ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.06.2023Справа № 910/14338/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Дніпроенерго"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 190 109,10 грн.,
без виклику учасників справи;
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Дніпроенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 190 109,10 грн. вартості нестачі вантажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт незбереження відповідачем цілісності майна (вантажу) як підприємством залізничного транспорту під час перевезення залізницею вагонів, внаслідок чого на підставі ст.ст. 110, 114, 115 Статуту залізниць України стягненню з відповідача підлягає вартість втраченого під час перевезення вантажу (вугілля) у заявленій сумі.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
20.02.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона заперечує позовні вимоги та просить відмовити в позові повністю. Власні доводи відповідач обґрунтував тим, що до позовної заяви не додані документи, що засвідчують кількість і вартість відправленого вантажу по окремим відправкам, а також наголосив на пропущенні позивачем строку позовної давності щодо позовних вимог по комерційним актам, які датовані 14.09.2021.
Оскільки наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N 138), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ", як відправником передано відповідачу для перевезення вантаж "вугілля кам'яне марки г-газовий" за накладними: № 50568930 від 11.09.2021, № 50689371 від 18.09.2021, № 46382784 від 19.09.2021, № 50695956 від 18.09.2021, № 50697473 від 18.09.2021, № 50721539 від 19.09.2021, № 46396552 від 22.09.2021, № 50723451 від 20.09.2021, № 50721653 від 19.09.2021, № 50730860 від 20.09.2021, № 50756055 від 21.09.2021, № 46443354 від 23.09.2021, № 46443388 від 23.09.2021, № 50780634 від 23.09.2021, № 50782044 від 23.09.2021.
Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Матеріалами справи підтверджується, що на станціях призначення були складені комерційні акти про недостачу вантажу у вагонах, а саме:
- від 14.09.2021 № 476906/1208 про недостачу у вагоні № 61016937 на 1850 кг.;
- від 14.09.2021 № 476906/1209 про недостачу у вагоні № 56460744 на 4700 кг.;
- від 14.09.2021 № 476906/1210 про недостачу у вагоні № 60459336 на 5050 кг.;
- від 21.09.2021 № 476906/1249 про недостачу у вагоні № 62965249 на 1900 кг.;
- від 21.09.2021 № 476906/1265 про недостачу у вагоні № 61077178 на 3650 кг.;
- від 23.09.2021 № 476906/1271 про недостачу у вагоні № 53535175 на 1650 кг.;
- від 20.09.2021 № 476906/1268 про недостачу у вагоні № 60728078 на 3200 кг.;
- від 20.09.2021 № 476906/1267 про недостачу у вагоні № 53547204 на 4000 кг.;
- від 23.09.2021 № 476906/1272 про недостачу у вагоні № 62966171 на 1700 кг.;
- від 23.09.2021 № 476906/1273 про недостачу у вагоні № 63488043 на 1700 кг.;
- від 24.09.2021 № 476906/1280 про недостачу у вагоні № 62522834 на 4250 кг.;
- від 23.09.2021 № 476906/1274 про недостачу у вагоні № 56618382 на 1200 кг.;
- від 23.09.2021 № 476906/1275 про недостачу у вагоні № 53168118 на 3850 кг.;
- від 23.09.2021 № 476906/1276 про недостачу у вагоні № 61077483 на 1600 кг.;
- від 24.09.2021 № 476906/1277 про недостачу у вагоні № 55022115 на 2550 кг.;
- від 24.09.2021 № 476906/1278 про недостачу у вагоні № 61012555 на 1750 кг.;
- від 24.09.2021 № 476906/1279 про недостачу у вагоні № 53519807 на 3900 кг.;
- від 26.09.2021 № 476906/1282 про недостачу у вагоні № 50067396 на 1450 кг.;
- від 26.09.2021 № 476906/1283 про недостачу у вагоні № 56214000 на 2800 кг.;
- від 29.09.2021 № 476906/1322 про недостачу у вагоні № 55618656 на 6000 кг.;
- від 29.09.2021 № 476906/1323 про недостачу у вагоні № 62467857 на 6200 кг.;
- від 29.09.2021 № 476906/1324 про недостачу у вагоні № 53516100 на 2750 кг.;
- від 29.09.2021 № 476906/1325 про недостачу у вагоні № 53170262 на 5350 кг.;
- від 29.09.2021 № 476906/1326 про недостачу у вагоні № 58940735 на 6350 кг.;
- від 26.09.2021 № 476906/1284 про недостачу у вагоні № 56533383 на 1000 кг.;
- від 26.09.2021 № 476906/1285 про недостачу у вагоні № 52589017 на 3050 кг;
- від 26.09.2021 № 476906/1286 про недостачу у вагоні № 61673109 на 3900 кг;
- від 26.09.2021 № 476906/1294 про недостачу у вагоні № 50053495 на 1850 кг.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на загальну суму 190 109,10 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Приписами пункту 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Положеннями п. 114 Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затвердженими наказом міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Таким чином, факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Подані до суду розрахунки заявленої до стягнення суми перевірені та визнані судом вірними (враховуючи норми природної втрати під час перевезення та вартості тони відвантаженого вантажу).
Водночас приписами частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Що стосується перевезення вантажів залізницею, то відповідно до пункту 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.
За приписами пункту 134 Статуту залізниць України, претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зокрема, згідно з п. "а" частини другої цієї статті, зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Частиною 5 статті 307 ГК України, яка кореспондується із ч.4 ст. 909 та ст. 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, пункти 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу.
Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за № 436-IV і набрав чинності з 01.01.2004, та статтею 315 якого передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення, також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права, як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення строків позовної давності.
Відтак, положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв'язку з положенням ст. 315 ГК України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 ГК України) незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Вказана правова позиція також закріплена, зокрема, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 905/2303/18.
Таким чином, позов до перевізника у даній справі може бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями пунктів 134, 136 Статуту залізниць України та статті 315 Господарського кодексу України.
Отже, строк позовної давності за окремими комерційними актами є наступним:
- від 14.09.2021 № 476906/1208 про недостачу у вагоні № 61016937 на 1850 кг. - 14.12.2022;
- від 14.09.2021 № 476906/1209 про недостачу у вагоні № 56460744 на 4700 кг. - 14.12.2022;
- від 14.09.2021 № 476906/1210 про недостачу у вагоні № 60459336 на 5050 кг. - 14.12.2022.
Враховуючи звернення позивача із позовом до суду - 21.12.2022 (дата формування документу в системі "Електронний суд", строк позовної давності в частині стягнення з відповідача суми недостачі вантажу за вищезазначеними комерційними актами сплив. Отже, позов в цій частині подано з порушенням строків позовної давності.
Окремо судом враховано, що позивач звертався до суду з аналогічною позовною заявою, яка була повернута без розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 у справі № 910/1410/22.
Згідно зі ч.2,3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.
Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.
Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства.
Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 29 червня 2021 року по справі № 904/3405/19 щодо не переривання перебігу позовної давності у випадку повернення позовної заяви.
Так, ураховуючи вищевикладене тлумачення статей 256, 264, 265 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі №639/9642/14-ц та у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі №713/1548/18, щодо переривання перебігу позовної давності у разі пред'явлення позову, який судом було залишено без розгляду, та відступає від них. Таким чином, у зв'язку зі зверненням позивача до суду з позовом, який у подальшому був повернутий позивачу переривання перебігу позовної давності не відбувається.
Отже, враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду, а також те, що позивач звернувся до Господарського суду міста Києва без додержання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, подання зазначеного позову не перервало перебігу строку позовної давності за вимогами позивача у цій справі, який фактично закінчився 14.12.2022.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків, завданих втратою вантажу за вищевказаними комерційними актами від 14.09.2021 на загальну суму 25 116,79 грн. задоволенню не підлягає у зв'язку зі спливом спеціального строку позовної давності про застосування якого відповідачем подана до суду письмова заява.
Разом з цим, як встановлено вище, факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а подані до суду розрахунки заявленої до стягнення суми перевірені та визнані судом вірними.
Таким чином, заявлена до стягнення сума недостачі вантажу підлягає задоволенню частково в розмірі 164 992,31 грн., за розрахунками позивача за рештою комерційних актів, що складені у період з 21.09.2021 по 29.09.2021.
Решта тверджень відповідача викладених в поданому до суду відзиві судом відхилені з огляду на наступне.
Приписами статті 127 Статуту, зокрема, встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
При цьому, як встановлено вище, вантаж прибув до станцій призначення з недостачею, що в розумінні приписів статті 127 Статуту є відповідальністю відповідача.
Відсутність в матеріалах документів, як доказів дійсної вартості втраченого при перевезенні вантажу судом відхилені з урахуванням наявних в матеріалах справи довідок про вартість вантажу (в тому числі щодо вартості вугілля, яке направлялося відповідно до накладних № 50782044 від 23.09.2021 та № 50695956 від 18.09.2021, про відсутність яких помилково наголошував відповідач у відзиві).
Підпунктом 8 п.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами, які є належними і допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
У той час як Акціонерне товариство "Українська залізниця", всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційних актах, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв'язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Відповідач також не надав жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого ним без зауважень до перевезення вантажу виникла з незалежних від відповідача причин.
Отже, за висновками суду Акціонерне товариство "Українська залізниця" повинно відшкодувати позивачу збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь позивача збитків у розмірі 164 992,31 грн.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з пропорційним покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.
З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом січня-червня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».
Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.
Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі № 910/14338/22 виготовлено 19.06.2023.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» (Україна, 69006, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Добролюбова, будинок 20, ідентифікаційний код 00130872) вартість нестачі вугілля у розмірі 164 992,31 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 474,88 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2023.
Суддя І.В. Приходько