Номер провадження: 11-сс/813/934/23
Справа № 946/2923/23, 1-кс/946/902/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.04.2023року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ізмаїл Одеської області, працює в філії Бесарабська ТОВ СП «Нібулон» транспортувальником, знаходиться в фактичних шлюбних відносинах, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ст. 88-91 КК України не судимий, до Ізмаїльського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018160150001982 від 29.07.2018 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 355 КК України; до Малиновського районного суду м. Одеси направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020160470000334 від 01.02.2020 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 187 КК України,
підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 146 КК України у кримінальному провадженні №12023162150000511 від 23.04.2023 року,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , яке мотивовано наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та неможливістю застосування відносно підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів.
Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.04.2023року було задоволено клопотання слідчого СВ Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді підозрюваний ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що:
- підозра, висунута ОСОБА_7 не ґрунтується на беззаперечних доказах, є необґрунтованою;
- слідчим не доведені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують тримання особи під вартою;
- судом не взято до уваги, що ОСОБА_7 характеризується позитивно, має постійне місце проживання, сім'ю, працевлаштований.
Позиції учасників апеляційного розгляду
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України вказує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.
Зазначені вимоги суд першої інстанції виконав в повному обсязі. В оскарженій ухвалі слідчий суддя навів належні та достатні мотиви для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, на думку апеляційного суду, відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість та невмотивованість судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у проваджені СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023162150000511 від 23.04.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 146 КК України.
За версією оргвну досудового розслідуванн, ОСОБА_7 , у невстановлених досудовим розслідуванням часі та місці, з мотивів особистої неприязні до ОСОБА_10 , через його можливі протиправні дії щодо крадіжки майна з території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , та відчуттям уявного відновлення справедливості, виник злочинний умисел направлений на викрадення людини - ОСОБА_10 , з метою примушування останнього до зізнання у вчиненні можливої крадіжки.
22.04.2023, приблизно о 19 год. 24 хв. ОСОБА_7 рухаючись по вул. Михайла Грушевського в м. Ізмаїлі Одеської області, за кермом автомобіля марки «Daewoo», модель «Lanos», індивідуальний номерний знак НОМЕР_1 , який на той час перебував у його користуванні та на праві власності належить ОСОБА_11 , біля відділення банку АТ «Ощадбанк» помітив ОСОБА_10 , який в цей час переходив зазначену вулицю та рухався в напрямку вул. Івана Франка в м. Ізмаїлі Одеської області.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на викрадення людини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою примушування ОСОБА_10 до зізнання у вчиненні ним можливої крадіжки майна, ОСОБА_7 несподівано для ОСОБА_10 наздогнав його на вказаному автомобілі та проявляючи зневагу до оточуючих, ігноруючи прийняті у суспільстві норми моралі та правила поведінки, з застосуванням психологічного та фізичного насилля, що виразилось у агресивних висловлюваннях та нанесенні одного удару в область голови ОСОБА_10 , здійснив спробу його викрадення, однак останній почав чинити опір, через, що ОСОБА_12 покликав на допомого невстановлену досудовим розслідуванням особу, по прибуттю якої приблизно о 19 год. 33 хв. 22.04.2023 вони у двох умисно, проти волі ОСОБА_10 , використовуючи психологічний тиск та фізичну силу, взяли його під руки та незаконно заштовхали до салону на заднє пасажирське місце вказаного автомобіля, тим самим позбавили права ОСОБА_10 на вільне пересування та поїхали по вул. Івана Франка в м. Ізмаїлі Одеської області.
У подальшому ОСОБА_7 разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою привезли та утримували ОСОБА_10 проти його волі, біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Під час незаконного утримання ОСОБА_10 , ОСОБА_7 застосовуючи психологічний тиск та фізичну силу, змушував його розповідати про обставини можливо вчиненої ним крадіжки, після чого цього ж дня у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_10 було звільнено.
Крім того, за версією органу досудового розслідування, 22.04.2023 в період часу з 19 год. 24 хв. до моменту звільнення ОСОБА_10 , більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_7 , який в цей час знаходився в м. Ізмаїлі Одеської області, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, після того, як він незаконно викравши ОСОБА_10 , з мотивів особистої неприязні до нього, через можливі його протиправні дії пов'язані з крадіжкою майна з території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , та відчуттям уявного відновлення справедливості, з метою примушування ОСОБА_10 до зізнання у вчиненні вказаної можливої крадіжки майна, виник злочинний умисел направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою невстановленого досудовим розслідуванням знаряддя, спричинив ОСОБА_10 тілесне ушкодження у вигляді: забою головного мозку, закритого перелому кісток склепіння черепа; крововиливу під оболонки головного мозку, які в подальшому спричинили смерть ОСОБА_10 .
27.04.2023 року ОСОБА_7 затримано в порядку п.6 ч.1 ст. 615 КПК України.
27.04.2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 146 КК України.
Твердження апеляційної скарги стосовно того, що підозра є необґрунтованою, на думку апеляційного суду, не узгоджуються із нормами закону та фактичними обставинами, з огляду на таке.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою злочину, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз'ясненням її прав та обов'язків відповідно до чинного законодавства.
Не погоджуючись із доводами сторони захисту про необґрунтованість підозри, апеляційний суд наголошує на тому, що обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наданими апеляційному суду та долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколом огляду місця події, протоколом огляду трупу, лікарським свідоцтвом про смерть № 218 від 23.04.2023, протоколами допитів свідків, протоколами оглядів предметів на яких зафіксовані відеозаписи, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом слідчого експерименту та іншими матеріалами долученими до клопотання.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності, допустимості та їх достатності відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення.
Апеляційний суд вважає, що прокурором під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , достатньо доведено, що раціональні підстави для підозри у скоєнні зазначеного суспільно-небезпечного діяння об'єктивно існують і підтверджують підозру ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому діяннях.
З огляду на вказані вище обставини апеляційний суд дійшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри та про можливу причетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.146 КК України.
Крім того, слід зазначити, що стаття 279 КПК України передбачає, що в разі виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 КПК України.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не погоджуючись із доводами захисника про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявності ризиків, які були б підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Апеляційний суд погоджується з доводами клопотання слідчого та висновками слідчого судді стосовно існування ризиків що підозрюваний ОСОБА_7 може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення, які обумовлені обґрунтованістю підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
Також апеляційний суд погоджується з тим, що доведений ризик, що ОСОБА_7 може впливати на свідків даного кримінального провадження, які під незаконним впливом підозрюваного змінити свої покази під час судового розгляду.
Наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі та усвідомлюючи передбачене законодавством за вчинення інкримінованого йому кримінальне правопорушення покарання, може переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, у зв'язку з чим, слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти зазначеним ризикам.
Таким чином, аналізуючи всі викладені вище обставини у їх сукупності, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість можливого призначеного покарання, наявність обґрунтованої підозри та ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, ризиків незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також особи підозрюваного, на переконання апеляційного суду, прокурором доведено те, що обрання підозрюваному ОСОБА_7 іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам, а слідчий суддя вірно оцінив та відобразив ці факти в своїй ухвалі.
В зв'язку з наведеним апеляційний вважає застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виправданим, а доводи підозрюваного в цій частині - необґрунтованими.
Апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування обґрунтованості підозри оголошеної ОСОБА_7 .
Апеляційний суд приймає до уваги, що підозрюваний має постійне місце проживання, сім'ю, однак вважає, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з урахуванням вимог ч.8 ст.176 КПК України, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Обставини, передбачені ч. 2 ст. 182 КПК України, які є перешкодою для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлені не були.
Водночас, при загалом вірному та обґрунтованому застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя допустився помилки при обчисленні строку застосування такого запобіжного заходу чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
В свою чергу, згідно з положеннями ч.ч. 3 та 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку та при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком, серед іншого, строків тримання під вартою.
Зазначаючи в резолютивній частині оскаржуваної ухвали про те, що строк її дії становить 60 днів та обчислюється з 27.04.2023 року, тобто з моменту затримання підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя вказав, що ухвала припиняє свою дію 28.04.2023 року.
Однак, відповідно до протоколу затримання підозрюваного, ОСОБА_7 був затриманий 26.04.2023 року, та з врахуванням вищенаведених положень кримінального процесуального закону, останнім днем дії оскаржуваної ухвали має бути 24.06.2023 року.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому, ч. 1 ст. 412 КПК України наголошує на тому, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про існування підстав для часткового задоволення апеляційної скарги підозрюваного, скасування ухвали слідчого судді як постановленої із істотним порушенням норм кримінального процесуального закону, оскільки слідчий суддя допустив помилку, пов'язану із неправильним обчисленням строку дії запобіжного заходу.
На підставі викладеного, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного із життям та здоров'ям потерпілого, наявність доведених ризиків можливого переховування останнього від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків в зазначеному провадженні, особу підозрюваного, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави.
Керуючись ст. ст. 182, 183, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити частково
Ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.04.2023року відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 146 КК України у кримінальному провадженні №12023162150000511 від 23.04.2023 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою обчислювати з 26.04.2023 року на 60 днів.
Ухвала суду про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє до 24 червня 2023 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4