13 червня 2023 року м. Харків Справа № 905/190/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.
за участю секретаря судового засідання - Ламанової А.В.
та за участю представників сторін:
від позивача - Сінькова Ю.К. (ордер серії АН № 1104880 від 05.01.2023) - поза межами приміщення суду;
від відповідача (апелянта) - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер вінтехнолоджі» (вх. № 1400 Д)
на рішення Господарського суду Донецької області від 02.11.2022 (повний текст підписано 14.11.2022), ухвалене у складі судді Макарової Ю.В.
у справі № 905/190/22
за позовом Малого приватного підприємства «Азія» (87535, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Металургів, 198, код ЄДРПЛУ 13500454);
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер вінтехнолоджі» (89200, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, м. Перечин, вул. Промислова, 7 А, код ЄДРПОУ 37011495);
про стягнення 2 554 734, 34 грн
Мале приватне підприємство «Азія» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер віндтехнолоджі» про стягнення 2 554 734, 34грн, з яких: основна заборгованість - 2 120 000, 00 грн, інфляційні - 309 308, 00 грн, 3% річних - 124 426, 34 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про заміну кредитора в зобов'язанні (відступлення право вимоги) №01-01/2020 від 03.01.2020 в частині здійснення повної оплати за відступлене право.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.11.2022 позовні вимоги Малого приватного підприємство «Азія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер віндтехнолоджі» про стягнення 2 554 734, 34 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер віндтехнолоджі» на користь Малого приватного підприємства «Азія» суму основного боргу у розмірі 2 120 000, 00 грн, інфляційні втрати у розмірі 309 298, 88 грн, 3% річних у розмірі 124 252, 57 грн, судовий збір у розмірі 38 303, 26 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 13 493, 75 грн. В частині стягнення суми 3% річних у розмірі 173, 77 грн, інфляційних втрат у розмірі 9, 12 грн відмовлено.
Не погодившись з рішенням, ухваленим Господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фурлендер вінтехнолоджі», яке просить:
- поновити пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги;
- скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 02.11.2022 у справі № 905/190/22 повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Малого приватного підприємства «Азія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер віндтехнолоджі» про стягнення коштів.
В обґрунтування вказує, що відповідач був позбавлений своїх прав подавати докази, брати участь у судових засіданнях тощо, оскільки судом першої інстанції поштова кореспонденція направлялась на адресу: 87526, Донецька обл, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької Дивізії, 4, яка ніколи не була адресою відповідача. В подальшому (починаючи з 22.02.2022), з огляду на відсутність коштів на здійснення поштової відправки, судом направлення кореспонденції здійснювалось альтернативними засобами зв'язку, а саме: на електронну адресу, яка також не є офіційною електронною адресою.
Крім того, вказує, що судом першої інстанції не досліджено те, що договір не був підписаний керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер віндтехнолоджі». Дійсно між сторонами у грудні 2019 року - січні 2020 року, велись перемовини щодо можливого укладання договору про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) № 01-01/2020 від 03.01.2022, навіть був виконаний платіж у сумі 2 000 000, 00 грн, але в подальшому відповідач відмовився від оформлення цього договору.
Зазначає, що до матеріалів справи, на підтвердження існування боргових зобов'язань між МПП «Азія» та ТОВ «Ларгус Україна», позивачем були надані копії рахунків фактур з заявами, товарно - транспортними накладними до кожного рахунку на 188 аркушах, які з невідомих причин не були відображені у Акті прийому - передачі за договором про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) № 01-01/2020 від 03.01.2020, що свідчить про те, що вказаний договір не мав на меті фактичного відступлення права та є фіктивним.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2022 у справі № 905/190/22 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фурлендер вінтехнолоджі» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 02.11.2022 у справі № 905/190/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер вінтехнолоджі» (вх. № 1400 Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 02.11.2022 у справі № 905/190/22. Встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії іншим учасникам справи. Витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/190/22.
27.12.2022 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи № 905/190/22.
05.01.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Малого приватного підприємства «Азія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Розгляд апеляційної скарги провести у строки, передбачені статтею 273 ГПК України, у відсутність позивача та його представника, на підставі письмових матеріалів справи та відзиву на апеляційну скаргу.
09.01.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер вінтехнолоджі» надійшла заява, в якій останній просив вирішити питання про стягнення остаточного розміру витрат на професійну правничу допомогу, здійснити на підставі заяви про ухвалення додаткового рішення та погодженого обсягу отриманої позивачем професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.
05.04.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника Малого приватного підприємства «Азія» надійшла заява про отримання інформації у справі № 905/190/22.
Листом вих. № 004114 від 07.04.2023 повідомлено представника Малого приватного підприємства «Азія» про те, що розгляд даної апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та вказано, що про дату, час та місце розгляду справи останню буде повідомлено додатково (ухвалою суду).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер вінтехнолоджі» (вх. № 1400 Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 02.11.2022 у справі № 905/190/22 призначено до розгляду на 30.05.2023 о 11:00 год.
15.05.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від представник Малого приватного підприємства «Азія» надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за відсутності позивача та його представника, на підставі письмових матеріалів справи та відзиву на апеляційну скаргу.
18.05.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника Товариству з обмеженою відповідальністю «Фурлендер вінтехнолоджі» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, в якій останній просив надати представнику апелянта, адвокату Нечаю О.Д. можливість ознайомитись з матеріалами справи № 905/190/22 за допомогою підсистеми «Електронний суд».
22.05.2023 головуючим суддею задоволено заяву про вступ у справу як представника, ВДЗК внести відповідні зміни в КП ДСС.
29.05.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер вінтехнолоджі» надійшла заява про відкладення судового засідання.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер вінтехнолоджі» про відкладення судового засідання. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер вінтехнолоджі» (вх. № 1400 Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 02.11.2022 у справі № 905/190/22 відкладено на 13.06.2023 року о 15:00 год.
08.06.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника Малого приватного підприємства «Азія» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 задоволено клопотання Малого приватного підприємства «Азія» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Судове засідання у справі № 905/190/22 призначене на 13.06.2023 о 15:00 год., ухвалено провести за участю представника Малого приватного підприємства «Азія» адвоката Сінькової Ю.К., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів.
Представник апелянта у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, натомість 12.06.2023 надав заяву про відкладення судового засідання, у зв'язку з терміновим відрядженням свого представника.
Присутня у судовому засідання (поза межами приміщення суду) представник позивача проти задоволення заяви апелянта про відкладення розгляду справи категорично заперечувала. Вказала, що дії апелянта призводять до затягування судового розгляду, оскільки і минуле судове засідання було відкладено за заявою відповідача. Заперечувала проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі, просила відмовити в її задоволенні та рішення Господарського суду Донецької області від 02.11.2022 у справі № 905/190/22 залишити без змін.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер вінтехнолоджі» про відкладення судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на необхідність розгляду апеляційної скарги впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантій, приписами п. 10 ч. 3 статті 2 та ч. 2 статті 114 ГПК України, якими встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
В обґрунтування неможливості явки у судове засідання свого представника апелянт посилається на термінове відрядження адвокат Нечай О.Д.
Водночас, колегія суддів зауважує, що з матеріалів справи убачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фурлендер вінтехнолоджі» має декількох представників, а саме: адвокат Байрак Р.В. (ордер серії АН № 1097803 від 13.12.2022) та адвокат Нечай О.Д. (ордер серії ВЕ № 1088409 від 18.05.2023).
У разі відрядження свого представника, апелянт не був позбавлений права і можливості направити в дане судове засідання іншого свого представника, в порядку статті 56 ГПК України, чого апелянтом здійснено не було.
Крім того, згідно з ч. 1 статті 197 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, однак, такого клопотання від апелянта не надходило.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відкладення розгляду скарги є правом суду; при чому, підставою для відкладення є не сама по собі обставина відсутності представника сторони в судовому засіданні, а неможливість розгляду скарги за відсутності представника.
Судова колегія акцентує, що явка сторін обов'язковою не визнавалась, що підтверджується ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2023, 30.05.2023. Крім того, минуле судове засідання було відкладено за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер вінтехнолоджі».
Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів і вимог, викладених в апеляційній скарзі, а апелянт не навів суду обставин, які унеможливлюють розгляд скарги виключно за відсутності його представника в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого господарського суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, а наведені апелянтом в заяві про відкладення розгляду справи обставини суд не визнає поважними, колегія суддів дійшли висновку про відмову у задоволенні заяви представника апелянта про відкладення розгляду апеляційний скарги.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.
У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено судом, 14.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ларгус Україна» (замовник) та Малим приватним підприємством «Азія» (перевізник) було укладено договір №5 про надання автотранспортних послуг на перевезення вантажу, відповідно до п. 1.1. якого перевізник зобов'язується доставити ввірений йому замовником вантаж в пункт призначення і видавати його вантажоотримувачу, а замовник у свою чергу зобов'язується оплачувати перевізнику узгоджену оплату за перевезення вантажу.
За умовами п. 2.3. договору за здійснення кожного окремого перевезення сторони договору укладають окремо заявку яка вважається невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 2.4 договору його сторони дійшли згоди, що в заявках визначається наступна інформація: маршрут та умови перевезення, потрібний тип транспортного засобу, детальна адреса місця завантаження, дата та час подачі автомобіля під завантаження, детальні характеристики вантажу, адреса місця розвантаження, строки оплати.
Розмір оплати перевізнику за здійснення перевезення є договірним та фіксується сторонами в кожній конкретній заявці (п. 4.1 договору).
Замовник сплачує 100% передплати вартості перевезення на користь перевізника або в порядку, вказаному в заявці (п. 4.4 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору сума перевезень за договором складає суму всіх заявок, які є невід'ємною частиною договору.
Договір вступає в силу з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2015 включно. Договір вважається щорічно продовжено на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено о закінчення його дії або перегляді його умов (п. 8.1 договору).
У підтвердження виконання Малим приватним підприємством «Азія» перевезень за договором №5 від 14.01.2015 позивач приєднав до матеріалів позову заявки на перевезення, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), останні підписані та скріплені печатками замовника та перевізника.
Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ларгус Україна» та Малим приватним підприємством «Азія» був підписаний та скріплений печатками обох сторін Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 - 06.01.2020, в якому вони підтвердили факт наявності заборгованості станом на 06.01.2020 на користь Малого приватного підприємств «Азія» у розмірі 4 247 046, 00 грн.
В подальшому, 03.01.2020 між Малим приватним підприємством «Азія» (первісний кредитор) та ТОВ «Фурлендер вінтехнолоджі» (новий кредитор) та ТОВ «Ларгус Україна» (боржник) було укладено договір про зміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) №01-01/2020, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває кредиторські права (право вимоги) до ТОВ «Ларгус Україна», що належить первісному кредитору та яке ґрунтується на договорі № 5 від 14.01.2015.
За умовами п. 1.2 договору №01-01/2020 новий кредитор одержує кредиторські права вимагати від боржника сплати боргу за основним договором в розмірі 4 120 000, 00 грн, який складається з боргу у розмірі 3 760 000, 00 грн, які оформлені актами виконаних робіт станом на 28.12.2019 та 360 000, 00 грн, що будуть оформлені актами виконаних робіт згідно умов цього договору до 10 січня 2020 року щодо перевезень секцій башт ВЕУ, якщо це буде доведено відповідними документами.
Згідно п.2.1. договору №01-01/2020 за відступлене право грошової вимоги за даним договором новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору грошову компенсацію в розмірі 4 120 000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок первісного кредитора, у порядку згідно п. 3.4. договору.
У відповідності до п.3.4 договору №01-01/2020 новий кредитор зобов'язався провести розрахунок з первісним кредитором відповідно п.2.1. цього договору першим траншем в сумі 2 000 000,00 грн до 08.01.2020, другий транш в сумі 2 120 000, 00 грн до 31.01.2020.
Відповідно до п. 4.1 договору №01-01/2020 первісний кредитор передає новому кредитору належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують право грошової вимоги до боржника та інформацію, що є важливою для реалізації цього права, за Актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору.
У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору (надалі іменується «порушення договору»), сторона, яка його порушила несе відповідальність, визначену цим договором та/або чинним в Україні законодавством (п.5.1. договору).
Відповідно до п. 6.5. вказаний договір набуває чинності з моменту (дати) його підписання всіма сторонами і скріплення їх печатками, та діє до 31.03.2020. Закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов'язань сторін за даним договором.
Договір про зміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) №01-01/2020 від 03.01.2020 підписаний директорами МПП «Азія» та ТОВ «Ларгус Україна», представником ТОВ «Фурлендер вінтехнолоджі» без зауважень.
На виконання п. 4.1 договору №01-01/2020 між Малим приватним підприємством «Азія» та ТОВ «Фурлендер вінтехнолоджі» 03.01.2020 був підписаний Акт прийому-передачі за договором №01-01/2020 від 03.01.2020, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв наступні документи: договір №5 від 14.01.2015, Акт виконаних робіт, оригінал Акту звіряння взаємних розрахунків за договором №5 від 14.01.2015.
Наявною в матеріалах справи банківською випискою підтверджується, що відповідачем на виконання зобов'язань за договором №01-01/2020 було сплачено позивачу 08.01.2020 перший транш у розмірі 2 000 000, 00 грн.
Посилаючись на відсутність доказів здійснення другого платежу за договором про зміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) №01-01/2020 у розмірі 2120000, 00 грн, позивач направив на адресу відповідача лист-пропозицію від 29.04.2021 №06/04-21, в якому пропонував узгодити графік платежів для погашення заборгованості рівними частками протягом 12 місяців, проте, як зазначає позивач, пропозиція залишилася без відповіді та задоволення.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про зміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) №01-01/2020, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2 120 000, 00 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 309 308, 00 грн та 3 % річних у розмірі 124 426, 34 грн.
Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Донецької області від 02.11.2022 позовні вимоги Малого приватного підприємство «Азія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер віндтехнолоджі» про стягнення 2 554 734, 34 грн задоволено частково.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер віндтехнолоджі» на користь Малого приватного підприємства «Азія» суму основного боргу у розмірі 2 120 000, 00 грн, інфляційні втрати у розмірі 309 298, 88 грн, 3% річних у розмірі 124 252, 57 грн, судовий збір у розмірі 38 303, 26 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 13 493, 75 грн. В частині стягнення суми 3% річних у розмірі 173, 77 грн, інфляційних втрат у розмірі 9, 12 грн відмовлено.
Мотивуючи зазначене рішення суд першої інстанції вказав, що наявними у справі доказами підтверджено заборгованості відповідача перед позивачем за договором №01-01/2020 у заявленому розмірі, відтак позовні вимоги в частині стягнення заявленої суми основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню. Судом здійснено за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон» розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що до стягнення підлягають інфляційні втрати у розмірі 309 298, 88 грн та 3% річних у розмірі 124 252, 57 грн. Також, суд першої інстанції визнав, судові витрати МПП «Азія» на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 13500, 00 грн такими, що відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, та відмовив у в частині стягненні «гонорару успіху» у розмірі 127736, 72 грн.
При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
У відповідності до ч. 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
При цьому правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 статті 513 ЦК України).
Положеннями статті 514 ЦК України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи убачається, що 03.01.2020 між Малим приватним підприємством «Азія» (первісний кредитор) та ТОВ «Фурлендер вінтехнолоджі» (новий кредитор) та ТОВ «Ларгус Україна» (боржник) було укладено договір про зміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) №01-01/2020, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває кредиторські права (право вимоги) до ТОВ «Ларгус Україна», що належить первісному кредитору та яке ґрунтується на договорі № 5 від 14.01.2015.
За умовами п. 1.2 договору №01-01/2020 новий кредитор одержує кредиторські права вимагати від боржника сплати боргу за основним договором в розмірі 4 120 000, 00 грн, який складається з боргу у розмірі 3 760 000, 00 грн, які оформлені актами виконаних робіт станом на 28.12.2019 та 360 000, 00 грн, що будуть оформлені актами виконаних робіт згідно умов цього договору до 10 січня 2020 року щодо перевезень секцій башт ВЕУ, якщо це буде доведено відповідними документами.
Договір про зміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) №01-01/2020 від 03.01.2020 підписаний директорами МПП «Азія» та ТОВ «Ларгус Україна», представником ТОВ «Фурлендер вінтехнолоджі» без зауважень.
Таким чином, на підставі статті 512 ЦК України відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, встановленому договором № 5 про надання автотранспортних послуг на перевезення вантажу від 14.01.2015.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, про те, що відсутність у матеріалах справи довіреності на підписання договору та погодження учасників ТОВ «Фурлендер вінтехнолоджі» ставить під сумнів укладання договору, адже, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним договору про зміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) №01-01/2020 від 03.01.2020 матеріали справи не містять.
Колегія суддів зауважує, що у відповідності до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи біло в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої цього вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне звернення юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).
При цьому, схвалення може відбутись також і у формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, передача транспортних засобів, зняття їх з обліку із наданням усіх необхідних документів та прийняття часткової або повної оплати за спірними договорами.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі 910/1163/17.
Колегія суддів акцентує, що 08.01.2020 відповідачем на виконання зобов'язань за договором №01-01/2020 було сплачено грошові кошти (перший транш) у розмірі 2 000 000, 00 грн, призначення платежу - сплата за договором про зміну кредитора № 01-01-2020 від 03.01.2020.
Доказів про звернення відповідача до банку з заявою про відкликання платежу, або звернення з позовом до суду про повернення грошових коштів у розмірі 2 000 000, 00 грн, матеріали справи не містить.
Доводи скаржника про те, що копії рахунків фактур з заявами, товарно - транспортними накладними до кожного рахунку на 188 аркушах, з невідомих причин не були відображені у Акті прийому - передачі за договором про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) № 01-01/2020 від 03.01.2020, також не можуть бути підставою для визнання правочину недійним, адже, чинне законодавство не встановлює вимоги до оформлення такого акту.
Враховуючи викладене, скаржником не доведено належними та допустимими доказами недійсність правочину, а з матеріалів справи убачається фактичне схвалення правочину, а отже, як вірно вказано судом першої інстанції, в силу статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, за умовами п. 3.4 договору №01-01/2020 відповідач зобов'язався провести розрахунок з позивачем щодо здійснення другого платежу в сумі 2 120 000, 00 грн до 31.01.2020.
В силу статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про здійснення другого платежу в сумі 2 120 000, 00 грн до 31.01.2020.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявними у справі доказами підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором №01-01/2020 у заявленому розмірі, відтак позовні вимоги в частині стягнення заявленої суми основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 23.10.2018 у справі №913/70/18, яку суд апеляційної інстанції враховує при розгляді спірних правовідносин у відповідності до ч. 4 статті 236 ГПК України.
За розрахунком позивача сума 3% річних за період з 31.01.2020 по 14.01.2022 становить 124426, 34 грн.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, оскільки кінцева дата оплати 31.01.2020 входить до визначеного часового терміну і відповідно є останнім днем коли відповідач мав оплати другу частину платежу, то нарахування повинно здійснюватися на наступний день, а саме: з 01.02.2020.
Перевіривши розрахунок 3 % річних у розмірі 124426, 34 грн, за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення 3% річних за період з 01.02.2020 по 14.01.2022 у розмірі 124 252,57 грн.
За розрахунком позивача сума інфляційних втрат за період з лютого 2020 року по листопад 2021 року становить 309308, 00 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у розмірі 309308, 00 грн, за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду про те, що підлягають задоволенню як обґрунтовані інфляційні втрати у розмірі 309 298, 88 грн.
Щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У ч. 1-2 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3-5 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем дотримано вимоги ГПК України, а саме: позивач в позовній заяві зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги у даній справі, у розмірі 40000, 00 грн та 27.10.2022, до судових дебатів, подав заяву, відповідно до якої просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000, 00 грн, а також гонорар успіху адвоката в вигляді 5% від загальної суми стягнення за рішенням суду в розмірі 127736, 72 грн.
За змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Відповідно до ч. 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Як свідчать матеріали справи, на підтвердження наданих послуг з правничої допомоги надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН №5660 від 30.10.2019, ордер серії АН №1059802 від 12.01.22, договір про надання правової допомоги від 01.10.2020, додаткова угоду до договору про надання правової допомоги від 24.12.2021, акт виконаних робіт від 12.01.2022.
З наданого договору про надання правової допомоги №б/н від 01.10.2020 убачається, що зазначений договір укладений між МПП «Азія» в особі директора Шкарабура Т.О. (клієнт) та Адвокатським бюро «Мироненко та партнери» в особі керуючого Мироненко О.В., відповідно до п.1.1. договору клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до розділу 2 договору бюро зобов'язано надавати необхідну правову допомогу відповідно до вимог законодавства України, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, спрямовувати свої дії на захист прав та законних інтересів клієнта.
Інформація щодо розміру гонорару бюро носить конфіденційний характер та оформлюється окремим додаткам до цього договору у двох екземплярах (п.5.1. договору про надання правової допомоги від 01.10.2020).
24.01.2021 між МПП «Азія в особі директора Шкарабура Т.О. (клієнт) та Адвокатським бюро «Мироненко та партнери» в особі керуючого Мироненко О.В. була укладена додаткова угода до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2022.
Так, у п.1. додаткової угоди визначено, що дана угода визначає порядок юридичних послуг (гонорару) бюро за надання правової допомоги клієнту в господарській справі за позовом МПП « Азія» до ТОВ «Фурлендер Вінтехнолоджі» про стягнення заборгованості.
Згідно з п. 2 додаткової угоди визначено вартість послуг:
- з досудової підготовки матеріалів господарського позову: усна консультація в приміщенні бюро - 3000 грн, вироблення правової позиції - 5000 грн, складання позовної заяви адвокатом - 5000 грн, підготовка доказів - 4000 грн, розрахунок суми інфляційних витрат, 3 % річних - 3000 грн;
- судовий розгляд справи: участь адвоката у судовому засіданні з представництва інтересів позивача - 20000 грн до 15 судових засідань, 1500 грн кожне наступне.
Відповідно до п. 3.1 додаткової угоди оплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом не пізніше одного місяця з дати ухвалення судового рішення по справі.
У п. 4.2. додаткової угоди клієнт та бюро дійшли згоди, що у випадку досягнення мети представництва інтересів клієнта, а саме: стягнення на користь МПП «Азія» заборгованості за договором про заміну кредитора з ТОВ «Фурлендер Вінтехнолоджі» в сумі 2120000,00грн + (штрафні санкції) адвокатське бюро отримує гонорар успіху в вигляді 5% від загальної суми стягнення за рішенням суду.
Сплата гонорару успіху відбувається після завершення стадії виконання судового рішення по справі органами державної виконавчої служби або приватного виконавця (п.4.3. додаткової угоди).
Відповідно до п. 7.1. додаткової угоди правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).
12.01.2022 між сторонами складено та підписано акт №192 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2020 та додатковою угодою до договору від 24.12.2021.
З наданого акту убачається, що виконавець надав, а клієнт прийняв правову допомогу у формі:
- усна юридична консультація в приміщенні бюро - 3 години - 3000, 00 грн;
- вироблення правової позиції, складання позовної заяви адвокатом - 5 годин - 10000, 00 грн;
- підготовка доказів - 8 годин - 4000, 00 грн;
- розрахунок суми інфляційних витрат, 3 % річних - 3000 грн;
- участь адвоката у судових засіданнях в Господарському суді Донецької області -20000, 00 грн.
Всього: 40000, 00 грн.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного суду викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Судом першої інстанції зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу МПП «Азія» до 13500, 00 грн, які на думку суду відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Колегія суддів погоджується з таким зменшенням, оскільки спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про заміну кредитора в зобов'язанні (відступлення право вимоги) №01-01/2020 від 03.01.2020 в частині здійснення другого платежу за відступлене право, що стало підставою для нарахування інфляційних та 3% річних.
Тобто, даний спір є незначної складності, спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договірних зобов'язань. У спорах такого характеру судова практика є сталою.
Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та ГК України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Тобто, для адвокатського об'єднання дана справа є звичайним розрахунковим спором, а отже, підготовка позовної заяви не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи (текст позову розміщено на 10 аркушах, включаючи 1 аркуш з інформацією про індекси інфляції). Розрахунки заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних не є складними, розраховані у зв'язку з простроченням одного платежу і за одним періодом прострочення.
Незважаючи на значну суму позову - 2 554 734, 34 грн, до матеріалів позову додана не велика кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
Також позивачем заявлено до стягнення «гонорар успіху» у розмірі 5% від загальної суми стягнення, а саме: 127736,72 грн.
Відповідно до п. 4.2. додаткової угоди, у випадку досягнення мети представництва інтересів клієнта, а саме: стягнення на користь МПП «Азія» заборгованості за договором про заміну кредитора з ТОВ «Фурлендер Вінтехнолоджі» в сумі 2120000,00грн + (штрафні санкції) адвокатське бюро отримує гонорар успіху в вигляді 5% від загальної суми стягнення за рішенням суду.
Колегія суддів зауважує, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.
З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції також вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що «гонорару успіху» у розмірі 127736, 72 грн, не відповідає критерію розумності, оскільки не має характеру необхідних витрат, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний тягар для іншої сторони.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
Скаржник вказує, що був позбавлений своїх прав подавати докази, брати участь у судових засіданнях тощо, оскільки судом першої інстанції поштова кореспонденція направлялась на адресу: 87526, Донецька обл, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької Дивізії, 4, яка ніколи не була адресою відповідача. В подальшому (починаючи з 22.02.2022), з огляду на відсутність коштів на здійснення поштової відправки, судом направлення кореспонденції здійснювалось альтернативними засобами зв'язку, а саме: на електронну адресу, яка також не є офіційною електронною адресою.
У відповідності до ч. 2-4 статті 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Згідно з ч. 5, 7 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Отже, виходячи з системного аналізу змісту положень вказаних статей належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов'язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - є підставою для відкладення розгляду справи. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 918/1478/14).
З матеріалів справи убачається, що ухвали суду від 25.01.2022, від 16.02.2022 були направлені на адресу відповідача - 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого (Орджонікідзе), 6, яка на час відправлення збігалася з адресою зазначеною у Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та були вручені представнику відповідача, про що містяться відповідні відмітки.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи та фізичних осіб-підприємців фіксується в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначення у тексті рішення адреси відповідача - 87526, Донецька обл, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької Дивізії, 4, є лише опискою суду, яка виправлена ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.12.2022.
Так, вказаною ухвалою суду від 19.12.2022 виправлено описки, які допущені в рішенні Господарського суду Донецької області від 02.11.2022 у справі №905/190/22 шляхом викладення абзацу 13 описової частини вказаного рішення в наступній редакції: «Відповідно до відомостей у ЄДР станом на час порушення провадження у справі, місцезнаходження ТОВ «Фурлендер вінтехнолоджі» значилось за адресою: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого(Орджонікідзе),6».
Судом першої інстанції вірно встановлено, що вже після порушення провадження у справі відповідачем було змінено юридичну адресу на вул. Промислова, 7 а, м. Перечин, Закарпатська область, 89200.
Відповідно до приписів ч. 2 статті 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Згідно з ч. 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Однак, будучи обізнаним про розгляд справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою про одержання, відповідач не звертався до суду з заявою про зміну свого місцезнаходження.
У зв'язку з чим, ухвали суду направлялись на електронну адресу відповідача, шляхом передачі телефонограм та публікації ухвал від 27.09.2022 та 12.10.2022 на веб-сайті «Судова влада України».
Колегія суддів акцентує, що відповідно до статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
На виконання приписів чинних нормативно-правових актів всі процесуальні документи по справі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, сторони у справі не були позбавлені можливості своєчасно ознайомитись з відповідним процесуальними документами в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/190/22, однак останній своїм правом на захист не скористався.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянтів не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 02.11.2022 у справі № 905/190/22 слід залишити без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
За змістом ч. 1 статті 273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до положень п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався, за останніми змінами відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01.05.2023 № 254/2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб.
Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер вінтехнолоджі» (вх. № 1400 Д) залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 02.11.2022 у справі № 905/190/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 13.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст додаткової постанови складено та підписано 19.06.2023.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін