вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
19 червня 2023 року Справа № 480/5795/23
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про стягнення грошової допомоги,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу, виплачену після укладення першого контракту, обчисленій, ураховуючи кількість повних календарних місяців пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту в розмірі 3769,26 грн. (три тисячі сімсот шістдесят дев'ять гривень 00 копійок).
Разом з позовною заявою, представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій просить поновити 5 прикордонному загону строк на звернення до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів. Заява обгрунтовується тим, що 24 лютого 2022 року російською федерацією розпочато повномасштабну військову агресію проти України, у зв'язку з чим Президентом України 24 лютого 2022 року видано Указ «Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань», пунктом 1 якого постановлено Застосувати Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, для відсічі збройній агресії проти України. На момент початку повномасштабного вторгнення 5 прикордонний загін дислокувався в м. Суми та Сумській і Чернігівській областях, військовослужбовці якого в повному складі, в умовах порушення працездатності багатьох органів державної влади, будучи включеним до складу угруповань військ (сил) Збройних Сил України виконували завдання з безпосередньої участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, в умовах зміни місць дислокації своїх підрозділів та перебоїв сталого зв'язку. В умовах дії воєнного стану наведені завдання виконувались в першочерговому порядку, оскільки саме вони надають можливість здійсненню контролю над територією держави, захисту громадян та надають можливість функціонуванню інших складових державної інфраструктури. В зазначених умовах, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, фактично був позбавлений можливості своєчасно підготувати та подати позовну заяву. Додатково зазначив, що з метою досудового врегулювання спору, НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України на адресу позивача було направлено лист від 12.04.2023 за № 14/4511-23-Вих та від 18.05.2023 №14/6356-23-Вих, яким повідомлено ОСОБА_1 про необхідність погашення заборгованості перед позивачем в термін не пізніше 30.04.2023 та 31.05.2023 відповідно. Станом не теперішній час відповідь не отримана, заборгованість не погашена. Таким чином, у НОМЕР_1 прикордонного загону, починаючи з 01.06.2023, виникли підстави, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про поновлення строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.
З позовної заяви та доданих до неї документів суд вбачає, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) від 01.02.2022 року № 45-ОС молодшого сержанта ОСОБА_1 (П-053946), інспектора прикордонної служби 3 категорії - інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби «Студенок» (тин В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), звільненого з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 25.01.2022 № 38-ОС за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Разом з тим у даному наказі вказано щодо утримання з ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги військовослужбовця після укладення ними першого контракту за 27 календарних місяців, пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту.
Тобто про порушення своїх прав позивач дізнався 01.02.2022 року, а до суду за їх захистом звернувся лише 13.06.2023 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Обгрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, позивач зазначив, що на момент початку повномасштабного вторгнення 5 прикордонний загін дислокувався в м. Суми та Сумській і Чернігівській областях, військовослужбовці якого в повному складі, в умовах порушення працездатності багатьох органів державної влади, будучи включеним до складу угруповань військ (сил) Збройних Сил України виконували завдання з безпосередньої участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, в умовах зміни місць дислокації своїх підрозділів та перебоїв сталого зв'язку. В умовах дії воєнного стану наведені завдання виконувались в першочерговому порядку, оскільки саме вони надають можливість здійсненню контролю над територією держави, захисту громадян та надають можливість функціонуванню інших складових державної інфраструктури. В зазначених умовах, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, фактично був позбавлений можливості своєчасно підготувати та подати позовну заяву.
Суд зазначає, що Верховний суд неодноразово наголошував, що питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. При цьому, сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Неналежна організація процесу щодо зверненням з позовною заявою до суду з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання позовної заяви є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Позивач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.09.2022 у справі №560/403/22, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 22.12.2022 у справі №380/19423/21 та від 18 січня 2023 року у справі №200/7384/19-а.
Суд звертає увагу на те, що, як вже зазначалося судом вище, позивач про порушення своїх прав дізнався 01.02.2022 року. При цьому, воєнний стан в Україні було постановлено вести Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Тобто фактично у позивача до 24 лютого 2022 року було достатньо часу для звернення до суду з даною позовною заявою. Доказів щодо неможливості звернення до суду до 24 лютого 2022 року, представником позивача суду не надано.
При цьому суд вважає безпідставними посилання представника позивача на листи від 12.04.2023 за № 14/4511-23-Вих та від 18.05.2023 №14/6356-23-Вих, якими повідомлено ОСОБА_1 про необхідність погашення заборгованості перед позивачем в термін не пізніше 30.04.2023 та 31.05.2023 відповідно, оскільки зазначені листи не змінюють момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчать лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Крім того судом враховано, що зазначені дії позивачем почали вживатися більше чим через рік з моменту звільнення відповідача з військової служби.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
А відтак, суд зазначає, що доводи викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою, є безпідставними. В даному випадку позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.
За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, позивачу/представнику позивача необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій зазначити інші поважні причини пропуску такого строку та доказів поважності причин пропуску такого строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви представника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про стягнення грошової допомоги - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Копію даної ухвали направити особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Павлічек