Справа № 500/1148/23
16 червня 2023 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Тернопільській області, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2022 року за №2108586-2407-1918, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлового нерухомого майна у розмірі 105157,50 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2022 року за №2108587-2407-1918, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлового нерухомого майна у розмірі 28611,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем отримано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області якими йому нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 133768,50 грн.
Позивач зазначає, що підпункт «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, передбачає, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Саме до числа таких об'єктів, на думку позивача, належать нежитлові приміщення, що перебувають у його власності та використовуються ним для вирощування свиней. Згадана нерухомість в оренду, лізинг, позичку нікому не передавалось, відтак, з огляду на викладене, не може бути об'єктом оподаткування, тому позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 03.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
24.04.2023, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління ДПС у Тернопільській області з доказами його надіслання позивачу зі змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних, мотивуючи свою позицію тим, що оскільки позивач є власником комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7010,5 кв.м., та комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1907, 40 кв.м., то Головним управлінням ДПС у Тернопільській області сформовано податкові повідомлення-рішення від 31 жовтня 2022 року за №2108586-2407-1918 та за №2108587-2407-1918, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання, а саме: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об'єкту нежитлової нерухомості, податковий період 2021 рік на загальну суму податку 133768,50 грн.
При цьому відповідачем зазначено, що за умови якщо результат господарської діяльності особи відповідатиме критеріям сільськогосподарського товаровиробника, визначеного чинним законодавством і відповідатиме основному виду економічної діяльності, то тоді позивач матиме підстави для застосування норм пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України до приналежних йому об'єктів нерухомості, які класифікуються у класі 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» Класифікатора.
Відповідач вказує, що позивачем не підтверджено двох умов для звільнення об'єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а тому, на його переконання, даний об'єкт нерухомого майна не відноситься до об'єктів нерухомості, що не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (арк. справи 51-54).
Також представником відповідача 24.04.2023 подано клопотання про заміну первісного відповідача Головного управління ДПС України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 43142763) в порядку правонаступництва на Головне управління ДПС у Тернопільській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 44143637).
Ухвалою 31.05.2023 суд допустив в адміністративній справі заміну відповідача - Головного управління ДПС у Тернопільській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44143637).
Інших заяв, в тому числі по суті спору, від учасників справи на адресу суду не надходило.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Як слідує з матеріалів судової справи, позивач - ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, із восьми видів економічної діяльності, в тому числі: 01.46 «Розведення свиней», що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач є власником комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7010,5 кв.м., а саме:
кормоцех з добудовою, під літ. «А», пл. 409,2 кв.м., свинарник №1 з добудовою та свинарником №2 з добудовою під літ. «Б, В» пл. 3437,7 кв.м., свинарник №3 під літ. «Г» пл. 1850,1 кв.м., млин з двома добудовами під літ. «Д» пл. 640,2 кв.м., картоплесховище з добудовою під літ. «Е» пл. 428,5 кв.м., котельня- майстерня з двома добудовами під літ. «Є» пл. 105,2 кв.м., автовага під літ. «Ж» пл. 31,4 кв.м., піднавіс « 1», ремонтна майстерня під літ. «З» пл. 60,8 кв.м., трансформаторна під літ. «К» пл. 39,2 кв.м., гноєсховище під літ. «Л», водонапірна башня під літ. «М», артскважина під літ. «Н» пл. 8,2 кв.м., теплотраса №2, благоустрій №3, огорожа №4 та дорога №5, що підтверджується договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 05 квітня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №389, та 06 квітня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №401, витягами із. Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №119870986 від 05 квітня 2018 року, та №119959990 від 06 квітня 2018 року (арк. справи 27-30).
Також позивач ОСОБА_1 є власником комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1907, 40 кв.м., а саме:
будинок за сходами під літ. «А» пл. 560,6 кв.м., зерносклад з підвалом та добудовою під літ. «Б» пл. 1346,8 кв.м., що підтверджується договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 05 квітня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №386, та 06 квітня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №398, витягами із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №119870049 від 05 квітня 2018 року, та №119957167 від 06 квітня 2018 року (19-24).
З матеріалів справи слідує, що в оренді позивача ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 16,7474 га з кадастровим номером 6124682300:01:001:0090, цільове призначення - сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Іванівка, на які розміщені об'єкти нерухомого майна - комплекс тваринницьких будівель, що підтверджується договором оренди землі від 06 грудня 2019 року №06/12/19 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №193087502 від 14 грудня 2019 року (арк. справи 31-33).
Також, Рішенням про державну реєстрацію потужностей Підволочиського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області від 09 вересня 2020 року особистий реєстраційний номер: r-UA-19-12-447, за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 03 вересня 2020 року, здійснено державну реєстрацію потужності, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , видом діяльності, що планується здійснювати із використанням потужності вважати: інший вид діяльності: первинне виробництво (свиногосподарство), реалізація (арк. справи 34).
За договором поставки №07/09-1 від 07 вересня 2020 року, укладеним між ТОВ «ЕКО MIT», як постачальником, та ФОП ОСОБА_1 , як покупцем, позивач ОСОБА_1 набув у власність 600 голів поросят відгодівельних, що підтверджується також видатковою накладною №270 від 10.09.2021 та ТТН №РБА 270 від 10.09.2020 (арк. справи 35-38).
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2022 року за №2108586-2407-1918, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлового нерухомого майна за 2021 звітний рік у розмірі 105157,50 грн (арк. справи 12)
Також, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2022 року за №2108587-2407-1918, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлового нерухомого майна за 2021 звітний рік у розмірі 28611,00 грн (арк. справи 13).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачено статтею 266 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (підпункт 266.3.1, підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до Податкового кодексу України й підпункт “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в такій редакції: не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
З аналізу наведених вище норм підпункту 266.2.2 “ж” пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України слідує, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Залежно від періоду застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 160/9061/20, від 27 січня 2022 року у справі № 820/4188/17, від 11 квітня 2023 року у справах №380/2434/20 та №380/18104/21, а також від 09 травня 2023 року у справі №380/10802/23.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що об'єкти нерухомості, а саме:
комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7010,5 кв.м., а саме: кормоцех з добудовою, під літ. «А», пл. 409,2 кв.м., свинарник №1 з добудовою та свинарником №2 з добудовою під літ. «Б, В» пл. 3437,7 кв.м., свинарник №3 під літ. «Г» пл. 1850,1 кв.м., млин з двома добудовами під літ. «Д» пл. 640,2 кв.м., картоплесховище з добудовою під літ. «Е» пл. 428,5 кв.м., котельня- майстерня з двома добудовами під літ. «Є» пл. 105,2 кв.м., автовага під літ. «Ж» пл. 31,4 кв.м., піднавіс « 1», ремонтна майстерня під літ. «З» пл. 60,8 кв.м., трансформаторна під літ. «К» пл. 39,2 кв.м., гноєсховище під літ. «Л», водонапірна башня під літ. «М», артскважина під літ. «Н» пл. 8,2 кв.м., теплотраса №2, благоустрій №3, огорожа №4 та дорога №5, а також
комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1907, 40 кв.м., а саме: будинок за сходами під літ. «А» пл. 560,6 кв.м., зерносклад з підвалом та добудовою під літ. «Б» пл. 1346,8 кв.м., - належать позивачу на праві власності та щодо яких відповідачем прийнято оскаржувані в межах даної справи податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань, - є будівлями призначеними для використання у сільськогосподарській діяльності.
Так, підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Таким чином визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу “Спрощена система оподаткування, облік та звітність”, проте в даній адміністративній справі предметом є сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ “Податок на майно”).
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років” від 18 січня 2001 року № 2238-III сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття “виробники сільськогосподарської продукції”.
Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України “Про сільськогосподарський перепис” від 23 вересня 2008 року №575-VI виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яке має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №560/168/19.
З метою підтвердження факту провадження позивачем протягом 2021 року діяльності по вирощуванню свиней надано копії таких документів: Рішення про державну реєстрацію потужностей Підволочиського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області від 09 вересня 2020 року особистий реєстраційний номер: r-UA-19-12-447, за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 03 вересня 2020 року, здійснено державну реєстрацію потужності, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , видом діяльності, що планується здійснювати із використанням потужності вважати: інший вид діяльності: первинне виробництво (свиногосподарство), реалізація; договір поставки №07/09-1 від 07 вересня 2020 року, укладеним між ТОВ «ЕКО MIT», як постачальником, та ФОП ОСОБА_1 , як покупцем, позивач ОСОБА_1 набув у власність 600 голів поросят відгодівельних, що підтверджується також видатковою накладною №270 від 10.09.2021 та ТТН №РБА 270 від 10.09.2020.
Вищевказані докази розцінюються судом як достовірні докази здійснення позивачем ОСОБА_1 сільськогосподарського товаровиробництва у 2021 році.
З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлове приміщення не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Відтак, податкові повідомлення-рішення від 31 жовтня 2022 року за №2108586-2407-1918 та за №2108587-2407-1918, якими позивачу визначено суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік, на суму 133768,50 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даній судовій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою-п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Представник позивача просив усі судові витрати покласти на відповідача. Такі витрати складаються з сплаченого судового збору 2147,20 грн та витрат, пов'язаних з правничою допомогою, у розмірі 8000,00 грн.
Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати позивачем судового збору у сумі 2147,20 грн, який перераховано до бюджету згідно з квитанціями від 29.03.2023 (арк. справи 1, 2).
При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 29.03.2023 ОСОБА_2 (адвокат ) та Попадин Ігор Борисович (клієнт) уклали Договір про надання професійної правничої допомоги у даній справі (арк. справи 39).
Із змісту даного договору слідує, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво інтересів та надання професійної правничої допомоги у всіх судах України, державних установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм - власності та галузевої належності при вирішені будь-яких питань, які стосуватимуться прав, обов'язків у справі за позовом Клієнта до ГУ ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №2108586-2407-1918 від 31 жовтня 2022 року та №2108587-2407-1918 від 31 жовтня 2022 року.
Пунктом 3.1. обумовлено, що клієнт оплачує адвокату гонорар в розмірі 8000,00 грн.
Розрахунку та опису наданих адвокатом послуг договір не містить.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №705 від 29.03.2023 позивач сплатив 8000,00 грн за надання правничої допомоги (арк. справи 40).
Суд вважає, що сума в розмірі - 8000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг виходячи з наступних підстав.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції дійшов висновків, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України". У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Крім того, слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
В матеріалах даної справи наявні належним чином складенні оформленні та підписанні, документи, однак відсутній детальний опис робіт (наданих послуг).
Суд вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яку заявник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань підлягає зменшенню у зв'язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Так, суд вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в загальному розмірі 3000,00 грн, з підстав того що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною. При цьому суд враховує складність справи, затрачений час адвоката на надання таких послуг та враховує критерій співмірності, розумності та реальності їхнього розміру.
Водночас суд також враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача в межах введеного воєнного стану в державі, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначено, суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, у справі “Баришевський проти України”, у справі “Двойних проти України”, у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia зазначено, що Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
За таких обставин, суд вважає, що заява про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу є обґрунтованою і підлягає до часткового задоволення, а саме: до відшкодування підлягає сума в розмірі 3000,00 грн замість 8000,00 грн, з врахуванням складності справи, обсягом наданих послуг на виконання робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2022 року за №2108586-2407-1918 про нараховування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлового нерухомого майна у розмірі 105157 (сто п'ять тисяч сто п'ятдесят сім) гривень 50 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2022 року за №2108587-2407-1918 про нараховування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлового нерухомого майна у розмірі 28611 (двадцять вісім тисяч шістсот одинадцять) гривень 00 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області судові витрати в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 19 червня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач: - Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 44143637).
Головуючий суддя Мірінович У.А.