Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-1501/2010р. Головуючий
в 1 інстанції Ліморенко І.І.
Категорія: 46 Доповідач в апеляційній
інстанції Колбіна Т.П.
04 червня 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Колбіної Т.П.
суддів: Зотова В.С., Сундукова В.М.,
при секретарі: Липченко І.В.,
за участю: позивачки ОСОБА_4, представника відповідачів ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 16 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на частку домоволодіння,
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на частку домоволодіння АДРЕСА_1
Вимоги мотивовані тим, що вона разом із ОСОБА_8 - батьком відповідача ОСОБА_6, з яким перебула у шлюбі, суттєво поліпшили зазначений житловий будинок, а саме: побудували підсобні приміщення, літню кухню, хлів у дворі, добудували кімнату до будинку, виконали ремонт у будинку та провели теплотрасу та інше. Уточнивши вимоги, просила визнати за нею право власності на 3/8 частки спірного домоволодіння.
Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 16 листопада 2009 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та справу направити до суду першої інстанції.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Зі справи видно та підтверджується поясненнями позивачки, що з 1981 року ОСОБА_8 та ОСОБА_4 знаходилися у фактичних шлюбних відносинах, та з цього часу проживали у будинку по вул.Ростовської,44 у м.Севастополі, який належав батьку ОСОБА_8 - ОСОБА_9. 14.06.1986 року ОСОБА_8 та ОСОБА_4 офіційно зареєстрували шлюб.
Згідно договору дарування від 23.08.1995 року (т.1 а.с.21-22), ОСОБА_9 подарував вказаний будинок своїм дітям - ОСОБА_8 та ОСОБА_7
Рішенням місцевого суду Балаклавського району міста Севастополя від 11.01.2000 року, яке набрало чинності 29.02.2000 року, шлюб, укладений 14.06.1986 року відділом РАГС Балаклавського району м.Севастополя між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (актова запис №146) визнаний недійсним з моменту його укладення з тих підстав, що з 26.02.1971 року ОСОБА_8 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10, та до цього часу він розірваний не був (т.1 а.с.12,47).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер (т.1 а.с.70).
Відповідно до ч.1,2 ст.49 Кодексу про шлюб та сім'ю України (1969 року), визнання шлюбу недійсним тягне за собою припинення всіх прав і обов'язків, що виникли раніше і передбачені законом для осіб, які перебувають у шлюбі. За особою, яка не знала і не повинна була знати про перешкоди до укладення шлюбу, суд може визнати право на майно, нажите за час недійсного шлюбу, відповідно до правил, встановлених статтями 22 - 28 цього Кодексу.
Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 року „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок”, оскільки згідно зі ст.17 ЗК і ст.14 Закону України ”Про власність” земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом.
Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.
Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.156 ЖК України обов'язок.
Згідно довідки ДКП „БТІ та ДРОНМ” (т.2 а.с.100), до будинку з надвірними прибудовами по АДРЕСА_1 у 1975 році збудовані прибудови літ.”А1” та літ.„а1”, у 1978 році - літня кухня літ.”З”.
Таким чином, усі суттєві поліпшення корисної площі будинку, а саме його жилих і підсобних приміщень були проведені до 1986 року, тобто до реєстрації між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 шлюбу, що не спростовувалося позивачкою, та окрім цього підтверджується поясненнями допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Угода про утворення сумісної власності між позивачкою, померлим ОСОБА_8 та власником будинку не укладалась.
Суд належно оцінив викладені обставини, а також те, що:
-з вимогами про стягнення грошової компенсації вартості проведених поліпшень позивачка не зверталася,
-доказів того, що після переходу права власності на спірний будинок до ОСОБА_8 і ОСОБА_7, позивачка отримала згоду власника на проведення будівельних робіт, які б могли суттєво збільшити вартість будинку, й того, що між позивачкою та власником будинку укладена угода про утворення сумісної власності - не надано,
тому обґрунтовано ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання права власності на 3/8 частки домоволодіння по АДРЕСА_1.
Колегія погоджується з доводами ОСОБА_4 про те, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_7, в порушення ст.201 ЦПК України, суд не зупинив провадження та не залучив до участі у справі правонаступників померлої ОСОБА_7 Однак, названі порушення процесуального закону не впливають на правовідносини, які виникли у справі, прав позивачки та інших сторін не порушують, й підставою для скасування рішення не являються.
Доводи позивачки про те, що суд розглянув не усі заявлені нею вимоги, не можуть бути прийняті до уваги колегією, оскільки, як вбачається з протоколу останнього судового засіданні по справі, ОСОБА_4 наполягала лише на задоволенні вимог про визнання права власності на 3/8 часток будинку, інші позовні вимоги, а саме про визначення порядку користування земельною ділянкою - не підтримала. Крім того, колегія звертає увагу на те, що ці вимоги є похідними від основного позову.
Щодо доводів про те, що суд не розглянув позов про визнання договору дарування недійсним, то колегія не приймає їх до уваги, оскільки відповідно до матеріалів справи, такі вимоги ОСОБА_4 не заявлялися.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підставою для скасування або зміни рішення не являються.
Керуючись викладеним, п.1 ч.2 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 16 листопада 2009 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом 2-х місяців із дня набрання чинності.
Головуючий: /підпис/ Т.П. Колбіна
Судді: /підпис/ В.С. Зотов
/підпис/ В.М. Сундуков
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду міста Севастополя Т.П. Колбіна