Справа № 206/5962/21
Провадження № 2/201/620/2023
13 червня 2023р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Покопцевої Є.О.
за участю представника позивача - адвоката Желіби І.Є.
за участю представника відповідача - Михайлюк Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради (третя особа - П'ята дніпровська державна нотаріальна контора) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 14.03.2022р. за підсудністю з Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ДМР (третя особа - приватний нотаріус ДМНО Василевська І.О.) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 16.03.2022р. позовна заява прийнята до розгляду, призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання.
22.09.2022р. позивачем уточнено позовні вимоги та в якості третьої особи зазначено замість приватного нотаріуса ДМНО Василевської І.О., яка померла (а.с. № 52) - приватного нотаріуса ДМНО Лушкіну О.В.
28.09.2022р. від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Желіби І.Є. (діє за ордером від 10.12.2021р. - а.с. № 31) надійшло клопотання про витребування доказів, а саме від приватного нотаріуса ДМНО Лушкіної О.В. завірені копії матеріалів спадкових справ після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 28.09.2022р. клопотання було задоволено, втім, ухвала суду не виконана, оскільки спадкова справа № 40/2021 була передана П'ятій дніпровській державній нотаріальній конторі, про що свідчить наказ № 130/7 від 18.02.2022р. ПСМУ МЮ (м. Дніпро).
20.03.2023р. від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Желіби І.Є. надійшло клопотання про заміну третьої особи з приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіної О.В. на П'яту дніпровську державну нотаріальну контору та витребування матеріалів 2-х спадкових справ вже від цієї третьої особи.
Ухвалою суду від 21.03.2023р. було замінено третю особу та витребувано від П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори (а.с. № 72).
Ухвала суду від 21.03.2023р. виконана, 16.05.2023р. до суду надійшли завірені копії матеріалів 2-х спадкових справ після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.№ 78, 79-111,112-128).
В обґрунтування позовних вимог позивач по тексту позову зазначав, що він є онуком померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На чотири роки раніше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 помер і його дідусь ОСОБА_2 . На момент його смерті його бабусі проживала та була зареєстрована зі своїм чоловіком, отже фактично прийняла спадщину. За життя бабуся на його, позивача, ім'я склала заповіт від 29.07.2004р., який було посвідчено державним нотаріусом Першої ДДНК Ладою І.М. Після смерті бабусі він вчасно не звернуся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за цим заповітом, оскільки перебував після її смерті в пригніченому стані, також через карантинні обмеження, що тривали через спалах коронавірусу COVID-19, а також по причині догляду за своєю хворою матір'ю. Він звернувся до приватного нотаріуса ДМНО Василевської І.О. 03.12.2021р. з заявами про прийняття спадщини, як після смерті дідуся ОСОБА_2 , так і після смерті бабусі ОСОБА_3 . Втім, через пропуск встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини, йому постановою цього приватного нотаріуса від 03.12.2021р. було відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
Позивач вважав, що строк для прийняття спадщини ним пропущено з поважних причин. Отже, посилаючись на норми ст.ст. 1270, 1272 ЦК України, просив визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини - 3 місяці.
Представником відповідача - Дніпровської міської ради - Михайлюк Т.О.(діє на підставі довіреності від 30.03.2022р. та в порядку самопредставництва - а.с. № 34, 139-143) в порядку ст. 178 ЦПК України 20.09.2021р. подано відзив, по тексту якого представник відповідача зазначала, що, на її думку, відсутні поважні причини пропуску строку для подачі позивачем заяви про прийняття спадщини. Також представник відповідача зазначала, що ОСОБА_1 мав можливість звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не тільки особисто, а через засоби поштового зв'язку, втім цього протягом 6-ти місяців не зробив (а.с. № 32-33).
Підготовче засідання у відповідності до положень ст. 197 та ч.3 п.2 ст.200 ЦПК України було проведено 16.05.2023р., під час якого було задоволено клопотання представника позивача - адвоката Желіба І.Є. про допит свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. № 131).
В судовому засіданні 13.06.2023р. представник позивача - адвоката Желіба І.Є. (діє за ордером від 10.12.2021р. - а.с. № 31) позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача Дніпровської міської ради - Михайлюк Т.О. (самопредставницство - а.с. № 139-143) в судовому засіданні 13.06.2023р. просила відмовити в задоволені позовних вимог.
Представник третьої особи - П'ятої ДДНК ні в підготовче засідання 16.05.2023р., ні в судове засідання 13.06.2023р., не з'явився, про дату розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. № 73, 137). Листом від 16.05.2022р. т.в.о. завідувача П'ятої ДДНК Бутова А. просила справу розглядати за відсутності представника нотаріальної контори (а.с. № 78).
Ухвалою суду від 13.06.2023р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) суд визначився розглядати цивільну справу за відсутності представника третьої особи - П'ятої ДДНК.
Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку змісту заперечень стосовно позовних вимог, допитавши свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , об'єктивно оцінивши докази на підставі положень ст. 89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно зі ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання їм заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка в свою чергу є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже позивач є онуком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. № 82-83, 84, 115зв. ст.).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. № 83 зв. ст.).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, а саме садовий будинок АДРЕСА_1 (а.с. № 9, 10).
На день смерті ОСОБА_2 з ним проживала та була зареєстрована його дружина - ОСОБА_3 , що підтверджується відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 17.11.2021р. на запит приватного нотаріуса ДМНО Василевської І. (а.с.№125зв.ст.).
Після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 не отримала свідоцтва на право власності в порядку спадкування за законом.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. № ст.115).
За життя, а саме 29.07.2004р. ОСОБА_3 на ім'я свого онука ОСОБА_1 , позивача у справі, оформила заповіт на усе майно, де б воно не було та з чого б вона не складалося. Заповіт було посвідчено державним нотаріусом Першої ДДНК Ладою І.М., р. номер № 2-2959 (а.с. № 117).
Матеріалами спадкової справи № 192/2022 підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_3 , який звернувся до приватного нотаріуса ДМНО Василевської І.О. із заявою про прийняття спадщини за заповітом (а.с. № 114) .
Позивач звернувся до приватного нотаріуса ДМНО Василевської І.О. 03.12.2021р. (через 2 роки та 7 місяців після смерті своєї бабусі ОСОБА_3 ).
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Постановою приватного нотаріуса ДМНО Василевської І.О. від 03.12.2021р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом після смерті його бабусі ОСОБА_3 (а.с.№127).
Позивач скористався наданим йому частиною 3 статті 1272 ЦК України правом на подачу позову до суду, втім для задоволення позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом судом не знайдено достатніх правових підстав, оскільки ОСОБА_1 не доведено поважність причин пропуску встановленого для прийняття спадщини шестимісячного строку.
Так, в обґрунтування причин пропуску шестимісячного строку на подачу заяви про прийняття спадщини за заповітом, ОСОБА_1 зазначав, що цей строк він пропустив через те, що перебував після смерті бабусі в пригніченому стані, а також через карантинні обмеження, що тривали в державі через спалах коронавірусу COVID-19, а також по причині догляду за своєю хворою матір'ю ОСОБА_6 .
Ці причини, на думку позивача, є поважними, отже він має право на визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті бабусі.
Втім, суд зазначає, що позивач не довів жодну з причин пропуску шестимісячного строку на прийняття спадщини. Жодна з перелічених причин не може бути підтвердженням поважності причин пропуску на 2 роки та 1 місяць строку на подачу відповідної заяви до нотаріуса.
Так, дійсно з 12.03.2020р. в України запроваджено карантинні заходи у зв'язку з поширенням у світі, та й в Україні зокрема, гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Втім, навіть станом на дату запровадження в державі карантинних заходів сплинув шестимісячний термін для подачі заяви для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Так, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже у строк до 03.11.2019р. позивач повинен був звернутися до нотаріуса з відповідною заявою. Ніяких карантинних заходів у цей період часу ще запроваджено не було. Що стосується періоду з 12.03.2020р., то суд зазначає, що позивач, як особа у віці до 60-ти років, взагалі не був віднесений до категорії осіб, які потребували самоізоляції. Варто зазначити, що позивач суду не надав доказів, що він сам перехворів на це захворювання протягом 2020р.-2021р.
Посилання позивача на пригнічений стан, в якому він перебував тривалий час (а саме 2 роки 7 місяців) після смерті бабусі, суд оцінює критично. Так, по-перше, позивач не довів належними та допустимими доказами ці твердження (наприклад, вживання ліків (антидепресантів тощо), консультації у профільних лікарів, психологів тощо). По-друге, допитані в судовому засіданні 13.06.2023р.свідки ОСОБА_4 (дружина) та ОСОБА_5 (брат дружини), напроти, свідчили, що у пригніченому стані після смерті ОСОБА_3 перебувала її донька, а саме ОСОБА_6 (мати позивача).
Що стосується посилань позивача на те, що стан здоров'я матері, за якою він був вимушений був доглядати через її травму тазостегнового суглобу та погіршення через це самопочуття, то суд їх також відхиляє, оскільки позивач на підтвердження цих тверджень не надав жодного письмового доказу (фото, відео, на яких би була зображена мати, рецепти на придбання ліків, квитанції на придбання ліки, е/направлення сімейного лікаря, висновки лікарів вузьких спеціальностей тощо).
Оцінюючи покази допитаних свідків, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1,6 ст.81 ЦПК України).
Оскільки відповідно до положень ст. 89 ЦПК України оцінюються, окрім іншого, за принципом їх достатності і взаємного зв'язку у їх сукупності, то покази допитаних свідків (в тій частині, що свідок ОСОБА_4 підтвердила, що вона особисто, по черзі з чоловіком (позивачем), приходили до ОСОБА_3 допомагати в побуті, оскільки та хворіла та потребувала сторонньої допомоги, а свідок ОСОБА_5 підтвердив, що лише один раз бачив мати позивача у неї вдома та бачив, що вона лежала у ліжку), за умови відсутності жодного письмового доказу, який би підтвердив діагноз ОСОБА_7 , необхідність стороннього догляду за нею тривалий час через хворобу, не можуть сприйматися судом як достатні у розумінні ст. 80 ЦПК України.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000р., при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
В постанові Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі № 681/203/17-ц зазначено, що, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть, якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
При розгляді цивільної справи не встановлено жодної поважної причини, пов'язаної з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для ОСОБА_1 на вчинення цих дій по прийняттю спадщини.
Поза увагою суду не може залишитися той факт, що відповідно до п. 2.1 глави 10 наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012р. № 296/5 (далі - Наказ) спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів. Пункт 3.5 Глави 10 Наказу передбачає, що у разі, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Таким чином, законодавство містить два шляхи подачі заяви про прийняття спадщини - особисто нотаріусу чи поштою. При цьому законодавством не встановлені інші терміни подання заяви про прийняття спадщини поштою, ніж ті, що передбачені ст. 1270 ЦК України.
Однак, ОСОБА_1 протягом встановленого законом строку ні особисто, ні засобами поштового зв'язку до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом не звернувся. Поважність причин пропуску строку звернення з цією заявою до нотаріуса позивач суду не довів.
За вищезазначеного, суд дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради (третя особа - П'ята дніпровська державна нотаріальна контора) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, судові витрати, які ним понесені по цій справі, відносяться на його рахунок.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», Постановою Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі № 681/203/17-ц, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч. 1 ст. 247, ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд,
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради (третя особа - П'ята дніпровська державна нотаріальна контора) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ткаченко Н.В.