Україна
02 вересня 2010 р. справа № 2а-11320/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Головіної К.І.
суддів Зекунова Е.В.,
Ушенка С.В.,
при секретарі Потапенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа - Головне управління Державного казначейства України про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа - Головне управління Державного казначейства України про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що протягом 1982 - 2004 років вона працювала суддею Красноармійського районного суду Донецької області, а з 01 січня 2005 року - вийшла у відставку. Починаючи з вересня 2005 року, довічне грошове утримання судді було встановлено позивачу, виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 332 грн. В подальшому всупереч вимогам Закону України «Про статус суддів» та схемам посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року, відповідачем - ТУ ДСА в Донецькій області довідки про зміну окладу працюючих суддів органам пенсійного фонду не надсилались, перерахування розміру довічного утримання позивачу Управлінням ПФУ не здійснювалось.
Такі дії ТУ ДСА в Донецькій області призвели до значного зменшення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, що є порушенням конституційної гарантії незалежності суддівської влади.
Позивач зазначила, що при обчисленні її грошового утримання застосовувались положення пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів та щомісячне грошове утримання суддів», який визнано протиправним та скасовано судовими рішеннями, що набрали законної сили.
Позивач вважає, що наявні законні підстави для видачі їй довідки про отриману працюючими суддями місцевого суду заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік», «Про Державний бюджет України на 2009 рік» за період з 03.12.2007 року до 01.01.2010 року.
У позові просить визнати незаконною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області з ненадання Управлінню ПФУ у м. Красноармійську у період з 03.12.2007 року по 01.01.2010 року довідки про виплату довічного утримання судді у відставці з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати згідно Законів України «Про державний бюджет України» на відповідний рік та просить зобов'язати Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області надати Управлінню ПФУ у м. Красноармійську довідку про отриману працюючими суддями місцевого суду заробітну плату за період з 03.12.2007 року до 01.01.2010 року з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
У судове засідання позивач не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідачів Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області та Державної судової адміністрації в Донецькій області (ДСА України) до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином. На адресу суд надійшла заява представника відповідачів про розгляд справи без його участі.
В письмових запереченнях проти позову відповідачі зазначили, що позов не визнають, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України. Крім того, вказали, що належними відповідачами у справі є держава в особі Міністерства фінансів України та органів Державного казначейства України.
Представник відповідача Міністерства фінансів України до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заперечення, в яких вказав, що виплата матеріального забезпечення суддів потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Головним розпорядником коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання суддів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду. Саме вона здійснює матеріальне та соціальне забезпечення суддів. Позовні вимоги до Міністерства фінансів України задоволенню не підлягають.
Представник відповідача Державного казначейства України до судового засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 постановою Верховної Ради України від 18.11.2004 року була звільнена з посади судді Красноармійського районного суду Донецької області у зв'язку з виходом у відставку згідно п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України та їй було призначене щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про статус суддів».
При цьому грошове утримання позивачу обчислювалося на підставі довідки про отриману працюючими суддями місцевого суду заробітної плати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2007-2009 роки та відповідно довідка про отриману працюючими суддями місцевого суду заробітну плату, необхідну для перерахунку довічного грошового утримання судді, Територіальним управлінням ДСА України до Управління ПФУ за місцем проживання позивача не направлялась.
Такі дії відповідача - ТУ ДСА в Донецькій області призвели до зменшення розміру довічного грошового утримання судді у відставці,
Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає Закон України «Про статус суддів».
Відповідно до ст. 126 Закону України «Про судоустрій України» Державна судова адміністрація здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів.
Положення про Державну судову адміністрацію України, затверджене Указом Президента України від 03 березня 2003 року № 182/2003, втратило свою чинність на підставі Указу Президента України від 23 червня 2009 року №477/2009. Інше положення затверджено не було.
У зв'язку з цим при розгляді даної справи підлягають застосуванню положення Закону України «Про судоустрій України».
Відповідно до ст. 122 вказаного Закону, яка регулює питання матеріально-технічного забезпечення судів, суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через державну судову адміністрацію.
При цьому суди не здійснюють матеріальне забезпечення суддів. До того ж у міськрайонних судах загальної юрисдикції відповідний відділ, який здійснював би виплату заробітної плати суддям, відсутній.
Отже органами, які здійснюють матеріальне забезпечення суддів, є Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (ст.ст. 42-45 Закону України «Про статус суддів»). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді.
Статтею 14 Закону України «Про судоустрій України» встановлено, що однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Статтею 44 Закону України «Про статус суддів» визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України та Голови Вищого арбітражного суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків їх окладів. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію, щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року у справі № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» зазначену постанову доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року, в адміністративній справі за позовом особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи - Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, про визнання протиправною бездіяльність та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, визнано протиправним і скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».
Таким чином, з 3 грудня 2007 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» втратив чинність.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (справа № 2/174), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року (справа № 22-а-26751/08), в адміністративній справі за позовом особи до Кабінету Міністрів України, треті особи - Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України про визнання незаконними та скасування актів визнані незаконними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, а також пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів та щомісячне грошове утримання суддів».
Таким чином, з 19 серпня 2009 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» втратили чинність.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає наслідки набрання законної сили судовим рішенням, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Також суд зазначає, що додатковою постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року було допущено поворот виконання постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року шляхом визначення, що ця постанова в частині встановлення посадових окладів, виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати, підлягає застосуванню з 01 січня 2006 року без обмеження мінімальної заробітної плати, яке було встановлено скасованим пунктом 4-1. Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року зазначену додаткову постанову про поворот виконання рішення скасовано.
Отже, з 3 грудня 2007 року є протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів», а з 19 серпня 2009 року - є протиправними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».
Враховуючи наведене та вимоги законодавства, суд приходить до висновку про те, що позивач мав би право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі № 2/174, тобто з 19 серпня 2009 року.
Однак, враховуючи ту обставину, що з 24.11.2008 року позивач перебуває у відставці, позовні вимоги про визнання бездіяльності ТУ ДСА України в Донецькій області з недоплати у період з 01.12.2007 року по 01.12.2008 року заробітної плати та вихідної допомоги, а також стягнення заробітної плати та допомоги при виході у відставку за період з 01.12.2007 року по 01.12.2008 року задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності ТУ ДСА в Донецькій області з ненадання Управлінню ПФУ у м. Красноармійську у період з 01.12.2008 року по 01.01.2010 року довідки про виплату довічного утримання судді у відставці з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про державний бюджет України» на відповідний рік та зобов'язання ТУ ДСА надати Управлінню ПФУ у м. Красноармійську таку довідку за вказаний період суд зазначає наступне.
Частина 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» передбачає, що судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді, з 19 серпня 2009 року продовжувала обчислюватись, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», що свідчить про порушення права позивача щодо обчислення та виплати довічного утримання судді.
Відтак, в судовому засіданні доведена протиправність бездіяльності відповідача ТУ Державної судової адміністрації України в Донецькій області з ненадання Управлінню ПФУ у м. Красноармійську довідки про виплату довічного утримання судді у відставці з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» у період з 19.08.2009 року по 01.01.2010 року.
Позивачем заявлені вимоги щодо зобов'язання Державної судової адміністрації України надати Управлінню ПФУ у м. Красноармійську довідки про виплату довічного утримання судді у відставці за період з 01.12.2008 року по 01.01.2010 року з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про державний бюджет України». Суд вважає, що ці позовні вимоги з урахуванням вищевикладеного підлягають задоволенню саме з 19 серпня 2009 року до 01 січня 2010 року.
Оскільки саме Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи, щодо їх фінансування відповідно до Закону України «Про судоустрій України», здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, а згідно до приписів статті 58 Бюджетного кодексу України є розпорядником коштів, а тому зобов'язана організовувати розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України.
Стосовно доводів відповідачів щодо пропуску позивачем строків звернення до суду за захистом своїх порушених прав, суд зазначає, що у справах про стягнення заробітної плати строки давності не застосовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_6 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства Фінансів України, третя особа - Головне управління Державного казначейства України про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення недоплаченої заробітної плати та вихідної допомоги задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області з ненадання Управлінню Пенсійного фонду України у м. Красноармійську Донецької області у період з 19.08.2009 року до 01.01.2010 року довідки про виплату довічного утримання судді у відставці з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік».
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області надати Управлінню Пенсійного фонду України у м. Красноармійську Донецької області довідки про виплату довічного утримання судді у відставці за період з 19.08.2009 року до 01.01.2010 року з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 03 серпня 2010 року.
Повний текст постанови виготовлений 06 серпня 2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Головуючий:
Судді: