Ухвала
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 489/2580/22
провадження № 61-8258ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду
м. Миколаєва від 27 січня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування моральної шкоди та витрат на лікування, стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») та з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути:
страхове відшкодування у розмірі 122 744 грн 88 коп., яке складається з:
моральної шкоди у розмірі 72 000 грн та витрат на лікування у розмірі
50 744 грн 88 коп.;
пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 35 848 грн 23 коп., три відсотки річних у розмірі 2 290 грн 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 15 456,12 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування (відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю) в розмірі 36 000 грн; пеню за період з 11 травня 2022 року по 23 грудня
2022 року з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 10 531 грн 98 коп.; три проценти річних у розмірі 671 грн
67 коп.; інфляційні втрати у розмірі 4 816 грн 88 коп.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення відшкодування витрат на лікування відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування (витрат на лікування) скасовано та ухвалено в цій частині вимог нове судове рішення.
Стягнуто з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування (витрати на лікування) у розмірі 41 400 грн 31 коп., а також пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 11 841 грн 62 коп., 3% річних у розмірі 735 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 625 грн 33 коп.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишено без змін.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
У червні 2023 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду
м. Миколаєва від 27 січня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 травня 2023 року, в якій, просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині відмови у стягненні моральної шкоди та ухвалити нове судове рішення про стягнення моральної шкоди у заявленому розмірі 72 000 грн та витрат на правову допомогу.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та
у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі 2 684,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у цій справі становить 176 339,35 грн, що станом на 01 січня
2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн).
Таким чином, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону
і окремого визнання її такою не потребує.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;
4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Отже, згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті
в порядку спрощеного позовного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
На думку представника заявника, справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Наведені представником заявника обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, наведені представником заявника у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для заявника (підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)
від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1
частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування моральної шкоди та витрат на лікування, стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник