_Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-2315/2010р. Головуючий
в 1 інстанції Левадко С.І.
категорія 57 Доповідач в апеляційній
інстанції Колбіна Т.П.
07 червня 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді: Єфімової В.О.
суддів: Колбіної Т.П., Водяхіної Л.М.
при секретарі: Шевченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя на постанову місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 14 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя про визнання дій неправомірними,
25.10.2009р. ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. Конституційний Суд України визнав неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої позивач, як дитина війни, має право на підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком у період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Конституційний Суд України визнав неконституційними положення п. 41 розділу II Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в іншої редакції, відповідно до якої відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків мінімального розміру пенсії за віком. Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування розміру пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного Суду України розмір виплати їй підвищення. Але відповідач ігнорує зазначене рішення Конституційного Суду України, що порушує конституційні права і свободи позивача, позбавляє її законного права на отримання перерахованого підвищення до пенсії. Враховуючи вищевикладене, просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі меншому ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2008р. по 30.11.2009р. нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та стягнути з нього щомісячну надбавку до пенсії.
Постановою місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 14 грудня 2009 року позовні вимоги задоволені частково. Дії відповідача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії за період з жовтня 2008р. по 30.11.2009р.визнані протиправними. На Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя покладено зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії за період з жовтня 2008р. по 30.11.2009р. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування постанови з підстав порушення судом норм матеріального права, ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що остання підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється пенсіонером за віком, має статус дитини війни (а.с. 4), відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, на виплату передбаченої ст.6 цього Закону щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.28 закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, збільшеного на один відсоток, якій у 2007 році мав наступні розміри: з 1 січня - 383грн.80коп. (380+(380х1%), з 1 квітня - 410грн.06коп. (406+(406х1%), з 1 жовтня - 415грн.11коп. (411+(411х1%) (ст.62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”).
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, який у 2008 році мав наступні розміри: з 1 квітня - 481грн., з 1 липня - 482грн., з 1 жовтня - 498грн.
Відповідно до ст.54 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлений у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлений на рівні 573 грн.
Як вбачається зі справи, у 2007-2009 роках відповідач фактично виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суд правильно оцінив викладене і обґрунтовано ухвалив постанову про часткове задоволення вимог ОСОБА_3, та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії за період з жовтня 2008р. по 30.11.2009р.
Підстав для скасування або зміни постанови суду колегія не вбачає, оскільки остання не суперечить вимогам ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” та ст.99 КАС України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підставою для скасування постанови не являються, так як право громадян на отримання державних соціальних гарантій не може бути обмежено відсутністю фінансування.
Керуючись викладеним, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя - відхилити.
Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом 2-х місяців із дня набрання чинності.
Головуючий: /підпис/ В.О. Єфімова
Судді: /підпис/ Т.П. Колбіна
/підпис/ Л.М. Водяхіна
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя Т.П. Колбіна