01 листопада 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року у кримінальному провадженні № 120 211 000 300 006 12 від 05 березня 2021 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, проживаючої в АДРЕСА_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , судимої:
- 21.02.2019 Дарницьким районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;
- 22.03.2019 Деснянським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки з ухваленням вирок Дарницького районного суду міста Києва від 21.02.2019 виконувати самостійно,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 , -
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 23.12.2021 ОСОБА_6 засуджена за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання невідбуте за вироком Деснянського районного суду міста Києва від 22.03.2019 і остаточно за сукупністю вироків призначено ОСОБА_6 покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Ухвалено час відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту затримання.
У проваджені вирішена доля речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винною у тому, що вона 05.03.2021, приблизно о 18.45 год., перебуваючи у приміщенні торгового залу магазину "Сільпо" по пр. Маяковського, б. 43/2, в м. Києві, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю уваги з боку працівників магазину та тим, що за її протиправними діями ніхто не спостерігає, взяла із торгових полиць чуже майно, яке належить ТОВ "Сільпо-Фуд", а саме, кашу манну "Milupa" вагою 210 г загальною вартістю 108 грн. 98 коп., індюшине філе вагою 3,212 кг вартістю 140 грн. 75 коп. за кілограм на суму 452 грн. 09 коп., свинячий биток фермерський охолоджений вагою 1,686 кг вартістю 128 грн. 33 коп. за кілограм на суму 216 грн. 36 коп., свинячий кострець фермерський охолоджений вагою 2,420 кг вартістю 99 грн. 17 коп. за кілограм на суму 239 грн. 99 коп., а всього товар на загальну суму 1.017 грн. 42 коп., сховала його до рюкзаку, який мала при собі, та пройшла через касову зону магазину, не маючи наміру розраховуватись за товар, таким чином, виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення свого умислу до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від волі ОСОБА_6 , оскільки вона була зупинена працівниками охорони магазину за межами розрахункових кас.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Деснянського районного суду міста Києва від 23.12.2021 і закрити кримінальне провадження № 120 211 000 300 006 12 від 05.03.2021.
Обґрунтовуючи такі апеляційні вимоги, захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 вказує, що, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, суд першої інстанції, призначаючи остаточне покарання, мав право до визначеного ним покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі приєднати тільки частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком - 18 днів, тобто суд зобов'язаний був правильно застосувати матеріальний закон, а саме ч. 1 ст. 71 КК України.
Захисник ОСОБА_5 зазначає і про те, що при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд не застосував вимоги ч. 1 ст. 68 КК України - призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення.
На переконання захисника, суд, керуючись положеннями ст. 66 КК України, зобов'язаний врахувати обставини, які пом'якшують покарання, а саме: вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин - п. 5 ч. 1 ст. 66 КК України, що ОСОБА_6 , залишившись сиротою, не маючи близьких родичів, виховує одна малолітню дитину віком - 1 рік 2 місяці (батько дитини загинув), не має постійної роботи (заробітку), не має засобів для постійного годування малолітньої дитини, а держава Україна не сприяла ОСОБА_6 у працевлаштуванні, отриманні постійного законного заробітку, наданні соціальної допомоги, приймаючи до уваги наявність у неї на вихованні малолітньої дитини віком - 1 рік 2 місяці та відсутність спричиненої матеріальної шкоди.
Також захисник ОСОБА_5 посилається, що суд першої інстанції мав право на вибір застосувати один з двох видів покарання: застосувати до обвинуваченої ОСОБА_6 міру покарання у вигляді штрафу - 510 грн. за ст. 53 КК України або застосувати ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням з метою не позбавляти малолітньої дитини, віком 1 рік 2 місяці, виховання її матір'ю, яка позбавлена батьківських прав, а у малолітньої дитини відсутні інші опікуни.
Захисник ОСОБА_5 звертає увагу, що в суді першої інстанції не були допитані свідки, які безпосередньо бачили, що ОСОБА_6 могла брати з полиць в торговій залі магазину "Сільпо- Фуд" продукти харчування зазначені в обвинувальному акті та оскаржуваному вироку суду або свідки які бачили, що ОСОБА_6 з товаром пройшла поза межами каси магазину і не розрахувалась; працівників поліції, які виїжджали на затримання ОСОБА_6 охороною магазину, та складали протокол огляду від 05.03.2021.
Як далі вказує захисник, відповідно дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду від 05.03.2021 вбачається, що в кімнаті охорони магазину знаходиться:
- жінка, яка представилась ОСОБА_6 ;
- корзина в якій знаходяться: дві упаковки манної каші "milupa", філе індички вагою - 3.212 г, свинячий биток вагою - 1.686 г, свинячий кострець вагою - 4.420 г, а в обвинувальному акті, оскаржуваному вироку суду вказується вага свинячого костреця фермерського охолодженого - 2.420 г.
Крім того, захисник ОСОБА_5 зазначає, що прокурор не надав до суду - інвентаризаційний опис, акт інвентаризації, звіряльні відомості, які б підтвердили факт крадіжки 05.03.2021 з торговельної зали магазину ТОВ "Сільпо-Фуд", ЄДРПОУ 40720198, або ТОВ "Сільпо-Фуд", без ідентифікації юридичної особи, зазначеної в оскаржуваному вироку суду.
Звертає увагу захисник, що при перегляді в залі судового засідання фрагментів відеофайлів з камер відеоспостереження, які, відповідно до ст. 86 КПК України, є недопустимими доказами, оскільки були отриманні в порушення вимог глави 15 КПК України (ст.ст. 159, 160, 163-165), тобто без отримання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів на отримання повного відеозапису, не було встановлено обличчя або загальні чи особливі прикмети обвинуваченої ОСОБА_6 , а тому відсутня будь-яка ідентифікація обвинуваченої ОСОБА_6 з іншими особами, які пересувалися в торговельній залі невизначеного приміщення магазину.
Також захисник ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить дослідити під час розгляду його апеляційної скарги матеріали справи (документи, фрагменти відеозапису), які були досліджені судом першої інстанції.
Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_5 про дату, час та місце призначеного судового засідання в умовах воєнного стану повідомлялися у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом: на 12 год. 30 хв. 06.09.2022 та 12 год. 00 хв. 01.11.2022, повідомлення про що захисник отримав особисто (а.п. 3, 7 т. 2).
Враховуючи ту обставину, що на розгляді в суді апеляційної інстанції провадження перебуває з 01.02.2022, а також думку прокурора в суді апеляційної інстанції про можливість розгляду провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 у відсутності сторони захисту за позицією про можливі результатами розгляду провадження, що не погіршують становище обвинуваченої, а також, виходячи з положень ст. 318 КПК України щодо проведення і завершення судового розгляду протягом розумного строку, колегія суддів ухвалює рішення про проведення апеляційного розгляду за відсутності сторони захисту за приписами ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог захисника, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції на предмет його законності, обґрунтованості та вмотивованості, відповідно до положень ст. 370 КПК України, в межах апеляційних вимог, як передбачено ч. 1 ст. 404 КПК України.
Зокрема, за приписами ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Даних вимог закону суд першої інстанції дотримався і його висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, встановлених судом, які викладені у вироку, підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Так, у суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_6 на початку судового розгляду винною в інкримінованому кримінальному правопорушенні себе визнала, а у подальшому від дачі показань відмовилась.
Представник потерпілого ОСОБА_9 в суді першої інстанції показав, що 05.03.2021, приблизно о 18 год., по радіостанції йому повідомила охорона про затримання жінки, яка намагалась винести з торгового залу магазину неоплачений товар.
На його пропозицію цю жінку, якою виявилася обвинувачена ОСОБА_6 , завели до кімнати охорони, де вона називалася різними прізвищами.
Він запропонував обвинуваченій розрахуватися за товар, який вона намагалася викрасти, але вона повідомила, що у неї немає грошей.
Він викликав поліцію і вже в присутності працівників поліції ОСОБА_6 витягла зі свого рюкзаку товар, що намагалася викрасти, а саме: дві упаковки по 210 г дитячої каші, індюшине філе вагою 3.212 г, свинячий биток вагою 1.686 г, свинячий кострець вагою 2.420 г.
На його запитання обвинувачена повідомила, що раніше не затримувалась, але в базі ТОВ "Сільпо-Фуд" встановлена програма розпізнавання облич, завдяки якій було встановлено, що ОСОБА_6 раніше вчинила крадіжку в магазині "Сільпо" на Харківському шосе в м. Києві.
Водночас, під час допиту представника потерпілого в суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_6 підтвердила, що саме вона перебувала в магазині "Сільпо" за інкримінованих подій, що саме її затримали працівники охорони і на момент затримання грошей у неї не було.
Пізніше її психолог, коли дізналася, що трапилося, перерахувала їй 3.000 грн. і вона хотіла розрахуватися за товар, що намагалась викрасти, але їй цього зробити не дали.
Також протягом всього судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачена наголошувала на тому, що у неї скрутне матеріальне становище, не було роботи і не було що їсти їй і дитині, таким чином визнавши свою провину у замаху на крадіжку за досліджуваних подій.
Отже, доводи захисника ОСОБА_5 про те, що затримали невідому особу, спростовуються показаннями самої обвинуваченої ОСОБА_6 в суді першої інстанції.
Про те, що саме ОСОБА_6 вчинила закінчений замах на крадіжку, підтверджується і дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами.
Так, відповідно до даних протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке що готується від 05.03.2021, ОСОБА_9 , який працює начальником відділу охорони в магазині "Сільпо", що розташований за адресою: м. Київ, пр-т Маяковського, б. 43/2, повідомив Деснянське УП ГУНП в м. Києві про те, що цього дня, близько 19 год., за адресою: м. Київ, пр. Маяковського, б. 43/2, в магазині "Сільпо" виявив відсутність товару на загальну суму 1.017,42 грн. (а.п. 126 т. 1).
З даних протоколу огляду від 05.03.2021 вбачається, що в магазині "Сільпо" по пр-ту Маяковського, 43/2, в м. Києві в кімнаті знаходиться жінка, одягнена в шапку блакитного кольору, куртку темно-синього кольору, штани чорного кольору, взуття чорного кольору, яка при собі має рюкзак рожевого кольору, яка представилась ОСОБА_6 .
Біля останньої знаходиться поліетиленовий пакет з засобами гігієни.
В корзині знаходяться дві упаковки манної каші "milupa", філе індички вагою 3.212 г, свинячий биток вагою 1.686 г, свинячий кострець вагою 2.420 г.
Зі слів ОСОБА_6 , кашу і м?ясні вироби вона взяла в торговому залі магазину, сховала до свого рюкзаку та, не розрахувавшись, вийшла за межі кас (а.п. 127-130 т. 1).
Доводи захисника ОСОБА_5 про те, що протокол огляду є недопустимим доказом у провадженні, оскільки відеозапис був отриманий в порушення вимог глави 15 КПК України без ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів на отримання повного відеозапису, а тому і не було встановлено обличчя або загальні чи особливі прикмети обвинуваченої ОСОБА_6 , тобто відсутня будь-яка ідентифікація обвинуваченої ОСОБА_6 з іншими особами, які пересувалися в торговельній залі невизначеного приміщення магазину, - не є спроможними, виходячи з добровільної згоди представника магазину ОСОБА_9 на проведення огляду приміщення магазину "Сільпо" (а.п. 131 т. 1).
У свою чергу, з фототаблиць до протоколу огляду чітко видно обличчя ОСОБА_6 , а також товар, яким вона намагалася заволодіти (а.п. 132-142 т. 1).
Відповідно до даних протоколу затримання ОСОБА_6 від 06.03.2021, у останньої, серед іншого, було вилучено мобільний телефон "Мейзу", ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , оглядом якого встановлено відсутність грошових коштів на картковому банківському рахунку ОСОБА_6 на період 05.03.2021 до 19.30 год. і поповнення рахунку на суму 3.000 грн. о 19.30 год. 05.03.2021 (а.п. 147-150, 151 т. 1).
Вказані дані підтверджуються показання ОСОБА_6 в суді першої інстанції, які вона надала під час допиту представника потерпілого ОСОБА_9 про те, що їй гроші на картковий рахунок перерахувала її психолог, але коли фактично вже було виявлено вчинене нею правопорушення.
З даних протоколу перегляду відеозапису з камер відеоспостереження магазину "Сільпо" по пр-ту Маяковського, б. 43/2, в м. Києві від 09.03.2021, який було оглянуто під час судового розгляду, випливає, що до торгового залу магазину 05.03.2021, о 18.42 год., заходить ОСОБА_6 , яка о 18.51 год. бере товар у відділі дитячого харчування, потім бере товар у відділі м'ясних виробів, у подальшому проходить повз касову зону, не розрахувавшись, після чого її зупиняють працівники охорони.
Після перегляду вказаного відеозапису, ОСОБА_6 впізнала себе на даному записі (а.п. 154-157 т. 1).
А тому є безпідставними, такими що позбавлені доцільності, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 , що потрібно було встановити і допитати свідків, які бачили, що ОСОБА_6 могла брати з полиць в торговій залі магазину "Сільпо- Фуд", продукти харчування, зазначені в обвинувальному акті та оскаржуваному вироку суду або свідки які бачили, що ОСОБА_6 з товаром пройшла поза межами каси магазину і не розрахувалась, - ще і за тим, що вони містять узагальнюючий характер без наведення захисником ОСОБА_5 конкретних осіб та даних про них.
Вартість і вага товару, який ОСОБА_6 намагалась таємно викрасти, підтверджуються даними довідки ТОВ "Сільпо-Фуд" про вартість товару, яка складена 05.03.2021 (а.п. 145 т. 1), що спростовує твердження захисника про відсутність офіційних даних щодо товару, який намагалася викрасти обвинувачена.
Згідно даних вказаної довідки, зокрема, вага викраденого свинячого костреця становить 2,42 кг, що узгоджується зі змістом протоколу огляду від 05.03.2021 (а.п. 128 т. 1).
Неправильне відображення у мотивувальній частині вироку при даних протоколу від 05.03.2021 про вагу свинячого костреця як 4,42 кг (а.п. 185 зв. т. 1), є механічною опискою, яка не впливає на обставини кримінального правопорушення, визнані судом доведеними, і може виправлена у порядку ст. 379 КПК України за заявою учасника кримінального провадження.
Отже, дослідивши вказані та інші докази у провадженні, у їх сукупності, суд першої інстанції і дійшов ґрунтовного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, кваліфікувавши її дії за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, з правильністю чого погоджується і колегія суддів.
Досліджуючи доводи апеляційної скарги захисника щодо призначення обвинуваченій ОСОБА_6 суворого покарання та ще й з порушенням вимог закону колегія суддів бере до уваги таке.
Як указують положення ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Норма ч. 2 ст. 50 КК України регламентує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, зокрема засудженими.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції при призначення покарання ОСОБА_6 - дотримані.
Так, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 судом першої інстанції було ґрунтовно враховано ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної, яка раніше неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності за крадіжки, починаючи з 2015 року (а.п. 172-173 т. 1), вчинила інкримінований злочин під час іспитового строку, за місцем проживання характеризується посередньо (а.п. 177 т. 1), на утриманні має малолітню дитину (а.п. 178 т. 1), те, що внаслідок її дій матеріальної шкоди не завдано.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , судом не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував як обставини, які пом'якшують покарання вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин та відсутність спричиненої матеріальної шкоди, - колегія суддів вважає такими, що не є беззастережними, оскільки ОСОБА_6 вчиняла кримінальні правопорушення, будучи заміжньою, і до народження дитини, не працювала.
Не надав захисник і доказів того, що ОСОБА_6 не отримувала кошти у зв?язку з народженням дитини і до виповнення нею певного віку чи інших доказів на підтвердження обставин скрутного матеріального становища обвинуваченої.
Не є такими, що ґрунтуються на вимогах закону і доводи захисника ОСОБА_5 про те, що суд при призначенні покарання ОСОБА_6 не застосував вимоги ч. 1 ст. 68 КК України за наступним.
Так, згідно ч. 1 ст. 68 КК України, при призначені покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями ст.ст. 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.
За нормою ч. 3 ст. 68 КК України, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Санкція ч. 2 ст. 185 КК України передбачає можливість призначення покарання на строк до п'яти років позбавленням волі, дві третини від якого складають - 3 роки 4 місяці позбавлення волі, ОСОБА_6 же за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, тобто з дотриманням положень ч. 3 ст. 68 КК України.
Доводи захисника щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком за новий злочин не узгоджуються з приписами ч. 3 ст. 78 КК України, згідно яких у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст.ст. 71, 72 КК України.
У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням - є неприпустимим.
Фактично правильність застосування до ОСОБА_6 положень ст. 71 КК України захисником ОСОБА_5 не спростовується.
Проте, не відповідають вимогам закону твердження захисника ОСОБА_5 пронеправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 71 КК України, вважаючи, що станом на час вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину - 05.03.2021, вона не відбула іспитовий строк - 18 днів, визначений при призначенні обвинуваченій покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням за попереднім вироком і саме з цього повинен був виходити суд, призначаючи покарання за сукупністю злочинів, а не приєднувати ще 1 рік 4 місяців від попереднього вироку, визначаючи остаточне покарання за даним і переднім вироком у виді 3 років позбавлення волі, - бо, за змістом ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення - 1 рік 6 місяців позбавлення волі, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком - 2 роки 6 місяців позбавлення волі, суд же визначив остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі, що відповідає положенню вказаного матеріального закону.
Доводи захисника ОСОБА_5 про те, що невідбутою частиною покарання за попереднім вироком слід вважати 18 днів іспитового строку - є надзвичайно вільним трактуванням захисника положень матеріального закону, що не узгоджується з нормами кримінального закону, виходячи навіть з того, що іспитовий строк - це не покарання, а умова звільнення від відбування покарання з випробуванням у порядку ст. 75 КК України, про що було вказано захиснику при залишенні його апеляційної скарги без руху ухвалою судді-доповідача від 13.05.2022 (а.п. 209-2011 т. 1), на що він увагу не звернув.
Не є переконливою і позиція захисника щодо можливості призначення ОСОБА_6 покарання за досліджуваних обставин у виді штрафу, оскільки він не вказав обставин, які б можна було врахувати, застосувавши до неї положення ст. 69 КК України та призначити більш м?яке покарання, ніж передбачено законом, законні джерела з яких вона могла отримати кошти на сплату штрафу, який, за будь-яких обставин не позбавляє її обов?язку відбувати покарання за попереднім вироком.
Отже, колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни вироку стосовно ОСОБА_6 , як про те висловив прохання в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 .
Доля речових доказів у провадженні вирішена у порядку ст. 100 КПК України.
За викладеним, апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року у кримінальному провадженні № 120 211 000 300 006 12 від 05 березня 2021 року стосовно ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3