19 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/7149/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Дроботової Т. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях,
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022
у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській
до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод"
про стягнення 358 037,35 грн неустойки, 808,75 грн пені та виселення з приміщення,
29.05.2023, подана через підсистему "Електронний суд", до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - регіональне відділення, позивач, скаржник) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 у справі № 904/7149/20.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
У касаційній скарзі позивач хоч і посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо правових підстав належного (неналежного) направлення листа на підставі статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 764 Цивільного кодексу України, водночас не обґрунтовує зазначеного у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для подання касаційної скарги.
А Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.
Згідно із частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом, яким є Закон України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Стаття 4 вказаного Закону визначає розміри ставок судового збору.
За частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при подачі до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22).
Предметом позову у цій справі є стягнення 358 037,35 грн неустойки, 808,75 грн пені, а всього 358 846,10 грн та виселення з приміщення, тобто одна майнова вимога - стягнення неустойки та одна немайнова - виселення, а тому за подання касаційної скарги скаржникові необхідно сплатити 14 969, 38 грн судового збору (10 765, 38 грн (358 846,10 грн х 1,5 /100) х 200/100) + 4 204,00 грн (2102, 00 грн х 200/100).
Однак оскільки скаржник касаційну скаргу у цій справі подав через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", то за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у сумі 11 975, 50 грн (14 969, 38 грн х 0,8 %).
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях не додало до касаційної скарги документ, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі - сумі 11 975, 50 грн.
Таким чином, скаржнику необхідно сплатити судовий збір і надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у сумі 11 975, 50 грн за наведеними нижче реквізитами:
-Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
-Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
-Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
-Код банку отримувача (МФО): 899998
-Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
-Код класифікації доходів бюджету: 22030102
-Судовий збір (Верховний Суд, 055)
-Призначення платежу: *;101.
Частиною 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Від імені Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях касаційну скаргу підписано Анастасією Сивоконь як представником скаржника.
До касаційної скарги долучено наказ від 08.05.2023 № 128 -к "Про оголошення наказу Фонду державного майна України від 04.05.2023 № 89-р "Про виконання обов'язків начальника регіонального відділення Токматовою О. В.", яким не підтверджуються повноваження Анастасії Сивоконь на підписання від імені скаржника касаційної скарги.
Оскільки касаційна скарга надіслана безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у суді касаційної інстанції матеріали справи № 904/7149/20 відсутні, а отже Суд позбавлений можливості перевірити чи містять матеріали справи докази наявності повноважень у зазначеної особи.
Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом зазначення в касаційній скарзі конкретної підстави, передбаченої частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України на якій подається касаційна скарга з її обґрунтуванням, а також доказів надіслання нової редакції касаційної скарги сторонам у справі; документа на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та документа яким підтверджується повноваження Анастасії Сивоконь на підписання від імені скаржника цієї касаційної скарги.
У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.
Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 у справі № 904/7149/20 залишити без руху до 05.07.2023, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Б. Дроботова