пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
20 червня 2023 року Справа № 903/200/23
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за відсутністю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/200/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бланідас" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський м'ясокомбінат" про стягнення 95005,29 грн,
21.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бланідас" надіслало на адресу суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський м'ясокомбінат" про стягнення 95005,29 грн. заборгованості, в т.ч.:67289,32 грн основний борг, 5823,30 грн. інфляційні втрати, 1239,20 грн 3% річних та 20653,47 грн пеня.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №20/12/19 від 20.12.2019.
Ухвалою суду від 27.02.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бланідас" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський м'ясокомбінат" про стягнення 95005,29 грн. залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази сплати судового збору в сумі 2684,00 грн., докази направлення відповідач копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Ухвала суду від 27.02.2023 надіслана позивачу на електронну адресу, яка зазначена у позовній заяві (ІНФОРМАЦІЯ_1) 27.02.2023.
Ухвала суду доставлена до електронного кабінету позивача - 27.02.2023 о 13:24 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, строк для усунення недоліків до 09.03.2023.
28.02.2023 позивач надіслав на електронну адресу суду заяву про усунення недоліків, якою долучив до матеріалів справи платіжне доручення №1273 від 16.02.2023 про сплату судового збору в розмірі 2684,00 грн. та квитанцію від 22.02.2023.
Ухвалою суду від 01.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 01.03.2023, яка була направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача (вулиця Луцька,3, м.Новоовлинськ,45400) повернута з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський м'ясокомбінат": (вулиця Луцька,3, м.Новоовлинськ,45400, отже суд направив ухвалу від 01.03.2023 за місцем державної реєстрації останнього.
Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).
Разом з цим, ухвала суду від 01.03.203 надіслана відповідачу в його електронний кабінет 01.03.2023 об 12:34 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.64).
Строк для подання відзиву - до 27.03.2023 включно.
Відзив відповідача на адресу суду не надходив.
Виходячи з конкретних обставин справи, суд з власної ініціативи постановив ухвалу від 21.04.2023 про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №903/200/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 16.05. 2023 о 10:15 год. Зобов'язав позивача до 15.05.2023 надати суду: докази надіслання претензії від 13.10.2022 за вих.№11-02/04/2372 та видаткових накладних №ЕР-7086 від 02.05.2022 на суму 42542, 24 грн.; №ЕР-7087 від 02.05.2022 на суму 2 612, 00 грн.; №ЕР-7691 від 11.05.2022 на суму 23 750,08 грн.; №ЕР-10677 від 06.06.2022 на суму 3 385,00 грн на адресу відповідача (опис вкладення та квитанція). Зобов'язав відповідача до 15.05.2023 надати суду інформацію про те, чи віднесено ТОВ "Нововолинський м'ясокомбінат" (код ЄДРПОУ 41429133) до свого податкового кредиту суми податку на додану вартість за зареєстрованими ТОВ "БЛАНІДАС" (код ЄДРПОУ 36423868) податковими накладними: 1) №19 від 02.05.2022 реєстраційний номер документу 9056878158; 2) №20 від 02.05.2022 реєстраційний номер документу 9056876153; 3) №846 від 11.05.2022 реєстраційний номер документу 9062212540; 4) №39 від 06.06.2022 реєстраційний номер документу 9082752681 та чи відображено ці суми у своїх податкових деклараціях (розділ 2 додатка 5) за відповідні періоди чи за інші звітні періоди 2022-2023 років.
05.05.2023 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» заяву на виконання ухвали суду, в якій вказав, що доказів направлення Відповідачу видаткових накладних: №ЕР-7086 від 02.05.2022 на суму 42 542, 24 грн.; №ЕР-7087 від 02.05.2022 на суму 2 612, 00 грн.; №ЕР-7691 від 11.05.2022 на суму 23 750,08 грн.; №ЕР-10677 від 06.06.2022 на суму 3 385,00 грн., у Позивача немає, оскільки Відповідач їх не повернув. Долучив докази направлення відповідачу претензії від 13.10.2022.
15.05.2023 представник відповідача надіслав на електронну адресу суду лист від 15.05.203 №39, в якому вказав, що ТОВ "Нововолинський м'ясокомбінат" було віднесено до свого податкового кредиту суми податку на додану вартість за зареєстрованими ТОВ "БЛАНІДАС" (код ЄДРПОУ 36423868) податковими накладними: 1) №19 від 02.05.2022 реєстраційний номер документу 9056878158; 2) №20 від 02.05.2022 реєстраційний номер документу 9056876153; 3) №846 від 11.05.2022 реєстраційний номер документу 9062212540; 4) №39 від 06.06.2022 реєстраційний номер документу 9082752681. Крім того, вищевказані суми було відображено у податкових деклараціях (розділ 2 додатка 5) за відповідні періоди.
Повідомив, що оскільки відсутні будь-які первинні документи на отримання такого товару, а сама продукція є однотипною, яка також купується й в інших постачальників, встановити, чи поставка відбувалася від ТОВ «БЛАНІДАС» являється практично неможливим. Вказав, що на підприємстві проводиться службове розслідування щодо встановлення фактів отримання продукції від ТОВ «БЛАНІДАС» на суму 67 289,32 грн..
Крім того, вважає, що як доказ, податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Відповідне положення міститься у постанові КГС ВС від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19.
16.05.2023 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Протокольною ухвалою від 16.05.2023 суд надав позивачу строк 5 днів для подання відповіді на відзив. Відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 30.05.2023 о 10:15 год.
Протокольною ухвалою від 30.05.2023 суд відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 13.06.2023 о 12:30 год. для надання можливості з'ясування обставин щодо надіслання відповіді на відзив в електронний суд.
30.05.2023 надійшла відповідь на відзив позивача, яка сформована в системі «Електронний суд» 26.05.2023.
12.06.2023 представник відповідача надіслав на електронну адресу суду заперечення на відповідь на відзив.
08.06.2023 представник позивача Красько О.О. сформував в системі "Електронний суд" заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Однак, при розгляді справи №903/200/23 було виявлено: несправність системи, неможливість налагодження коректної роботи системи відеоконференцзв'язку.
Ухвалою суду від 13.06.2023 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 20.06.2023 о 11:45 год.
В судове засіданні в режимі відеоконференції представник позивача не вийшов, однак був повідомлений, що відповідно до ч.5 ст.197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до його електронного кабінету (а.с.141 на звороті).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАНІДАС» (далі «Позивач», «Постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нововолинський м'ясокомбінат» (далі «Відповідач», «Покупець») укладено Договір поставки №20/12/19 (а.с.7-10).
Відповідно до пункту 1.1.договру, Постачальник зобов'язався поставити у встановлений строк товар, зазначений в накладних, (надалі -«Товар»), а Покупець прийняти Товар та своєчасно здійснювати його оплату.
Згідно п.1.2 Договору, факт передачі Товару від Постачальника Покупцю підтверджується підписаними видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного Договору.
У відповідності до п.4.1 Договору сума цього Договору складає сума всіх видаткових накладних на Товар поставлений згідно Договору.
Відповідно до п.4.2 Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника коштів за поставлений товар, на умовах відтермінування платежу на строк 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки Товару.
Якщо на момент оплати за фактом поставки відсутня реєстрація податкової накладної в ЄРПН або податкова накладна заповнена з порушенням вимог ст.201.1 ПКУ Покупець проводить оплату вартості поставлених товарів без урахування податку на додану вартість. Сума коштів, що відповідає розміру податку на додану вартість підлягає оплаті тільки після реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до ст. 201.1 ПКУ у строки передбачені законодавством. Оплата коштів, що відповідають сумі ПДВ здійснюється у строки, передбачені для оплати згідно з умовами договору, що відраховуються з дня реєстрації в ЄРПН (п.4.6 договору).
Згідно п.5.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати Покупцем поставленого Товару, останній сплачує Постачальникові пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої суми поставленого Товару, за кожний день невиконання своїх зобов'язань, 3 % річних та збитки від інфляції. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, постачальник згідно умов Договору виконав свої зобов'язання в повному обсязі та поставив Товар Покупцю на суму 72289,32 грн, що підтверджується видатковими накладними: №ЕР-7086 від 02.05.2022 на суму 42542, 24 грн.; №ЕР-7087 від 02.05.2022 на суму 2 612, 00 грн.; №ЕР-7691 від 11.05.2022 на суму 23 750,08 грн.; №ЕР-10677 від 06.06.2022 на суму 3 385,00 грн.(а.с.46-49).
Покупець за поставлений товар оплату здійснив частково (платіжна інструкція №1026 від 04.08.2022 на суму 5000, 00 грн., (а.с.11).
На підтвердження поставки Відповідачу товару, Позивачем отримано з Єдиного реєстру податкових накладних наступні документи:
-податкова накладна №19 від 02.05.2022 на суму 2612,00 грн. та квитанція про реєстрацію податкової накладної №19 від 02.05.2022 на суму 2 612,00 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- податкова накладна №20 від 02.05.2022 на суму 42 542,24 грн. та квитанція про реєстрацію податкової накладної №20 від 02.05.2022 на суму 42 542,24 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- податкова накладна №846 від 11.05.2022 на суму 23 750,08 грн. та квитанція про реєстрацію податкової накладної №846 від 11.05.2022 на суму 23 750,08 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- податкова накладна №939 від 06.06.2022 на суму 3 385,00 грн. та квитанція про реєстрацію податкової накладної №939 від 06.06.2022 на суму 3 385,00 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.12-23).
З доводів позивача слідує, що на день розгляду справи основна заборгованість становить 67289,32 грн.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі № 905/2324/17, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Враховуючи те, що у платіжній інструкції №1026 від 04.08.2022 у графі «Призначення платежу» зазначено: «оплата за миючі засоби зг.дог.№20/12/19 від 20.12.2019», а також беручи до уваги наведений вище висновок Верховного Суду, господарський суд вважає, що здійснена відповідачем оплата свідчать про визнання ним факту одержання товару за Договором та визнання боргу за Договором.
У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України, обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано у постанові ВП ВС від 29.06.2021 у справі №910/23097/17 У постанові ОП КГС ВС від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, зазначила, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення
ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування пені за прострочку виконання грошових зобов'язань та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.
Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Постановою №211 на всій території України з 12.03.2020 у зв'язку із респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, був установлений карантин, який потім був продовжений багатьма постановами КМУ (на цей час карантинні обмеження в Україні тривають).
У відповідності до розд. IX «Прикінцеві та перехідні положення» ГКУ, який був доповнений п. 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Відповідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 1239,20 грн. - 3% річних, 5823,30 грн. інфляційних втрат та пеню в розмірі 20653,47 грн. відповідно до п.5.2 договору (а.с.6).
Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по кожній накладній окремо, по пені, відсотках та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача:
По видатковій накладній №ЕР-7086 від 02.05.2022 на суму 42542,24 грн (з врахуванням часткової оплати) (за період з 02.07.2022 по 03.08.2022 на суму 42542,24 грн, та з 04.08.2022 по 15.02.2023 на суму 37542,24 грн):
- 706,62 грн. - 3% річних;
- 3263,22 грн. - інфляційних втрат;
- 11776,95 грн. - пені.
Згідно з розрахунком суду інфляційні втрати становлять 3277,37 грн, 3% річних - 720,18 грн і пеня - 12002,97 грн, однак суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.
По видатковій накладній №ЕР-7087 від 02.05.2022 на суму 2612,00 грн (за період з 02.07.2022 по 15.02.2023 на суму 2612.00 грн):
- 49,16 грн. - 3% річних;
- 227,04 грн. - інфляційних втрат;
- 819,38 грн. - пені.
По видатковій накладній №ЕР-7691 від 11.05.2022 на суму 23750,08 грн (за період з 12.07.2022 по 15.02.2023 на суму 23750,08 грн, оскільки 60 день припадає на 11.07.2022, то слід рахувати з 12.07.2022):
- 427,50 грн. - 3% річних;
- 20064,39 грн. - інфляційних втрат;
- 7125,02 грн. - пені.
Отже, позивачем невірно визначено період початку нарахування 3% річних та пені, а тому в нарахуванні 19,95 грн 3% річних та 32,54 грн пені, слід відмовити, оскільки останні безпідставно нараховані.
По видатковій накладній №ЕР-10677 від 06.06.2022 на суму 3385,00 грн (за період з 06.08.2022 по 15.02.2023 на суму 3385,00 грн):
- 53,97 грн. - 3% річних;
- 268,65 грн. - інфляційних втрат;
- 899,58 грн. - пені.
При цьому, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН".
Відповідачем не надано жодного доказу на спростування заявленого боргу.
Контррозрахунку нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені відповідачем не подано.
Як слідує з матеріалів справи, доводи відповідача, що останній не отримував товар спростовуються наступним.
Відповідач здійснив часткову оплату, згідно платіжної інструкції №1026 від 04.08.2022 на суму 5000,00 грн., тобто відповідачем фактично було підтверджено поставку товару, а тому зазначення у Відзиві про те, що немає достатніх доказів є необґрунтованим.
Крім того, Відповідач у Відзиві зазначає, що «дійсно, нашим підприємством було віднесено до свого податкового кредиту суми податку на додану вартість за реєстрованими ТОВ «Бланідас» (код ЄДРПОУ 36423868) податковими накладними: 1) №19 від 02.05.2022 реєстраційний номер документу 9056878158; 2) №20 від 02.05.2022 реєстраційний номер документу 9056876153; 3) №846 від 11.05.2022 реєстраційний номер документу 9062212540; 4) №39 від 06.06.2022 реєстраційний номер документу 9082752681.».
Тобто, з вищевикладеного слідує, що Відповідач відніс до свого податкового кредиту суми податку на додану вартість за вищезгаданими податковими накладними та на день розгляду справи податкові накладні не анульовані.
Доводи відповідача, що позивач не надано підтверджуючих документів на поставку відповідного товару, спростовуються наступним.
З доводів позивача слідує, що з метою перевезення та своєчасної доставки товарів по всій території України, ТОВ «БЛАНІДАС» було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" Договір №724291 від 20.12.2021 про надання послуг з організації перевезення відправлень.
Відповідно до Специфікації до Акту наданих послуг №НП-007484960 від 10 травня 2022 року, ТОВ «БЛАНІДАС» через послуги ТОВ «НОВА ПОШТА» було відправлено посилку за №20450534346798, відправник: ТОВ "БЛАНІДАС" м. Київ, вул. Зрошувальна, 15А (склад підприємства), отримувач: ТЗОВ "НОВОВОЛИНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ", м.Нововолинськ, вул. Луцька, 3; контакт отримувача: Вінникова Т.А. 380671263907; оціночна вартість вантажу 45155 грн. (що включає в себе поставлений товар за видатковими накладними: №ЕР-7086 від 02.05.2022 р. на суму 42 542, 24 грн. та №ЕР-7087 від 02.05.2022 р. на суму 2 612, 00 грн.).
За інформацією з офіційного сайту ТОВ «НОВА ПОШТА», посилка за №20450534346798 була отримана представником ТЗОВ "НОВОВОЛИНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" 03.05.2022 року о 13 год. 13 хв. (а.с.122).
Також, відповідно до Специфікації до Акту наданих послуг №НП-007521531 від 20 травня 2022 року, ТОВ «БЛАНІДАС» через послуги ТОВ «НОВА ПОШТА» було відправлено посилку за №20450537419109, відправник: ТОВ "БЛАНІДАС" м. Київ, вул.Зрошувальна, 15А (склад підприємства), отримувач: ТЗОВ "НОВОВОЛИНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" м.Нововолинськ, вул. Луцька, 3; контакт отримувача: Вінникова Т.А. 380671263907; оціночна вартість вантажу 23751 грн. (що включає в себе поставлений товар за видатковою накладною №ЕР-7691 від 11.05.2022 на суму 23 750,08 грн.) За інформацією з офіційного сайту ТОВ «НОВА ПОШТА» посилка за №20450537419109 була отримана представником ТЗОВ "НОВОВОЛИНСЬКИЙМ'ЯСОКОМБІНАТ" 12.05.2022 року о 11 год. 42 хв. (а.с.121 на звороті).
Також, відповідно до Специфікації до Акту наданих послу до акту наданих послуг №НП-007612643 від 10 червня 2022 року, ТОВ «БЛАНІДАС» через послуги ТОВ «НОВА ПОШТА» було відправлено посилку за № 20450547912757, відправник: ТОВ "БЛАНІДАС" м.Київ, вул.Зрошувальна, 15А (склад підприємства), отримувач: ТЗОВ "НОВОВОЛИНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" м. Нововолинськ, вул. Луцька, 3; контакт отримувача: Вінникова Т.А. 380671263907; оціночна вартість вантажу 3385 грн. (що включає в себе поставлений товар за видатковою накладною №ЕР-10677 від 06.06.2022 р. на суму 3385,00 грн.). За інформацією з офіційного сайту ТОВ «НОВА ПОШТА» посилка за №20450547912757 була отримана представником ТЗОВ "НОВОВОЛИНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" 08.06.2022 року о 16 год. 04 хв. (а.с.122 на звороті).
Отже, з вищенаведеного слідує, що Відповідач отримав товар за видаткові накладні: №ЕР-7086 від 02.05.2022 на суму 42542, 24 грн.; №ЕР-7087 від 02.05.2022 на суму 2612, 00 грн.; №ЕР-7691 від 11.05.2022 на суму 23 750,08 грн.; №ЕР-10677 від 06.06.2022. на суму 3385,00 грн.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 94970,80 грн. заборгованості, в т.ч. 67289,32 грн. основний борг, 5823,30 грн. інфляційні втрати, 1237,25 грн. 3% річних та 20620,93 грн. пеня. В решті позову відмовити.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 2683,03 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський м'ясокомбінат" (вулиця Луцька,3, місто Нововолинськ, Волинська область, 45400, код ЄДРПОУ 41429133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бланідас" (вулиця Добровольчих Батальйонів,17, місто Київ, 01015, код ЄДРПОУ 36423868) 94970,80 грн. (дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот сімдесят гривень 80 коп) заборгованості, в т.ч. 67289,32 грн. основний борг, 5823,30 грн. інфляційні втрати, 1237,25 грн. 3% річних та 20620,93 грн. пеня, а також 2683,03 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят три гривні 03 коп) витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 20.06.2023.
Суддя І. О. Гарбар