Справа №591/721/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Клімашевська І. В.
Номер провадження 33/816/321/23 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
06 червня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Курбатова Д.В. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 28 лютого 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів, не працює
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536 грн. 80 коп., -
Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 28 лютого 2023 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік за те, що він 27 січня 2023 року о 23 год. 26 хв. у м. Суми по вул. Івана Сірка,15, керував транспортним засобом Tesla Model 3, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Водій забажав прослідувати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, де такий огляд проходити відмовився, що підтверджується висновком №156 лікаря-нарколога.
Своїми діями порушив п. 2.5 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвокат Курбатов Д.В. звернулись до апеляційного суду з апеляційними скаргами.
Захисник в апеляційній скарзі просив скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 28 лютого 2023 року та закрити провадження відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в окремому клопотанні просив поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Зарічного районного суду м. Суми від 28 лютого 2023 року, а в апеляційній скарзі просив скасувати вказане рішення та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
10 березня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшла заява захисника Курбатова Д.В., в якій він просив подану ним в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу залишити без розгляду, однак, 27 березня 2023 року направив заяву, в якій просив вважати цю заяву неподаною та розглядати подану ним апеляційну скаргу.
Щодо поважності причин пропуску строку, ОСОБА_1 посилається на те, що з 08 березня 2023 року він перебуває на стаціонарному лікуванні в КПН СМР «Клінічна лікарня святого Пантелеймона», у зв'язку з чим був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 28 лютого 2023 року, з якою категорично не згоден.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що при розгляді даної справи суддя не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, невірно зазначив її фактичні обставини, а деяким обставинам взагалі не надав оцінки та дійшов невірного висновку про наявність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апелянт вважає, що він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі зібраних та наданих суду матеріалів, оскільки, фактично, була порушена процедура проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння, а саме, не було враховано його наполягання на відібрання біосередовища, огляд був проведено неповно та безпідставно перерваний, і взагалі, його здійснював не уповноважений на це медичний працівник, що є підставою для визнання такого огляду недійсним.
Апелянт зазначає, що з врахуванням відеоматеріалу, який було проглянуло, суддя дійшов висновку про те, що він ( ОСОБА_1 ) при продутті газоаналізатора постійно зупинявся й не реагував на вказівки поліцейських, як правильно використовувати алкотестер, а тому, прилад і не видав результат, однак, такі висновки є помилковими і фактично у поліцейського, який зупинив транспортний засіб під його керуванням, взагалі не мав підстав для пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки ознак алкогольного сп'яніння у нього встановлено не було.
Крім того, апелянт вказує на те, що суддею не було встановлено недотримання поліцейськими умов використання та експлуатації приладу Драгер, на що зауважував його захисник, з посиланням на те, що газоаналізатор можливо використовувати в діапазоні температур від -5 до +50 градусів Цельсія, а в той день, 27 січня 2023 року, температура складала -7,4 С, тобто, експлуатація приладу за таких обставин могла привести не лише до некоректності результатів огляду, а і до неправильної роботи приладу, що у свою чергу призвело до неможливості пройти відповідний огляд, який, насправді, він багато разів намагався пройти, але не зміг цього зробити з об'єктивних причин, а саме, не міг забезпечити необхідний мінімальний об'єм видиху у зв'язку зі своїм станом здоров'я, з приводу чого 27 січня 2023 року звертався у лікарню, а 30 січня 2023 року взагалі був госпіталізований через гостру респіраторну хворобу, спричинену COVID -19.
Також, апелянт вказує на те, що факт його відмови від проходження огляду на місці в належний спосіб зафіксований не був, акт було складено поліцейським Недосєка В.І. в той час, як протокол було складено поліцейським Куць Я.В . При цьому, в акті не зазначено номер спеціально технічного засобу за допомогою якого проводився огляд, і з відеозапису неможливо встановити момент, коли саме, та ким саме було встановлено факт його відмови від проходження огляду на місці, оскільки багато разів йому пропонували проїхати в медичний заклад, але після цих пропозицій продовжували проходження огляду на місці.
При цьому, апелянт звертає увагу, що не існує жодних нормативних актів, в яких зазначено, що у випадку неможливості пройти огляд за допомогою алкотестеру, необхідно припиняти проходження медичного огляду, крім того, у медзакладі він наполягав на проведенні подальшого медичного огляду, на здачі біосередовища, що відображено на відеозаписі, однак лікар безпідставно в цьому йому відмовив. Також, в ході судового розгляду справи, його адвокат клопотав про виклик та допит в судовому засіданні лікаря, який проводив його огляд в медичному закладі, однак суд відмовив у задоволенні цього клопотання, встановивши, що лікар може бути допитаний в якості чи спеціаліста, чи експерта і така відмова позбавила можливості встановити всі фактичні обставини справи та прийняти законне рішення. При цьому, судом не встановлено наявності та законності підстав відмови саме лікаря проводити його медичний огляд, як водія, як і не встановлено, з врахуванням яких нормативних актів такі дії лікаря вважалися б законними.
Таким чином, апелянт вважає, що його огляд в закладі охорони здоров'я був проведений не в повному обсязі, неповноважною особою, з істотним порушенням процедури, формально, а тому такий огляд не може вважатися дійсним. Суд не проаналізував вищезазначені фактичні обставини та не надав їм належної оцінки, і на думку апелянта, в матеріалах справи взагалі відсутні докази, якими його вина підтверджується «поза розумним сумнівом», а тому наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.
В апеляційній скарзі захисник посилається на ті ж обставини, що і ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі, і його доводи є аналогічними тим, які зазначені останнім.
У додаткових письмових поясненнях, ОСОБА_1 посилався на те, що висновок лікаря - нарколога №1586 від 28 січня 2023 року, який було враховано суддею при визнанні його винуватості, є неналежним доказом його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Він намагався продути газоаналізатор, однак у нього не вистачило повітря для видиху через хворобу, він пропонував здати біосередовище, однак лікар відмовив у цьому та розцінив такі його дії як відмову від проходження огляду.
Крім того, ОСОБА_1 вказує, що у копії акту медичного обстеження №156, що була надана на адвокатський запит, який було складено за результатами його огляду, лікарем було встановлено ознаки, які свідчать про відсутність у нього ознак алкогольного сп'яніння, що спростовує відомості, які були зазначені працівниками поліції у протоколі, щодо наявності у нього таких ознак.
Також, ОСОБА_1 вказує на те, що з самого початку, працівниками поліції було зупинено його транспортний засіб незаконно, не вказано підстави такої зупинки, не було надано службового посвідчення, не роз'яснено права скористатись допомогою адвоката та відмовлено у такому праві, при складанні протоколу працівниками поліції було перевищено посадові обов'язки, а тому, і подальші їх дії були безпідставними і він не зобов'язаний був їх виконувати. Крім того, поліцейські самі встановили, що у нього відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, що зафіксовано відеозаписом.
Крім того, ОСОБА_1 вказує, що він не був відсторонений від керування, що у свою чергу, також, доводить той факт, що поліцейські визнали той, що він не був у стані алкогольного сп'яніння, оскільки в іншому випадку, йому б не було дозволено подальше керування автомобілем.
Також, апелянт вказує, що до протоколу був долучений нагрудний відеореєстратор, який у період воєнного стану недозволено використовувати, а потрібні свідки подій, чого не було зроблено.
Апелянт вважає, що як відеозаписом, так і іншими наявними у справі доказами підтверджується його невинуватість, і у даному випадку як на місці зупинки його транспортного засобу, так і у медичному закладі, було допущено грубе порушення нормативних актів, якими встановлень порядок здійснення огляду водіїв на стан сп'яніння.
В судове засідання призначене на 09 год. 45 хв. 06 червня 2023 року ні особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ні його захисник Курбатов Д.В. до апеляційного суду, в черговий раз, не з'явились, а звернулись з заявами про відкладення апеляційного розгляду на іншу дату, посилаючись на неможливість з поважних причин приймати участь при розгляді справи у визначений час та день.
Вважаючи за можливе здійснити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Курбатова Д.В., апеляційний суд враховує наступне.
У провадженні апеляційного суду справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 перебуває з 09 березня 2023 року.
Тривалий не розгляд вказаної справи пов'язаний з тим, що на задоволення клопотань ОСОБА_1 та захисника Курбатова Д.В., судові засідання неодноразово відкладались, а саме, у зв'язку з неможливістю примати участь у розгляді справи ОСОБА_1 у зв'язку з його відрядженням, хворобою, а захисника Курбатова Д.В. - через занятість в іншому процесі, за сімейними обставинами, а також, у зв'язку з заявленням клопотань, тобто, апеляційним судом було вжито достатньо заходів для забезпечення права як особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 так і його захисника на справедливий суд.
Також у судовому засіданні 26 травня 2023 року, в яке прибув лише один захисник , а від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення засідання, апеляційний суд роз'яснив, що заявлення неодноразових клопотань про відкладення розгляду справи, в подальшому може бути розцінено, як зловживання процесуальними правами.
Так, відповідно до ч.ч. 1-3 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України").
У рішенні в справі «Каракуця проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Враховуючи вищезазначене, а також ті обставини, що ОСОБА_1 та його захисник Курбатов Д.В., знаючи, що в апеляційному суді на розгляді, вже тривалий час, перебувають їх апеляційні скарги, в судові засідання за викликом не з'являється, а лише направляють клопотання про відкладення на іншу дату, апеляційний суд дійшов висновку, що останні не бажають приймати участь в апеляційному розгляді даної справи.
За таких обставин, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також те, що дана справа про адміністративне правопорушення перебуває на розгляду в апеляційному суді вже тривалий час, з метою її розгляду у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для подальшого відкладення та вважає за можливе здійснити розгляд поданої ОСОБА_1 та захисником Курбатовим Д.В. апеляційних скарг на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 28 лютого 2023 року, у відсутність апелянтів, і у даному випадку їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Що стосується письмового клопотання апелянтів про допит в суді апеляційної інстанції лікаря КНП СОР «Обласний клінічний центр соціальної небезпечних захворювань», який проводив огляд ОСОБА_1 , то оскільки в судове засідання ні особа, яка притягується до відовідальності ОСОБА_1 , ні його захисник Курбатов Д.В. не з'явились, і судове засідання було проведено без участі апелянтів, тому апеляційний суд не вбачав підстав та доцільності одноособово допитувати лікаря, тим паче, що жодних питань стосовно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28 січня 2023 року №156 у апеляційного суду не виникло, а обставини медичного огляду були зафіксовані на відеозапис.
Що стосується клопотання ОСОБА_1 про поновлення йому строку на апеляційне оскарження, то апеляційний суд вважає, що таке клопотання підлягає задоволенню, оскільки повідомлені ОСОБА_1 обставини, які стали підставою для пропуску визначеного ч. 2 ст. 294 КУпАП строку на апеляційне постанови судді суду першої інстанції, апеляційний суд визнає поважними, що є підставою для його поновлення.
Що стосується доводів апелянтів щодо незаконності прийнятого суддею рішення, то апеляційний суд зазначає наступне.
Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, а саме, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, був встановлений суддею з врахуванням зібраних у справі доказів, а саме, протоколу про адміністративне правопорушення від 28 січня 2023 року серії ААБ №061016, даних, що містяться в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28 січня 2023 року №156, згідно якого ОСОБА_1 28 січня 2023 о 00 год. 30 хв. від повного медичного огляду на стан сп'яніння відмовився.
Також, суддею було враховано і відеоматеріал, долучений працівниками поліції до протоколу відносно ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, на якому зафіксовані обставини, які стали підставою для його складання.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і визнавати їх неналежними та недопустимими, у апеляційного суду підстави відсутні.
При цьому, доводи, зазначені як захисником Курбатовим Д.В., так і ОСОБА_1 щодо невинуватості останнього, з посиланням на порушення, які були допущені як працівниками поліції, так і медичними працівниками, є безпідставними та не спростовують факт порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідно до якого, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності того, що пункт 1.3. Правил дорожнього руху України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Так, з метою перевірки таких доводів апелянтів, апеляційним судом, в порядку підготовки даної справи до апеляційного розгляду, було проглянуто відеозапис, який долучили працівники поліції, як доказ, до матеріалів справ.
Апеляційним судом було встановлено, що підставою для зупинки поліцейськими транспортного засобу о 23 год. 26 хв., яким, як було встановлено, керував ОСОБА_1 , стало те, що останній порушував комендантську годину, яка визначена з 23 год. 00 хв. При цьому, ОСОБА_1 пояснив, що стало для цього причиною (особисті приватні обставини) та не заперечував на пропозицію працівників поліції, у яких виникла підозра, що останній перебуває у стані сп'яніння, пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера. Проте, отримати результат такого огляду виявилось неможливим, результат отримано не було, оскільки ОСОБА_1 не видихав достатньої кількості повітря, постійно зупинявся й не реагував на вказівки поліцейський, які неодноразово йому пояснювали, як потрібно використовувати вказаний прилад. При цьому, на стан здоров'я ОСОБА_1 не скаржився, та не повідомляв, що не може пройти тестування через хворобу.
Саме з врахуванням такої поведінки ОСОБА_1 , працівники поліції визнали такі його дії як відмову пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та запропонували останньому пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, на що він погодився.
При цьому, апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили, що в діях працівників поліції були наявні якісь порушення, в даному випадку поліцейські діяли в межах визначених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затвердженої спільним наказом №1452/735 від 09 листопада 2015 року МВС України та МОЗ України та відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.
Що стосується доводів апелянтів про те, що в той день газоаналізатор використовувався за несприятливих для нього умов, то апеляційний суд звертає увагу на те, що через те, що ОСОБА_1 ухилявся від належного продуття приладу не було отримано взагалі ніяких результатом, а тому ставити під сумнів роботу алкотесрера чи отримані показники взагалі підстави відсутні.
В подальшому, як вбачається з відеоматеріалу, у лікарні ОСОБА_1 лікарем було повідомлено процедуру проходження огляду, який, в тому числі, включає в себе і продуття алкотестеру Драгер, однак, останній знову лише озвучує свою згоду на проведення такої процедури, проте, після декількох спроб не видуває необхідну кількість повітря. Такі дії ОСОБА_1 лікар визнав як відмову від проходження повного огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, про що і склав відповідний висновок, в якому зазначив, що ОСОБА_1 від повного обсягу медичного огляду на стан сп'яніння відмовився.
Саме з врахуванням вказаного відеоматеріалу, апеляційний суд вважає висновок судді суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 лише симулював проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та всіляко ухилявся від продування приладу Драгер Алкотест, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у лікарні, цілком логічним та обґрунтованим.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що обставини, на які посилаються апелянти стосовно того, що ОСОБА_1 намагався пройти, але не зміг забезпечити необхідний мінімальний об'єм видиху у зв'язку зі своїм станом здоров'я, з приводу чого 27 січня 2023 року звертався у лікарню, а 30 січня 2023 року взагалі був госпіталізований через гостру респіраторну хворобу, спричинену COVID -19, були ретельно перевірені суддею суду першої інстанції, і на їх спростування, суддею було враховано те, що лікар КНП СОР «Обласний клінічний центр соціальної небезпечних захворювань», в тому числі, проводив і клінічний огляд останнього, і згідно відомостей, які були зафіксовані у акті огляду, який, доречи, був наданий захисником, дихання у ОСОБА_1 було незмінне, 18 подихів на хвилину, тобто, симптомів хвороби чи хворобливого стану, які б не давали ОСОБА_1 повноцінно дихати та пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру Драгер, встановлено не було.
Навіть враховуючи те, що з приводу поганого самопочуття 27 січня 2023 року ОСОБА_1 звертався до лікаря, і згідно відповіді на запит захисника, як було зазначено сімейним лікарем, останньому було встановлено діагноз: гостра респіраторна хвороба, спричинена COVID -19, дані про те, що така хвороба мала тяжкий перебіг, відсутні, а як повідомив захисник директора КНП СОР «Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології імені З.Й. Красовицького» у відповідному листі на запит захисника, тільки при тяжкому перебігу захворювання пацієнта ОСОБА_1 могли виникнути такі прояви як ускладнення з боку дихальної системи і задишка, які могли призвести до зміни глибини та частоти вдихів.
Що стосується доводів апелянтів про те, що відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не було, оскільки ОСОБА_1 пропонував пройти огляд шляхом здачі біосередовища, то вони не заслуговують на увагу, враховуючи, що Розділом ІІІ , Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затвердженої спільним наказом №1452/735 від 09 листопада 2015 року МВС України та МОЗ України встановлено порядок огляду у закладах охорони здоров'я, яким передбачено використання для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, відібрання зразків біологічного середовища, і у Додатку 2 до неї затверджена форма, яка передбачає послідовну процедуру огляду на стан сп'яніння, в тому числі, з використанням технічних засобів та лабораторно діагностики.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що законом, також, не встановлено, що особа, яка погодилась на часткове проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, вважається такою, що такий огляд пройшла у повному обсязі. Наведені норми чітко передбачають обов'язок водія пройти повний огляд та не надають права водію змінювати його порядок, право водія полягає лише у виборі проходження огляду - на місці зупинки транспортного засобу, чи у закладі охорони здоров'я.
Посилання апелянтів на те, що огляд ОСОБА_1 у медичному закладі було проведено неповноважною особою, є взагалі безпідставними, з врахуванням того, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували те, що у КНП СОР «Обласний клінічний центр соціальної небезпечних захворювань» медична сестра, яка надавала газоаналізатор ОСОБА_1 , чи лікар, який складав свій висновок, не мали права цього робити.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що ні працівниками поліції, ні лікарем не було встановлено у нього ознак сп'яніння, то апеляційний суд не може прийняти їх до уваги, за наявності того, що у провину останньому ставиться не перебування під час керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а саме відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, який водій не має право, а зобов'язаний пройти, щоб не порушувати вимоги закону.
Доводи ОСОБА_1 про те, що при зазначених обставинах, працівниками поліції не було залучено свідків, не свідчать про порушення ст. 266 КУпАП, за наявності того, що у даному випадку поліцейські застосовували технічні засоби відеозапису, який був непереривним, та матеріали якого долучено до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, вказуючи на те, відеореєстратор у період воєнного стану було використано поліцейськими незаконно, ОСОБА_1 не доведено, що працівники поліції застосували вказаний технічний засіб в порушення ст.ст. 31,40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII, дія якого не призупинена і не скасована.
Крім того, доводи ОСОБА_1 про те, що працівники поліції при складанні відносно нього протоколу перевищили свої обов'язки та позбавили його правової допомоги, то вони є надуманими і жодним чином не підтверджені, при тому, що як вбачається з відеозапису, при складанні протоколу поліцейські ознайомили останнього з його змістом, роз'яснили йому ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, запропонували скласти свої заперечення та підписати вказаний протокол, що останній і зробив, і з боку поліцейський будь яких перешкод чи позбавлення якихось прав останнього не було.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що він не був відсторонений від керування транспортним засобом, що, на його думку, доводить той факт, що поліцейські визнали, що він не був у стані алкогольного сп'яніння, то вони не заслуговують на увагу, за наявності того, що у матеріалах даної справи міститься рапорт поліцейського взводу №2 роти №4 БУПП в Сумській області Недосєки В.І., з якого вбачається, що водій був відсторонений від керування транспортним засобом, і автомобіль було залишено на місці зупинки без порушень ПДР(а.с.4).
При цьому, ті обставини, що акт огляду на стан алкогольного сп'яніння було складено поліцейським Недосєка В.І., а протокол про адміністративне правопорушення було складено поліцейським Куць Я.В., жодним чином не свідчать про те, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння був неналежним чином зафіксований, враховуючи, що вказані особу були у складі одного екіпажу Руно 206 і 27 січня 2023 року несли службу з охорони громадського порядку.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що факт відмови ОСОБА_1 , як водія, пройти, відповідно до визначеного порядку, огляд на стан сп'яніння, було встановлено суддею суду першої інстанції за результатом повного, всебічно та об'єктивно розгляду справи, з врахуванням належних та допустимих доказів, з наданням їм правової оцінки, що доводами апеляційних скарг жодним чином не спростовано, і обставин, за яких справа підлягала б закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що просять ОСОБА_1 та його захисник в апеляційних скаргах, під час апеляційного перегляду, не встановлено.
За таких обставин, всупереч доводів апелянтів, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, -
Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Зарічного районного суду м. Суми від 28 лютого 2023 року.
Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 28 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, залишити без зміни, а апеляційні скарги особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Курбатова Д.В. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.