Номер провадження: 22-ц/813/3274/23
Справа № 521/21927/21
Головуючий у першій інстанції Михайлюк O.A.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
13.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Кузьміч Г.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2022 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,
У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, що утворилася за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.03.2019 року по 30.11.2021 року у розмірі 5 554,45 гривень.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу з 11.03.2019 року, а також споживачем послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал».
У зв'язку з тим, що відповідач користувався послугами позивача, однак оплату за них не вносив, у нього за період з 01.03.2019 року по 30.11.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 5 554,45 гривень, яку позивач просив стягнути з нього у судовому порядку.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2022 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» відмовлено.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному періоді між позивачем та відповідачем не існувало договірних відносин, оскільки надісланий позивачем договір про надання послуг відповідачем не підписаний. Крім того, відповідач зареєстрований за іншою адресою, що виключає споживання ним послуг за спірною адресою. Крім того, на думку суду, позивачем не доведено, що власником квартири, за якою виникла заборгованість дійсно є ОСОБА_1 . На підставі наведеного, суд вважав необґрунтованими позовні вимоги до вказаного відповідача.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє споживача від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Законом передбачено обов'язок споживача укладати договори про надання житлово-комунальних послуг, однак, відповідач, набувши 11.03.2019 року квартиру у власність, не повідомив Філію про зміну власника, та продовжував споживати надані позивачем послуги не вносячи за них оплату. Дізнавшись, що відповідач з 11.03.2019 року став новим власником квартири АДРЕСА_1 , позивач підготував проект договору та направив його на адресу відповідача. Однак відповідач, договір не підписує, вимог ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» не дотримується, проте послуги надані позивачем споживає. Апелянт вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, не дослідив всі обставини справи, закон, який регулює спірні правовідносини і прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Досліджуючи матеріали справи та закон, який регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, якими він обґрунтовував відмову у задоволенні позову є помилковими та такими, що не відповідають приписам закону, з огляду на наступне.
Відносини, що виникли між споживачем ОСОБА_1 та виконавцем послуг ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно ч.1 ст.6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Споживач житлово-комунальних послуг - це індивідуальний або колективний споживач.
Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - це юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Виконавець комунальної послуги - це суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно ч.2 ст.6 наведеного Закону, виконавцем комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Відповідно ч.2 ст.7 наведеного Закону, індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором, а виконавець комунальної послуги відповідно ч.2 ст.8 Закону зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором; без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.9 наведеного Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч.1,2 ст.12 Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Аналізуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що споживачі зобов'язані здійснювати оплату за надані їм житлово-комунальні послуги, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
Такий самий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10.12.2018 року по справі № 638/11034/15-ц.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 , 11.03.2019 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_2 .
Індивідуального договору з позивачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення ОСОБА_1 не укладав, проте і від наданих постачальником послуг не відмовлявся.
За випискою позивача, відповідач отримував надані позивачем послуги, однак оплату за них не здійснював.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5 554,45 гривень., яка утворилась за період з 01.03.2019 року по 30.11.2021 року.
Однак, як вже встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 набув квартиру АДРЕСА_1 у власність 11 березня 2019 року, а тому стягнення з нього заборгованості починаючи з 01.03.2019 року є безпідставним.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що 23 березня 2021 року ОСОБА_1 відчужив вказану квартиру ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 23.03.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М.
Таким чином, стягнення з ОСОБА_1 заборгованості після 23.03.2021 року є також необґрунтованим.
Отже, період за який заборгованість підлягає стягненню становить з 11.03.2019 року (набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ) по 23.03.2021 року (відчуження ОСОБА_1 квартири ОСОБА_3 ).
Відповідно до ч.1 ст.10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Матеріалами справи встановлено, що позивач надавав відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, типового договору та відповідно до норм водопостачання, затверджених рішенням виконавчого комітету ОМР № 30 від 25.02.2010 року та тарифів, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 23.10.2018 року № 1251, від 04.02.2020 року № 283, від 16.12.2020 року № 2499, що підтверджується розрахунком належних до стягнення платежів.
За період споживання послуг, відповідач не звертався з претензіями до позивача щодо ненадання або надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості послуг, не звертався зі скаргами на встановлені тарифи та не висував позивачу жодних претензій щодо отриманих послуг.
Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, виходячи з аналізу розрахунку заборгованості, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період з 11.03.2019 року по 23.03.2021 року у розмірі 4 427,85 грн.
Висновки суду першої інстанції, що позивачем не доведено споживання відповідачем наданих послуг, оскільки він з 02 жовтня 2009 року зареєстрований за іншою адресою - АДРЕСА_3 , є помилковими, оскільки ОСОБА_1 з 11.03.2019 року по 23.03.2021 року був власником квартири АДРЕСА_1 , на якого статтею 322 ЦК України покладено обов'язок (тягар) утримання майна, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки належна на праві власності ОСОБА_1 квартира була розташована у багатоквартирному будинку, під'єднана до єдиної централізованої системи водопостачання та водовідведення, від користування якою відповідач не відмовився, він зобов'язаний нести витрати з утримання квартири, в тому числі з надання послуг по водопостачанню та водовідведенню, а відтак надання таких послуг та їх оплата не залежить від того, проживає власник у цій квартирі чи ні.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, що утворилася за адресою: АДРЕСА_1 за період з 11.03.2019 року по 23.03.2021 року у розмірі 4 427,85 гривень.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням того, що апеляційний суд задовольнив позов позивача на 79,7% від заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позову до суду у розмірі 1 809,19 грн. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 713,79 грн., а всього 4 523 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» - задовольнити частково.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, що утворилася за адресою: АДРЕСА_1 за період з 11.03.2019 року по 23.03.2021 року у розмірі 4 427,85 гривень.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» судовий збір у загальному розмірі 4 523 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено: 19.06.2023 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова