19 червня 2023 року Справа № 480/4702/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4702/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачці страхової виплати відповідно до частини 6 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв'язку із смертю її чоловіка ОСОБА_2 ;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці страхову виплату відповідно до частини 6 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у вигляді одноразової допомоги сім'ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 .
В обґрунтування заявленого позову позивачка зазначила, що 25.02.2012 вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві. Вона від шлюбу з ОСОБА_2 має дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з чоловіком та дочкою вони проживали однією сім'єю з 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті чоловіка вона звернулася до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової допомоги, однак отримала постанову про відмову у призначенні допомоги у зв'язку з неможливістю визначення складу сім'ї. Листом від 06.03.2023 їй було відмовлено в виплаті вказаної допомоги, у зв'язку з тим, що за документами, наявними у справі про страхові виплати ОСОБА_2 , реєстрація місця проживання позивача та її дочки не співпадає з реєстрацією місця проживання ОСОБА_2 .
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 23.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, зазначає, що справа про страхові виплати по втраті годувальника ОСОБА_2 була сформована 30.09.2022 Охтирським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області.
Згідно з її документами, із заявами про призначення страхових виплат у зв'язку з втратою годувальника звернулись ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (мати померлого ОСОБА_2 ), та ОСОБА_1 на доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Частиною 6 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105 (в редакції станом на дату настання нещасного випадку, далі - Закон № 1105) встановлено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім'ї в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Пунктом 5.1 частини V Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 (далі - Порядок), визначено, що для отримання одноразової допомоги на сім'ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.
Враховуючи вищезазначені норми, Охтирським відділенням з 03.03.2022 (дата смерті потерпілого) призначена щомісячна страхова виплата: матері потерпілого, ОСОБА_4 , як особі, яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058- ІV, і не працює, у розмірі 4156,43 грн та доньці потерпілого, ОСОБА_3 , як дитині, яка не досягла 16 років, у розмірі 6234,65 грн.
Крім того, доньці потерпілого призначена одноразова допомога у сумі 49620 грн, як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого.
Одноразова допомога сім'ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, Охтирським відділенням не призначалась, оскільки, відповідно до документів, наявних у справі про страхові виплати ОСОБА_2 , реєстрації місця проживання його доньки ОСОБА_3 та дружини, ОСОБА_1 , не співпадає з реєстрацією місця проживання ОСОБА_2 .
Отже, враховуючи норми пункту 5.1 частини V Порядку та інформацію у вищезазначених документах, для призначення та виплати одноразової допомоги сім'ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, підстави відсутні. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач - ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , від цього шлюбу народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 їх донька - ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією в свідоцтві про шлюб від 25.02.2012 серія НОМЕР_1 .
Згідно копії акту від 25.07.2022 проведення спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок нещасного випадку на виробництві батько дитини - ОСОБА_3 - ОСОБА_2 помер.
Відповідачем призначено та виплачено ОСОБА_4 , як особі, яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058- ІV, і не працює, у розмірі 4156,43 грн та доньці потерпілого, ОСОБА_3 , як дитині, яка не досягла 16 років, у розмірі 6234,65 грн. Крім того, доньці потерпілого призначена одноразова допомога у сумі 49620 грн, як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого.
Вказаний факт сторонами не оспорюється.
Позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової допомоги, однак отримала постанову про відмову у призначенні допомоги у зв'язку з неможливістю визначення складу сім'ї.
Листом від 06.03.2023 їй було відмовлено в виплаті вказаної допомоги, у зв'язку з тим, що за документами, наявними у справі про страхові виплати, реєстрація місця проживання позивача та її дочки не співпадає з реєстрацією місця проживання ОСОБА_2 .
Позивачкою підтверджуючі документи про проживання однією сім'єю надані не були.
Надаючи правову оцінку в контексті спірних правовідносин, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Так, відповідно до преамбули Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в чинній редакції на день розгляду заяви ГУ ПФУ в Сумській області; далі - Закон № 1105-XIV) цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
В статті 5 Закону № 1105-XIV визначено, що основними завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів є:
1) реалізація державної політики у сферах соціального страхування;
2) здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону;
3) профілактика нещасних випадків;
4) проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів;
5) здійснення контролю за використанням страхувальниками та застрахованими особами страхових коштів.
Згідно ст. 30 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Страхові виплати складаються із:
1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Стаття 38 Закону № 1105-XIV встановлює порядок розгляду справи про страхові виплати, згідно з яким територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
В ст. 39 цього Закону № 1105-XIV встановлені виключні підстави для відмови у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг, а саме якщо:
1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;
2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;
3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
Також уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
В силу ст. 41 Закону № 1105-XIV страхові виплати здійснюються щомісяця у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку або за рішенням суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на страхові виплати у зв'язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
2. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня його смерті особам, які мають на це право.
Частиною шостою статті 42 Закону № 1105-XIV (в редакції Закону № 1105-XIV, що діяв на момент настання нещасного випадку - 03.03.2022) було передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Отже зазначена норма передбачає різні види допомог та суб'єктів отримання.
Ключовим питанням у цій справі є визначення кола осіб (членів сім'ї), які мають право на отримання страхових виплат (одноразової допомоги у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату) у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Як встановлено судом, у зв'язку із смертю чоловіка, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 03.03.2022, позивачка в інтересах їх спільної неповнолітньої доньки звернулася до управління із заявою про отримання в порядку статті 42 Закону № 1105-XIV одноразової допомоги у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Проте у задоволенні вимог заявниці було відмовлено в листі з посиланням на те, що за документами, наявними у справі про страхові виплати ОСОБА_2 , реєстрація місця проживання позивача та її дочки не співпадає з реєстрацією місця проживання ОСОБА_2 . На переконання відповідача для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі смерті потерпілого, особа, яка вважає себе членом його сім'ї, повинна довести: а) факт проживання з загиблим; б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов'язків.
Відповідачем всупереч вимогам ст. 38 Закону № 1105-XIV не було прийнято відповідної постанови, а направлено лист № 1800-0202-8-8588 від 06.03.2023 (копія листа на а.с. 17).
Суд також зазначає, що визначення поняття сім'ї та її членів закріплено в СК України і відповідно до ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Водночас за приписами абзацу 3 частини другої статті 3 СК України, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Частиною першою статті 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Отже, за нормами спеціального Закону неповнолітня дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Закон № 1105-XIV не містить визначення сім'ї та її членів і не містить вимоги, згідно з якою право на отримання страхової виплати обов'язкової реєстрації місця проживання членів сім'ї потерпілого, смерть якого настала внаслідок нещасного випадку на виробництві.
За такого правового регулювання з урахуванням предмету спору, суд визнає, що Сімейний Кодекс України є спеціальним законом який має враховуватись при визначені поняття сім'ї та її членів при вирішенні питання щодо наявності права на отримання допомоги передбаченої Законом № 1105-XIV.
Отже, суд вважає, що в даних правовідносинах факт того, що реєстрація місця проживання позивача та її дочки не співпадає з реєстрацією місця проживання ОСОБА_2 не свідчить, що така сім'я перестала бути сім'єю та відповідно втратила право на отримання страхових виплат внаслідок настанням страхового випадку.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд визнає, що позивачка та її донька входить до складу сім'ї загиблого та відповідно набула право користуватися пільгами, встановленими національним законодавством для таких осіб.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивачки понесені нею судові витрати, що складаються з суми сплаченого судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, викладену в листі № 1800-0202-8-8588 від 06.03.2023, у призначенні та виплаті ОСОБА_1 та неповнолітній її дочці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , страхової виплати відповідно до частини 6 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв'язку із смертю її чоловіка ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_6 в наслідок нещасного випадку на виробництві.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та неповнолітній її дочці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , страхову виплату відповідно до частини 6 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у вигляді одноразової допомоги сім'ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_6 в наслідок нещасного випадку на виробництві.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 1073,6 грн судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал