ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.06.2023Справа № 910/2793/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"
про стягнення 746 177,32 грн.,
за участю представників: згідно протоколу судового засідання;
22.02.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення 746 177,32 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Учасників справи було повідомлено, що питання про визначення дати, часу та місця судового засідання буде вирішено виходячи з відсутності загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду.
26.05.2022 через електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" надійшло клопотання про повідомлення стану розгляду справи.
09.06.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" надійшов відзив на позовну заяву.
27.06.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" надійшла відповідь на відзив з доданим до неї клопотанням про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 учасників справи повідомлено, що розгляд справи призначено на 28.09.2022.
18.07.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" надійшло клопотання про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог.
21.07.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" надійшло заперечення на клопотання позивача про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог.
14.09.2022 через електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 учасників справи повідомлено, що призначене на 28.09.2022 судове засідання не відбудеться у зв'язку із направленням судді Приходько І.В. на навчання згідно з Календарним планом Національної школи суддів України; судове засідання призначено на 17.10.2022.
17.10.2022 через електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" надійшов запит про стан розгляду справи.
31.10.2022 через електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 учасників справи повідомлено, що судове засідання, призначене на 17.10.2022, не відбулось у зв'язку із знаходженням судді Приходько І.В. на лікарняному; судове засідання призначено на 30.11.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 відкладено судове засідання на 18.01.2023.
05.12.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог, яке було надіслано позивачем до суду засобами поштового зв'язку 28.11.2022 р. про що свідчить штамп пошти на конверті.
09.12.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" надійшли письмові пояснення.
15.12.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 прийнято до розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" від 18.07.2022 та 05.12.2022 про збільшення розміру позовних вимог та відкладено судове засідання на 15.02.2023.
08.02.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" надійшли пояснення щодо розміру позовних вимог.
09.02.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" надійшли заперечення.
У судовому засіданні 15.02.2023 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 30.03.2023.
У судовому засіданні 30.03.2023 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 20.04.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 судом на підставі ч. 1 ст. 216 ГПК України відкладено розгляд справи на 03.05.2023.
03.05.2023 через електронну пошту суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
03.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Судові засідання по справам №910/5008/23, №910/3270/23, №910/14304/22 та №910/2793/22 призначені на 03.05.2023 не відбулись у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 судом призначено розгляд справи на 08.06.2023.
У судовому засіданні 08.06.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
01.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" (далі - Позивач/Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (далі - Відповідач/Покупець) було укладено Договір поставки № 14753К (далі - Договір-1), відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до специфікації, а покупець зобов'язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у цьому Договорі (п. 2.1. Договору-1).
Відповідно до пункту 2.2. Договору-1, право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання товару покупцем від постачальника. Підтвердженням приймання товару є підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) накладної та іншої обов'язкової та визначеної чинним законодавством України, товарно-супровідної та транспортно-супровідної документації на Товар.
Згідно пункту 8.1. Договору-1, сторони погодили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар на свій вибір та в такі строки: по закінченню 55 календарних днів з дати поставки товару постачальником (п. 8.1.1. Договору-1).
У пункті 8.2. Договору-1 зазначено, що форма оплати - безготівковий рахунок. Оплата вартості товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, що зазначений у реквізитах сторін Договору. Днем здійснення платежу вважається день списання належних до сплати сум з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника. Сторони можуть застосовувати інші способи рахунків, передбачені чинним законодавством України.
Пунктом 8.3. Договору-1 передбачено, що при порушенні постачальником умов Договору, які тягнуть нарахування постачальнику покупцем неустойки (штрафу, пені) або інших оперативних-господарських санкцій, визначених Договором, або при виникненні у постачальника перед покупцем інших грошових зобов'язань за цим Договором або за іншими договорами, укладеним між постачальником і покупцем. Покупець має право зменшити суму оплати, які належать постачальнику на суми зустрічних грошових зобов'язань постачальника перед покупцем, шляхом проведення згідно вимог чинного законодавства заліку зустрічних грошових зобов'язань, за винятком випадків, коли це заборонено чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 10.1. Договору-1 у разі порушення стороною Договору строків виконання грошового зобов'язання передбаченого цим Договором, винна сторона зобов'язана сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання, нараховану на суму зобов'язання, за кожний день прострочення.
У пункті 12.1. Договору-1, зазначено, що Договір набирає чинності з 01.07.2017 і діє до 31.12.2019 включно, а в частині невиконаних зобов'язань сторін, що виникли на момент дії даного Договору - до їх повного виконання.
На виконання умов Договору-1 були виставлені наступні видаткові та товаро-транспортні накладні: Видаткова та товаро-транспортна накладна № 4208 від 14.10.2021 на суму 40 596,58 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 4247 від 18.10.2021 на суму 47 362,14 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 4315 від 21.10.2021 на суму 35 638,20 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 4316 від 21.10.2021 на суму 15 688,80 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 4365 від 25.10.2021 на суму 24 677,16 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 4484 від 01.11.2021 на суму 48 569,16 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 4485 від 01.11.2021 на суму 12 729,60 грн.
Обґрунтовуючи розмір заявленої до стягнення заборгованості у сумі 199 078,54 грн. за Договором-1, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав своїх зобов'язання щодо оплати поставленого товару у період жовтень - листопад 2021 року, в наслідок чого утворилась заборгованість за наданими до суду товаро - транспортними накладними. Пояснив, що ним враховані угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, які укладались між сторонами у період з 31.12.2020 по 30.06.2021, а також часткова оплата відповідача у період листопад-грудень 2021 р.р.(23.11.2021, 03.12.2021, 06.12.2021, 07.12.2021).
Щодо угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2022 на суму 5 089,41 грн., позивач зазначив, що вказана угода була укладена сторонами після подачі позовної заяви.
Представник відповідача категорично заперечував проти заборгованості по Договору № 14753К (Договір-1), вважає, що за вказаний товар відповідач розрахувався в повному обсязі на суму 200 000 грн. та надав до відзиву платіжні доручення.
Крім того, відповідачем надано до суду угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2021, яка підписана та скріплена печатками сторін за Договором № 14753К (Договір 1), відповідно до якої, сторони шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог зменшують заборгованість на суму 5 089,41 грн.
01.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" (далі - Позивач/Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (далі - Відповідач/Покупець) було укладено Договір на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № СТМ 0445/20 (далі - Договір-2), відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язується на замовлення покупця виготовляти та передавати йому у власність товар (Додаток № 2а - Специфікація) за торгівельними марками, перелік яких наведений в Додатку № 1 відповідно до умов Договору, а покупець зобов'язується прийняти належно виготовлений та поставлений товар (п. 2.1. Договору-2).
Відповідно до пункту 3.18. Договору-2, у разі відповідності поставки товару умовами цього Договору покупець підписує видаткову та товарно-транспортну накладні на посталений товар. Дата, зазначена покупцем у видатковій накладній, є датою поставки партії товару.
Згідно пункту 4.4. Договору-2, сторони погодили, що обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України та умовами Договору порядку документів, які передбачені Розділом 3 Договору, а також відповідність цін в накладній діючій Специфікації.
У пункті 4.5. Договору-2 зазначено, що оплата за Товар проводиться протягом 35 днів з дати поставки товару до розподільчого центру або торгівельної точки покупця за умови, що постачальник поставив товар у строк, шо визначений Договором.
Згідно пункту 12.1. Договору-2, зазначено, що Договір набирає чинності з 01.08.2020 і діє до 31.12.2020 включно, а в частині зобов'язань, що залишились не виконаними на вказану дату - до повного виконання таких зобов'язань сторонами.
На виконання умов Договору-2 були виставлені наступні видаткові та товаро-транспортні накладні: Видаткова та товаро-транспортна накладна № 1728 від 29.03.2021 на суму 21 610,80 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 1825 від 01.04.2021 на суму 20 099,70 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 1879 від 05.04.2021 на суму 16 777,80 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 1953 від 08.04.2021 на суму 13 024,80 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2002 від 12.04.2021 на суму 14 279,40 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2072 від 15.04.2021 на суму 15 309,90 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2122 від 19.04.2021 на суму 15 238,80 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2191 від 22.04.2021 на суму 15 245,10 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2241 від 26.04.2021 на суму 15 807,60 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2300 від 29.04.2021 на суму 27 228,60 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2357 від 06.05.2021 на суму 12 536,10 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2404 від 10.05.2021 на суму 7 848,00 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2453 від 13.05.2021 на суму 10 486,80 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2482 від 17.05.2021 на суму 8 533,80 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2533 від 20.05.2021 на суму 10 043,10 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2576 від 24.05.2021 на суму 8 707,50 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2631 від 27.05.2021 на суму 11 619,00 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2649 від 31.05.2021 на суму 7 517,70 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2710 від 03.06.2021 на суму 4 633,20 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2733 від 07.06.2021 на суму 3 852,00 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2780 від 10.06.2021 на суму 6 465,60 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 2810 від 14.06.2021 на суму 7 470,00 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 3706 від 09.09.2021 на суму 6 170,40 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 3737 від 13.09.2021 на суму 327,60 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 3798 від 16.09.2021 на суму 2 347,20 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 3831 від 20.09.2021 на суму 1 638,00 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 3887 від 23.03.2021 на суму 2 880,00 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 3919 від 27.09.2021 на суму 518,40 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 3989 від 30.09.2021 на суму 3 078,00 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 4038 від 04.10.2021 на суму 10 692,00 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 4141 від 11.10.2021 на суму 38 948,40 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 4209 від 14.10.2021 на суму 8 870,40 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 4248 від 18.10.2021 на суму 8 719,20 грн.; Видаткова та товаро-транспортна накладна № 4366 від 25.10.2021 на суму 8 780,40 грн.
Обґрунтовуючи заборгованість за Договором № СТМ 0445/20 (Договір 2) у розмірі 358 856,30 грн. позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав своїх зобов'язання щодо оплати поставленого товару у період березень - жовтень 2021 року, в наслідок чого утворилась заборгованість за наданими до суду товаро - транспортними накладними, які укладались між сторонами.
Пояснив, що ним врахована часткова оплата відповідача за вказаним Договором № 2, але звернув увагу суду на той факт, що відповідач у платіжних дорученнях в призначені платежу зазначав як Договір № 14753К (Договір № 1), так і абревіатуру «ВТМ», що відноситься до договору № 2.
Представник відповідача категорично заперечував проти заборгованості по Договору № СТМ 0445/20 (Договір-2), вважає, що за вказаний товар відповідач розрахувався в повному обсязі на суму 381 000 грн. та надав до відзиву платіжні доручення.
Крім того, до суду надано Акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 31.10.2021р., підписаний сторонам та скріплений печатками з якого вбачається, що за відповідачем перед позивачем обраховується заборгованість у розмірі 790 905,99 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Приймаючи рішення по справі, суд також врахував положення статті 173 Господарського процесуального кодексу України, що в позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за Договором поставки № 14753К від 01.07.2017, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача: 199 078,54 грн. - основного боргу, 11 162,36 грн. - пені, 5 650,63 грн. - 3% річних та 40 665,20 грн. - інфляційних втрат, а також за Договором на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № СТМ 0445/20 від 01.08.2020, у зв'язку з чим також просить суд стягнути з відповідача: 358 856,30 грн. - основного боргу, 30 704,96 грн. - пені, 14 752,12 грн. - 3% річних та 85 307,21 грн. - інфляційних втрат.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору-1 постачальником на підставі видаткових та товаро-транспортних накладних за період з жовтня 2021 по листопад 2021 було поставлено товар на загальну суму 225 261,64 грн., що підтверджується видатковими та товаро-транспортними накладними, які підписані представниками та скріплені печатками сторін без заперечень та зауважень.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем частково була сплачена сума отриманого товару.
Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо повної оплати отриманого товару саме за товаро - транспортними накладними за період жовтень-листопад 2021 р.р. за Договором № 14753К (далі - Договір-1),оскільки це не можливо становити з призначення платежів вказаних в платіжних дорученнях.
В той же час, суд враховує доводи представника відповідача щодо угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2021, яка підписана та скріплена печатками сторін за Договором № 14753К (Договір-1), відповідно до якої, сторони шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог зменшили суму заборгованості за Договором № 14753К (Договір-1) на суму 5 089,41 грн.
У зв'язку з чим підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за Договором № 14753К у розмірі 193 989,13 грн.
При цьому, суд враховує надану відповідачем угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2021 на суму 5 089,41 грн., яка підписана та скріплена печатками сторін за Договором-1, пояснення представника позивача щодо її наявності та приходить до висновку про необхідність закрити провадження у справі в частині суми стягнення основного боргу в розмірі 5 089,41 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Також, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № СТМ 0445/20 (Договір № 2) постачальником на підставі видаткових та товаро-транспортних накладних за період з березня 2021 по жовтень 2021 було поставлено товар на загальну суму 367 305,30 грн., що підтверджується видатковими та товаро-транспортними накладними, які підписані представниками та скріплені печатками сторін без заперечень та зауважень.
Матеріалами справи та розрахунком позивача підтверджується, що частина сум зазначених відповідачем у платіжних дорученнях, які були надані ним до відзиву, була врахована позивачем в попередніх періодах поставки, а решта ( з урахуванням призначення платежів) була зарахована в тому числі і за Договором № 14753К.
Окрім того в матеріалах справи містяться акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2021 року, у якому зафіксована сума у розмірі 790 905,99 грн. та всі оплати, які були зроблені відповідачем до 31.10.2021 р. Вказаний акт звірки підписаний та скріплений печатками сторін без заперечень та зауважень.
Враховуючи, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму основного боргу, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 358 856,30 грн. за Договором на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № СТМ 0445/20 від 01.08.2020 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань за Договором поставки № 14753К від 01.07.2017 - 11 162,36 грн. - пеню, 5 650,63 грн. - 3% річних та 40 665,20 грн. - інфляційних втрат, а також за Договором на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № СТМ 0445/20 від 01.08.2020 - 30 704,96 грн. - пеню, 14 752,12 грн. - 3% річних та 85 307,21 грн. - інфляційних втрат.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.3. Договору-1 передбачено, що при порушенні постачальником умов Договору, які тягнуть нарахування постачальнику покупцем неустойки (штрафу, пені) або інших оперативних-господарських санкцій, визначених Договором, або при виникненні у постачальника перед покупцем інших грошових зобов'язань за цим Договором або за іншими договорами, укладеним між постачальником і покупцем. Покупець має право зменшити суму оплати, які належать постачальнику на суми зустрічних грошових зобов'язань постачальника перед покупцем, шляхом проведення згідно вимог чинного законодавства заліку зустрічних грошових зобов'язань, за винятком випадків, коли це заборонено чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 10.1. Договору-1 у разі порушення стороною Договору строків виконання грошового зобов'язання передбаченого цим Договором, винна сторона зобов'язана сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання, нараховану на суму зобов'язання, за кожний день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за заявлений період, суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов укладеного між сторонами договору, а тому вимога про стягнення за Договором поставки № 14753К від 01.07.2017 пені у розмірі 11 162,36 грн., а також пені у розмірі 30 704,96 грн. за Договором на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № СТМ 0445/20 від 01.08.2020 - підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Як унормовано приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми, а також розрахунок інфляційних втрат, і встановив, що обчислення виконано арифметично правильно, згідно з приписами законодавства, а тому заявлені вимоги за Договором на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № СТМ 0445/20 від 01.08.2020 - 14 752,12 грн. - 3% річних та 85 307,21 грн. - інфляційних втрат - підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про стягнення 3% річних від простроченої суми, а також розрахунок інфляційних втрат за Договором поставки № 14753К, суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми, а також розрахунок інфляційних втрат, врахувавши Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2021, яка підписана та скріплена печатками сторін за Договором № 14753К на суму 5 089,41 грн., період її укладання, приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме 3 % річних на суму 5 438,83 грн., інфляційних втрат на суму 39 866,00 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог; у частині вимог, провадження за якими закрито, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2019 між Адвокатським бюро "Альони Забари" - адвокатом Забара А.В. (далі - Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" (далі - Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги № 21, за змістом якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надати йому правову допомогу.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано Акт № 6 від 18.01.2023 на суму 2 000,00 грн., Акт № 5 від 02.12.2022 на суму 2 000,00 грн., Акт № 3 від 05.01.2022 на суму 9 000,00 грн., платіжне доручення № 386 від 14.01.2022 на суму 9 000,00 грн., платіжну інструкцію № 962 від 08.12.2022 на суму 2 000,00 грн., платіжну інструкцію 1113 від 30.01.2023 на суму 2 000,00 грн., рахунок на оплату № 3 від 05.01.2022 на суму 9 000,00 грн., рахунок на оплату № 33 від 02.12.2022 на суму 2 000,00 грн., рахунок на оплату № 34 від 18.01.2023 на суму 2 000,00 грн.
Судом встановлено, що Забара А.В. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю № 3812 від 17.08.2018.
Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн. відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу по Договору № 14753К від 01.07.2017 розмірі 5 089,41 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 8; ідентифікаційний код: 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" (19935, Черкаська обл., Чорнобаївський р-н, село Воронинці, вулиця Назаренка, будинок 28; ідентифікаційний код: 35784883) за Договором поставки № 14753К від 01.07.2017 - 193 989 (сто дев'яносто три тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 13 коп. - основного боргу, 11 162 (одинадцять тисяч сто шістдесят дві) грн. 36 коп. - пені, 5 438 (п'ять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 83 коп. - 3% річних та 39 866 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 00 коп. - інфляційних втрат.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 8; ідентифікаційний код: 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИНКАР АГРО" (19935, Черкаська обл., Чорнобаївський р-н, село Воронинці, вулиця Назаренка, будинок 28; ідентифікаційний код: 35784883) за Договором на виробництво та поставку товарів власної торгової марки № СТМ 0445/20 від 01.08.2020 - 358 856 (триста п'ятдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 30 коп. - основного боргу, 30 704 (тридцять тисяч сімсот чотири) грн. 96 коп. - пені, 14 752 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 12 коп. - 3% річних, 85 307 (вісімдесят п'ять тисяч триста сім) грн. 21 коп. - інфляційних втрат, 11 191 (одинадцять тисяч сто дев'яносто одну) грн. 47 коп. - витрат по сплаті судового збору та 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2023.
Суддя І.В. Приходько