14 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/3554/17 (911/401/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 14.06.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022
у справі №911/3554/17 (911/401/21)
за заявою Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича
до: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника
у межах справи № 911/3554/17
за заявою Акціонерного товариства "ВТБ Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет"
про банкрутство,-
1. У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/3554/17 за заявою Акціонерного товариства "ВТБ Банк" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" про банкрутство.
2. Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2017 порушено провадження у цій справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
3. Постановою господарського суду Київської області від 17.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітмет" (ідентифікаційний код - 24029801) визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича та зобов'язано останнього виконати ліквідаційну процедуру банкрута.
4. До господарського суду Київської області від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича надійшла заява від 05.02.2021 № 02-01/71-400 (від 08.02.2021 № 398/21) про покладення субсидіарної відповідальності на учасника та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет", у якій він просить суд покласти солідарно субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями банкрута у розмірі 270 410 208, 61 грн, у зв'язку із доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
4.1. В обґрунтування заяви про покладення субсидіарної відповідальності на учасника та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" ліквідатор банкрута посилається на те, що з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що у відповідний період до порушення даної справи про банкрутство засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" був ОСОБА_1 , а керівником - ОСОБА_2 , якими первинна бухгалтерська документація Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" арбітражному керуючому не передавалася, здійснювалися дії щодо неправильного відображення фінансового стану підприємства у звітності, у цей період ними було допущено зростання кредиторської заборгованості боржника у справі, ними неправомірно не вчинялися дії щодо оздоровлення майнового стану підприємства боржника.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2021, серед іншого, прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича від 05.02.2021 вих. № 02-01/71-400 (від 08.02.2021 вх. № 398/21) про покладення субсидіарної відповідальності на учасника та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" до розгляду у межах провадження у справі № 911/3554/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет", зобов'язано Сектор з питань банкрутства у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скласти та надати суду, у строк протягом одного місяця з дати отримання даної ухвали, висновок про наявність/відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" (ідентифікаційний код - 24029801).
5. Ухвалою господарського суду Київської області від 07.10.2021 у справі №911/3554/17 (911/401/21) відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" про покладення субсидіарної відповідальності на учасника - ОСОБА_1 та керівника - ОСОБА_2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет".
Короткий зміст та мотиви постанови апеляційної інстанцій
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 ухвалу Господарського суду Київської області від 07.10.2021 у справі №911/3554/17 (911/401/21) скасовано.
Прийнято нове судове рішення, яким заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на учасника - ОСОБА_1 та керівника - ОСОБА_2 задоволено. Покладено солідарно субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями банкрута у розмірі 270 929 874, 54 грн, у зв'язку із доведенням до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет", на ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трійка Капітал" (01133, м. Київ, вул. Мечникова, б. 14/1, код ЄДРПОУ 40186195) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі по 1135,00 грн з кожного.
Видачу наказу доручено Господарському суду Київської області.
6.1. Суд апеляційної інстанції обґрунтував прийняте рішення тим, що неправомірна бездіяльність учасника - ОСОБА_1 та керівника - ОСОБА_2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" щодо погашення кредитної заборгованоссті за умови її зростання за аналізуємий період підтверджується матеріалами справи. Заходи щодо оздоровлення майнового стану боржника у цей період ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вживались, про що свідчить погіршення фінансово-господарського стану підприємства та доведення боржника до банкрутства навмисно. Відповідальними за це особами у заявлений період є учасник боржника - ОСОБА_1 та керівник боржника - ОСОБА_2 у рівній мірі, виходячи з вимог чинного законодавства та Статуту боржника.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ліквідатором доведено неправомірну бездіяльність учасника боржника - ОСОБА_1 та керівника боржника - ОСОБА_2 , що була направлена на збільшення кредиторської заборгованості боржника за аналізуємий період без наміру її погашення, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період своєї діяльності довели своїми діями/бездіяльністю товариство до банкрутства. При цьому зазначені особи належними доказами не довели своєї невинуватості.
Враховуючи, що розмір субсидіарної відповідальності визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, у цьому випадку розмір субсидіарної відповідальності складає 270 929 874, 54 грн (загальний розмір кредиторських вимог 271796584,82 грн - 866710,28 грн (погашення боргу) = 270929874,54 грн).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. До Верховного Суду від ОСОБА_1 (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022, а ухвалу Господарського суду Київської області від 07.10.2021 по справі №911/3554/17 (911/401/21) залишити в силі.
7.1. Скаржник переконує, що визначальними для субсидіарної відповідальності є доведення ліквідатором причинно-наслідкового зв'язку винними діями/бездіяльністю цих осіб та настанням негативних для боржника наслідків.
ОСОБА_1 вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2021 року у справі №5023/2837/11; від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16; від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15; від 10.03.2020 у справі № 902/318/16 та від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 02.08.2022 у справі, 908/314/18; від 10.03.2020 у справі № 902/318/16 та від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15; що судом апеляційної інстанції не правильно застосовані норми матеріального права, зокрема ст. 61 КУзПБ порушено норми процесуального права, а саме статті 13, 77, 86, 269, частини п'ятої статті 236, частини першої статті 237 ГПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
8. Відзиву не надано.
Провадження у Верховному Суді
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі №911/3554/17 (911/401/21) визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. - головуючий, Білоус В.В., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.02.2023.
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі № 911/3554/17(911/401/21) та призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на 17 травня 2023 року о 12:15 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
11. 17.05.2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ТОВ "Трійка Капітал" - адвоката Варес М.О. про відкладення розгляду справи №911/3554/17 (911/401/21) на іншу календарну дату, у зв'язку з неможливістю його прибуття у судове засідання 17.05.2023, через його участь у розгляді іншої справи.
12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2023 оголошено перерву в судовому засіданні у справі №911/3554/17 (911/401/21) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 до 14 червня 2023 року о 12:15 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330.
13. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, виходячи з такого.
14. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
15. Предметом касаційного оскарження у цій справі є правомірність висновку апеляційного господарського суду щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на учасника - ОСОБА_1 та керівника - ОСОБА_2
16. Щодо підстав покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його банкрутства
17. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
18. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
19. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
20. Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
21. Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
22. При цьому умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).
23. Частиною першою статті 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
24. Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами частини другої статті 61 КУзПБ, якою передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
25. При цьому недостатність майна боржника, що виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника, розглядається за нормами статті 62 КУзПБ як передумова для субсидіарної відповідальності.
26. Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).
27. Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
28. Об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки.
29. Суб'єктами правопорушення є особи, визначені частиною другою статті 61 КУзПБ.
30. Суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення).
31. Відтак, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16.
32. У цій справі ліквідатором було визначено суб'єктів відповідальності - учасника та керівника боржника.
33. Слід зазначити, що при цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень ЦК України.
34. Цивільний кодекс України не містить визначення поняття "вина". Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.
35. Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння/бездіяльності, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.
36. Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).
37. Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, тобто цією нормою визначено презумпцію вини у разі порушення зобов'язання.
38. Водночас, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим; за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини (стаття 1190 ЦК України).
39. Під час розгляду справи судами встановлено:
-Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітмет" зареєстроване 22.07.1997, дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.12.2004, номер запису 18821200000001716.
-Господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" здійснювалася на підставі статуту, затвердженого загальними зборами засновників (учасників) товариства від 19.03.2012 № 59 в новій редакції, зареєстрованого 20.03.2012 № 18821050014001716.
-Метою діяльності Товариства є здійснення виробничо-господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку, використовуваної на задоволення соціально-економічних інтересів учасників і членів трудового коллективу товариства (п. 2.1 Статуту).
-З п. 1.1 Статуту вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітмет" створено на власності його учасника.
-Товариство веде бухгалтерський, податковий, фінансовий облік, складає і подає фінансову звітність відповідно до чинного законодавства України. Статистична звітність,що використовує грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку і подається в установленому обсязі органам державної статистики. Бухгалтерський облік здійснюється у товаристві у відповідності до вимог чинного законодавства Укураїни (п. 6.1-6.2 Статуту).
-Органами управління Товариства є учасник товариства та директор (п. 7.1 Статуту).
-Вищим органом управління є Учасник (п. 7.2 Статуту)
-У липні 2014 року відбулися зміни у складі засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет", засновником та єдиним учасником якого став ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 , паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України а АР КРИМ 03.08.2010.
-Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з серпня 2014 року засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" значиться ОСОБА_1 , а керівником - ОСОБА_2 , юридична адреса Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет": 18000, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Шевченко, будинок 150.
-13.03.2017 та 14.03.2017 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були зареєстровані зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" в частині зміни місцезнаходження товариства та складу учасників товариства, зміни до відомостей про юридичну особу в частині зміни керівника товариства, а саме визначено нове місцезнаходження товариства: 09700, Київська область, Богуславський район, місто Богуслав, вулиця Миколаївська, будинок 27, а також зазначено нового учасника та директора товариства - ОСОБА_3 .
-Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 911/3554/17 за заявою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет".
-У провадженні господарського суду Київської області перебувала справа № 911/1518/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітмет", ОСОБА_3 , Черкаської міської ради в особі Департаменту організаційного забезпечення, Реєстраційної служби Богуславської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі, визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Вітмет" від 09.03.2017 та скасування реєстраційного запису від 13.03.2017 №10261060023011932 і реєстраційного запису від 14.03.2017 №10261070024011932.
-Рішенням господарського суду Київської області від 14.12.2017 у справі № 911/1518/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018, вищевказаний позов задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" від 09.03.2017, укладений між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_3 ; визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" код ЄДРПОУ 24029801, оформленого протоколом від 09.03.2017 № 09/03-17; скасовано реєстраційний запис від 13.03.2017 № 10261060023011932, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Литвин Олексієм Вікторовичем, щодо реєстрації зміни інформації про утворення юридичної особи, зміни додаткової інформації та реєстраційний запис від 14.03.2017 № 10261070024011932 щодо внесення змін до відомостей про Товариство, що не пов'язані зі змінами установчих документів (зміна місцезнаходження, зміна керівника, зміна складу або інформації про засновників, зміна складу підписантів) стосовно ТОВ "Вітмет" код ЄДРПОУ 24029801.
30.12.2017 було знову проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет", внесено зміни про місцезнаходження товариства, засновників, керівника та підписантів, а саме визначено нове місцезнаходження товариства: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 28, а також зазначено нового учасника (засновника) та директора товариства - ОСОБА_3 .
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2018 у справі № 911/3554/17 відсторонено керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" ОСОБА_3 від посади та покладено виконання його обов'язків на розпорядника майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича, зобов'язано керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" Прілого Олександра Івановича протягом трьох днів з моменту винесення ухвали передати розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" арбітражному керуючому Кучаку Юрію Федоровичу, а розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича прийняти - бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет".
Станом на 07.10.2021 (винесення ухвали судом першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Вітмет" про покладення субсидіарної відповідальності на учасника - ОСОБА_1 та керівника - ОСОБА_2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет"), згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична адреса Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет": 18000, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Шевченко, будинок 150, його єдиним засновником (учасником) значиться ОСОБА_1 , а керівником - Кучак Юрій Федорович відповідно до судових рішень у справі № 911/3554/17.
40. Суд першої інстанції зробив висновок, що ОСОБА_2 був зареєстрованим керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" з серпня 2014 року по березень 2017 року, а ОСОБА_1 зареєстрованим засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" з серпня 2014 року по березень 2017 року та є ним на цей час, а в період з березня 2017 року по липень 2019 року засновником (учасником) та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" був зареєстрований ОСОБА_3 .
41. Проте, суд касаційної інстанції вважає, що враховуючи зазначені вище судові рішення, апеляційний господарський суд правильно визначив, що ОСОБА_2 був зареєстрованим керівником, а ОСОБА_1 засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" до 30.12.2017.
42. Об'єкт цього правопорушення - завдання істотної матеріальної шкоди кредиторам діями (бездіяльністю) керівника та засновника банкрута.
43. Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, тобто цією нормою визначено презумцію вини у разі порушення зобов'язання.
44. Так само і статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
45. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність.
46. У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
47. Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" відкрито 14.12.2017 на підставі заяви Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", яка обґрунтована наявністю заборгованості, що була стягнута рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2010 у справі № 2-5/1666-2010 за генеральною угодою від 11.03.2008 № 05-03-08 та укладених в її рамках кредитних договорів. На час порушення даної справи про банкрутство вказана кредиторська заборгованість не була погашена.
48. Апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові врахував, що в матеріалах справи наявне повідомлення Міністерства юстиції України від 07.05.2021 № 284/3532-32-21/21.2 (вх. № 11137/21 від 17.05.2021) щодо висновків про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності у справі № 911/3554/17 (911/401/21) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет", який наданий на запит суду.
49. За результатами дослідження відповідних первинних документів, Міністерством юстиції України зроблено висновок про наявність ознак навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства та ознак дій з доведення до банкрутства в діях керівництва підприємства.
50. Міністерством юстиції України направлено до арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. запит про надання необхідних документів для складення Висновку.
51. 15.04.2021 до Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України надійшов лист арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. від 08.04.2021 № 0201/71-410 до якого долучено копію листа Головного управління статистики у Черкаській області від 27.06.2018№ 03-08/2000, згідно якого, на запит арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. надано візуальну форму відображення електронного фінансового звіту (ф.№ 1-м, 2-м) ТОВ «Вітмет» за 2015 рік та копію «Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва» за 2016 рік.
52. Під час дослідження наданої звітності, долученої арбітражним керуючим до листа від 08.04.2021 №02-01/71-410 Департаментом з питань банкрутства Міністерства юстиції України, встановлено, що впродовж аналізованого періоду ТОВ «Вітмет» не здійснювало підприємницької діяльності, фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва за 2015 та 2016 роки не містять жодної інформації про актив і пасив Підприємства (окрім даних про суму власного та неоплаченого капіталу).
53. Також встановлено, що з довідки від 14.12.2017 № 9915/1-2 вбачається, що заборгованість згідно з наказом Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2010 № 2-5/1666-2010 станом на 14.12.2017 не стягнута та не погашена; сума безспірних грошових вимог заявника становить 38805025,05 грн, які не були задоволені боржником після встановленого для їх погашення строку та не задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; заборгованість ТОВ «Вітмент» перед ПАТ «ВТБ Банк», визнана судом у цій справі, мала бути відображена у балансах ТОВ «Вітмент» за 2015 та 2016 роки, а її невідображення у бухгалтерських документах боржника є порушенням законодавства з боку керівництва боржника (учасника, керівника), що вводила в оману третіх осіб щодо дійсного фінансового стану боржника.
54. Як вказано Міністерством юстиції України, фінансові звіти боржника суб'єкта малого підприємництва за 2015 та 2016 роки не містять жодної інформації про актив і пасив підприємства (окрім даних про суму власного та неоплаченого капіталу), що свідчить про порушення керівництвом підприємства вимог чинного законодавства.
55. Міністерством юстиції України встановлено, що керівником та засновником (учасниками) боржника не вжито своєчасних заходів для запобігання банкрутству Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет".
56. За наслідком дослідження відповідних первинних документів, Міністерством юстиції України зроблено висновок про наявність ознак навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства та ознак дій з доведення до банкрутства в діях керівництва підприємства.
57. Слід зауважити, що апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачі у справі не надали пояснень стосовно обставин здійснення господарської діяльності та добросовісності/недобросовісності своєї бездіяльності.
58. Стосовно об'єктивної сторони, про відсутність якої, як елементу правопорушення зазначав скаржник у касаційній скарзі, у цій справі ліквідатор виходив з того, що неправомірна бездіяльність учасника - ОСОБА_1 та керівника - ОСОБА_2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет" щодо погашення кредитної заборгованоссті за умови її зростання за аналізуємий період підтверджується матеріалами справи. Заходи щодо оздоровлення майнового стану боржника у цей період ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вживались, про що свідчить погіршення фінансово-господарського стану підприємства та доведення боржника до банкрутства.
59. Слід зауважити, що частина друга статті 61 КУзПБ має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників або інших осіб, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…".
60. Проте, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення.
61. Тому колегія суддів критично ставиться до посилання у касаційній скарзі на те, що Департамент з питань банкрутства Міністерства юстиції України не зміг скласти свої висновки на підставі "Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства", затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361), яким визначено перелік ознак погіршення фінансово-господарського стану підприємства, оскільки такий перелік не є вичерпним.
62. Судова колегія звертає увагу, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
63. Слід зауважити, що банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому загалом часовому проміжку.
64. ЄСПЛ у рішенні від 11.12.2018 у справі "Лекич проти Словенії" (Lekic v. Slovenia) визнав таким, що не відповідає принципу добросовісності в комерційній практиці невжиття колишнім керівником компанії за наявності ознак банкрутства заходів до визнання компанії банкрутом в рамках процедури неспроможності фактичне продовження її існування як юридичної особи, не зважаючи на неможливість виконання зобов'язань. Відповідно ЄСПЛ констатував, що заявник не може отримати з цієї ситуації вигоду у вигляді звільнення від зобов'язань. При цьому така відповідальність передбачалася нормами національного законодавства Словенії.
65. Необхідно підкреслити, що законодавство України про неплатоспроможність також понад вже 20 років містить положення стосовно субсидіарної відповідальності.
66. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі ліквідатором у заяві про покладання субсидіарної відповідальності викладено усі складові елементи цього господарського правопорушення, а судом апеляційної інстанції їх розглянуто та ухвалено обґрунтоване рішення про стягнення з відповідачів відповідних сум. Водночас судом першої інстанції неправильно застосовано приписи частини другої статті 61 КУзПБ.
67. Стосовно доводів касаційної скарги про порушення судом другої інстанції п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 року у справі №5023/2837/11; від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16; від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15; від 10.03.2020 у справі № 902/318/16 та від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 02.08.2022 у справі, 908/314/18; від 10.03.2020 у справі № 902/318/16 та від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, колегія суддів вважає, що на відміну від справи, що розглядається, фактичні обставини справ, на які посилається скаржник не є тотожною цій справі.
68. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").
69. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
70. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
71. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
72. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
73. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
74. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
75. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду відсутні, тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
Щодо судових витрат
76. З огляду на положення статті 129 ГПК України та залишення касаційної скарги без задоволення, понесені у зв'язку з касаційним переглядом справи судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі №911/3554/17 (911/401/21) залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.В. Білоус
К.М. Огороднік