7 червня 2023 року місто Київ
справа №359/8467/22
провадження№22-ц/824/7794/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Титикало Романом Сергійовичем,
на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 6 березня 2023 року, постановлену у складі судді Журавського В.В.,
у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2022 року,-
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 6 березня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2022 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Титикало Р.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 та скасувати судовий наказ від 13 грудня 2022 року про стягнення аліментів.
В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зазначає, що на момент видачі судового наказу в одному із судів Копенгагена існував спір (розглядається судова справа) щодо виховання та визначення місця проживання спільних дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За законодавством Королівства Данії, до прийняття рішення щодо відвідування дітей, Агентство сімейного права приймає попереднє-рішення про спільне перебування дітей. Проте, таке рішення є тимчасове та діє до розгляду справи по суті (при цьому може змінюватися).
При видачі судового наказу Бориспільському міськрайонному суду Київської області не було відомо, що обидві сторони судового наказу (стягувач та боржник) отримали посвідки та постійно проживають у Королівстві Данія, зокрема, ОСОБА_1 з 2011 року (більше дванадцяти років), а ОСОБА_4 з 2016 року (більше семи років). У Королівстві Данія сторони уклали (зареєстрували) шлюб, розірвали шлюб, у Данії народилися діти (у 201 б та 2020 році). У зв'язку із розірванням шлюбу, ОСОБА_1 на сьогоднішній день за законодавством Королівства Данія сплачує аліменти дружині та активно бере участь у справі про визначення місця проживання дітей.
Тобто, на момент видачі судового наказу, обидві сторони проживали в Королівстві Данія, усі спори щодо розлучення, місця проживання дітей вирішували у Данії. Проте, ОСОБА_4 знаючи про наявність судових спорів в іншій країні, через свою матір (остання виступала представником за довіреністю) передчасно звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу, отримала такий наказ та подала до органів державної виконавчої служби.
Така позиція сторони заявника є недобросовісною, оскільки остання на момент звернення до суду із заявою про видачу судового наказу проживала у Данії, за законодавством Королівства Данія отримувала аліменти на себе як дружину, в Данії вирішувала в судовому порядку питання щодо проживання дітей (які там народилися та виховувалися) та не дочекавшись остаточного рішення та вирішення спорів у Королівстві Данія, одночасно подала заяву вже в Україні.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що з попереднього рішення Данської агенції з сімейних питань малолітні діти проживають з матір'ю, а тому, ОСОБА_4 вправі вимагати стягнення з ОСОБА_1 аліментів на їхнє утримання, в силу ч.3 ст. 182 СК України.
Проте, Бориспільський міськрайонний суду Київської області залишив поза увагою той факт, що заявник обґрунтовував свої вимоги тим, що на момент видачі судового наказу між сторонами у Королівстві Данія існував судовий спір щодо визначення місця проживання дітей. На підтвердження зазначеного, ОСОБА_1 подав попереднє рішення Данської агенції з сімейних питань, з якого вбачається що воно діє лише до ухвалення остаточного рішення у справі.
Проте, таке рішення не було остаточним, а лише підтверджувало наявність судового спору між подружжям щодо дітей та встановлювало порядок побачень на час судового розгляду.
Більше того, на сьогоднішній день, новим тимчасовим рішенням - Документом про тимчасову батьківську опіку вже надано ОСОБА_1 тимчасову батьківську опіку над малолітніми дітьми, що вкотре підтверджує те, що допоки судовий спір не завершиться у Королівстві Данія місце проживання дітей остаточно не визначено.
ОСОБА_4 на даний момент незаконно вивезла дітей із Королівства Данії. Справа розглядається в поліції, наразі вирішується питання щодо міжнародного розшуку ОСОБА_4 та дітей через Інтерпол.
Нововиявленими обставинами, є не лише наявність попереднього рішення, а те, що в суді Королівства Данія розглядається спір щодо визначення місця проживання дітей, які на момент видачі судового наказу проживали у Королівстві Данія.
На сьогоднішній день згоди між батьками малолітніх дітей щодо місця їх проживання не досягнуто (справа слухається у суді м. Копенгаген). Місце проживання дітей не визначено.
На момент видачі судового наказу та до тепер у Королівстві Данія розглядається спір щодо визначення місця проживання дітей, а відтак будь-яке стягнення аліментів є передчасним.
Нововиявлені обставини щодо наявності у Королівстві Данія спору про визначення місця проживання дітей існували на момент видачі судового наказу, а тому є саме нововиявленими, а не новими обставинами.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Сторожук В.А. доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 та скасувати судовий наказ від 13 грудня 2022 року про стягнення аліментів.
В судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 16 січня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб з офіційним перекладом з данської мови, завіреного апостилем (а.с.2).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2, згідно свідоцтва про народження та найменування та сертифікату особистих даних, завірених апостилем (а.с.4,5).
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу справа №2022-34558 від 29 червня 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був розірваний (а.с.6).
За змістом довідки від 28 квітня 2022 року, виданої Міністерством в справах іноземців та інтеграції (а.с.7) ОСОБА_4 та малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали дозвіл на проживання в м. Копенгагені Королівство Данія строком до 17 березня 2024 року.
На підставі судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2022 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуті аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму, та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 листопада 2022 року, та до дня досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.19).
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 живуть з ОСОБА_4 . Проте, щотижня з вівторка зі школи/закладу до середи в школі/закладі. Парні тижні з четверга зі школи/закладу до п'ятниці в школі/закладі, починаючи з 03 листопада 2022 року, а також з суботи по непарних тижнях до понеділка по парних тижнях, починаючи з 12 листопада 2022 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають право на спільне перебування з ОСОБА_1 , що підтверджується документом про спільне перебування справа №2022-75977 від 28 жовтня 2022 року з офіційним перекладом з данської мови (а.с.38)
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається заявник в своїй заяві про перегляд рішення, не є нововиявленими обставинами в розумінні положень ст.423 ЦПК України та не спростовують факти, покладені в основу судового наказу. Доводи заяви заявника про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами свідчать про його незгоду з судовим наказом, що не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами.
Суд прийняв до уваги, те, що Данською агенцією з сімейних питань (familieretshuset) під час вирішення питання про визначення способу участі батька у вихованні малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджена та обставина, що малолітні діти проживають з матір'ю. ОСОБА_4 вправі вимагати стягнення з ОСОБА_1 аліментів на їхнє утримання, в силу ч.3 ст.182 СК України. Періодичні зустрічі дітей з батьком, зокрема щотижня з вівторка до середи, та в парні тижні з четверга до п'ятниці, а також в вихідні дні з суботи по непарних тижнях до понеділка по парних тижнях, вказують на те, що витрати ОСОБА_1 на утримання дітей не мають щоденного характеру та не є доказом того, що діти перебувають на його матеріальному утриманні.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановлення чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно з ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами, у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Відповідно до ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Для визначених нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Обґрунтовуючи заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 фактично посилався на недоведеність факту проживання дітей разом з матір'ю та перебуванням на її утриманні, станом на час винесення судового наказу, оскільки на момент видачі судового наказу про стягнення аліментів , компетентним органом м.Копенгаген видано попереднє рішення, що встановлює дні спільного перебування дітей із батьком (на час такого перебування батько повністю утримує дітей), до вирішення справи по суті.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 та малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали дозвіл на проживання в м.Копенгагені Королівство Данія строком до 17 березня 2024 року.
Зі змісту документа про спільне перебування справа №2022-75977 від 28 жовтня 2022 року з офіційним перекладом з данської мови (а.с.38) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 живуть з ОСОБА_4 . Проте, щотижня з вівторка зі школи/закладу до середи в школі/закладі. Парні тижні з четверга зі школи/закладу до п'ятниці в школі/закладі, починаючи з 03 листопада 2022 року, а також з суботи по непарних тижнях до понеділка по парних тижнях, починаючи з 12 листопада 2022 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають право на спільне перебування з ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані ОСОБА_1 документи (документ про спільне перебування) не спростовують факт перебування малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на утриманні матері ОСОБА_4 на час винесення судового наказу. А періодичні зустрічі дітей з батьком, зокрема щотижня з вівторка до середи, та в парні тижні з четверга до п'ятниці, а також в вихідні дні з суботи по непарних тижнях до понеділка по парних тижнях, вказують на те, що витрати ОСОБА_1 на утримання дітей не мають щоденного характеру та не є доказом того, що діти перебувають на його матеріальному утриманні.
Рішення у справі про визначення місця проживання дітей відсутнє.
Таким чином ОСОБА_1 не надано доказів, що на час винесення судового наказу судом, малолітні діти проживали та перебували на його утриманні.
Згідно ч.ч.3, 4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.5 ст. 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається та розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Існування тієї обставини, що на момент ухвалення судового рішення діти перебували на утримання батька ОСОБА_1 не доведено.
Отже, нововиявленою обставиною може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об'єктивній дійсності на момент ухвалення рішення суду. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини. Обставини, які виникли пізніше, є такими, що не могли бути враховані судом при розгляді справи, а тому є підставою для нового звернення до суду.
Таким чином, обставини, на які посилається представник ОСОБА_1 - адвокат Титикало Р.С., не є нововиявленими обставинами у розумінні вимог ст. 423 ЦПК України, та не є підставою для перегляду судового рішення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками викладеними судом першої інстанції в ухвалі суду.
Одночасно з цим, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернення до суду із позовом про припинення стягнення аліментів за судовим наказом, у порядку ст. ч. 4 ст.273 ЦПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так як апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Титикало Романом Сергійовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 6 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 19 червня 2023 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус