Україна
31 серпня 2010 р. справа № 2а-15343/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Головіної К.І.
при секретарі Потапенко О.М.
за участю представника позивача Степаненко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Добропільське шахтобудівельне управління» до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі Донецької області про визнання недійсним рішення № 101/19 від 02.06.2010 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у розмірі 86485,67 грн., -
Державне підприємство «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Добропільське шахтобудівельне управління» звернулося до суду з позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі Донецької області про визнання недійсним рішення № 101/19 від 02.06.2010 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у розмірі 86485,67 грн., мотивуючи позов тим, що зазначене рішення було прийнято з порушення норм пенсійного законодавства. В акті перевірки від № 24 від 28.05.2010 року, на підставі якого було прийнято оскаржуване рішення відповідач вказав про порушення щодо пропорційної сплати авансових платежів при виплаті заробітної плати у липні 2009 року, листопаді 2009 року та січні 2010 року. Однак у вказаних місяцях заробітна плата виплачувалась не за звітний місяць, а за попередній: у липні 2009 року - за червень 2009 року, у листопаді 2009 року - за жовтень 2009 року, у січні 2010 року - за грудень 2009 року. Вказані виплати не є авансовими платежами, оскільки сплачуються не за базовий звітний період, а є розрахунком по заробітній платі за липень 2009 року, листопад 2009 року, січень 2010 року, і підлягають сплаті позивачем як страхові внески. Вважає, що висновки, які були зроблені позивачем у акту перевірки суперечать вимогам пп. 5.1.5 п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2009 року. Просив визнати недійсним рішення № 101/19 від 02.06.2010 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у розмірі 86485,67 грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки, про причини неявки суд не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи буз його участі до суду не надходило. За таких підстав суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що позивач- ДП «Добропіллявугілля» є юридичною особою, внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, діє на підставі статуту, є платником страхових внесків до УПФУ в м. Добропілля (а. с. 11, 14-30).
Відповідач - УПФУ в м. Добропіллі Донецької області у відповідності до п. 5 ст. 4 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001, відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
У судовому засіданні встановлено, що у травні 2010 року УПФУ в м. Добропіллі Донецької області була проведена перевірка відокремленого підрозділу «Добропільське шахтобудівельне управління» з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 01.06.2009 року по 30.04.2010 року та надання достовірних відомостей до органів ПФУ за період з 01.06.2009 року по 01.01.2009 по 31.03.2010 року.
Згідно акту № 24 від 28.05.2010 року в ході перевірки були виявлені три випадки порушення строків виплати заробітної плати працівникам. Крім того, встановлені порушення пропорційності сплати страхових внесків при отриманні коштів на виплату заробітної плати. Сума несплачених авансових платежів становить 172 971,34 грн. ( а. с. 8-10).
На підставі зазначеного акту перевірки позивачем було прийнято рішення № 101/19 від 02.06.2010 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків (а. с. 12).
Вирішуючи питання про правомірність прийнятого рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.
При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.
У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
У судовому засіданні встановлено, що позивачем у перевіряємий період заробітна плата виплачувалась несвоєчасно, а саме: 21.08.2009 року - за липень 2009 року, 28.12.2009 року - за листопад 2009 року, 26.02.2010 року - за січень 2010 року, що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 33-102).
Тобто, у перевіряємий відповідачем період заробітна плата виплачувалась не за звітний базовий місяць, а за попередній.
Згідно пп. 5.1.5 п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р., у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід) у розмірах, установлених для страхувальників (33,2 відсотка, 4 відсотки, 42 відсотки, 13,28 відсотка цих сум).
Таким чином, судом встановлено, що умова обов'язкової сплати авансових платежів підприємством не виконана (заробітна плата виплачена не за звітний період), а тому в даному випадку до позивача не можуть бути застосовані фінансові санкції за несплату авансових платежів.
У судовому засіданні встановлено, що згідно ст. 57 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» відповідачем проводилось списання заборгованості підприємства із страхових внесків, фінансових санкцій та пені, однак як вбачається з повідомлення УПФУ в м. Добропіллі Донецької області про списання, сума нарахованих відповідачем до сплати авансових платежів не прийнята до списання загальної заборгованості підприємства.
Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення УПФУ в м. Добропіллі Донецької області № 101/19 від 02.06.2010 року було прийнято з порушеннями норм Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідач не довів суду його правомірність, а тому це рішення підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 2-11, 69-71, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Задовольнити позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Добропільське шахтобудівельне управління» до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі Донецької області про визнання недійсним рішення № 101/19 від 02.06.2010 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у розмірі 86485,67 грн.
Визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі Донецької області про визнання недійсним рішення № 101/19 від 02.06.2010 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у розмірі 86485,67 грн.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошено у судовому засіданні 31 серпня 2010 року.
Повний текст постанови складений 06 вересня 2010 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Головіна К.І.