ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.06.2023Справа № 910/4657/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідера Агро" (місто Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест група Дельта" (місто Київ)
про стягнення 135.383,06 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нідера Агро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест група Дельта" про стягнення 135.383,06 грн, з яких: 74.260,50 грн заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування №11-27-11 від 27.11.2019, 36.572,79 грн пені, 21.743,80 грн інфляційних втрат та 2.825,97 грн 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.
Відповідач копію цієї ухвали Господарського суду міста Києва отримав 24.04.2023, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Пунктом 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
27.11.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №11-27-11 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався надати відповідачу транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням і відправкою зернових олійних культур та мінеральних добрив, а також продуктів їх переробки, з усіх дирекцій залізниць "Укрзалізниці" за реквізитами останнього.
Відповідно до п. 2.1. Договору виконавець зокрема зобов'язаний:
- виступати представником Замовника в його правовідносинах з дирекціями залізниць України та іншими перевізниками;
- забезпечити виділення плану і подачу рухомого залізничного складу для здійснення навантаження вантажів що належать Замовнику, на станціях відправлення;
- здійснювати оплату залізничних тарифів, додаткових і станційних зборів за перевезення вантажів Замовника;
- оформляти транспортні документи на перевезення вантажу відповідно до Правил перевезення вантажів і тарифів залізничного транспорту України;
- за дорученням Замовника організовувати завантаження вантажу в вагони, встановлювати на них запірно-пломбувальні пристрої;
- за письмовим клопотанням Замовника, здійснювати переадресування вагонів з вантажами Замовника. При цьому оплата послуг Виконавця здійснюється на підставі додаткової угоди, складеної в кожному конкретному випадку окремо;
- називати консультаційні та інформаційні послуги згідно транспортного законодавства, тарифам, умовам перевезень вантажів за рахунок Замовника.
01.12.2021 сторони підписали Додаток №21 до Договору, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується в інтересах та за рахунок Замовника організувати перевезення вантажу - висівки пшеничні, 500 тон у 7 вагонах, по маршруту: станція Селещина - станція Херсон (експ.).
Сторони погодили, що оплата здійснюється згідно виставлених рахунків.
На виконання взятих на себе зобов'язань позивач частково організував перевезення висівок гранульованих в 2 вагонах, що підтверджується оформленими до перевезення залізничними накладними №44541035 від 09.12.2021 та №44889737 від 14.12.2021.
За результатом надання означених послуг між сторонами було підписано акти наданих послуг №ЖД-НА000024 від 09.12.2021 на суму 35.385,00 грн та №ЖД-НА000209 від 14.12.2021 на суму 38.875,50 грн, проте відповідач оплату за надані позивачем послуги не здійснив.
Крім того, позивачем складено та відправлено на реєстрацію відповідні податкові накладні на надані за Договором послуги.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за наявними у матеріалах справи доказами складає 74.260,50 грн.
Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 36.572,79 грн пені, 21.743,80 грн інфляційних втрат та 2.825,97 грн 3 % річних.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що при нездійсненні платежу у встановлені Договором терміни, Замовник виплачує Виконавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми, за кожну добу затримки платежу.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року було доповнено розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест група Дельта" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41, офіс 41 А; ідентифікаційний код 39069060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідера Агро" (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63; ідентифікаційний код 42541071) 74.260 (сімдесят чотири тисячі двісті шістдесят) грн 50 коп. заборгованості, 36.572 (тридцять шість тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн 79 коп. пені, 21.743 (двадцять одну тисячу сімсот сорок три) грн 80 коп. інфляційних втрат, 2.825 (дві тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн 97 коп. 3 % річних та 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко