про повернення позовної заяви
19 червня 2023 року Справа № 480/5713/23
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г., розглянувши матеріали позову Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Суми) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Суми) в якій просить:
1) визнати протиправною відмову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, щодо зупинення ВП № 70429507;
2) зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зупинити виконавче провадження (вчинення виконавчих) дій за ВП №70429507, щодо примусового виконання виконавчого листа №480/1637/22 виданого 08.11.2022р. Сумським окружним адміністративним судом, щодо нарахуванню та виплати на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту, передбаченої підпунктом 8 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 КАС України).
Втім, дослідивши матеріали позовної заяви, суд повертає її позивачу, виходячи із наступного.
Частиною 1 статті 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Згідно частини 4 статті 55 КАС України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України розмежовує такі юридичні категорії як «представництво» та «самопредставництво».
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів») положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
02 червня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким внесено зміни до Конституції України, відповідно до яких розділ XV "Перехідні положення" Основного Закону України доповнено п. 16-1, підп.. 11 якого передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII.
Таким чином, з 01 січня 2020 року представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
Суд звертає увагу на те, що підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані лише питання представництва.
Водночас, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Враховуючи викладене, допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статті 44 КАС України процесуальних прав, можливий за умови сукупної наявності зазначених умов.
Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Статтею 82 Цивільного кодексу України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Згідно з частиною 4 статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, і спеціальним законом, а саме Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов'язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр).
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, з-поміж інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частини 3 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 цього закону витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі витяг) документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява, подана від імені Військової частини НОМЕР_1 , підписана Браташем Юрієм Павловичем, на підтвердження повноважень якого надано тільки копію довіреності, що видана командиром Військової частини НОМЕР_1 - підполковником ОСОБА_2 .
Втім відомостей про посадове становище особи, яка підписала позов матеріали позовної заяви, не містять. Будь-яких доказів про те, яку посаду займає ОСОБА_3 та якими повноваженнями він наділений згідно положення, договору (контракту) тощо до позову не додано. Всупереч вищенаведених вимог процесуального закону, доказів наявності у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) діяти ОСОБА_4 від імені юридичної особи не надано.
У Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що ОСОБА_4 має статус адвоката і такого документа до позовної заяви не додано.
Враховуючи наведене суд позбавлений можливості перевірити повноваження такої особи на підписання позовної заяви від імені Військової частини НОМЕР_1 .
Верховний Суд у постанові від 07.07.2022 у справі № 520/2606/21 наголосив, що докази на підтвердження повноважень повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення суду.
В ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 Велика Палата проаналізувала судові рішення, ухвалені касаційними судами різних юрисдикцій, окремо, щодо вирішення питання обсягу наданих документів на підтвердження повноважень самопредставництва юридичної особи / суб'єкта владних повноважень, і виснувала, що починаючи з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень.
Наявність або відсутність у [державному реєстрі] даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду також в ухвалі від 01.12.2022 у справі №826/23910/15.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підписана представником посадове становище якого не вказано та за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва, у зв'язку з чим таку позовну заяву необхідно повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Суми) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня прийняття ухвали.
Суддя І.Г. Шевченко