Україна
30 серпня 2010 р. справа № 2а-17058/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12-20 год.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зекунова Е. В.
при секретарі Васнєві Д.Г.
за участю представника позивача Щукіної С.Г.
представника відповідача Рудакової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Торезі до Шостого Воєнізованого Гірничорятувального Загону про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 369 812,97 грн., -
Управління пенсійного фонду України в м. Торезі звернулось до суду з адміністративним позовом до Шостого Воєнізованого Гірничорятувального Загону про стягнення заборгованості в розмірі 369 812,97 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач повинен був відшкодувати до 25 числа щомісяця місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, по працівниках підприємства, яким призначено пенсію. За період з 01.03.2010 р. по 31.05.2010 р. відповідач має заборгованість з покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 по працівниках підприємства в сумі 369 812,97 грн., яка підтверджується відповідними розрахунками
Представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що позовні вимоги позивача не визнає з наступних підстав: відповідно до чинного законодавства України підприємство є професійним структурним підрозділом Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільної промисловості. Згідно зі ст.33 Закону України "Про аварійно-рятувальні служби" від 21.12.2000р. за №2171-ІІІ, Перший Воєнізований Гірничорятувальний Загін утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, які щорічно виділяються Міністерству вугільної промисловості України як головному розпоряднику бюджетних коштів згідно статті "Гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах". Згідно ст.21 Бюджетного кодексу України підприємство є одержувачем бюджетних коштів, які йому надаються через Міністерство вугільної промисловості України та витрачаються згідно з Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення гірничорятувальних заходів на вугледобувних підприємствах та статтями Плану використання бюджетних коштів на відповідний бюджетний період, який відповідно до ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України становить один календарний рік - з 1 січня кожного року до 31.грудня того ж року. В планах використання бюджетних коштів на 2010 рік бюджетні кошти на такий напрямок їх спрямування як "виплата пенсій та допомоги" не передбачались. Відповідач зазначає, що доказів витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 369 812,97 грн. позивачем не надано. А надані розрахунки не є належним доказом понесення позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки вони не є розрахунковим документом, що підтверджує факт сплати органом пенсійного фонду пільгових пенсій та витрат на їх доставку. Крім того, не вноситься плата за фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), яким є відповідач. Також, відповідач зазначає, що положення ст. 51 Бюджетного кодексу України, а саме п.п.5, 6, передбачають виконання бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та Законом про Державний бюджет, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати Державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватись.
Крім того, відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. На підставі зазначеного, відповідач вважає що стягнення простроченої заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з Шостого воєнізованого гірничорятувального загону є неправомірним, та просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідач Шостий воєнізований гірничорятувальний загін зареєстрований в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 10), включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 11), у відповідності до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несе обв'язки з нарахування, обчислення в сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі.
Судом встановлено, що позивач Управління Пенсійного фонду України у м. Торезі є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.
У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.
Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Процедура реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду України) визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663
У відповідності до абз. 3 п. 6.1 зазначеної Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України у таких розмірах:
20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році;
30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році;
40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році;
50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році;
60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році;
70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році;
80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році;
90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році;
100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.
Відповідно до п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.
Таким чином, відповідач має відшкодовувати позивачу фактичні витрати з виплати та доставки пільгових пенсій.
Згідно п. 6.8 вищевказаної Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Як вбачається з розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 01.03.2010 року по 31.05.2010 року включно і надсилалися відповідачу, який не сплачував фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, в зв'язку з чим має заборгованість з покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 по працівниках підприємства в сумі 369 812,97 грн.
Між тим, наданий розрахунок не є належним доказом понесення управлінням пенсійного фонду України у м. Торезі витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки він на є розрахунковим документом, що підтверджує факт сплати органом Пенсійного фонду України пільгових пенсій та витрат на їх доставку.
Частино. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає ствердження позивача про понесення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам Шостого воєнізованого гірничорятувального загону, не доведеним.
Також суд зазначає, що пунктом 7 частини 1 статті 64 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” передбачено, що серед інших повноважень органу Пенсійного фонду Виконавчі дирекції Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Відповідно до ст. 1 Закону, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Законом України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” відшкодування виплаченої пенсій, призначеної на пільгових умовах, не віднесено до складу внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Ті обставини, що фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на відповідно до п. “б”-“з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону є об'єктом оподаткування-збором на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не відносить зазначені витрати до загальнообов'язкових платежів.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з пунктом 16 розділу ХV Прикінцевих положень, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовується в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років.
Однак, частиною 2 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату та доставку пенсій, відповідно до п. “б”-“з” цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 відсотків по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 відсотків-у 1992 році, 70 відсотків-у 1993 році, 80 відсотків-у 1994 році, 90 відсотків-у 1995 році, 100 відсотків-з 1996 року було виключено відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України” від 17 лютого 2000 року № 1461-ІІІ.
Отже, на момент прийняття Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закон України “Про пенсійне забезпечення” не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу.
Відповідно до абз. 5 п.п 1 п. 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виплата пенсій особам які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
З огляду на наведене суд приходить до висновку, що плата за фактичні витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), яким є відповідач не вноситься.
Зазначена позиція підтверджена ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2008 року по справі управління пенсійного фону України в Тарутинському районі Одеської області.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у управління Пенсійного фону м. Торезі не має підстав для стягнення із Шостого воєнізованого гірничорятувального загону заборгованості по сплачених пенсіях у розмірі 471702,05 грн., оскільки з 01.01.2005 року виплата пільгових пенсій здійснюється за рахунок коштів Державного Бюджету України.
Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд,
В задоволенні позову Управління пенсійного фонду України в м. Торезі до Шостого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення простроченої заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 369 812,97 грн. - відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 26 серпня 2010 року у присутності представників сторін.
Повний текст постанови виготовлено 30 серпня 2010 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Суддя Зекунов Е. В.