договору.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги в розмірі 12 540,47 грн, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 12 540,47 грн.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 5.2 договору у разі порушення строку оплати послуг, замовник на вимогу виконавця сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату порушення зобов'язання від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Суд здійснивши власний розрахунок пені, дійшов висновку щодо частково задоволення вимоги позивача в розмірі 2 679,89 грн, нарахованих за період з 06.10.2022 по 10.03.2023.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань заявлених позивачем до стягнення вимог, враховуючи, що наявний в матеріалах справи розрахунок є арифметично вірними, тому вимога позивача визнається судом та підлягає задоволенню в сумі 598,37 грн.
Поруч з цим, за вірним розрахунком, здійсненим судом щодо заявлених позивачем 3 % річних, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 160,79 грн, нарахованих за період з 06.10.2022 по 10.03.2023.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Що стосується заявлених до стягнення з відповідача 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.
Так, звертаючись до господарського суду із позовною заявою, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги. В обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивачем були надані Договір про надання правової допомоги № 02-03/23 від 02.03.2023, укладений між адвокатом Люлик Романом Івановичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ганновер Агро», Акт наданих послуг від 19.04.2023, квитанція до прибуткового касового ордеру № 19-04/23 від 19.04.2023, ордер серії АВ № 1057561 від 10.03.2023.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Так, за умовами п.п. 1.1.1 - 1.1.5 Договору про надання правової допомоги № 02-03/23 від 02.03.2023, укладеного між адвокатом Люлик Романом Івановичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ганновер Агро» (клієнт) адвокат взяв на себе обов'язок по наданню правової допомоги клієнту при розгляді судової справи про стягнення заборгованості з ТОВ «Фаворит Агро 2021».
У пункті 3.2 договору сторони погодили, що винагорода адвоката за надання комплексної правової допомоги клієнту при розгляді справи про стягнення заборгованості з ТОВ «Фаворит Агро 2021», а також представництво інтересів клієнта в судах складає 8 000,00 грн.
Умовами п. 4.1 договору визначено, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023.
19.04.2023 між адвокатом Люлик Романом Івановичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ганновер Агро» підписаний Акт наданих послуг, за яким адвокатом були надані, а клієнтом прийняті юридичні послуги на загальну суму 8 000,00 грн., а саме:
зустріч з клієнтом, надання консультації - 2 год (2 000,00 грн);
складання та подання претензії до ТОВ «Фаворит Агро 2021 про сплату заборгованості за Договором № 26092022 від 26.09.2022 - 2 год (2 000,00 грн);
складання та подання до Господарського суду Київської області позовної заяви - 3 год (3 000,00 грн);
представництво інтересів клієнта у Господарському суді Київської області при розгляді справи № 911/733/23 - 1 000,00 грн.
В той же час доказів щодо надання адвокатом послуг складання та надання ТОВ «Фаворит Агро 2021» претензії про сплату заборгованості (вартість - 2 000,00 грн) до суду не наданою. В матеріалах справи відсутня копія претензії та докази направлення її відповідачу.
Суд відзначає, що за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 19-04/23 від 19.04.2023 пітверджена сплата позивачем адвокату 8 000,00 грн. за надання правничої допомоги.
Таким чином, враховуючи надання суду документального підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, беручу до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача в сумі 5 993,10 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Агро 2021» (08472, Київська область, Бориспільський район, с. Світанок, вул. Київська, 5/4, код ЄДРПОУ 44016596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ганновер Агро» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16-А, код ЄДРПОУ 34704697) 12 540 (дванадцять тисяч п'ятсот сорок) грн 47 коп заборгованості, 2 679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн 89 коп пені, 598 (п'ятсот дев'яносто вісім) грн 37 коп інфляційних нарахувань, 160 (сто шістдесят) грн 79 коп 3 % річних, 2 680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) грн 91 коп судового збору та 5 993 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн 10 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
3. В іншій частині відмовити в задоволенні позову.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 19.06.2023.
Суддя О.О. Христенко