Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 червня 2023 року № 520/7591/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «БОТіК» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови -
05.04.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «БОТіК» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №335950 від 23 березня 2023 року, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «БОТіК» (код ЄДРПОУ 21172627) накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 гривень 00 копійок (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №335950 від 23 березня 2023 року, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «БОТіК» (код ЄДРПОУ 21172627) накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 гривень 00 копійок (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), є протиправною та підлягає скасуванню.
Державною служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що співробітниками Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка на автодорозі “Мерефа-Лозова-Павлоград”.
Уповноваженими особами Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено перевірку транспортного засобу спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепу з самоскидом марки "Велмаш-Україна", державний номер знак НОМЕР_2 .
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ТОВ Компанія "БОТіК" є власником транспортного засобу спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепу з самоскидом марки "Велмаш-Україна", державний номер знак НОМЕР_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
Результати рейдової перевірки оформлені актом №327286 від 16.02.2023, яким зафіксовано порушення позивачем, передбачене ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме протоколами перевірки технічного стану на транспортні засоби НОМЕР_1 і НОМЕР_2 та протоколом перевірки і адаптації тахографа до транспортного засобу обладнаного тахографом.
Повідомленням №17000/38/24-23 від 16.03.2023 року позивача було викликано на 23.03.2023 року для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Вказане повідомлення було направлено позивачу поштою 16.03.2023 відповідно до списку згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих у відділення поштового зв'язку №22 АТ “УКРПОШТА”.
За результатами розгляду справи Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті за порушення ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт” винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №335950 від 23 березня 2023 року, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «БОТіК» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.
Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся з даним позовом до суду.
За приписами ч. 12 ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. (далі по тексту - Порядок № 1567) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Пунктом 2 Порядку № 1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Положеннями ст. 18 Закону України “Про автомобільний транспорт” регламентовано, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Таким чином, в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем.
Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно акту перевірки №327286 від 16.02.2023 зафіксовано порушення, а саме перевізник не забезпечив водія необхідними документами - протоколами перевірки технічного стану на транспортні засоби НОМЕР_1 і НОМЕР_2 та протоколом перевірки і адаптації тахографа до транспортного засобу обладнаного тахографом.
Щодо не забезпечення водія необхідними документами - протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу обладнаного тахографом, суд зазначає наступне.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).
Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України “Про автомобільний транспорт”, “Про дорожній рух”.
Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п. 1.3. Інструкції № 385).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Згідно з п.3.5 Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Відповідно до п.3.6 Інструкції № 385 Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994_016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) (994_016 ); дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а саме наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом.
Верховний Суд в постанові від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17 зазначив, що за відсутності документів, зокрема протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Проте, ані до перевірки, ані до суду не надано протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, або індивідуальної контрольної книги водія.
З таких обставин, перевіркою правомірно встановлено порушення статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме відсутність протоколу перевірки адаптації тахографа.
Щодо посилань позивача на те, що він не був перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" та те, що перевезення здійснювалося всередині одного підприємства, в межах його власної господарської діяльності, суд зазначає наступне.
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Уповноваженими особами Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено перевірку транспортного засобу спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепу з самоскидом марки "Велмаш-Україна", державний номер знак НОМЕР_2 .
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ТОВ Компанія "БОТіК" є власником транспортного засобу спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепу з самоскидом марки "Велмаш-Україна", державний номер знак НОМЕР_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
З аналізу наданої відповідачем до матеріалів справи товарно-транспортної накладної №31/01 від 16.02.2023 року суд встановив, що вантажовідправником, вантажоодержувачем, замовником та автомобільним перевізником значиться ТОВ Компанія "БОТіК", тобто позивач фактично виступає перевізником товару за власний кошт.
Отже, ТОВ Компанія "БОТіК" у спірних правовідносинах виступав автомобільним перевізником, який здійснював перевезення товару за власний кошт, що відповідає приписам статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт".
З огляду на викладене суд вважає вищевказані посилання позивача безпідставними.
Крім того, відповідачем до відзиву на позовну заяву додано товарно-транспортну накладну №31/02 від 16.02.2023 року, як таку, що аналізувалась під час перевірки у спірних правовідносинах.
Згідно вказаної накладної в якості автомобільного перевізника зазначено ТОВ Компанія "БОТіК", в якості замовника зазначено ТОВ «Лозівський елеватор», в якості вантажовідправника зазначено ТОВ «Лозівський елеватор», в якості вантажоодержувача зазначено ТОВ «Севагро».
З копії статуту ТОВ Компанія "БОТіК" встановлено, що предметом діяльності позивача зокрема є: вантажно-розвантажувальні та транспортно-експедиційні роботи та послуги.
З приводу вказаних обставин позивачем пояснень не надано.
Також, під час проведення рейдової перевірки встановлено відсутність у позивача протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу на тягач та напівпричіп.
Положеннями ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; тощо.
Як вже зазначалось вище перелік документів на підставі яких проводяться вантажні перевезення врегульований положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", однак вказаний перелік документів не є вичерпним, оскільки у вказаній нормі містяться посилання на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Отже, аналіз положень Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для перевезення вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.
Згідно із ч.1 ст.22 Закону України "Про автомобільний транспорт" технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.
За нормами ст.35 Закону України "Про дорожній рух" транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті (ч.1).
Обов'язковому технічному контролю не підлягають, зокрема, легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку.
На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає КМ України.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів затверджений постановою КМ України № 137 від 30.01.2012.
Пунктом 18 зазначеного Порядку передбачено, що перевірка конструкцій і технічного стану транспортних засобів проводиться згідно з Вимогами до перевірки.
У разі позитивного результату після проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу за формою згідно з додатком 4.
Оцінюючи в сукупності викладене, протокол перевірки технічного стану в розумінні ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є іншим документом, передбаченим законодавством, який повинен бути пред'явлений юридичною особою, що здійснює перевезення вантажів, особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Верховним Судом у постановах від 17.07.2018 р. у справі № 802/1836/17-а та від 01.07.2020р. у справі № 803/50/17 зазначено, що приписи закону зобов'язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.
Отже, відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів, а саме протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу на тягач та напівпричеп становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.
При цьому, позивач у позові посилався на те, що позивач жодним чином не ухилявся від проходження обов'язкового технічного контролю, але у відповідних органів були відсутні в наявності бланки для зазначення результатів протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів. Зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України №944 від 19.08.2022 затверджено, що під час воєнного стану та 90 днів після його припинення або скасування вимога щодо розташування мітки радіочастотної ідентифікації вгорі правої частини попереднього, лобового скла транспортного засобу, які підлягають обов'язковому техогляду, не застосовуються.
З приводу вказаного суд зазначає, що дійсно приписами Постанови Кабінету Міністрів України №944 від 19.08.2022 установлено, що на період воєнного стану та протягом 90 днів після його припинення або скасування вимога щодо розміщення самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації в правій верхній частині вітрового скла на транспортному засобі, що підлягає обов'язковому технічному контролю, не застосовується.
Проте вказана позивачем обставина не спростовує обов'язковості проходження технічного контролю транспортних засобів та обов'язку пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху протокол перевірки технічного стану транспортного засобу на тягач та напівпричеп.
За таких обставин непред'явлення водієм ТОВ Компанія "БОТіК" посадовим особам відповідача під час проведення рейдової перевірки протоколу перевірки технічного стану є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17 та від 19.03.2020 у справі №823/1199/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилань позивача на порушення порядку розгляду справи за порушення вимог законодавства, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Повідомленням №17000/38/24-23 від 16.03.2023 року позивача було викликано на 23.03.2023 року для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Вказане повідомлення було направлено позивачу поштою 16.03.2023 відповідно до списку згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих у відділення поштового зв'язку №22 АТ “УКРПОШТА”.
Відповідно п. 27 Порядку у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2018 по справі № 820/4810/17 зазначив, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно- господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що вищевказані посилання позивача не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного у даній справі рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «БОТіК» (64650, Харківська область, Лозівський район, село Веселе, вул. Абрикосова (колишня вул. Колгоспна), буд. 4) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свобода, буд. 5, Держпром, 6 під.,7 пов., м. Харків, 61022) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.