Ухвала
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 642/2667/20
провадження № 61-8326ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду
м. Харкова від 17 лютого 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 жовтня
2020 року за нововиявленими обставинами,
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду
від 27 квітня 2021 року, позов ОСОБА_3 задоволено.
Поділено між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року залишено без змін.
У грудні 2021 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2020 року.
Заяву мотивував тим, що 05 травня 2013 року між відповідачем та
ОСОБА_4 укладено договір позики грошових коштів у розмірі
70 000 доларів США, які він був зобов'язаний повернути до 05 травня
2021 року. Вказані кошти він отримав на придбання спірної квартири.
У визначений строк, а саме 05 травня 2021 року ОСОБА_1 грошові кошти ОСОБА_4 повернув у повному обсязі, про що складено відповідну розписку. Цей доказ не міститься у матеріалах цивільної справи, оскільки вчинення цих дій відбулось вже після ухвалення судового рішення та був наданий лише у суді касаційної інстанції. У постанові Верховного суду
від 25 жовтня 2021 року вказано, що він не приймає до уваги посилання заявника на повернення грошових коштів за договором позики після розірвання шлюбу та на відповідну розписку позикодавця про повернення коштів, оскільки суд касаційної інстанції не може вдаватись до встановлення або оцінки доказів чи на перевагу одних доказів над іншими.
Вказував, що 05 травня 2013 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_4 у позику грошові кошти на придбання квартири, а також вказані кошти він повернув в строк який визначений сторонами договору позики, однак під час ухвалення судового рішення у справі судом першої інстанції, вказаний факт не був врахований та відомий як суду так і відповідачу, то зазначені обставини є істотною обставиною, що не була встановлена судом та не була відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, тому наявна підстава для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2022 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2022 року залишено без змін.
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з частинами першою та другою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
За змістом наведеної норми процесуального права, до нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах
від 06 лютого 2018 року № 816/4947/14, від 13 лютого 2018 року
№ 815/756/14, від 6 березня 2018 року у справі № 484/2634/14-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Другий критерій для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду становить доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Тобто, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об'єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.
Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також правова позиція суду в інших подібних справах. Вказане узгоджується зі правовою позицією, викладеною у постанові ВС від 27 червня 2019 року у справі № 541/2460/16-ц
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов'язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Із пункту 46 рішення Європейського Суду з прав людини від 06 грудня
2005 року у справі № 19960/04 «Попов проти Молдови» (Popov v. Moldova) вбачається, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду справи.
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, § 42-43).
Судами встановлено, що заявником не наведено нововиявлених обставин, які б давали підстави скасувати рішення Ленінського районного суду
м. Харкова від 08 жовтня 2020 року, а доводи, на які він посилається, як на нововиявлені обставини щодо порушень, які мали місце при ухваленні судового рішення - не відносяться до таких у розумінні статті 423 ЦПК України, і не є підставою для перегляду і скасування судового рішення за нововиявленими обставинами. Також виконання ОСОБА_5 зобов'язань за договором позики не є істотною для вирішення справи про поділ спільного сумісного майна подружжя (квартири) та указана обставина не існувала на момент ухвалення рішення суду від 08 жовтня 2020 року.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову
у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оцінивши доводи касаційної скарги та мотиви судових рішень, якими вирішено питання про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій вищенаведених положень ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2023 рокує необґрунтованою.
Керуючись статями 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Харкова
від 08 жовтня 2020 року за нововиявленими обставинами відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник