19 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/17544/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополь-Україна"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 17.01.2023
та на рішення господарського суду м. Києва
від 23.08.2022
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСХОДНІ ІНВЕСТ"
до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна"
про визнання недійсним рішення наглядової рад
17.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергополь-Україна" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 10.02.2023 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення господарського суду м. Києва від 23.08.2022 у справі № 910/17544/20, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на першому аркуші касаційної скарги.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополь-Україна" у справі № 910/17544/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Пєскова В. Г., судді - Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.05.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополь-Україна" від 10.02.2023 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення господарського суду м. Києва від 23.08.2022 у справі № 910/17544/20 залишено без руху. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергополь-Україна" строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 4 204,00 грн. за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення на рішення господарського суду м. Києва від 23.08.2022 у справі № 910/17544/20. Повідомлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергополь-Україна" про право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши підстави для поновлення строку з належним обґрунтуванням.
31.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергополь-Україна" направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, до якого долучило оригінал документу (платіжну інструкцію від 29.05.2023) про сплату судового збору в розмірі 4 204,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення господарського суду м. Києва від 23.08.2022 у справі № 910/17544/20 та заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження вищезазначених судових рішень.
В якості підстав для поновлення строку на касаційне оскарження скаржником зазначено, що відправлення касаційної скарги в лютому 2023 року відбувалось в важких умовах військового стану, практично постійної відсутності електроенергії та тривалих повітряних тривог, ув'язку з чим відділення АТ «Укрпошта» не працювали в Україні та місті Києві, тому вимушений був звернутись до послуг приватних операторів поштово-кур'єрських послуг, а за давністю подій не може не може знайти та відновити розрахункові документи.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту цієї норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника, та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому, такі доводи та докази мають підтверджувати об'єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж, коли пропуск такого процесуального строку настав у зв'язку із суб'єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об'єктивно непереборні причини, або коли такі об'єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Згідно зі ст.1 Закону України від 12.05.2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами 1 та 4 ст. 26 наведеного закону встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону №389-VIII).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22.
Тобто, особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2022 року у справі №697/2360/21 та від 19.10.2022 року у справі №398/1739/15.
Посилання скаржника на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги без зазначення конкретних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою, та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на подання касаційної скарги.
Натомість саме лише посилання скаржника на введення на території України воєнного стану не є безумовним доказом наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Ураховуючи те, що останній день перебігу процесуального строку на звернення до суду з скаргою у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку скаржником за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Доводи скаржника, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, скаржник під час повітряних тривог не міг вчасно реалізувати право касаційного оскарження з урахуванням відсутності електроенергії, не можуть бути розцінені судом поважними або непереборними обставинами для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки вони є суб'єктивними, залежали від організації роботи скаржника та його представників.
Також, слід зазначити, що скаржник не був позбавлений можливості звернутись до суду дистанційно шляхом подання позовної заяви в електронній формі через підсистему "Електронний суд" або шляхом надсилання на електронну адресу суду.
До матеріалів касаційної скарги та до заяви про усунення недоліків касаційної скарги скаржника долучено опис вкладення про відправку на адресу Верховного суду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополь-Україна".
Стосовно вказаного в заяві опису слід зазначити, що без відповідного розрахункового документа (касового чеку, розрахункової квитанції тощо), відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 не можуть бути визнані судом, належними доказами відправки - 10.02.2023 матеріалів касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополь-Україна" у справі № 910/17544/20 до Верховного суду, виходячи з наступного.
Суд зазначає, що правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку, а також регулювання відносин між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв'язку і користувачами їх послуг визначено Законом України "Про поштовий зв'язок".
Судом встановлено, що ФОП Іваненко Д.М., РНОКПП НОМЕР_1 , здійснює поштово-кур'єрську діяльність за КВЕД 53.20 "Інша поштова та кур'єрська діяльність" (основний вид діяльності), про що міститься відповідна інформація на сайті Міністерства юстиції України.
Вихідні дані оператора поштового зв'язку ФОП Іваненка Д.М. вказані на сайті courier.aia.ua, який зазначено на операційних накладних, що використовуються ним при здійсненні поштової діяльності. Також на сайті courier.aia.ua вказані правила надання кур'єрських послуг ФОП Іваненком Д.М.
Відповідно до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку, ведення якого покладено згідно з частиною шостою ст. 8 Закону України "Про поштовий зв'язок" на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, ФОП Іваненко Д.М. є повноважним оператором з надання послуг поштового зв'язку (рішення НКРЗІ № 35 від 29.01.2019 р.). Крім того, згідно цього реєстру, до переліку послуг, які надаються ФОП Іваненку Д.М. належать: приймання поштових відправлень; обробка поштових відправлень; перевезення поштових відправлень; доставка (вручення) поштових відправлень.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про поштовий зв'язок» поштовий зв'язок - це приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій. Оператор поштового зв'язку (оператор) - це суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку.
У відповідності до ст. 13 Закону України "Про поштовий зв'язок" оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Пунктом 1 Правил надання послуг поштового зв'язку визначено, що просте поштове відправлення це поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки; реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку; рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.
Розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 передбачено, що надання послуг поштового зв'язку (кур'єрська доставка поштових відправлень), окрім іншого, повинно підтверджуватись розрахунковим документом (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту.
Отже, надання накладної служби кур'єрської доставки без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання касаційної скарги у день, зазначений на відповідній накладній, зокрема, з посиланням на висновки, викладені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 21.12.2019 по справі № 910/6447/18.
Однак, скаржником не надано відповідного розрахункового документа (касового чеку, розрахункової квитанції тощо), який би свідчив про надання послуг поштового зв'язку, зокрема із пересилання поштового відправлення в якому знаходилась касаційна скарга до Верховного суду саме 10.02.2023.
Пункт 10 оператори поштового зв'язку зобов'язані забезпечувати: надання послуг поштового зв'язку встановленого рівня якості відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують діяльність операторів поштового зв'язку, умов договору; пересилання поштових відправлень, що належить до універсальних послуг поштового зв'язку, поштових переказів у нормативні строки, встановлені ним самостійно згідно із законодавством
Пункт 59 - внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.
Пункт 61 - у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Таким чином оформлений відповідно до вищезазначених вимог опис вкладення слугує підтвердженням наявності у поштовому відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником.
Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що належними та допустимими доказами підтвердження дати отримання/відправлення поштового відправлення є поштовий конверт із зазначенням ідентифікатора поштових відправлень, згідно якого було б можливо перевірити дату отримання та відправлення кореспонденції.
Так як на вищезазначеному опису вкладенні відсутній відбиток календарного штемпелю, вказаний опис вкладення не відповідає встановленим Правилами, та не може слугувати доказом на підтвердження дати відправки касаційної скарги до суду.
Доказів стосовно спростування дати зазначеної на описі вкладенню Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергополь-Україна" з додатками до суду при звернені з заявою про поновлення строку на касаційне оскарження оспорюваних судових рішень не подано.
Крім того, вказана вище опис за своєю формою є бланком, виконаним типографським способом та певні графи якої заповнені від руки невідомою особою, оскільки жодних даних, які б посвідчували ту обставину, що цей бланк (в певній його частині) заповнений ФОП Іваненком Д.М. або іншої особою, яка має повноваження на укладення договору поштово-кур'єрських послуг або заповнення від імені ФОП Іваненко Д.М. цього бланку, суду не надано. Також, скаржником не надано суду розрахункового документа, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), як належний доказ дати направлення на адресу суду позивачем апеляційної скарги.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополь-Україна" є 04201, м. Київ, вул. Ю. Кондратюка, 1.
У відповідності до даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження ФОП Іваненко Д.Н. є Україна, 61065, Харківська обл., місто Харків, бул. Фронтовиків, буд. 4.
Так як зазначалось вже в ухвалі Верхового суду від 22.05.2023 про залишення касаційної скарги скаржника без руху, відповідно до наданої скаржником накладної кур'єрської служби доставки Кур'єрсько-поштовий сервіс № 1800217 відправлення було передано до відправлення у м. Київ, вул. Ю. Кондратюка, 1 та було спрямовано на адресу Верховного суду за адресою м. Київ, вул. Копиленка, 6.
Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України №173/24950 від 28.01.2014 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства інфраструктури України №449 від 19.09.2014), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Відтак, у відповідності до вищевказаних нормативів, поштове відправлення, яке було прийнято кур'єрською службою доставки у м. Київ 10.02.2023, мало б бути доставлено на адресу суду, який також знаходиться у м. Київ раніше аніж 17.04.2023, в той час як касаційна скарга надійшла до суду більше ніж через два місяці після її направлення.
Однак ані скаржником, ані ФОП Іваненко Д.М. не надано жодних обґрунтованих та розумних пояснень щодо пересилання поштового відправлення (касаційної скарги) в межах одного міста протягом тривалого строку, а саме понад двох місяців.
При цьому колегія суддів зазначає, що жодних обґрунтованих пояснень (обґрунтувань) щодо зазначених обставин заявник в своєму клопотанні не наводить.
Отже, скаржник не надав доказів на підтвердження наявності непереборних обставин неможливості звернутися до суду з касаційною скаргою своєчасно.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 13.03.2018 у справі "Кузнецов та інші проти Росії" суд підкреслив, що особи, які оскаржують рішення поза межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
Скаржник також не надав доказів, які би підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на дотримання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строків на касаційне оскарження у справі.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Отже, доказів на підтвердження наведених скаржником підстав неможливості звернутися з касаційною скаргою у межах встановленого строку, та які би підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкодили зверненню з касаційною скаргою у передбачені процесуальним законодавством строки, скаржник не надав.
За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Таким чином, як органи державної влади, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 у справі "Устименко проти України" зазначено, що, задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи і просто обмежившись указівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом порушено пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В свою чергу, скаржником при зверненні до суду з клопотанням, окрім посилання на необов'язковість подання розрахункового документу, жодним чином не наведено обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання касаційної скарги, а також не доведено суду обставин, яким саме чином введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного процесуального строку, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження відсутності у скаржника можливості підготувати та подати скаргу в межах передбачених ГПК України строків, з огляду на місцезнаходження скаржника.
З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення господарського суду м. Києва від 23.08.2022 у справі № 910/17544/20.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."
Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".
Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).
Верховний Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Згідно пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки, наведені в якості підстави для поновлення встановленого законом строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополь-Україна" про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення господарського суду м. Києва від 23.08.2022 у справі № 910/17544/20 не підлягає задоволенню, а відтак у відкритті касаційного провадження у справі № 910/17544/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополь-Україна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення господарського суду м. Києва від 23.08.2022 слід відмовити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 234, 235, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/17544/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополь-Україна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та на рішення на рішення господарського суду м. Києва від 23.08.2022.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Білоус
Судді К. М. Огородніка
В. Г. Пєсков