Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
16 серпня 2010 р. Справа № 2а-20110/10/0570
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зеленов А.С. , ознайомившись з матеріалами позовної заяви Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області до Державного підприємства «Донецька залізниця» про продовження терміну планової виїзної ревізії, -
Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області звернулося до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Донецька залізниця» про продовження терміну планової виїзної ревізії.
Вивчивши подані матеріали, суд приходить до висновку, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.3 ст. 106 КАС України, до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Згідно з п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за № 50 (з наступними змінами та доповненнями) при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту „Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)”. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
У порушення зазначених вимог, позивачем не доданий документ про сплату судового збору до Державного бюджету на відповідний рахунок за місцем розташування Донецького окружного адміністративного суду (реквізити рахунку: код бюджетної класифікації 22090200, рахунок 31112095700005, код ЄДРПОУ 34687090, МФО банку 834016, отримувач Держбюджет Калінінського району м. Донецька, банк ГУ ДКУ у Донецькій області) у розмірі, встановленому відповідно до „Прикінцевих та перехідних положень” КАС України Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21 січня 1993 року ( зі змінами та доповненнями), не додані документи на підтвердження підстав звільнення позивача від сплати судового збору, або клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Так, позивач посилаючись на п.27 ст.2 Бюджетного кодексу України стверджує, що він звільнений від сплати судового збору як фінансовий орган.
Відповідно до п.15 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року «Про державне мито» при поданні позову до суду від сплати державного мита звільняються фінансові органи». Разом з тим, відповідно до п.27 ст.2 Бюджетного кодексу України місцевий фінансовий орган - це установа, що відповідно до законодавства України здійснює сукупність функцій по складанню та виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету. При цьому, для цілей цього Кодексу Міністерство фінансів Автономії Республіки Крим віднесено до місцевих фінансових органів. Разом з тим, контрольно-ревізійна служба України не здійснює сукупність цих функцій не за Бюджетним кодексом України, не за будь-якими іншими нормами чинного законодавства. Зокрема, відповідно до статті 113 Бюджетного кодексу України органи Державної контрольно-ревізійної служби здійснюють контроль за :
1) Цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів;
2) Цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України;
3) Порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, кошторисів.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків порушень та запобігання їм у подальшому.
Разом з тим, відповідно до п.п. 3,4 Типового положення про Головне фінансове управління обласної, Київської міської та фінансове управління Севастопольської міської державної адміністрації, п.п.3,4 Типового положення про фінансове управління районної, районної у м. Києві та фінансовий відділ районної у м. Севастополі державної адміністрації», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року №1204 сукупність функцій, визначених п.27 ст.2 Бюджетного кодексу України, виконують відповідно Головне фінансове управління обласної, Київської міської та фінансове управління Севастопольської міської державної адміністрації, фінансове управління районної, районної у м. Києві та фінансовий відділ районної у м. Севастополі державної адміністрації. Тобто, саме Головні фінансові управління, фінансові управління та фінансові відділи є місцевими фінансовими органами. ч.2 ст.4 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» дозволяє зробити висновок, що законодавець не відносить органи державної контрольно-ревізійної служби до фінансових органів, а розмежовує їх.
Таким чином, Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області не є фінансовим органом, тобто не звільнено від сплати судового збору (державного мита).
Згідно з ч.1 ст. 108 КАС України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 106, 108 КАС України, -
Позовну заяву Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області до Державного підприємства «Донецька залізниця» про продовження терміну планової виїзної ревізії - залишити без руху.
Надати позивачу строк до 10 вересня 2010 року для усунення недоліків позовної заяви, роз'яснивши при цьому, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя Зеленов А. С.