06 червня 2023 року місто Київ.
Справа № 382/1370/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3788/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Шкоріна О.І.
секретар судового засідання Ковальова В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» та представника ОСОБА_1 - адвоката Максюки Сергія Вікторовича на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 8 грудня 2022 року
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_1 про переведення прав покупця на нежитлову будівлю (адмінбудинок)
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Манад», третя особа - публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про усунення перешкод у користуванні приміщенням та стягнення збитків,-
В провадженні Яготинського районного суду Київської областіперебуває цивільна справа за позовом ТОВ «Манад» до ПАТ «НАСК «Оранта», ОСОБА_1 про переведення прав покупця на нежитлову будівлю (адмінбудинок) та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Манад», третя особа - ПАТ «НАСК «Оранта», про усунення перешкод у користуванні приміщенням та стягнення збитків.
01 липня 2022 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив шляхом накладення арешту, заборони відчуження, заборони передачі у найм третім особам нерухомого майна, а саме приміщення 1 поверху позначені на плані будинку 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-10, 1-11, 1-12, 1-І, 1-І, а також всі приміщення 2 поверху 1-13 по 1-23 та сходовий марш площею 317,7 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2462696832040 з призначенням ТОВ «Манад» відповідальним за збереження майна під час дії арешту, до набрання законної сили судовим рішенням за позовом ТОВ «Манад» про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу№3611 від 23 вересня 2021 року, а також заборонити ПАТ «НАСК «Оранта» та його структурним підрозділам, а також будь-яким особам здійснювати відключення електроенергії та заборони будь-яким особам перешкоджати ТОВ «Манад» у користуванні спірними приміщеннями в адміністративній будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог заяви посилалися на те, що відповідач ОСОБА_1 має реальну можливість продажу спірного майна відносно якого висуває вимоги про переведення прав та обов'язку покупця ТОВ «Манад». Продаж спірного майна може призвести до невиконання рішення суду у разі задоволення вимог позивача.
Також, вказує, що ПАТ НАСК «Оранта» самовільно здійснює відключення електроенергії у спірному нежитловому приміщенні, що унеможливлює здійснення роботи ТОВ«Манад».
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 8 грудня 2022 року заяву ТОВ «Манад» про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено вчиняти будь-які дії по відчуженню третім особам нерухомого майна, а саме приміщень 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-І, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2462696832040.
В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ТОВ «Манад»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову в повному обсязі.
Вказують, що ухвала прийнята при неповному з'ясуванні всіх обставин справи без оцінки доказів, поданих заявником.
Суд першої інстанції безпідставно забезпечив позов на приміщення 1-7, 1-8, 1-9, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2462696832040, оскільки позивач не заявляв вимоги щодо даного майна.
Вважають, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на спірне майно, оскільки на відміну від арешту, заборона на вчинення реєстраційних дій не підлягає державній реєстрації, а є зупиненням державної реєстрації прав, і відомості про заборону не вносяться у конкретний розділ нерухомого майна.
Судом першої інстанції безпідставно не застосовано положення с.2 ст.976 ЦК України та ст.ст. 56,58 Закону України «Про виконавче провадження» щодо вирішення питання про передачу майна на зберігання ТОВ «Манад» з огляду на те, що на даний час будівля приходить до занепаду, та пошкоджується.
На думку скаржника суд вказавши у резолютивній частині оскаржуваної ухвали про заборону вчиняти дії по відчуженню третім особам нерухомого майна допустив нечітке визначення, оскільки внаслідок такого формулювання можна допустити, що заборона стосується саме відчуження третім особам і така заборона не стосується ОСОБА_1 .
Також, з апеляційною скаргою на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 8 грудня 2022 року звернувся представник ОСОБА_1 адвокат Максюка С.В. в якій просив скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Манад» про забезпечення позову у повному обсязі.
Вказує, що відповідач є добросовісним набувачем даного майно, однак поданий позов ТОВ «Манад» виключно з метою продовжувати надалі незаконно користуватись приміщенням. Оскільки товариство буз укладення відповідних договорів та не сплачуючи орендних платежів, платежів за спожиті комунальні послуги продовжує незаконно користуватись майном, що належить ОСОБА_1 .
Вважає, право ТОВ «Манад» не є порушеним, оскільки відсутні відповідні умови у договорі оренди від 01 листопада 2019 року тому не має переважного права на придбання спірного майна.
Зауважує, що відповідачем ОСОБА_1 не здійснювалось жодних дій щодо відчуження майна, оскільки він перебуває на службі у ЗСУ тому не має фізичної можливості здійснити продаж спірного майна
При цьому заява позивача про забезпечення позову в порушення вимог ч.1 ст.151 не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення позову.
Від ТОВ «Манад» надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Максюка С.В., в якій вони просять її залишити без задоволення.
Вказують, що доводи апеляційної скарги про те, що права позивача не є порушеними є необґрунтованими, оскільки вирішуючи питання про забезпечення позову суд не з'ясовує обґрунтованість позовних вимог, а лише чи є спір між сторонами.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не має на меті продавати спірне майно не підтверджені належними доказами.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ "МАНАД"- Макарчук Р.С. підтримав апеляційну скаргу товариства, просив заяву про забезпечення позову задовольнити повністю, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просив відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - Масюк С.В. просив відмовити в задоволенні скарги товариства "Манад", задовольнити скаргу ОСОБА_1 .
Представник відповідача ПАТ "НАСК "Оранта" просила відмовити в задоволенні скарги товариства, задовольнити скаргу ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню а скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи частково заяву ТОВ «Манад» суд першої інстанції встановив, що невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до неможливості ефективного захисту прав позивача в обраний ним спосіб та утруднення виконання рішення суду.
Колегія суддів з таким висновком погоджується, так як він відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Згідно п.п. 1,2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладення арешту на майно, забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Також заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.».
При цьому, враховуючи зміст ч.2 ст. 149 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають на меті ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачзвернувся до суду з позовом в якому просив: перевести на ТОВ «Манад» права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу №3611 посвідченого ПН КМНО Бондар Т.М., щодо придбання у ПАТ «НАСК «Оранта» 23/25 часток у праві власності нежитлової будівлі (адмінбудинок) площею 317,7 кв.м., а саме приміщення першого поверху позначені на платі по будинку: 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-10, 1-11, 1-12, 1-І, 1-ІІ, всі приміщення 2 поверху з 1-13 по 1-23 та сходовий марш 1-ІІІ за ціною 1175000 грн; припинити у громадянина ОСОБА_1 права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу №3611 посвідченого ПН КМНО Бондар Т.М.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач посилається на те, що між сторонами існує спір та позивач вважає, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Як вбачається з договору оренди нежитлового приміщення №29/19 від 01 листопада 2019 року укладеного між ПАТ «НАСК «Оранта» та ТОВ «Манад», орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, у складі приміщень, які вказані на план-Схемі від номерами 6,7,8,9,10,11, 12, І за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-20 том 1).
Згідно договору купівлі продажу від 23 вересня 2021 року укладеного між ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_1 посвідченого ПН КМНО Бондар Т.М., зареєстровано в реєстрі за № 3611, предметом договору є 23/25 часток у праві власності нежитлової будівлі (адмінбудинок) площею 317,7 кв.м., а саме приміщення першого поверху позначені на платі по будинку: 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-10, 1-11, 1-12, 1-І, 1-ІІ, та всі приміщення 2 поверху з 1-13 по 1-23 та сходовий марш 1-ІІІ (а.с. 25-26, том 1).
Обґрунтовуючи вимоги позову позивач вказував на те, що мав переважне право на придбання майна 23/25 часток у праві власності нежитлової будівлі (адмін будинок) площею 317,7 кв.м., а саме приміщення першого поверху позначені на плані будинку: 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-10, 1-11, 1-12, 1-І, 1-ІІ, та всі приміщення 2 поверху з 1-13 по 1-23 та сходовий марш 1-ІІІ.
Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду і заходи повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Суд першої інстанції вірно встановив, що між сторонами існує спір, щодо приміщень на які позивач просив перевести права покупця, а тому з метою недопущення утруднення виконання можливого рішення суду та ефективний спосіб захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов має бути забезпечений шляхом заборони відповідачу, який на час звернення до суду з позовом є власником спірних приміщень відчужувати їх.
Разом з тим, суд не звернув увагу на те, що звертаючись до суду з позовними вимогами позивач не ставив питання щодо нежитлових приміщень позначених на плані будинку 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, за адресою: АДРЕСА_1 , тому заборона на продаж даного майна є неспімірною з заявленими позовними вимогами.
Отже, доводи апеляційної скарги ТОВ «Манад»в цій частині є обґрунтованими.
Підставними також є доводи скарги позивача з приводу того, що в ухвалі не зазначено про заборону відчуження відповідачу ОСОБА_1 , який має право на розпорядження спірним майном.
Доводи апеляційної скарги позивача з приводу безпідставної відмови в накладенні арешту на спірні приміщення, а також передачу спірних приміщень на зберігання позивачу, колегія суддів не приймає, так як вважає, що вжиття таких заходів забезпечення до вирішення спору по суті буде порушувати розумний баланс інтересів між правами діючого власника на вказані приміщення і правами позивача, які той тільки намагається довести, перевівши на себе права покупця. Вжиття таких заходів забезпечення може завдати істотної шкоди власнику, який на даний час має всі права на володіння та користування спірним майном, порівняно з шкодою, яка може бути завдана не вжиттям таких заходів забезпечення.
Позивач фактично до вирішення спору по суті просить суд передати йому приміщення, щоб продовжувати ними користуватись без згоди власника, право якого на даний час існує і ніким не скасовано.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 щодо відсутності доказів про те, що він має на меті продавати спірне майно так як служить в ЗСУ суд відхиляє, оскільки забезпечення позову спрямоване перш за все проти несумлінних дій учасників справи, які за час розгляду справи, зокрема можуть відчужити майно, а тому підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, щодо можливості такого продажу, що свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний спосіб захисту прав позивача в обраний ним спосіб. Служба відповідача в ЗСУ не є перешкодою для відчуження майна як особисто так і через представника.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії з приводу відчуження є достатнім та співмірним видом забезпечення із заявленими позовними вимогами, а тому немає необхідності у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на нежилі приміщення. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про невжиття судом першої інстанції зустрічного забезпечення, то в силу ч.1 ст.154 ЦПК України застосування інституту зустрічного забезпечення є правом, а не обов'язком суду.
Крім того, заявник не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з вмотивованим клопотанням про застосування зустрічного забезпечення в порядку ч. 6 ст. 154 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 зводяться до необґрунтованості заявлених позовних вимог. Разом з тим під час вирішення питання про забезпечення позову суд не встановлює обставини доведеності чи обгрунтованості заявлених позовних вимог.
Вимоги заяви ТОВ «Манад» про забезпечення позову шляхом призначення відповідальним позивача за первісним позовом за збереження арештованого майна та заборони чинити перешкоди суд першої інстанції правомірно не задовольнив, так як обраний в цій частині вид забезпечення позову заявником не є співмірним із заявленими позивачем за первісним позовом позовними вимогами.
За правилом ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано положення ч.2 ст.976 ЦК України та ст.ст. 56,58 Закону України «Про виконавче провадження» колегія суддів вважає помилковими.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи , що суд першої інстанції вірно встановив вид забезпечення позову, який має бути застосовано судом з огляду на зміст заявлених позовних вимог, постановив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а лише помилково заборонив відчуження приміщень,які не є предметом позову та не зазначив прізвище відповідача, якого в тому числі стосується заборона відчуження, ухвалу суду першої інстанції необхідно змінити.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374- 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 8 грудня 2022 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини ухвали в наступній редакції.
Заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії по відчуженню третім особам нерухомого майна, а саме приміщень 1-10, 1-11, 1-12, 1-І, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2462696832040.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 червня 2023 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді О.Ф. Мазурик
О.І. Шкоріна