Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 161/4168/20
провадження № 61-2902 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачі: приватне акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод», Луцька міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 07 грудня 2022 року у складі судді Філюк Т. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у складі колегії суддів:
Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод» (далі - ПрАТ «Гнідавський цукровий завод», товариство), Луцької міської радипро усунення перешкод у приватизації житла шляхом зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що він працював у Гнідавському цукровому комбінаті, який був реорганізований у ПрАТ «Гнідавський цукровий завод». У 1980 році вказаний комбінат видав йому ордер на право зайняття ним квартири АДРЕСА_1 , що складається з однієї кімнати, площею 13,5 кв. м, та кухні загальної, а також господарських будівель.
Наказом голови правління відкритого акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод» (далі - ВАТ «Гнідавський цукровий завод»), правонаступником якого є ПрАТ «Гнідавський цукровий завод», від 10 грудня 2002 року йому надано додаткову житлову площу 24,8 кв. м та після перебудов і перепланувань змінено номер квартири з АДРЕСА_2 .
Село Вересневе було приєднано до м. Луцька, унаслідок чого адресу зазначеної квартири було змінено, тому проживає у квартирі
АДРЕСА_3 .
Позивач вважав за необхідне скористатися своїм правом на приватизацію житла, в якому проживає з 1980 року. У 2016 році він звернувся до ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» з проханням видати довідку про склад сім'ї, яка була обов'язковою для вирішення питання щодо приватизації житла.
Проте він отримав відмову у видачі відповідної довідки, яка мотивована тим, що приміщення, в якому він проживає, обліковується на балансі підприємства як приміщення пожежного поста, що є нежитловим приміщенням та передано на баланс підприємства у процесі приватизації у 1994 році.
Отже, вказаною відмовою відповідача порушено його права, оскільки він незаконно позбавлений можливості приватизувати спірну квартири.
Позивач вказував про те, що квартира
АДРЕСА_3 , в якій він проживає, є власністю територіальної громади
м. Луцька, тому він має право на приватизацію цього майна.
На підтвердження цих обставин зазначав, що власник квартири АДРЕСА_4
у вказаному вище будинку, який є його сусідом, приватизував зазначену квартиру у 2002 році.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд: зобов'язати
ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» як балансоутримувача замовити будівельно-технічну інвентаризацію житлового будинку
АДРЕСА_5 ; зобов'язати ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» видати йому довідку про склад його сім'ї, що проживає
у квартирі АДРЕСА_3 ; зобов'язати Луцьку міську раду визнати квартиру АДРЕСА_3 власністю територіальної громади м. Луцька та об'єктом приватизації, на який поширюється компетенція органів приватизації Луцької міської ради.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 18 серпня
2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-15519 св 21).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приміщення, в якому проживає позивач у власність територіальної громади м. Луцька не передавалось та не обліковується у власності ПАТ «Гнідавський цукровий завод». Тобто, станом на час розгляду справи статус спірного приміщення не визначений, а вирішення вказаного питання до компетенції суду не належить.
Судом першої інстанції встановлено, що приміщення по АДРЕСА_5 не перебуває на балансі ПрАТ «Гнідавський цукровий завод»,
будь-які правовстановлюючі документи на цю будівлю відсутні. Представник товариства стверджував, що приміщення, в якому проживає позивач, є приміщенням пожежного поста, проте пожежний пост, який перебуває на його балансі, має адресу - АДРЕСА_4 .
Крім того, особа, яка бажає скористатись правом приватизації державного житлового фонду, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним може бути предметом оскарження в суді.
Позивач не звертався до органу приватизації із заявою про приватизацію спірного житлового приміщення, відомості щодо прийняття вказаним органом рішення та відмови у приватизації у матеріалах справи відсутні. Всі звернення ОСОБА_1 зводилися до отримання довідки про склад сім'ї, хоча така довідка не входить до переліку документів, які подаються до органів приватизації відповідно до Порядку передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.
Таким чином, станом на дату звернення з позовом до суду довідка про склад сім'ї не є документом, який необхідно подати до органу місцевого самоврядування з метою приватизації житла. Отже, заявлена позивачем вимога про зобов'язання видати довідку про склад сім'ї не є ефективним способом захисту, оскільки не призведе до відновлення порушеного права,
а відмова ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» у видачі такої довідки не перешкоджає позивачу у зверненні до Луцької міської ради з заявою про приватизацію.
Судом враховано, що у будинку, де проживає позивач, вже було приватизовано квартиру відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відповідно до свідоцтва про право власності від 15 листопада 2002 року квартира АДРЕСА_6 належить ОСОБА_4 та членам його сім'ї, зазначену квартиру приватизовано згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Доводи відповідачів про те, що спірний будинок є нежитловим та належить на праві власності саме ПрАТ «Гнідавський цукровий завод», не підтверджені належними та допустимими доказами.
Вимога позивача про зобов'язання ПАТ «Гнідавський цукровий завод» замовити будівельно-технічну інвентаризацію спірного житлового будинку не ґрунтується на положеннях закону та не підлягає задоволенню.
Належним способом захисту порушених прав позивачів є звернення з позовною заявою про зобов'язання ПАТ «Гнідавський цукровий завод» передати житлове приміщення, в якому проживає позивач, у комунальну власність державного житлового фонду, що у подальшому дозволить йому реалізувати своє право на приватизацію приміщення, в якому він проживає.
Вимога про зобов'язання Луцької міської ради визнати квартиру
АДРЕСА_3 власністю територіальної громади м. Луцька та об'єктом приватизації, на який поширюється компетенція органів приватизації Луцької міської ради, не є належним способом судового захисту.
Постановою Волинського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2022 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач проживає на другому поверсі житлового будинку АДРЕСА_5 , а пожежний пост є окремою одноповерховою будівлею та знаходиться за іншою адресою, а саме по АДРЕСА_4 . Зазначені обставини ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» належними та допустимими доказами не спростувало.
Приміщення, в якому проживає позивач, у власність територіальної громади м. Луцька не передавалося та не обліковується у власності ПрАТ «Гнідавський цукровий завод», тобто статус спірного приміщення чітко не визначений і вирішення вказаного питання до компетенції суду не належить. Будь-які документи на будівлю, яка розташована на АДРЕСА_5 , відсутні і саме ця будівля не перебуває на балансі ПрАТ «Гнідавський цукровий завод». Місцезнаходження будівлі пожежного посту, який перебуває на балансі товариства, є м. Луцьк, вул. Ранкова, 1.
Позивач не звертався до органу приватизації із заявою про приватизацію спірного житлового приміщення, відомості щодо прийняття вказаним органом рішення та відмови у приватизації у матеріалах справи відсутні. Всі звернення ОСОБА_1 стосувалися отримання довідки про склад сім'ї, хоча така довідка не входить до переліку документів, які подаються до органів приватизації.
Отже, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що довідка про склад сім'ї не є документом, який необхідно подати до органу місцевого самоврядування з метою приватизації помешкання, а тому заявлена позивачем вимога про зобов'язання ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» видати довідку про склад сім'ї не є ефективним способом захисту його прав, оскільки не призведе до відновлення порушеного права, а відмова товариства у видачі такої довідки не перешкоджає позивачу звернутися до Луцької міської ради із заявою про приватизацію.
Апеляційний суд також погоджується з висновками місцевого суду про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» замовити будівельно-технічну інвентаризацію житлового будинку АДРЕСА_5 та про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Луцької міської ради визнати квартиру АДРЕСА_3 власністю територіальної громади м. Луцька та об'єктом приватизації, на який поширюється компетенція органів приватизації Луцької міської ради, з огляду на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту прав та інтересів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 161/4168/20 з Луцького міськрайонного суду Волинської області.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач відповідно до вимог закону намагається приватизувати квартиру, в якій проживає з 1980 року. З метою реалізації своїх прав він звернувся до органу місцевого самоврядування із заявою, на яку отримав лист виконавчого комітету Луцької міської ради від 08 вересні 2017 року про те, що для приватизації займаного ним житла необхідно надати відповідні документи, зокрема довідку про склад сім'ї та займані приміщення, які оформляються на підприємстві, що обслуговує житловий будинок. У зазначеному листі також вказано, що за умови надання відповідних документів питання приватизації житла буде розглянуте.
Позивач звертався до ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» із заявою про видачу довідки про склад сім'ї та про технічну інвентаризацію будинку з метою приватизації квартири, проте отримав відмову з тих підстав, що приміщення, в якому він проживає, обліковується, як будівля пожежного посту та є нежитловим приміщенням. ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» вказало про те, що питання про можливість видачі довідки про склад сім'ї з метою приватизації спірного приміщення може бути розглянуто за умови надання йому статусу житлової. Вказувало, що доцільність та можливість переобладнання нежитлових приміщень у житлові повинні бути підтверджені технічним висновком проєктної або науково-дослідної організації за погодженням компетентних органів.
Відповідно до пункту 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадянином до органу приватизації подаються, у тому числі довідка про склад сім'ї та займані приміщення.
Отже, відмова ПрАТ «Гнідавський цукровий завод», як балансоутримувача будинку, у видачі довідки про склад сім'ї перешкоджає позивачу звернутися до органу місцевого самоврядування з метою приватизації помешкання та надати запитувані Луцькою міською радою документи.
Заявлені у цій справі вимоги відповідають належному способу захисту, оскільки видача довідки про склад сім'ї позивача є одною з передумов для вирішення питання щодо приватизації останнім житла, в якому він проживає, про що і вказано у листі виконавчого комітету Луцької міської ради від 08 вересня 2017 року.
Доводи особи, яка подала відзив
У квітні 2023 року ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав. На час звернення позивача до суду законодавством не вимагалося подача довідки про склад сім'ї, як документа, що подається при приватизації спірної квартири.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі наказу директора Гнідавського цукрового комбінату від 13 жовтня 1980 року № 140 ОСОБА_1 , сім'я якого складається із трьох осіб, було видано ордер № 41 на право зайняття однієї кімнати, площею 13,5 кв. м,
та кухні загальної у квартирі
АДРЕСА_1 (а. с. 19, 20, т. 1).
На підставі наказу від 02 грудня 2002 року № 143 голови правління ВАТ «Гнідавський цукровий завод» для забезпечення окремими кухнями ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , ОСОБА_1 надано додаткову житлову площу 24,8 кв. м звільненої квартири на АДРЕСА_7 . За ОСОБА_5 залишена звільнена ОСОБА_1 кухня (а. с. 22, т. 1).
На підставі наказу голови правління ВАТ «Гнідавський цукровий завод» від 13 грудня 2002 року № 146 для спрощення перебудови квартири на АДРЕСА_8 передано ОСОБА_6 кімнату площею 12 кв. м взамін кімнати, площею 15 кв. м (а. с. 23, т. 1).
Гнідавський цукровий комбінат у подальшому був перетворений на орендне підприємство «Гнідавський цукровий завод», на базі якого на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року № 57/93 «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» та рішення засновників товариства від 28 листопада 1996 року в процесі приватизації було створене ВАТ «Гнідавський цукровий завод», правонаступником якого є ПрАТ «Гнідавський цукровий завод».
Процес приватизації майна колишнього орендного підприємства «Гнідавський цукровий завод» зі створенням на його базі ВАТ «Гнідавський цукровий завод» фактично відбувався на підставі наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Волинській області від 20 грудня 1994 року № 209, наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Волинській області від 19 липня 1999 року № 307.
У процесі приватизації регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Волинській області був складений перелік нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Гнідавський цукровий завод».
У своєму листі, адресованому ОСОБА_1 , голова правління ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» повідомив, що за інформацією балансового обліку ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» приміщення, в якому проживає позивач, обліковується як будівля пожежного поста. Згідно з технічним паспортом на будівлю пожежного посту, літера В, виданого 20 квітня 2001 року Волинським обласним бюро технічної інвентаризації, експлікації внутрішніх площ до плану будівництва, до складу будівлі входять приміщення, які є нежитловими. Таким чином, питання щодо видачі довідки про склад сім'ї з метою приватизації спірного приміщення, може бути розглянуто за умови надання йому статусу житлового (а. с. 32, т. 1).
Зазначена будівля пожежного посту перебуває на балансі підприємства, починаючи з 1979 року і відповідно до технічної документації має один поверх.
Судом встановлено, не заперечувалося представником ПрАТ «Гнідавський цукровий завод», що позивач проживає на другому поверсі. Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, при виготовленні технічної документації помилково не було внесено інформацію про наявність другого поверху.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Волинської області від 23 липня 2018 року, у справі № 161/15227/17 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» здійснити перерахунок нарахованої ОСОБА_1 , який проживає у квартирі АДРЕСА_3 , плати за утримання будинку та прибудинкової території відповідно до тарифів на 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, затверджених рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради від 05 червня 2013 року № 319-1 та від 21 грудня 2016 року № 792-1, за період з 01 березня 2016 року до 02 квітня 2018 року. Судом при розгляді справи № 161/15227/17 встановлено, що ОСОБА_1 правомірно користується житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 , в яку він вселився на підставі відповідного ордера, який є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнаний. Представника ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» при розгляді справи вказував про те, що у будинку АДРЕСА_5 постійно проживають працівники відповідача та члени їх сімей, які займають окремі ізольовані кімнати, за проживання у приміщенні і комунальні послуги вносять відповідну плату.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вищезазначеним вимогам закону не відповідають.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 13 лютого 2019 року у справі № 752/20801/17 (провадження
№ 14-530 цс 18).
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою
статті 16 ЦК України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
У частині першій статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Згідно з пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України
від 16 грудня 2009 року № 396, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадянином до органу приватизації подаються довідка про склад сім'ї та займані приміщення.
Апеляційний суд у порушення вимог частини п'ятої статті 411 ЦПК України повторно дійшов висновку про те, що позивач обрав спосіб захисту, який не відповідає змісту порушеного права та характеру цивільного правопорушення, у зв'язку з чим, такий спосіб захисту є неефективним.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту
і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати
Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88 гс 19).
При попередньому перегляді справи Верховний Суд вказував на те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги відповідають належному способу захисту, оскільки видача довідки про склад сім'ї позивача є одною з передумов для вирішення питання щодо приватизації останнім житла, в якому він проживає з 1980 року, про що і вказано у листі виконавчого комітету Луцької міської ради від 08 вересня 2017 року.
Таким чином, суди у порушення вищевказаних вимог закону не звернули уваги на те, що відмова ПрАТ «Гнідавський цукровий завод», як балансоутримувача будинку, у видачі довідки про склад сім'ї перешкоджає позивачу звернутися до органу місцевого самоврядування з метою приватизації помешкання та надати запитувані Луцькою міською радою документи.
Крім того, суди не врахували, що пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що громадянином до органу приватизації подається, у тому числі довідка про склад сім'ї та займані приміщення.
Ураховуючи викладене, зобов'язання видати довідку про склад сім'ї позивача є належним та ефективним способом захисту порушеного права, про що також зазначалося при попередньому перегляді справи судом касаційної інстанції.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 березня
2018 року у справі № 761/44328/16-ц (провадження № 61-817 св 17).
Отже, вимога ОСОБА_1 про зобов'язання ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» видати йому довідку про склад сім'ї є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо решти позовних вимог доводи касаційної скарги не містять обґрунтувань, а тому відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України Верховний Суд не може вийти за межі доводів касаційної скарги.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом
повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню
у частині відмови у позові ОСОБА_1 про зобов'язання ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» видати довідку про склад сім'ї з ухваленням нового рішення
про задоволення позову у цій частині.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про часткове скасування рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій і часткове задоволення позову, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути
з ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 840,80 грн, у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 261,20 грн та суді касаційної інстанцій у розмірі 1 681,60 грн, а всього 3 783,60 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня
2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 лютого
2023 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод», Луцької міської ради про зобов'язання видати довідку про склад сім'ї скасувати.
Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод», Луцької міської ради про зобов'язання видати довідку про склад сім'ї задовольнити.
Зобов'язати приватне акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод» видати ОСОБА_1 довідку про склад його сім'ї, що проживає у квартирі АДРЕСА_3 .
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий
завод» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції
у розмірі 840,80 грн, у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 261,20 грн та суді касаційної інстанцій у розмірі 1 681,60 грн, а всього 3 783 (три тисячі сімсот вісімдесят три) грн 60 коп.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
С. Ф. Хопта