Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 564/2127/21
провадження № 61-2980св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 лютого 2022 року
у складі судді Левчука О. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Вейтас І. В.,
Ковальчук Н. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 20 грудня 2017 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала від товариства кредит у розмірі
583 557 грн, строком на 60 місяців, під 18,99 % річних на придбання автомобіля марки «Audi», A3 Sportback. Крім того, згідно з умовами кредитного ТОВ «Порше Мобіліті» зобов'язалося надати позичальниці додатковий кредит у сумі 132 759,36 грн на добровільне страхування наземних транспортних засобів.
19 грудня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу автомобіля відповідачка придбала у товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ЗАХІД ПРЕМІУМ» (далі - ТОВ «НІКО ЗАХІД ПРЕМІУМ») вказаний автомобіль за 729 447 грн.
26 грудня 2017 року на забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між ТОВ «Порше Мобіліті»
та ОСОБА_1 було укладено договір застави, відповідно до умов якого остання передала у заставу ТОВ «Порше Мобіліті» вищевказаний автомобіль, заставною вартістю - 729 447 грн.
Позивач вказував, що з липня 2020 року ОСОБА_1 припинила сплачувати чергові платежі, тобто не виконує зобов'язання за кредитним договором.
30 вересня 2020 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило відповідачці
вимогу (повідомлення) про дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором (від 03 вересня 2020 року
вих. № 50015620), яку відповідачка не отримала.
19 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою І. С. вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення на автомобіль, однак у процесі примусового виконання автомобіль не знайдено, заборгованість не погашена.
05 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. відкрито виконавче провадження
№ 63528276 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса
від 19 жовтня 2020 року. Однак, у процесі примусового виконання
у виконавчому провадженні автомобіль не знайдено, заборгованість не погашена. У подальшому виконавчий напис у судовому порядку за позовом ОСОБА_1 визнано таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на викладене, ТОВ «Порше Мобіліті» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором, яка станом на 25 червня 2021 року становить 537 646,96 грн, з яких:
354 360,72 грн - достроково неповернута сума кредиту з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 21 листопада
2020 року по 25 червня 2021 року; 43 642,68 грн - частина кредиту та нарахованих процентів за черговими платежами згідно з Графіком погашення кредиту з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 16 червня 2020 року по 25 червня 2021 року; 9 492,36 грн - частина додаткового кредиту та нарахованих процентів за черговими платежами згідно з Графіком погашення кредиту з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 16 липня 2020 року по 25 червня
2021 року; 55 152,44 грн - проценти, нараховані на непогашену суму
кредиту з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період з 16 вересня 2020 року по 25 червня 2021 року; 7 283,74 грн - відшкодування страхових платежів згідно з пунктом 5.6 загальних умов кредитного договору з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період
з 15 вересня 2020 року по 25 червня 2021 року; 67 715,02 грн - відшкодування інших витрат згідно з пунктом 9.6 загальних умов кредитного договору з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період з 05 листопада 2020 року по 25 червня 2021 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 лютого
2022 року позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» достроково неповернуту суму кредиту за кредитним договором від 20 грудня 2017 року, яка станом на 25 червня 2021 становить 300 818,93 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов ТОВ «Порше Мобіліті», суд першої інстанції виходив із того, що позичальник порушила умови кредитного договору, належним чином не виконувала свої зобов'язання, на вимоги кредитора
не реагувала. Разом з тим, кредитор, звернувшись 30 вересня 2020 року
із вимогою про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за ним, на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії кредитного договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Суд визнав наданий кредитором розрахунок заборгованості необґрунтованим та недостовірним, оскільки у ньому не враховано платежі відповідачки, здійснені нею у червні 2020 року, що призвело до помилковості формуванні суми основного боргу та розрахунку інфляційних втрат і трьох процентів річних.
Таким чином, суд задовольнив позов ТОВ «Порше Мобіліті» лише в частині стягнення 300 818,93 грн - заборгованості за фактично отримані відповідачкою в борг кредитних коштів (тіло кредиту), які не були повернуті станом на 25 червня 2021 року та не спростовані відповідачкою.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 лютого 2022 року скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором від 20 грудня 2017 року та додатковим кредитом, яка станом на 25 червня 2021 року становить 285 138,39 грн, що складається: з основної заборгованості за кредитним договором та додатковим кредитом у розмірі 273 023,78 грн: 246 736,58 грн (тіло кредиту), 4 802,91 грн - три процента річних, 21 484,29 грн - інфляційні втрати за період з 01 листопада 2020 року по 25 червня 2021 року;
4 830,87 грн - простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів
з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період
з 01 листопада 2020 року по 25 червня 2021 року; 7 283,74 грн - простроченої заборгованості з відшкодування страхових платежів згідно
з пунктом 5.6 Загальних умов договору з урахуванням індексу інфляції
та трьох процентів річних за період з 17 жовтня 2020 року по 25 червня
2021 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення міського суду та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачка мала заборгованість як за черговими платежами, так і щодо повернення залишку суми (тіла) кредиту. Врахувавши здійснені відповідачкою платежі під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір заборгованості відповідачки за черговими платежами становить 4 365,75 грн, які підлягають стягненню з останньої.
Щодо повернення залишку суми (тіла) кредиту, то апеляційний суд зазначив, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Отже, ТОВ «Порше Мобіліті», звернувшись 30 вересня 2020 року із вимогою (повідомлення) до позичальника щодо дострокового повернення всього кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, на власний розсуд змінило умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
До позовної заяви ТОВ «Порше Мобіліті» додало зведену облікову виписку з рахунка клієнта ОСОБА_1 , на підставі якої проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором за період із 16 червня 2020 року до 25 червня 2021 року. Проте, у зазначеній виписці вказано про загальну суму заборгованості щомісячного платежу з повернення кредиту та відсотків. Отже, у розмір кредитної заборгованості, зокрема, за період з 01 листопада 2020 року (після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту) включені відсотки за період після закінчення строку виконання зобов'язання, які нараховувати кредитодавець не мав права. Будь-якого іншого розрахунку кредитної заборгованості ОСОБА_1 , яка мала місце станом на 01 листопада 2020 року, у заявленому позивачем розмірі матеріали справи не містять. Крім того, ухвалу апеляційного суду щодо надання детального розрахунку заборгованості за основним та додатковим кредитом, що утворилась станом на 30 жовтня 2020 року, позивачем не виконано.
З огляду на викладене, апеляційний суд розрахував заборгованість відповідачки з повернення тіла кредиту шляхом віднімання від заявленої позивачем у позові суми кредиту (320 823,83 грн) відсотків
за користування основним і додатковим кредитом, нарахованих після
01 листопада 2020 року (320 823,83 грн - 74 087,25 грн (відсотки за користування основним та додатковим кредитом нараховані з 01 листопада 2020) = 246 736,58 грн).
Щодо стягнення з відповідачки інфляційних втрат та трьох процентів річних, апеляційний суд зазначив, що ТОВ «Порше Мобіліті» змінило умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, надіславши 30 вересня 2020 року вимогу, а тому строк виконання договору в повному обсязі настав 01 листопада 2020 року, а відтак, відповідачка зобов'язана сплатити позивачу суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 01 листопада 2020 року по 25 червня 2021 року.
Обчислюючи інфляційні втрати та три проценти річних, апеляційний суд виходив із суми заборгованості відповідачки за черговими платежами (4 365,75 грн) та суми основної заборгованості за непогашеним тілом кредиту (246 736,58 грн).
Апеляційний суд погодився із доводами апеляційної скарги щодо зарахування у рахунок погашення кредиту суми страхового відшкодування
у розмірі 6 637,96 грн, виплаченої позивачем страховій компанії.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ «Порше Мобіліті», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення районного суду та постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2023 року клопотання ТОВ «Порше Мобіліті» про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ТОВ «Порше Мобіліті» строк на касаційне оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області
від 21 лютого 2022 року та постанови Рівненського апеляційного суду
від 13 жовтня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Рівненського міського суду Рівненської області.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2023 року справу за позовом
ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за кредитним договором, за касаційною скаргою ТОВ «Порше Мобіліті»
на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 лютого 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня
2022 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті» мотивована тим, що суди належним чином не дослідили усіх обставин справи, не врахували, що розмір заборгованості відповідачки з повернення залишку тіла кредиту
у сумі 246 736,58 грн не підтверджується матеріалами справи. Судом
не досліджено графік погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору, вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором (від 03 вересня 2020 року
вих. № 50015620). При цьому, апеляційним судом здійснено невірне тлумачення зведеної облікової виписки з особового рахунку клієнта. Так, зі змісту вказаних документів вбачається дійсний розмір заборгованості залишку тіла кредиту, який підлягає поверненню - 320 549,85 грн. Проте апеляційний суд безпідставно зменшив залишок тіла кредиту, який підлягав поверненню позивачу, як позикодавцю, на суму процентів, яку апеляційний суд обрахував самостійно, не маючи для цього підстав. Таким чином, суд позбавив позивача права на повернення залишку фактичного наданого та неповернутого кредиту, яке є безумовним.
При цьому зазначено, що апеляційний суд дійшов вірного висновку про розмір заборгованості відповідачки за черговими платежами, який становить 4 365,75 грн, а тому судові рішення в цій частині не оскаржуються.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому зазначено, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що розмір заборгованості без нарахованих відсотків за користування кредитом станом на 01 листопада 2020 року становить 246 736,58 грн (320 823,83 грн - 74 087,25 грн (відсотки за користування основним та додатковим кредитом нараховані з 01 листопада 2020) =
246 736,58 грн). З огляду на зазначене апеляційний суд, обчислюючи інфляційні втрати та три проценти річних, правильно виходив із суми заборгованості відповідачки за черговими платежами (4 365,75 грн) та суми основної заборгованості за непогашеним тілом кредиту (246 736,58 грн).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 грудня 2017 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти у розмірі основного кредиту у сумі 583 557 грн та додаткового кредиту - 132 759,36 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом
у розмірі 18,99 %, строком на 60 місяців, з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки «Audi», A3 Sportback, 2016 року випуску.
Сторони кредитного договору погодили між собою Графік погашення кредиту, що є додатком до кредитного договору.
Перший внесок за власні кошти в оплату автомобіля здійснено у розмірі 145 890 грн. Ціна автомобіля відповідно до договору з дилером становить 729 447 грн.
26 грудня 2017 року на забезпечення зобов'язань за кредитним
договором між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено
договір застави транспортного засобу, предметом якого є автомобіль марки «Audi», A3 Sportback, 2016 року випуску який належить на праві власності ОСОБА_1 .
З липня 2020 року ОСОБА_1 припинила сплачувати чергові платежі.
30 вересня 2020 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) про дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором (від 03 вересня 2020 року
вих. № 50015620), яку відповідачка не отримала.
19 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою І. С. вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення на автомобіль, однак у процесі примусового виконання автомобіль не знайдено, заборгованість не погашена.
05 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. відкрито виконавче провадження
№ 63528276 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса
від 19 жовтня 2020 року. Однак, у процесі примусового виконання
у виконавчому провадженні автомобіль не знайдено, заборгованість не погашена.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області
від 02 березня 2021 року у справі 564/3048/20, що набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено. Виконавчий напис нотаріуса від 19 жовтня 2020 року № 2275, який видано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою І. С., визнано таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з наданим ТОВ «Порше Мобіліті» розрахунком, заборгованість відповідачки станом на 25 червня 2021 року становить:
- 43 642,68 грн - частина кредиту та нарахованих процентів за черговими платежами згідно з Графіку погашення кредиту з урахуванням
інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 16 червня 2020 року по 25 червня 2021 року;
- 9 492,36 грн - частина додаткового кредиту та нарахованих процентів за черговими платежами згідно з Графіку погашення кредиту з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 16 липня 2020 року по 25 червня 2021 року;
- 354 360,72 грн - достроково неповернута суму кредиту з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 21 листопада
2020 року по 25 червня 2021 року;
- 55 152,44 грн - проценти, нараховані на непогашену суму кредиту
з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період
з 16 вересня 2020 року по 25 червня 2021 року;
- 7 283,74 грн - відшкодування страхових платежів згідно з пункту 5.6 загальних умов кредитного договору з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період з 15 вересня 2020 року по 25 червня
2021 року;
- 67 715,02 грн - відшкодування інших витрат згідно з пункту 9.6 загальних умов кредитного договору з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період з 05 листопада 2020 року по 25 червня 2021 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами
(з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18); від 04 липня 2018 року у справі
№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Вказана правова позиція
є незмінною.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Установлено, що 30 вересня 2020 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) про дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором (від 03 вересня 2020 року вих. № 50015620).
Отже, ТОВ «Порше Мобіліті» змінило умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, надіславши 30 вересня 2020 року вимогу, а тому строк виконання кредитного договору в повному обсязі настав 01 листопада 2020 року.
Визначаючи суму заборгованості відповідачки за залишком тіла
кредиту, апеляційний суд виходив лише із зведеної облікової виписки з рахунку клієнта ОСОБА_1 , на підставі якої проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором за період із 16 червня 2020 року до 25 червня 2021 року (т. 1, а. с. 56-57).
Вказавши на те, що у цій виписці зазначено про загальну суму заборгованості щомісячного платежу з повернення кредиту та відсотків, апеляційний суд без належних на те правових підстав почав самостійно обчислювати суму залишку тіла кредиту шляхом віднімання від заявленої позивачем у позові суми тіла кредиту, а це 320 823,83 грн, відсотків
за користування основним і додатковим кредитом, нарахованих після
01 листопада 2021 року.
Проте, апеляційний суд не звернув уваги на те, що у вказаній зведеній обліковій виписці з рахунку клієнта ОСОБА_1 зазначено, що заборгованість по сумі кредиту, тобто тіла кредиту становить 330 290,46 грн.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Отже, банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 09 листопада 2018 року у справі № 910/1580/18; від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18.
Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою наданий позивачем графік погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору, у графі «Залишок» якого міститься інформація про розмір суми (тіла) кредиту, який наданий позичальниці та який залишається до повернення у разі повної сплати позичальницею платежу за відповідний розрахунковий період
(т. 1, а. с. 38).
При цьому, апеляційним судом належним чином не досліджено направлену 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) про дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором (від 03 вересня 2020 року вих. № 50015620), в якій зазначено, що позичальниця має повернути, окрім несплачених чергових платежів, невиплачену суму кредиту у розмірі 320 823, 83 грн (т. 1, а. с. 53).
Таким чином, апеляційний суд не взяв до уваги та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам щодо розміру залишку фактично наданого та не повернутого відповідачкою тіла кредиту. При цьому передчасно зменшив його розмір (тіла кредиту), який підлягав поверненню позивачу, як позикодавцю, на суму відсотків за користуванням кредитом, яку апеляційний суд обрахував самостійно, не маючи для цього підстав.
Фактично судове рішення апеляційного суду ухвалено на припущеннях, що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.
При цьому невірне визначення суми залишку тіла кредиту вплинуло на правильне обчислення інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, про застосування якої у позовній заяві просив позивач.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81, 89, 264, 367, 382 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні спорів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд порушив указані норми процесуального права щодо дотримання завдань цивільного судочинства, сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не перевірив належним чином доводів позивача щодо розміру заборгованості, що призвело до передчасних висновків по суті вирішеного спору.
З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції
у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.
Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити.
Постанову Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
С. Ф. Хопта