Україна
01 вересня 2010 р. справа № 2а-15328/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12-35 год.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Соколової О.А.
при секретарі Шмітько А.В.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства Фінансів України, Головного управління Державного Казначейства України при Міністерстві Фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства Фінансів України, Головного управління Державного Казначейства України при Міністерстві Фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працює суддею Єнакіївського міського суду Донецької області. Починаючи з вересня 2005 року, позивачу було встановлено оклад, виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 332 грн. В подальшому всупереч вимогам Закону України “Про статус суддів”та схемам посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року, перерахування розміру окладу не здійснювалось. Зазначені обставини призвели до значного зменшення розміру заробітної плати судді, що є порушенням конституційної гарантії незалежності суддівської влади.
Позивач зазначив, що при обчисленні його заробітної плати застосовувались положення пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів та щомісячне грошове утримання суддів”, який визнано протиправним та скасовано судовими рішеннями, що набрали законної сили.
Позивач вважає, що наявні законні підстави для перерахунку його заробітної плати за період з грудня 2007 року по грудень 2009 року з урахування підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, “Про Державний бюджет України на 2009 рік”. Недоплата за вказаний період складає 107 704, 10 грн.
У позові просить визнати незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області по виконанню постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” щодо нарахування посадового окладу суддям у відповідності до встановленої мінімальної заробітної плати, а також зобов'язати Міністерство фінансів України, Державну судову адміністрацію України, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області донарахувати та виплатити на його користь заборгованість по заробітній платі, яка утворилася в результаті неправильного застосування розміру мінімальної заробітної плати при розрахунку посадового окладу судді, з грудня 2007 року по травень 2010 року.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідачів Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області та Державної судової адміністрації в Донецькій області (ДСА України) до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином. На адресу суд надійшла заява представника відповідачів про розгляд справи без його участі.
В письмових запереченнях проти позову відповідачі зазначили, що позов не визнають, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України. Крім того, вказали, що належними відповідачами у справі є держава в особі Міністерства фінансів України та органів Державного казначейства України.
Представник відповідача Міністерства фінансів України до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заперечення, в яких вказав, що виплата матеріального забезпечення суддів потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Головним розпорядником коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання суддів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду. Саме вона здійснює матеріальне та соціальне забезпечення суддів. Основним же завданням Мінфіну є розроблення і проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики та розроблення Державного бюджету України. Міністерство фінансів під час складання і розгляду проекту Держбюджету проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, після чого приймається рішення про його включення до пропозиції проекту державного бюджету України перед поданням на розгляд Кабінету Міністрів України. Позовні вимоги до Міністерства фінансів України задоволенню не підлягають.
Представник відповідача Державного казначейства України до судового засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Відповідач надіслав до суду заперечення, в яких зазначив, що його основною функцією є здійснення розрахунково-касового обслуговування державного бюджету. Здійснення виплат заробітної плати позивачеві віднесено до повноважень Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів, які виділяються на утримання судової влади. Державного казначейства України на підставі наявних у справі доказів. Також просили застосувати строки звернення до суду, передбачені ст. 99 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач Указом Президента України від 11 листопада 2002 року призначений на посаду судді Кіровського міського суду Донецької області, з 28.07.2003 року переведений на посаду судді Єнакіївського міського суду Донецької області. Постановою Верховної Ради України про обрання суддів від 22.05.2008 року позивача обрано на посаду судді безстроково.
Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2006-2009 роки, що призвело до недоотримання ним за період з грудня 2007 року по грудень 2009 року заробітної плати в розмірі 107 704, 10 грн.
Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає Закон України “Про статус суддів” № 2862-ХІІ від 15.12.1992 року, який був чинний до 07.07.2010 року.
Відповідно до ст. 126 Закону України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 07.02.2002 року, який був чинним до 07.07.2010 року Державна судова адміністрація здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів.
Положення про Державну судову адміністрацію України, затверджене Указом Президента України від 03 березня 2003 року № 182/2003, втратило свою чинність на підставі Указу Президента України від 23 червня 2009 року №477/2009. Інше положення затверджено не було.
У зв'язку з цим при розгляді даної справи підлягають застосуванню положення Закону України “Про судоустрій України”.
Відповідно до ст. 122 вказаного Закону, яка регулює питання матеріально-технічного забезпечення судів, суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через державну судову адміністрацію.
При цьому суди не здійснюють матеріальне забезпечення суддів. До того ж у міськрайонних судах загальної юрисдикції відповідний відділ, який здійснював би виплату заробітної плати суддям, відсутній.
Отже органами, які здійснюють матеріальне забезпечення суддів, є Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (ст.ст. 42-45 Закону України “Про статус суддів”). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді.
Статтею 14 Закону України “Про судоустрій України” встановлено, що однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Статтею 44 Закону України “Про статус суддів” визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України та Голови Вищого арбітражного суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків їх окладів. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію, щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року у справі № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України “Про статус суддів”у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України “Про судоустрій України”треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865”зазначену постанову доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року, в адміністративній справі за позовом особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи - Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, про визнання протиправною бездіяльність та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, визнано протиправним і скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів”.
Таким чином, з 3 грудня 2007 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” втратив чинність.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (справа № 2/174), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року (справа № 22-а-26751/08), в адміністративній справі за позовом особи до Кабінету Міністрів України, треті особи - Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України про визнання незаконними та скасування актів визнані незаконними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів”в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, а також пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865”та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів та щомісячне грошове утримання суддів”.
Таким чином, з 19 серпня 2009 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865” та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” втратили чинність.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає наслідки набрання законної сили судовим рішенням, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Також суд зазначає, що додатковою постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року було допущено поворот виконання постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року шляхом визначення, що ця постанова в частині встановлення посадових окладів, виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати, підлягає застосуванню з 01 січня 2006 року без обмеження мінімальної заробітної плати, яке було встановлено скасованим пунктом 4-1. Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року зазначену додаткову постанову про поворот виконання рішення скасовано.
Отже, з 3 грудня 2007 року є протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів”, а з 19 серпня 2009 року - є протиправними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865”та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів”.
Враховуючи наведене та вимоги законодавства, суд приходить до висновку про те, що позивач мав право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України “Про статус суддів” та постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі № 2/174, тобто з 19 серпня 2009 року.
Між тим заробітна плата позивача, з 19 серпня 2009 року обчислювалась, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, що свідчить про безумовне порушення права позивача на належне матеріальне забезпечення.
Бюджетним кодексом України (статтею 32-37) на Міністерство фінансів України покладено обов'язок, щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України. Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.
Відтак, в судовому засіданні доведена протиправність дій відповідача Державної судової адміністрації України, а також Міністерства Фінансів України по виконанню постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” щодо нарахування посадового окладу суддям у відповідності до встановленої мінімальної заробітної плати.
Виходячи з викладеного та аналізу вищенаведених правових норм, саме Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи, щодо їх фінансування відповідно до Закону України “Про судоустрій України”, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, а згідно до приписів статті 58 Бюджетного кодексу України є розпорядником коштів, а тому зобов'язана організовувати розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України.
Стосовно доводів відповідачів щодо пропуску позивачем строків звернення до суду за захистом своїх порушених прав, суд зазначає, що у справах про стягнення заробітної плати строки давності не застосовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства Фінансів України, Головного управління Державного Казначейства України при Міністерстві Фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Міністерства Фінансів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в частині не проведення перерахунку та виплати заробітної плати з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні з 19 серпня 2009 року по травень 2010 року.
Зобов'язати Міністерство фінансів України, Державну судову адміністрацію України, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року по грудень 2009 року заборгованість по заробітній платі, а також донарахувати та виплатити з 01 січня по 31 травня 2010 року заробітну плату з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні. Вказані донарахування провести з одночасним утриманням обов'язкових платежів та зборів.
Зобов'язати Міністерство фінансів України, Державну судову адміністрацію України профінансувати та виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Донецькій області кошти для погашення заборгованості по заробітній платі з 19 серпня 2009 року по грудень 2009 року, а також для проведення перерахунку та доплати недоплаченої суми заробітної плати з січня 2010 року по травень 2010 року включно, виходячи з посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні.
Зобов'язати Головне управління Державного казначейства при Міністерстві фінансів України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на їх користь, за класифікацією видатків державного бюджету на 2010 рік за кодом програмної класифікації видатків 0501150, код функціональної класифікації видатків - 0330 «Виконання рішень судів на користь суддів» на виплату заборгованості по заробітній платі з 19 серпня 2009 року по грудень 2009 року включно та з січня 2010 року по травень 2010 року включно.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 01 вересня 2010 року.
Повний текст постанови виготовлений 06 вересня 2010 року.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її виготовлення у повному обсязі через Донецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Соколова О. А.
Судді Савченко С.В.
Кірієнко В.О.