справа № 2-399/10
іменем України
09 вересня 2010 року смт. Куликівка
Куликівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді - Білого М.М.,
при секретарі - Бережанській С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку, передбаченому ст. 197 ЦПК України, цивільну справу за позовом прокурора Куликівського району Чернігівської області (юр. адреса: смт Куликівка, вул. Щорса, 130) поданій в інтресах дитини війни ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. за адресою: АДРЕСА_1;
до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області, місцезнаходження: 16300, Чернігівська область, смт. Куликівка, вулиця Щорса, 67, (телефон 2-16-97);
про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни та зобов'язання здійснити її нарахування та виплату, -
Прокурор Куликівського району в інтересах дитини війни ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Куликівському районі Чернігівської області, в якому просить визнати бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 08.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 06.07.2010 року протиправною та зобов'язати відповідача здійснити нарахування даної допомоги та забезпечити її виплату за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.07.2010 року на суму 4792 гривні 80 копійок.
В судовому засіданні прокурор присутній не був, в письмовій заяві просить справу розглянути без представника прокуратури, а позов задовольнити.
В обгрунтування позовних вимог в письмовому позові прокурор вказав, що фактичний позивач ОСОБА_1 відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, а тому їй відповідно до цього Закону повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога, як надбавка до пенсії, у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Нарахування і виплату вказаної допомоги, як підвищення до пенсії їй повинне здійснювати Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області.
Частиною 2 ст. 3 Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Всупереч положень ст. 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, пунктом 41 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення ст. 6 вказаного Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.
Проте, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 положення законів, які призупиняли дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та обмежували право дітей війни на державну соціальну допомогу у визначеному цим законом розмірі було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому вони втратили свою чинність з дня їх ухвалення.
Незважаючи на це, державна соціальна допомога у визначеному законом розмірі за 2007-2010 роки позивачу не виплачувалася.
Відповідно до ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної зарплати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Враховуючи, що позивачу, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.06.2010 року повинно було виплачуватися підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка, відповідно до ст. 28 ЗУ « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездітність, але фактично отримано лише в розмірі 10 % вказаної грошової допомоги, то відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу решту допомоги у визначеному законом розмірі.
Позивач в судовому засіданні присутнім не була, в письмовій заяві просить справу розглянути без неї, а позов прокурора задовольнити.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленою про місце, дату і час розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, але надала суду письмові заперечення проти позову, в яких просить суд справу розглянути без участі представника управління ПФУ, а в задоволенні позову відмовити повністю та вказала, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» новою редакцією ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було передбачено виплату щомісячної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Ця вимога відповідачем виконується і відповідні кошти позивачу виплачуються. Згідно ст. 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю три роки, а тому представник позивача вказує, що вимоги позивача поза межами цього строку не можуть бути задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач має статус дитини війни, який підтверджується пенсійним посвідченням з відповідною відміткою в ньому.
Згідно ст. 1 ЗУ «Про соціальних захист дітей війни», дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року їй, як дитині війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Ці вимоги законодавства відповідачем в 2006 - 2010 роках із різних причин не дотримувалися.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” було зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням положень ст.111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою Законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів країни.
Оскільки предмет Закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України та Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України вказав, що цей Закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням статті 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
З огляду на вищевикладене, при прийнятті рішення щодо позовних вимог за 2007 рік, необхідно керуватися положеннями Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не положеннями Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, які з 09 липня 2007 року втратили чинність.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, при визначенні розміру підвищення пенсії позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до цього Закону, розмір підвищень пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.
Статтею 17 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” передбачено, що основні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, ст.19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки, будь-яким іншим законом, окрім Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якого іншого розміру, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитині війни.
Підпунктом 2 пункту 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " і дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
В розвиток закону, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48 гривень 10 копійок, з 1 липня - 48 гривень 20 копійок та з 1 жовтня - 49 гривень 80 копійок.
Вказані виплати позивачу були здійснені відповідачем.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи громадян гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
В зв'язку з цим, зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, до ст. 6 ЗУ «Про соціальних захист дітей війни», згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, позовні вимоги прокурора в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 08 та 09 липня 2007 року по 31.12.2007 року, враховуючи трьохрічний строк позовної давності, підлягають задоволенню лише з 22.07.2007 року, оскільки позов поданий до суду лише 22.07.2010 року.
Позовні вимоги з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року підлягають задоволенню.
Також неправомірною є відмова відповідача виплачувати позивачу щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, в період з 01.01.2009 року по 21.07.2010 року, оскільки на законодавчому рівні зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в цей період не вносилися.
Що стосується позовних вимог прокурора щодо зобов'язання відповідача виплатити позивачу соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.07.2010 року по 31.07.2010 року, враховуючи трьохмісячний строк позовної давності задоволенню не підлягають.
Таким чином, на підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомоги, як підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.07.2007 року по 31.12.2007 року та 22.05.2008 року по 21.07.2010 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 15, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, суд, -
1. Позов прокурора задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 22.07.2007 року по 31.12.2007 року та 22.05.2008 року по 21.07.2010 року.
3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячну державну соціальну допомогу, як підвищення до пенсії, як дитині війни, за періоди з 22.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також з 22.05.2008 року по 21.07.2010 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням проведених виплат.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Куликівський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Куликівського
районного суду М.М.Білий