Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 204/3645/20
провадження № 61-10648св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Бізнес»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, в складі судді Книш А. В., від 23 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів:
Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., від 28 вересня 2022 року,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Бізнес» (далі - ТОВ «Буд-Бізнес») про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що звернувшись до архіву у м. Дніпрі у 4-му кварталі 2019 року з письмовими заявами щодо отримання довідок про доходи виявилось, що жодна установа, в яких вона працювала, не подала дані про її роботу до архіву через три роки після її звільнення або припинення навчання.
Зазначала, що у період з 04 квітня 2016 року до 12 травня 2016 року вона працювала у ТОВ «Буд-Бізнес» на посаді інженер з кошторисної справи. Під час співбесіди, яку провів директор ТОВ «Буд-Бізнес» Зелений О. М. , були обговорені умови її праці (робочий час для неї був погоджений із 09.00 год. до 16.00 год., враховуючи, що вона має малолітню дитину, яку потрібно забирати з дитячого садочку до 17.00 год.) та розмір заробітної плати за місяць, яка дорівнює 4 500 грн. Після співбесіди була домовленість, що вона почне виконувати роботу, а трудовий контракт буде підписано пізніше, оскільки кадровий працівник товариства не встигла направити
Зеленому О. М. зміст трудового контракту, на що вона погодилась.
На третій день виконання функціональних обов'язків їй було надано для ознайомлення трудовий контракт та наступного дня, відредагувавши всі зміни, між сторонами був підписаний трудовий контракт від 04 квітня 2016 року № 001.
Робота нею виконувалась якісно, згідно з отриманими знаннями на курсах з кошторисної справи та попереднього досвіду. Вважала, з огляду на вимоги статті 27 КЗпП України вона витримала випробування, і наступне розірвання трудового контракту могло бути здійснено виключно на загальних підставах.
Згідно з підписаного нею та директором ТОВ «Буд-Бізнес» трудового контракту, вона відразу була прийнята на посаду інженера з кошторисної справи з терміном випробування 2 місяці. Звертала увагу, що за час здійснення трудової діяльності у вказаному товаристві та за час припинення виконання роботи в ньому по теперішній час вона не отримувала від роботодавця жодних письмових повідомлень про необхідність розірвання трудового контракту з причини невідповідності займаній посаді. Трудовий контракт від 04 квітня 2016 року № 001 сторони підписали через три дні фактичного виконання нею трудових обов'язків, а саме 07 квітня 2016 року, з причини ненадання змісту трудової угоди кадровим працівником, з посадовою інструкцією вона була ознайомлена під особистий підпис з першого робочого дня, а саме 04 квітня 2016 року, а написати заяву про прийняття на роботу директор ТОВ «Буд-Бізнес» Зелений О. М. їй не пропонував, тому вона її і не писала. Із наказами про прийняття її на посаду інженера з кошторисної справи від 04 квітня 2016 року та про звільнення із займаної посади від 12 травня 2016 року вона не ознайомлена до теперішнього часу.
Приблизно через місяць після припинення виконання функціональних обов'язків у ТОВ «Буд-Бізнес» їй зателефонувала секретар ОСОБА_2 та запросила відвідати офіс, виплатила їй заробітну плату в розмірі 1 000 грн про що вона розписалася у відомості, яка залишилась у роботодавця.
Обіцяну директором ТОВ «Буд-Бізнес» Зеленим О. М. заробітну плату за місяць у розмірі 4 500 грн вона не отримала до теперішнього часу.
Вважає, що роботодавцем не виконані вимоги статті 22 КЗпП України щодо гарантій при укладанні, зміні та припиненні трудового контракту. За час роботи у ТОВ «Буд-Бізнес» їй не видана довідка про працевлаштування, підписаний трудовий контракт не зареєстрований в органах державної влади згідно з вимогами статті 24 КЗпП України.
Заяв на звільнення чи письмової згоди на переведення на іншу посаду вона не писала.
При звільненні їй не виплачена вихідна допомога, яка передбачена статтею 44 КЗпП України.
Враховуючи наведене ОСОБА_1 просила суд:
- встановити факт трудових відносин між нею та відповідачем у період
з 04 квітня 2016 року до 12 травня 2016 рік на посаді інженера з кошторисної справи;
- зобов'язати ТОВ «Буд-Бізнес» внести записи до її трудової книжки про прийняття на роботу на посаду інженера з кошторисної справи 04 квітня
2016 року та запис про звільнення із займаної посади 12 травня 2016 року відповідно до поданої нею заяви про прийняття на роботу директору товариства Зеленому О. М. , та неподаної заяви про звільнення, з причини небажання останнього отримувати таку заяву та розривати трудову угоду
від 04 квітня 2016 року № 001;
- зобов'язати ТОВ «Буд-Бізнес» подати уточнені дані про період її роботи та отримані нею доходи у ТОВ «Буд-Бізнес» на посаді інженера з кошторисної справи до Чечелівської державної податкової інспекції Правобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області по встановленому судом факту її трудових відносин у ТОВ «Буд-Бізнес» та зареєструвати у даній установі трудовий контракт від 04 квітня 2016 року № 001;
- зобов'язати відповідача подати дані про період її роботи та отримані нею доходи, а також зарахування стажу до Чечелівського відділу обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по встановленому судом факту її трудових відносин з ТОВ «Буд-Бізнес»;
- зобов'язати відповідача подати дані про період її роботи та отримані нею доходи, а також зарахуванню стажу до Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області, за адресою, яка їй відома з мережі Інтернет: 49000 м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 93, телефон: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , е-mail: dp@fssu.gov.ua, по встановленому судом факту її трудових відносин ТОВ «Буд-Бізнес»;
- зобов'язати відповідача передати до архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради дані про період її роботи на посаді інженера з кошторисної справи у ТОВ «Буд-Бізнес» у період з 04 квітня 2016 року до 12 травня 2016 року;
- стягнути з відповідача на її користь згідно з «Табелем робочого часу ОСОБА_1 » у ТОВ «Буд-Бізнес» заборгованість з невиплаченої заробітної плати за період її фактичної праці на посаді інженера з кошторисної справи у період з 04 квітня 2016 року до 12 травня 2016 року у сумі 4 285,68 грн за квітень 2016 року (з якої необхідно утримати ПДФО=18%, що дорівнює сумі 771,43 грн, та ВС=1,5%, що дорівнює 64,29 грн) та заборгованість з невиплаченої заробітної плати у сумі 2 249,98 грн за травень 2016 року (з якої необхідно утримати ПДФО=18%, що дорівнює сумі 405 грн, та ВС=1,5%, що дорівнює 33,75 грн). На фактично виплачену заробітну плату роботодавець ТОВ «Буд-Бізнес» повинен сплатити до фонду соціального страхування за неї єдиний соціальний внесок ЄСВ=22%, що дорівнює за квітень 2016 року 758,99 грн та за травень 2016 року 398,47 грн. Загальна сума нарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 04 квітня
2016 року до 12 травня 2016 року дорівнює 6 535,68 грн (з якої необхідно утримати ПДФО=18%, що дорівнює сумі 1 176,42 грн та ВС=1,5%, що дорівнює 98,03 грн). Фактично вона повинна отримати на руки від відповідача заробітну плату у розмірі 5 261,20 грн за період з 04 квітня 2016 року до
12 травня 2016 року. Починаючи з 13 травня 2016 року нараховуються виплати відповідно до статті 116, 117 КЗпП України. Загальний розмір не виплачених виплат відповідно до статей 116, 117 КЗпП України дорівнює 424 116,39 грн за період починаючи з 13 травня 2016 року до 31 травня
2020 року, а враховуючи той факт, що за червень та липень 2020 року Міністерство фінансів України не затвердило показник середньої заробітної плати по Дніпропетровській області, нею врахований за даний період показник мінімальної заробітної плати. З даної виплати роботодавець
ТОВ «Буд-Бізнес» повинен утримати та сплатити до бюджету ПДФО=18%, що дорівнює сумі 76 340,95 грн та ВС=1,5%, що дорівнює 6 361,75 грн. Фактично вона повинна отримати від роботодавця ТОВ «Буд-Бізнес» виплати відповідно статей 116, 117 КЗпП України 341 413,69 грн. На фактично отримані нею доходи роботодавець повинен нарахувати та сплатити до фонду соціального страхування ЄСВ=22%, що дорівнює 75 111,01 грн. Загальна сума невиплати відповідно до положень статей 116, 117 КЗпП України за період з 13 травня 2016 року по травень 2020 року включно по показнику середньої заробітної плати по Дніпропетровській області, та враховуючи той факт, що за червень та липень 2020 року Міністерство фінансів України не затвердило показник середньої заробітної плати по Дніпропетровській області, нею врахований за даний період показник мінімальної заробітної плати, дорівнює 499 227,40 грн. Загальна сума невиплаченої заробітної плати з урахуванням положень статей 116, 117 КЗпП України за період з 04 квітня 2016 року по травень 2020 року включно, та враховуючи той факт, що за червень та липень 2020 року Міністерство фінансів України не затвердило показник середньої заробітної плати по Дніпропетровській області, нею врахований за даний період показник мінімальної заробітної плати, дорівнює 430 652,05 грн (з якої необхідно утримати ПДФО 18%, що дорівнює сумі 77 517,37 грн та ВС 1,5%, що дорівнює 6 459,78 грн) Фактично вона повинна отримати заробітної плати з урахуванням статей 116, 117 КЗпП від роботодавця ТОВ «Буд-Бізнес» у розмірі 346 674 грн. На фактично виплачену заробітну плату з урахуванням виплат відповідно до статей 116, 117 КЗпП України за період з 04 квітня 2016 року по травень 2020 року та враховуючи той факт, що за червень та липень 2020 року Міністерство фінансів України не затвердило показник середньої заробітної плати по Дніпропетровській області, нею врахований за даний період показник мінімальної заробітної плати, роботодавець ТОВ «Буд-Бізнес» повинен сплатити за неї ЄСВ 22%, що дорівнює 76 268,47 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 23 липня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надала достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження перебування її у трудових відносинах з відповідачем з 04 квітня 2016 року по 12 травня 2016 року. Також суд послався на пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності.
Короткий зміст постанов апеляційного та касаційного судів
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня
2021 року скасовано та ухвалене нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту її перебування у період з 04 квітня 2016 року по 12 травня 2016 року у трудових відносинах з ТОВ «Буд-Бізнес» доведені належними та допустимими доказами. Разом з тим, ОСОБА_1 була обізнана про порушення свого права у травні 2016 року, однак до суду з цим позовом звернулася у червні 2020 року, тобто з пропуском строку встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України.
Постановою Верховного Суду від 20 липня 2022 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 року в частині вирішення вимог про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 року залишено без змін.
Направляючи справу на новий розгляд у вказаній частині Верховний Суд звернув увагу, що оскільки апеляційним судом було встановлено, що між сторонами існували фактичні трудові відносини у період з 04 квітня 2016 року до 12 травня 2016 року, то роботодавець повинен провести повний розрахунок з працівником при його звільненні.
Натомість суд апеляційної інстанції не дослідив питання оплати праці ОСОБА_1 , не перевірив факт виплати (повної чи часткової) коштів, що належать працівнику від підприємства, при звільненні, у зв'язку з чим постанова апеляційного суду у вказаній частині була скасована, а справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня
2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Буд-Бізнес» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено. Стягнуто з ТОВ «Буд-Бізнес» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за квітень
2016 року в сумі 4 285,68 грн, за травень 2016 року в сумі 2 249,98 грн з утриманням обов'язкових платежів та податків.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Буд-Бізнес» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, у зв'язку з чим вимоги ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої заробітної плати в загальному розмірі 6 535,66 грн відповідно до наданого позивачем розрахунку підлягають задоволенню.
Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк. ОСОБА_1 була обізнана про порушення свого права у травні 2016 року, проте з відповідним позовом до ТОВ «Буд-Бізнес» звернулась лише у червні 2020 року, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У грудні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає наявність передбачених окремими пунктами частин першої, третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення у справі ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права без дослідження результатів аудиторської перевірки діяльності ТОВ «Буд-Бізнес».
Матеріали справи не містять обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру заборгованості по заробітній платі.
Розгляд справи Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська відбувся без належного повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Буд-Бізнес» був укладений трудовий контракт з інженером кошторисником № 001, відповідно до умов якого працівник зобов'язується виконувати роботу на посаді інженера кошторисника згідно з вимогами діючого законодавства України, статуту товариства, внутрішніх документів товариства, внутрішньому трудовому розпорядку (режиму, обсягу та графіку роботи), а товариство зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю та цим контрактом.
Пунктом 2.1. вказаного трудового контракту визначено, що працівник призначається на посаду та приступає до своїх посадових обов'язків з моменту підписання відповідного наказу по товариству.
Сторони погодились встановити випробування терміном у два місяці з моменту початку виконання працівником своїх обов'язків за цим контрактом (пункт 4.1. трудового контракту від 04 квітня 2016 року № 001).
При оплаті праці працівнику буде застосовуватися встановлений оклад. За виконання передбачених цим контрактом робіт товариство виплачує працівнику щомісячно посадовий оклад, передбачений тарифною сіткою штатного розкладу (пункт 7.1. трудового контракту від 04 квітня 2016 року
№ 001).
Відповідно до пунктів 10.3., 10.4. трудового контракту від 04 квітня 2016 року № 001 цей контракт укладений терміном з 04 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року. Якщо після закінчення терміну контракту трудові відносини фактично продовжуються та жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення, то дія контракту вважається продовженою на такий же термін та з тими ж умовами.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 року, з якою в цій частині погодився Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року, встановлено, що факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ТОВ «Буд-Бізнес» у період з 04 квітня 2016 року по 12 травня 2016 року доведено належними та допустимими доказами.
Згідно з відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків, наданих позивачу Державною податковою інспекцією у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, інформація про доходи ОСОБА_1 за 2 квартал 2016 року відсутня.
З індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5), наданих Пенсійним фондом України, за квітень та травень 2016 року встановлено, що позивачу нараховувались лише кошти для нарахування пенсії від Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної у місті Дніпрі ради.
Згідно інформації, наданої Архівним управлінням департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради на запит позивача, документи з кадрових питань (особового складу) ТОВ «Буд-Бізнес» на державне зберігання до архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради не надходили.
З метою досудового врегулювання спору ОСОБА_1 зверталась до ТОВ «Буд-Бізнес» із заявою від 04 грудня 2019 року, однак лист товариством отримано не було.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого
2022 року справі № 755/12623/19).
Відповідно до частин першої, другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу, Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу треба розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, який позивач визначила в розмірі 424 116,39 грн, виходив з того, що про порушення свого права ОСОБА_1 дізналась у травні 2016 року, проте до суду з цими вимогами звернулась лише у червні 2020 року, тобто, на думку апеляційного суду, із пропуском строку передбаченого статтею 233 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Верховний Суд вважає вказаний висновок помилковим, оскільки у розглядуваній справі встановлено, що заборгованість по заробітній платі в розмірі 6 535,66 грн роботодавцем на час звернення ОСОБА_1 із розглядуваним позовом до суду у червні 2020 року не сплачена (тобто фактичний розрахунок не проведено), а отже і перебіг строку звернення працівника до суду із вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передбачений статтею 233 КЗпП України (в редакції на час подання позову у червні 2020 року) не розпочався.
Вказане узгоджується як з Рішенням Конституційного Суду України
від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 так і з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року справі № 755/12623/19.
Отже апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні вимог
ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з підстав пропуску строку звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15 вказала, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачав чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності в цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
За встановленими у розглядуваній справі обставинами розмір невиплаченої відповідачем ОСОБА_1 заробітної плати складає 6 535,66 грн.
При цьому позивач вважала, що загальний розмір виплат, які належать їй відповідно до статей 116, 117 КЗпП України складає 424 116,39 грн.
З урахуванням обставин справи, зокрема розміру заборгованості заробітної плати (6 535,66 грн), звернення ОСОБА_1 до суду через чотири роки після звільнення, зважаючи на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15, вимоги розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно визначити в сумі 10 000 грн.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом при вирішенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні неправильно застосовані норми матеріального права, постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Буд-Бізнес» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає скасуванню із ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Щодо доводів касаційної скарги про розгляд справи судом першої інстанції без належного повідомлення учасників справи, то Верховний Суд враховує, що в частині, яка є предметом касаційного перегляду, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня
2021 року вже скасовано апеляційним судом, а тому його повторне скасування ще й судом касаційної інстанції не вимагається.
Разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, про призначення експертизи, про витребування доказів, про виклик та допит свідків, про збільшення розміру позовних вимог, які задоволенню на стадії касаційного перегляду судових рішень не підлягають з огляду на приписи статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Бізнес» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненніскасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Бізнес» на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович