Справа №: 452/2063/23
Іменем України
12 червня 2023 року м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі головуючого судді Корольчук Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 -
встановив:
В протоколі серії ААД №330902 від 14.05.2023 року зазначено, що 14.05.2023 року о 17-38 год. на а/д Львів-Самбір-Ужгород 57 км+400 м ОСОБА_2 керував автомобілем VolkswagenTransporterн.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису - бодікамеру, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Заяви про відкладення судового засідання не подав.Наведене, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 268 КУпАП, не є перешкодою для розгляду справи.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 зібрані, додані до протоколу та надані суду наступні документи:
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 14.05.2023 року, у якому зазначено, що ОСОБА_1 у зв'язку із виявленням у нього ознак алкогольного сп'яніння відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, що зафіксовано на нагрудну камеру;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 14.05.2023 року, у якомузазначено, що ОСОБА_1 відмовився проїхати у Самбірську ЦРЛ для проходження огляду на стан сп'яніння;
- рапорт поліцейського щодо обставин виявлення та документування інкримінованих ОСОБА_1 дій від 14.05.2023 року;
- диск з відеозаписом.
Розглянувши справу у відповідності до вимог ст.ст. 245-246, 249, 252 КУпАП, суд вважає, що зібрані у справі докази не дають підстав для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено, зокрема адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства усправах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного ОСОБА_3 , та доданих до нього документів, останній відмовився засвідчувати своїм підписом викладені в них відомості, що додатково викликало необхідність їх ретельної перевірки.
Проте під час дослідження доказів, які містяться в матеріалах справи, суду не вдалося відтворити відеозапис, доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, на який міститься посилання у інших доказах, доданих до протоколу, що не дозволило суду виконати вимогу закону щодо дослідження доказів у сукупності.
З метою всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи та задля усунення вказаної перешкоди у дослідженні доказів судом на адресу Самбірського РВП ГУНП у Львівській області був направлений лист від 07.06.2023 року за вих. №5529/23 щодо необхідності надання суду для дослідження диску з відеофайлами в стані, який би дозволив їх відтворити.
Проте, станом на дату судового засідання такі відеофайли суду надані не були, як і не отримано жодної відповіді на вказаний лист.
Інших доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 не було виконано вимог п. 2.5 ПДР України, під час судового розгляду здобуто не було.
Спираючись на положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2013 року, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016 року), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно виходити з того, що як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З наведеного випливає, що нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, є обов'язком органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, що в свою чергу звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
За обставин викладених вище, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини особитлумачаться на його користь, ненадання суду належних доказів у вигляді відеозапису позбавило суд можливості пересвідчитися у достовірність викладених в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомостей та надати оцінку належності і допустимості інших зібраних у справі доказів, а тому відсутні підстави визнати зафіксовані у протоколі обставини доведеними, а отже протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати доказом вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, ст. ст. 251, 280, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області.
Суддя