Номер провадження: 11-кп/813/1472/23
Справа № 514/212/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
14.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42020161240000122 від 05.06.2020 року за апеляційною скаргою прокурора Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_7 на ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 27.04.2023 року, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України повернутий прокурору для усунення недоліків,
встановив:
оскарженою ухвалою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42020161240000122 від 05.06.2020 року повернутий прокурору, з мотивів його невідповідності вимогам ст.291 КПК України.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції послався на те, що в порушення вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, в обвинувальному акті не коректно викладено формулювання обвинувачення, без зазначення кваліфікації дій обвинуваченого за кожним кримінальним правопорушенням окремо, у зв'язку із чим не можливо чітко встановити обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що позбавляє обвинуваченого повного розуміння суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки належного захисту.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що беручи до уваги, що у обвинувальному акті відносно ОСОБА_8 виклад фактичних обставин діянь, які ставляться йому у провину не співставлено із їх юридичним формулюванням, а саме правовою кваліфікацією, то в такому випадку обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України і таке порушення позбавляє обвинуваченого ОСОБА_8 права на захист від пред'явленого обвинувачення, що є суттєвим порушенням та унеможливлює призначення кримінального провадження за цим обвинувальним актом до судового розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду, прокурор подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати, а обвинувальний акт направити на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії підготовчого засідання, в іншому складі суду.
Прокурор посилається на те, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, зокрема в ньому викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважав встановленими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Крім того, прокурор вказує, що суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні фактично перейшов до розгляду кримінального провадження по суті, що не передбачено на стадії підготовчого судового засідання.
Також прокурор зауважив, що учасники кримінального провадження під час підготовчого засідання не заперечували проти призначення судового розгляду кримінального провадження на підставі вказаного обвинувального акта, тому прокурор вважає, що суд безпідставно прийняв рішення про його повернення.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, ухвала суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржена.
Відповідно до положень ст.405 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутністю обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_9 , а також представника потерпілого Одеської обласної ради - ОСОБА_10 , які будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися. Представник потерпілого ОСОБА_10 надіслала клопотання про проведення апеляційного розгляду без її участі, обвинувачений та захисник причин неявки не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання не подавали.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації права учасників кримінального провадження на доступ до правосуддя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; дослідивши матеріали кримінального провадження; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 2 КПК, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК - обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК.
Вимоги до змісту обвинувального акта та додатків до нього викладені в ст.291 КПК.
Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Апеляційним судом встановлено, що за результатами підготовчого судового засідання суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону.
Так, відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до ст. 91 КПК у кримінальному провадженню, між іншим, підлягають доказуванню час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішення застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави продавленого йому обвинувачення (Рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії), п. 79). Крім того, ЄСПЛ нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (Рішення ЄСПЛ від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії, п. 34).
Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «в» п. 3 ст. 6 Конвенції (Рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції, п. 54).
Як убачається зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №42020161240000122 від 05.06.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, він фактично не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки не містить всі необхідні відомості, передбачені зазначеною нормою процесуального закону, про що вірно зазначено в оскарженій ухвалі суду. Апеляційний суд також визнає вірним висновок суду щодо неконкретності викладу формулювання обвинувачення, не зазначення кваліфікації дій обвинуваченого за кожним інкримінованим кримінальним правопорушенням окремо, що не є достатнім для повного розуміння обвинуваченим суті висунутого проти нього обвинувачення, що позбавляє його права на захист та є суттєвим порушенням.
На думку апеляційного суду, вказані недоліки обвинувального акта унеможливлюють його призначення до судового розгляду, а тому відповідно до положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України, є підставою для повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків.
Доводи прокурора про необхідність скасування оскарженої ухвали з посиланням на те, що учасники кримінального провадження під час підготовчого засідання не заперечували проти призначення судового розгляду, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки вказана обставина не спростовує встановлений судом факт невідповідності обвинувального акта вимогам ст.291 КПК, та у випадку призначення кримінального провадження з таким обвинувальним актом судового розгляду не виключається те, що сторона захисту в подальшому може висловити про нерозуміння суті висунутого обвинувачення за кожним кримінальним правопорушенням окремо.
Таким чином, апеляційний суд приходить висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність недоліків обвинувального акта, а тому рішення про повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків, є законним.
За таких підстав, апеляційний суд не вбачає підстав, передбачених ст.409 КПК, для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 27.04.2023 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42020161240000122 від 05.06.2020 року щодо ОСОБА_8 повернутий прокурору для усунення недоліків - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4