06 червня 2023 року місто Київ
Справа 757/41210/21-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8482/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Поливач Л.Д.
секретар судового засідання Ковальова В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року (у складі судді Вовк С.В., повний текст рішення складено 06 лютого 2023 року)
у справі за позовом ОСОБА_1 до НІАМ «Київська фортеця» про поновлення на роботі,-
02 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до НІАМ «Київська фортеця», в якому просив:
поновити його на посаді головного інженера в НІАМ «Київська фортеця»;
стягнути з Відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 липня 2021 року до дня ухвалення рішення у справі.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 16 грудня 2019 року працював на посаді головного інженера в НІАМ «Київська фортеця».
На підставі наказу №186-К від 07 липня 2021 року позивача звільнено з займаної посади на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з перебуванням на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки інформація викладена у доповідних його колег не відповідає дійсності, він був звільнений без згоди профспілкового комітету, вважає підстави звільнення надуманими у зв'язку з упередженим ставленням до нього генерального директора НІАМ «Київська фортеця», у зв'язку з чим просив позов задовольнити.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 04 квітня 2023 року, згідно поштової відмітки, подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вказує, що рішення суду прийнято за не повного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Посилається на те, що є підстави вважати, що протокол профспілкового комітету був підготовлений вже після подання Позову до суду. Профспілкові зібрання проводились 3 рази за два роки (два рази без присутності позивача).
Вказує, що з 18 серпня 2021року позивач наполягав на розгляді справи з прив'язкою до примушення до звільнення. Надав цілий ряд доказів. В тому числі в частині ігнорування адміністрацією аварійного стану будівель і мереж НІАМ «Київська фортеця». Всі вони були проігноровані судом при розгляді справи.
Просив апеляційний суд врахувати, що керівництвом НІАМ «Київська фортеця» до нього застосовувались негативні заходи впливу з метою примусити звільнитися, він притягувався до дисциплінарної відповідальності йому зменшувалась заробітна плата.
Також, просив врахувати підтримку його дій Департаментом культури КМДА та Міністерства культури та інформаційної політики, про що повідомлялось в листах навіть після його звільнення.
В скарзі посилався , що відповідач вводив суд в оману наданням неправдивих свідчень та матеріалів, з порушенням статей 77, 81, 178-181 ЦПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та встановлено учасникам справи строк для подачі ними відзиву на апеляційну скаргу в п'ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали.
Від сторони відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вказують, що при звільненні позивача на підставі п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України відповідачем дотримано вимоги закону щодо порядку звільнення, зокрема встановлення виявлення та часу перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння (під час робочого дня), фіксування порушення трудової дисципліни позивачем. Натомість позивачем не надано доказів того, що 06 липня 2021 року він не перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулось з дотриманням закону, а тому відсутні підстави для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 п. 7 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
Як роз'яснено в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ст.40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд вважав встановленими такі обставини,
З 16 грудня 2019 року позивач працював в Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця» на посаді головного інженера (а.с. 12).
Наказом генерального директора від 07 липня 2021 року № 186-К позивач звільнений з займаної посади, у зв'язку з перебуванням на роботі в нетверезому стані 06 липня 2021 року, на підставі п. 7 ч. 1 ст.40КЗпП України, з 07 липня 2021 року (а.с.5 ).
06 липня 2021 року відносно ОСОБА_1 винесено Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності №184-К за порушення трудової дисципліни, не виконання ним посадових обов'язків.
Законність вказаного наказу не є предметом даного судового розгляду.
Під час ознайомлення позивача з таким наказом, актом №87 від 06 липня 2021 року зафіксовано, що позивач відмовився підписати даний наказ та поводив себе неадекватно, відчувався запах алкоголю (а.с.98-100).
Доповідними записками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтверджено факт перебування ОСОБА_1 06 липня 2021 року на робочому місці в стані алкогольному сп'янінні (а.с. 101-104).
В цей же день працівниками музею складено Акт № 91, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння. Останній відмовився підписувати акт, про що зроблена відмітка на документі.
Як зазначено в Акті № 87 від 06 липня 2021 року та № 91 від 06 липня 2021 року у ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах спирту, нечітка мова, порушення координації рухів.
Позивач відмовився пройти обстеження в лікарні з приводу стану алкогольного сп'яніння.
Згідно з № 96, позивач відмовився надати пояснення щодо перебування на робочому місці в стані сп'яніння (а.с. 105).
У постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16, від 22 вересня 2020 року у справі № 760/7037/17-ц викладено правовий висновок про те, що «як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП України) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення».
За результатами засідання профспілкового комітету музею складено Протокол № 5 від 12 жовтня 2022 року, в якому надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 156).
Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, а висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам Закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач наполягав на розгляді справи з прив'язкою до примушування до звільнення та посилання на позитивні відгуки про позивача колегія суддів вважає такими, що не впливають на висновки суду про те, що звільнення позивача відбулося без порушення вимог трудового законодавства. Факт примушування позивача до звільнення не підтверджено належними та допустимими доказами, а позитивні відгуки про роботу не спростовують доведеного факту перебування особи на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння.
Посилання позивача на те, що інформація зазначена в доповідних записках та актах, щодо його стану не відповідає дійсності, а працівники на вимогу керівника склали неправдиві документи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції посилання позивача про намагання відповідача ввести суд в оману наданням неправдивих свідчень та матеріалів, з порушенням статей 77, 81, 178-181 ЦПК України.
Всі докази надавались з дотриманням норм процесуального права та їм надана судом належна оцінка.
Доводи позивача з приводу того, що його було звільнено без згоди профспілкового комітету, а згода надавалась вже під час розгляду справи, колегія суддів не приймає, оскільки та обставина, що згода на звільнення запитувалась вже під час судового розгляду, не впливає на правомірність звільнення особи, оскільки законодавством передбачено, що згода на звільнення може запитуватись під час судового розгляду і це не є підставою для поновлення працівника на роботі, якщо згода на звільнення була надана.
Беручи до уваги наведені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, надання належної правової оцінки зібраним по справі доказам та застосуванням правових норм, які регулюють дані правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог чинного трудового законодавства.
Доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні вказаної справи районним судом правильно визначено характер правовідносин, що виникли між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на те, що апеляційна скарга не задовольняється судом перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 червня 2023 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді О.Ф. Мазурик
Л.Д. Поливач