ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.06.2023Справа № 910/3471/23
За позовом Фізичної особи-підприємця Краснопільського Олександра Володимировича (Чернігівська обл., Чернігівський район, село Клочків)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" (місто Київ)
про стягнення 91.000,00 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Фізична особа-підприємець Краснопільський Олександр Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" про стягнення 91.000,00 грн заборгованості за надані позивачем експедиційні послуги за Договором №2353 від 01.01.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.
05.05.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості та передчасності.
15.05.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивачем наведено доводи на спростування позиції відповідача.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вєста Україна», як Експедитором, та Фізичною особою - підприємцем Краснопільським Олександром Володимировичем, як Перевізником, укладено договір №2353 про надання транспортно - експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні (далі - Договір), відповідно до умов якого Перевізник зобов'язується виконати перевезення вантажів автомобільним транспортом на замовлення Експедитора у міжнародному та/або міжміському та/або місцевому сполученні необхідні для доставки вантажу.
Кожне замовлення на послуги за цим даним Договором Експедитор надаватиме Перевізнику у письмовій формі.
Відповідно до п. 3.4.1 Договору Перевізник зобов'язується виконати перевезення вантажів автомобільним транспортом безпосередньо з пункту відправлення до пункту призначення, вказаних у Заявці та CMR для доставки вантажу визначені цим Договором.
За умовами п. 3.3.7 Договору Експедитор зобов'язується вчасно, у терміни, обумовлені в кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки з перевізником.
31.01.2022 між ТОВ «Вєста Україна», як Замовником, та ФОП Краснопільським О.В., як Перевізником, було підписано заявку-доручення на перевезення вантажу, відповідно до якої позивач зобов'язався виконати перевезення вантажу за маршрутом м. Катовіце (Республіка Польща) - м. Стоянка, Київської області, Україна.
Перевезення мало виконуватись сідловим тягачем Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вартість перевезення складає 38000,00 грн.
17.02.2022між ТОВ «Вєста Україна», як Експедитором, та ФОП Краснопільським О.В., як Перевізником, було підписано договір - заявку на перевезення вантажу до Договору про надання транспортно - експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні, згідно якої позивач зобов'язався виконати перевезення вантажу за маршрутом м. Камешково, Володимирської області, російська федерація (ТОВ «Ютекс РУ») - м. Білогородка, Києво - Святошинського району, Київської області, Україна.
Перевезення мало виконуватись сідловим тягачем Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_3 із напівпричепом Krone SD, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Вартість перевезення складає 53000,00 грн.
Позивач зазначає, що на виконання укладеного між сторонами Договору та підписаних сторонами заявок на перевезення позивач на замовлення відповідача виконав вказані вище перевезення вантажів, які здійснювалися за міжнародними товарно - транспортними накладними CMR № б/н від 01.02.2022 та № 058165 від 21.02.2022.
По завершенню виконання перевезень між ФОП Краснопільським О.В., як Виконавцем, та ТОВ «Вєста Україна», як Експедитором, підписано акти здачі - прийняття робіт (надання послуг): від 08.02.2022 № К-00000022 (вантажні перевезення за маршрутом м. Катовіце (Республіка Польща) - смт Гостомель, Київської обл., а/м НОМЕР_1 /НОМЕР_2)та CMR б/н на загальну суму 38.000,00 грн; та від 11.05.2022 № К-0000042 (транспортні послуги за маршрутом м. Камешково, Володимирська обл., росія, - с. Білогородка, Київської обл., а/м НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ), CMR 058165 на суму 53.000,00 грн.
З метою оплати цих послуг позивач виставив відповідачу рахунки - фактури від 08.02.2022 №К-00000022 на суму 38.000,00 грн та від 11.05.2022 №К-0000042 на суму 53.000,00 грн.
Крім того, на ці послуги позивач склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні від 08.02.2022 № 6 та від 11.05.2022 №3.
Відповідно до п. 4.4 Договору оплата послуг Перевізника здійснюється Експедитором на розрахунковий рахунок Перевізника протягом 20 (двадцяти) банківських днів після одержання належним чином оформлених оригіналу товарно- транспортних документів (CMR або ТТН) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів: заявки, договору, рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Згідно з ч. 3 ст. 306 Господарського кодексу України перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач вартість виконаних позивачем перевезень загальною вартістю 91.000,00 грн не сплатив, чим порушив умови Договору.
Відповідач проти таких доводів позивача заперечує та зазначає, що він мав розрахуватися з позивачем протягом 12 банківських днів після отримання оригіналів документів, передбачених п. 4.4 Договору (оригінал вантажної накладної CMR з відміткою про одержання вантажу, оригінали транспортної заявки, рахунку та акту виконаних робіт). Позивачем не надано доказів надсилання документів відповідачу. Акт виконаних робіт та акт звіряння розрахунків не є документами, які підтверджують настання строків оплати за перевезення, оскільки за умовами як Договору, так і заявки, строк оплати настає не після вручення вантажу одержувачу, а після отримання оригіналів документів у повному обсязі.
Позивач з такими доводами не погоджується та зазначає, що всі документи були надіслані відповідачу Новою поштою, однак через закінчення терміну їх зберігання у базі даних оператора поштового зв'язку, отримати їх дублікати наразі неможливо. Одними із цих документів були акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), які були складені та підписані позивачем та надіслані відповідачу для підписання разом із іншими підтверджуючими виконання перевезення документами. Відповідач ці акти підписав та по одному їх примірнику без будь-яких зауважень та заперечень повернув позивачу.
Відтак на момент підписання сторонами актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 08.02.2022 №К-00000022 та від 11.05.2022 №К-0000042 позивач надав відповідачу усі необхідні для оплати послуг документи, у зв'язку із чим у цих актах і було зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.
Крім того, обставина того, що позивач надав відповідачу усі необхідні для оплати послуг документи, підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 у якому теж зазначено, що документи по вказаним у цьому акті рахункам надані в повному обсязі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Дослідивши зібрані в матеріалах докази, зокрема, акти наданих послуг та акт звірки взаєморозрахунків із застереженням про надання документів відповідачу, суд дійшов висновку про те, що позивачем надано вірогідні докази на підтвердження виконання зобов'язань з надання відповідачу оригіналів документів.
Крім того суд звертає увагу на те, що відповідач у відзиві не висловив заперечень щодо факту отримання оригіналів документів від позивача, проте зазначив про відсутність доказів їх направлення.
Таким чином, за наявними в матеріалах справи доказами заборгованість відповідача перед позивачем за даними перевезеннями складає 91.000,00 грн.
Відповідач у відзиві також зазначає про наявність форс-мажорних обставин у зв'язку з повномасштабною збройною агресією РФ проти України, відповідачу було завдано значних збитків і вона не має можливості виконувати свої зобов'язання в повному обсязі.
Позивач з цього приводу вказує про відсутність належних доказів настання форс-мажорних обставин та необґрунтованість порушення зобов'язань за Договором саме цими обставинами.
Суд звертає увагу на те, що Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.2022, введено воєнний стан.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ГК України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 417 ГК України у період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі закону про оборону України, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
При цьому Торгово-промислова палата України з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин, відповідно до якого ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години З30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Відтак ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість і тверджень відповідача про наявність форс-мажорних обставин, оскільки в даному випадку спір між сторонами стосується суми основного боргу відповідача, та не вирішується питання про притягнення його до відповідальності за порушення зобов'язань. Встановлення наявності форс-мажорних обставин та наявність підстав для звільнення відповідача від такої відповідальності на підставі ст. 617 ЦК України не є доцільним з огляду на предмет даного спору.
Також відповідач зазначає, що відповідно до Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», оскільки засновниками ТОВ «Вєста Україна» є громадяни Російської Федерації, видаткові операції по рахунках товариства були заблоковані.
На запит відповідача НБУ та обслуговуючий банк зазначили, які видаткові операції по рахунку ТОВ «Вєста Україна» під час військового стану є можливими. Видаткові операції на виконання господарських договорів товариства були зупинені згідно п. 15 Постанови Правління НБУ від 04 березня 2022 року № 36 «Про внесення змін до Постанови Правління НБУ № 18 від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».
Зупинення видаткових операцій по банківському рахунку відповідача внаслідок дій органів влади не просто впливає, а об'єктивно унеможливлює виконання грошових зобов'язань перед контрагентами.
З цього приводу суд звертає увагу на те, що наведені обставини в будь-якому випадку не можуть слугувати підставами для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором та підлягають врахуванню лише при вирішенні питання про притягнення відповідача до відповідальності за порушення такого зобов'язання.
За правилами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" (04076, місто Київ, пр.Бандери Степана, будинок 6; ідентифікаційний код 35322154) на користь Фізичної особи-підприємця Краснопільського Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) 91.000 (дев'яносто одну тисячу) грн 00 коп. заборгованості та 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко