15 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/3304/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства «Укртрансгаз» - Жирний О.С., адвокат (довіреність від 13.03.2023 №1-3501),
відповідача - акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз»
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 (головуючий суддя: Мартюхіна Н.О., судді: Бородіна Л.І., Плахов О.В.)
у справі № 922/3304/21
за позовом акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз», позивач)
до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» (далі - АТ «ОГС «Харківміськгаз», відповідач, скаржник)
про стягнення коштів.
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення коштів за перевищення заявленої (договірної) потужності відповідно до умов договору транспортування природного газу, укладеного між сторонами.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
АТ «Укртрансгаз» звернулось до суду з позовною заявою до АТ «ОГС «Харківміськгаз» про стягнення 2 801 764,63 грн заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності, 324 969,18грн пені, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 146 728,69 грн та інфляційних втрат у сумі 330 289,41 грн за порушення строків оплати з перевищення замовленої (договірної) потужності за договором транспортування природного газу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги.
Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.12.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, тим, що через відсутність укладених сторонами додатків 1, 2 та договірної потужності у договорі неможливо встановити обсяги перевищення, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності та здійснених на неї нарахувань не підлягають задоволенню; через визнання позову необґрунтованим відсутні підстави для застосування позовної давності.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 у справі № 922/3304/21 рішення господарського суду Харківської області від 28.12.2021 скасовано, ухвалено нове рішення суду, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким:
- договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені ст.901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та спеціальним законодавством - Законом «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, Типовим договором (постанова Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №921/184/21, у якій суд касаційної інстанції відступив від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.07.2020 у справі №920/206/19, від 23.07.2020 у справі №920/180/19, від 08.12.2021 у справі №904/949/21, про те що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до правовідносин за ними підлягають застосуванню положення статей 306, 307, 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України), оскільки зазначені договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, виходячи зі спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу);
- щодо аргументів відповідача про пропуск позивачем позовної давності, то, як вже зазначалось вище, договір транспортування природного газу за своєю правовою природою не є договором перевезення вантажу, натомість фактично є договором надання послуг в розумінні Глави 63 ЦК України. При цьому, чинне законодавство не встановлює спеціальних правил перебігу позовної давності для договорів надання послуг та, зокрема, для договорів транспортування природного газу. Також відповідні спеціальні правила не визначені і укладеним сторонами договором, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні правила перебігу позовної давності, визначені Главою 19 ЦК України; позовна давність за вимогами основного боргу пропущена не була; позивач нарахував суму пені в межах шестимісячного строку; позовна давність за вимогами про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат також не пропущена з огляду на положення п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тобто, її строк продовжується на час дії карантину, який триває;
- суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про долучення доказів та не надав оцінки вказаним вище звіту та акту; позивачем подано докази відповідно до норм процесуального законодавства, оскільки фактично зазначені документи (звіти) не є новими доказами, а є лише підтвердженням доводів АТ «Укртрансгаз», викладених останнім у відповіді на відзив, строк для подання якої судом було встановлено до 01.11.2021, та позивачем зазначений строк не пропущено; суд апеляційної інстанції прийняв звіти до уваги та врахував при розгляді справи;
- з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №921/184/21, апеляційний суд вказав на те, що використання гарантованої та/або переривчастої потужності на добу наперед не обумовлюється підписанням вказаного додатку 1. Отже, виходячи зі змісту положень пунктів 2.3, 2.7 договору від 17.12.2015 №1512000745, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки 1, 2 до договору не укладаються, що помилково не було враховано судом першої інстанції; учасники ринку природного газу повинні дотримуватись правил, визначених Кодексом ГТС у відповідній редакції на момент надання відповідних послуг навіть якщо відповідні зміни не були внесені до договору транспортування природного газу, укладеного сторонами (постанова Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №904/7656/21);
- згідно з пунктами 7.1, 7.3 договору вартість послуг, зокрема, розподіл потужності, розраховується за тарифами, які встановлюються Регулятором. Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього договору є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору. Згідно з актами наданих послуг, копії яких містяться в матеріалах справи тариф, який застосував позивач для розрахунку вартості перевищення замовленої потужності, є тарифом, встановленим Регулятором у відповідній точці виходу (згідно з постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 «Про встановлення тимчасових тарифів для АТ «Укртрансгаз» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на перший рік другого регуляторного періоду», Методики визначення та розрахунку тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на основі багаторічного стимулюючого регулювання, затвердженої постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2517;
- акти наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності, звіти про використання замовленої потужності та рахунки на оплату за період травня - грудня 2019 року, надані позивачем, є належними та допустимими доказами, які підтверджують заявлені позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у сумі 2 801 764,63 грн;
- встановивши обставини надання позивачем та отримання відповідачем послуг перевищення замовленої (договірної) потужності у період з травня по грудень 2019 року, неоплату відповідачем відповідних послуг, а також перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення основного боргу, а також нарахованих позивачем сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ «ОГС «Харківміськгаз» просить Суд скасувати постанову апеляційного господарського суду повністю, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 2 , 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Касаційна скарга мотивована таким:
- відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 6, 11, 628, 901 ЦК України, пункту 11 постанови НКРЕКП від 27.12.2017 № 1437 «Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП щодо впровадження добового балансування на ринку природного газу та процедур розробки, подання і затвердження Плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років», постанови НКРЕКП від 22.04.2019 №580 «Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП», пункту 1 глави 3 розділу І, пункту 8 глави 1 розділу ХІ, пункту 3 глави 1 розділу ІХ, пунктів 1 та 2 глави 2 розділу ІХ Кодексу газотранспортної системи, а саме: при відсутності у договорі транспортування природного газу, затвердженого змінами постановою НКРЕКП від 22.04.2019 № 580 «Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП», умов порядку отримання доступу до потужності, замовлення потужності, визначення вартості та порядку розрахунку договірної потужності, та чи призводить це до стягнення заборгованості з оператора ГРМ за умови непередбаченої договором формули розрахунку заборгованості;
- розподіл потужності на добу наперед введено в дію та внесені відповідні зміни до Кодексу ГТС з травня 2019 року (постановою НКРЕКП № 580), а відповідних змін до діючого договору від 17.12.2015 №1512000745 не відбулося, іншого договору не укладалось. Таким чином, в діючому договорі транспортування природного газу не передбачено розподіл потужності на добу наперед, відповідно у відповідача не виникало зобов'язання перед позивачем щодо здійснення додаткової плати за перевищення потужностей, згідно їх розрахунку;
- суд апеляційної інстанції не врахував, що постанова Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №904/5147/19 за позовом АТ «Укртрансгаз» до АТ «Криворіжгаз» про стягнення заборгованості за добові небаланси за договором за період січень-червень 2019 року має преюдиціальне значення; Верховний Суд у постанові від 29.06.2022 у справі №906/252/21 дотримується позиції щодо необхідності врахування пов'язаності рішень у справах про стягнення за ідентичний період заборгованості за добовий небаланс та стягнення послуги перевищення замовленої потужності;
- наявні підстави для відступу від висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №921/184/21 від 30.08.2022 у справі №918/772/21 від 02.08.2022 у справі №922/3303/21; суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається, обмежився посиланням на звіти про використання замовленої потужності, які містять розрахунок перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою, а також акти наданих послуг та рахунки на оплату, які за висновком суду були направлені на електронну пошту відповідача за допомогою Інформаційної платформи; також суд зазначив, що це підтверджується реєстром файлів з Інформаційної платформи, однак суд апеляційної інстанції достеменно не встановив, щодо яких саме умов договору приступив до виконання позивач, не з'ясував, що позивач не виконав обов'язок встановлений Постановою №1437 та не привів договірні відносини з відповідачем у відповідність до чинного законодавства, та не погодив в договорі умови щодо правил користування Інформаційною платформою, тому надані електронні докази не є допустимими; матеріали справи не містять доказів надання відповідачу послуг транспортування природного газу на умовах договору; в матеріалах справи відсутній двосторонній акт, підписаний відповідно до п.11.1 договору; суд апеляційної інстанції безпідставно послався на правовий висновок Верховного Суду у справі №921/184/21;
- з посиланням на порушення приписів статей 80, 86, 269 ГПК України скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно задоволено клопотання позивача про залучення доказів до позовної заяви без заяви про поновлення строків для подання доказів (відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16 та від 09.09.2020 у справі № 910/7339/19), що підпадає під пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та частину третю статті 310 ГПК України;
- суд апеляційної інстанції до спірних правовідносин застосував виключно положення Кодексу ГТС та Типового договору транспортування природного газу, а не договір у повному обсязі, який би підлягав застосуванню.
Доводи інших учасників справи
АТ «Укртрансгаз» 01.06.2023 на електронну адресу Касаційного господарського суду подало відзив на касаційну скаргу, який підписаний кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі -КЕП). Підпис КЕП перевірено та підтверджено протоколом створення та перевірки КЕП від 01.06.2023. У поданому відзиві позивач просив Суд касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «ОГС «Харківміськгаз» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, закрити; в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення; оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.06.2023 № 29.2-02/1331 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 922/3304/21 у зв'язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. у відпустці.
У судовому засіданні 15.06.2023 представник позивача брав участь в режимі відеоконференції згідно з ухвалою Суду від 13.06.2023.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 17.12.2015 АТ «Укртрансгаз» (оператором газотранспортної системи) та АТ «ОГС «Харківміськгаз» (оператором газорозподільної мережі) укладено договір транспортування природного газу № 1512000745 (надалі - Договір), відповідно до умов якого:
- оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг (пункт 2.1);
- послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (пункт 2.2);
- послуги, які можуть бути надані замовнику за цим Договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до / з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (пункт 2.3);
- обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та / або додатка 2 (транспортування) до цього Договору (пункт 2.4);
- замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та / або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі (пункт 2.6);
- оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та / або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів (пункт 2.7);
- додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього Договору; додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (пункт 2.8);
- оператор має право стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та / або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим Договором (пункт 3.2);
- замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг (пункт 4.1);
- величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього Договору (пункт 8.1);
- у випадку перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу / виходу до / з газотранспортної системи за період газового місяця замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за відповідною формулою (пункт 8.4).
Додатки 1, 2 до Договору сторони не укладали.
Звертаючись до господарського суду з цим позовом АТ «Укртрансгаз» стверджувало, що укладений між сторонами договір відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497.
Підставою звернення позивача, як оператора ГТС, до суду є невиконання відповідачем, як замовником, умов договору транспортування природного газу №1512000745 від 17.12.2015 в частині не здійснення оплати за перевищення замовленої потужності за період з травня по грудень 2019 року.
Позивач зазначав, що вартість перевищення відповідачем розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця розраховується за формулою наведеною в пункті 8.4 Договору.
На виконання пункту 8.4 Договору позивач за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме:
- за травень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 1563,85584 тис.м.куб./добу всього на загальну суму 294987,00грн;
- за червень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 746,50923 тис.м.куб./добу всього на загальну суму 140812,55грн;
- за липень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 920.67053 тис.м.куб./добу всього на загальну суму 173664,24грн;
- за серпень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 910,89713 тис.м.куб./добу всього на загальну суму 171820,70грн;
- за вересень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 922,52928 тис.м.куб./добу всього на загальну суму 174 014,86грн;
- за жовтень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 1710,95983 тис.м.куб./добу всього на загальну суму 322734,94грн;
- за листопад 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 2948,80640 тис.м.куб./добу всього на загальну суму 556227,46грн;
- за грудень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 5129,15836 тис.м.куб./добу всього на загальну суму 967502,88грн.
Всього виявлено обсяги перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 2801764,63грн.
Також, у відповідності до пункту 8.4 Договору позивачем було направлено на електронну адресу відповідача в Інформаційній платформі:
- рахунок №05-2019-1512000745/ від 31.05.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 294987,00грн та Звіт про використання замовленої потужності за травень 2019 року;
- рахунок №06-2019-1512000745/1000619 від 30.06,2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 140812,55грн та Звіт про використання замовленої потужності за червень 2019 року;
- рахунок №07-2019-1512000745/1000719 від 31.07.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 173664,24грн та Звіт про використання замовленої потужності за липень 2019 року;
- рахунок №08-2019-1512000745/1000819 від 31.08.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 171820,70грн та Звіт про використання замовленої потужності за серпень 2019 року;
- рахунок №09-2019-1512000745/1000919 від 30.09.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 174014,86грн та Звіт про використання замовленої потужності за вересень 2019 року;
- рахунок №10-2019-1512000745/1001019 від 31.10.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 322734,94грн та Звіт про використання замовленої потужності за жовтень 2019 року;
- рахунок №11-2019-1512000745/1001119 від 30.11.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 556227,46грн та Звіт про використання замовленої потужності за листопад 2019 року;
- рахунок №12-2019-1512000745/1001219 від 31.12.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 967502,88грн та Звіт про використання замовленої потужності за грудень 2019 року.
Позивачем також було направлено відповідачу акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) №05-2019-1512000745/1000519 від 31.05.2019, №06-2019-1512000745/1000619 від 30.06.2019, №07-2019-1512000745/1000719 від 31.07.2019, № 08-2019-1512000745/1000819 від 31.08.2019, №09-2019-1512000745/1000919 від 30.09.2019, №10-2019-1512000745/1001019 від 31.10.2019, №11-2019-1512000745/1001119 від 30.11.2019, №12-2019-1512000745/1001219 від 31.12.2019.
Пунктом 8.4 Договору передбачено, що підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до п'ятнадцятого числа місяця наступного за газовим місяцем.
Однак, як зазначав позивач, відповідачем не було здійснено сплату рахунків за перевищення замовленої потужності за період травень - грудень 2019 року у строки, встановлені пунктом 8.4 Договору.
У зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань із здійснення оплати перевищення замовленої потужності за травень - грудень 2019 року позивачем, на підставі пунктів 13.1, 13.5 Договору, статей 258 (з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень), 536, 625 ЦК України, а також статей 198 та 232 (з урахуванням пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень) ГК України нараховано відповідачу пеню в розмірі 324 969,18грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 146 728,69грн та інфляційні втрати в розмірі 330 289,41грн.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 у справі №922/3304/21, якою рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що на момент виникнення спірних відносин Договір, укладений 17.12.2015, не був приведений у відповідність до чинної редакції Кодексу ГТС (відповідно до Постанови №580 та Постанови №1437), а тому з оператора ГРМ не підлягає стягненню вартість послуг за доступ до добової потужності на добу наперед (посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК і зазначає про відсутність висновків Верховного Суду із цього питання).
Верховний Суд відхиляє цей довід скаржника та зазначає таке.
Як встановили суди попередніх інстанцій, спірний Договір був укладений АТ «Укртрансгаз» та АТ «ОГС «Харківміськгаз» 17.12.2015.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що послуги (до яких відповідно до п.2.3 Договору належить і послуга замовленої потужності у точках входу та виходу до / з газотранспортної системи) надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.
Як зазначав скаржник, Постановою №1437 внесені зміни до Кодексу ГТС, зокрема, запроваджено роботу інформаційної платформи. Ця постанова набрала чинності з 01.08.2018.
Відповідно до Кодексу ГТС в редакції від 01.08.2018, інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором ГТС, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу (далі - інформаційна платформа).
Таким чином, з 01.08.2018 Кодекс ГТС передбачає функціонування інформаційної платформи, яка істотно змінила процедуру взаємодії між суб'єктами ринку природного газу. Функціонування платформи забезпечує оператор ГТС (функції якого на момент виникнення спірних правовідносин виконувало АТ «Укртрансгаз») задля надання послуг транспортування природного газу відповідно до Кодексу ГТС. Платформа дозволяє автоматизувати процеси електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу - оператором ГТС, операторами ГРМ та замовниками послуг транспортування газу. Платформа дозволяє операторам ГТС та ГРМ бачити статус небалансів замовників послуг транспортування газу. Інформаційна платформа почала працювати в штатному режимі з 01.03.2019.
Подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №927/1041/19.
Постановою №580, яка набрала чинності з 01.05.2019, внесені зміни до Кодексу ГТС, якими, зокрема, змінено періоди доступу до потужності (запроваджено доступ до потужності на період на добу наперед).
Тобто з моменту внесення відповідними постановами НКРЕКП (які є обов'язковими до виконання суб'єктами ринку природного газу відповідно до частин п'ятої, дев'ятої статті 14, пункту 1 частини першої статті 17 Закону «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг», пунктів 1, 7, 11 частини третьої статті 4 Закону «Про ринок природного газу») змін до Кодексу ГТС, зокрема, щодо запровадження інформаційної платформи та замовлення газової потужності на добу на перед (пункт 2 глава 1 розділ ІХ Кодексу ГТС у відповідній редакції), оператор ГТС фактично був зобов'язаний здійснювати власну діяльність та надавати послуги транспортування природного газу (в тому числі щодо розподілу потужності) саме відповідно до таких змін.
При цьому колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №904/7656/21 (щодо стягнення заборгованості з оператора ГРМ за послуги з перевищення договірної потужності за період травень-грудень 2019 року) відзначено, що учасники ринку природного газу повинні дотримуватися правил, визначених Кодексом ГТС у відповідній редакції на момент надання відповідних послуг, навіть якщо відповідні зміни не були внесені до договору транспортування природного газу, укладеного сторонами.
Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від цих висновків.
У зв'язку з цим Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що з оператора ГРМ не підлягає стягненню вартість послуг за доступ до добової потужності.
При цьому Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.
Оскільки, як було зазначено вище, Верховний Суд у постанові від 20.12.2022 у справі №904/7656/21 надав висновок щодо редакції Кодексу ГТС, яка підлягає застосуванню спірних відносин, Верховний Суд закриває касаційне провадження в частині касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Підстав для формування аналогічного, чи то відмінного правового висновку у спірних правовідносинах Суд не вбачає.
Щодо узгодження сторонами умов надання послуги із замовлення потужності
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 08.06.2021 у справі №904/5147/19 за позовом АТ «Укртрансгаз» до АТ «Криворіжгаз» про стягнення заборгованості за добові небаланси за Договором (оскільки додатки 1, 2, 3 до Договору не укладалися, сторони не погодили: розподіл потужності (додаток 1) та / або обсяг транспортування (додаток 2) та перелік комерційних ВОГ, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу (додаток 3)).
Верховний Суд відхиляє зазначені доводи скаржника, виходячи з наступного.
Абзацом 1 ч.1 ст.32 Закону «Про ринок природного газу» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
Кодекс ГТС визначає, що договір транспортування - договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги) (п.5 гл.1 розд. І Кодексу ГТС тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
З пунктів 1 та 9 гл.1 розд. VIII Кодексу ГТС вбачається, що договір транспортування природного газу передбачає можливість надання оператором ГТС замовнику таких видів послуг: 1) доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; 2) замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; 3) вчинення дій з врегулювання добового небалансу.
У п.2 гл.2 розд. ІХ Кодексу ГТС передбачено, що у договорі транспортування природного газу чи його окремому додатку зазначаються: точки входу та / або виходу; обсяг розподіленої (договірної) потужності; період (річний, квартальний, місячний); тип потужності (гарантована чи переривчаста, потужність з обмеженнями); строк, на який потужність була розподілена.
Договір містить розд. ІІ «Предмет договору», у п.2.1 якого зазначено, що за цим Договором оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому Договорі вартість такої послуги.
Пунктом 2.4 Договору передбачено, що обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та / або додатка 2 (транспортування) до цього Договору.
Згідно з п.2.8 Договору додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього Договору; додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор ГРМ, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужностей).
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору ГТС здійснюються відповідно до вимог Кодексу ГТС (п.2.5 Договору).
Пунктом 2 гл.1 розд. ІХ Кодексу ГТС передбачено, що доступ до потужності надається Оператором ГТС на такі періоди: річний, квартальний, місячний, на добу наперед.
При цьому на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності (пп.4 п.2 гл.1 розд. ІХ Кодексу ГТС).
Відповідно до п.1 гл.7 розд. IX Кодексу ГТС доступ до потужності точок входу / виходу на добу наперед надається на підставі укладеного договору транспортування та номінації (для точок міждержавного з'єднання - номінації / реномінації), підтвердженої оператором ГТС, відповідно до гл.1 цього розділу та вимог розд. ХI цього Кодексу.
З наведеного вбачається, що укладення додатка 1 (розподіл потужності) є обов'язковими, крім випадків надання доступу на добу наперед, які надаються у разі подання замовником оператору ГТС відповідних номінації / реномінації.
Відповідно до п.1 гл.1 розд. ХІ Кодексу ГТС номінації подаються замовниками послуг транспортування на відповідну добу в розрізі кожної точки входу / виходу. Номінація / реномінація надається через інформаційну платформу Оператора ГТС (п.7 гл.1 розд.ХІ Кодексу ГТС).
Номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу (п.5 гл.1 розд. І Кодексу ГТС).
Реномінація - заявка на зміну підтвердженої номінації (п.5 гл.1 розд. І Кодексу ГТС).
Інформація, що міститься в номінації, попередньо погоджується оператором ГТС в порядку, визначеному розд. ХІ Кодексу ГТС, та є достатньою для надання послуг транспортування. Неподання номінації унеможливлює надання оператором ГТС замовнику послуг транспортування.
Тобто замовник може отримувати послуги розподілу потужності лише у разі укладення додатка 1 або у разі, якщо доступ до потужності надається на добу наперед, за умови подання замовником відповідних номінацій / реномінацій через інформаційну платформу в порядку, передбаченому розд.ХІ Кодексу ГТС. Подання номінації / реномінації фактично є достатньою для надання послуг транспортування (розподіл потужності). Неподання номінації / реномінації унеможливлює надання оператором ГТС замовнику таких послуг.
Відповідні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №906/184/21, яка врахована судом апеляційної інстанції.
При цьому Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що зазначені висновки (наведені у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №906/184/21) не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Так, у справі №906/184/21 Верховний Суд вирішував питання про те, чи підлягала стягненню плата за перевищення договірної потужності у травні - грудні 2019 року на період однієї газової доби за договором транспортування природного газу від 19.09.2018 (в редакції додаткової угоди від 29.08.2019 №1), а у справі, що переглядається, спірний договір укладений 17.12.2015 та не приведений у відповідність до чинної на момент спірних правовідносин редакції.
Однак, як вже було зазначено, незалежно від редакції договору транспортування природного газу, до спірних відносин щодо стягнення заборгованості за надання послуг розподілу замовленої потужності мають застосовуватися положення Кодексу ГТС у редакції, чинній на момент виникнення таких відносин. У постанові від 29.06.2022 у справі №906/184/21 Верховний Суд навів зазначені висновки, спираючись насамперед на положення Кодексу ГТС, які у відповідній частині є однаковими як для відносин у справі №906/184/21, так і у справі, що переглядається. Тому такі висновки підлягають застосуванню у цій справі з урахуванням встановлених судами фактичних обставин.
Крім того, зазначені висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №904/7656/21 та від 15.02.2023 у справі №904/7654/21.
У зв'язку з цим Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що навіть за умови відсутності укладеного додатку 1 до Договору не можна вважати, що сторони не погодили умови надання послуг із замовлення добової потужності, відповідно Верховний Суд відхиляє наведений довід скаржника.
Щодо преюдиціальності фактів, встановлених у справі №904/5147/19
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що постанова Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №904/5147/19 за позовом АТ «Укртрансгаз» до АТ «Криворіжгаз» про стягнення заборгованості за добові небаланси за Договором за період січень-червень 2019 року має преюдиціальне значення (під час розгляду цієї справи не підтверджено факт небалансу, у зв'язку з тим, що позивач не підтвердив факт надання послуг замовленої (договірної) потужності в точках входу / виходу до / з газотранспортної системи, адже отримання обсягів природного газу, які був зобов'язаний врегулювати за спірний період шляхом купівлі у оператора ГТС обсягу газу, що дорівнює обсягу таких небалансів, та здійснення плати відповідачем за такі щодобові негативні небаланси у порядку та строки, передбачені п.19 гл.6 розд. XIV Кодексу ГТС).
Скаржник стверджує, що Верховний Суд у постанові від 29.06.2022 у справі №906/252/21 дотримується позиції щодо необхідності врахування пов'язаності рішень у справах про стягнення за ідентичний період заборгованості за добовий небаланс та стягнення послуги перевищення замовленої потужності.
Стосовно зазначених аргументів скаржника Суд вважає вказати таке.
Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №649/1393/19, на яку посилається скаржник).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду (постанова Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №438/723/17, на яку посилається скаржник).
Водночас, у частині сьомій статті 75 ГПК України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду, а у частині четвертій статті 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд зазначає, що в силу правової позиції, яка була викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17, судам слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції.
Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (п.66 постанови Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №910/406/21).
Разом з тим, скаржник вважає такою, що має преюдиціальне значення, саме оцінку, надану Верховним Судом фактичним обставинам, встановленим у справі №904/5147/19: чи був підтверджений факт небалансу, чи надавало АТ «Укртрансгаз» послуги балансування.
При цьому Верховний Суд звертає увагу, що така оцінка не є обов'язковою для судів під час розгляду справи, що переглядається, відповідно до частини сьомої статті 75 ГПК України.
Крім того, така оцінка стосувалася саме обставини надання АТ «Укртрансгаз» відповідачу послуг балансування за Договором. Суди у справі №904/5147/19 не встановлювали фактичні обставини, пов'язані з перевищенням скаржником замовленої потужності у спірний період.
Також Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №906/252/21.
Так, у зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо величина використаних замовником обсягів потужності точок входу / виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у таких точках відповідно до п.17 гл.1 розд. І Кодексу ГТС, арифметично обсяг перевищення замовленої потужності має відповідати обсягу небалансів, розрахованих позивачем на підставі відповідних алокацій за аналогічні періоди (п. 84).
Разом з тим, Верховний Суд не наводив висновків щодо пов'язаності судових рішень, а також про те, що оцінка фактичним обставинам (щодо того, чи були надані послуги балансування), надана у справі про стягнення заборгованості за надання послуг балансування є обов'язковою у справі, яка стосується стягненню заборгованості за перевищення замовленої потужності (на добу наперед).
Таким чином, під час розгляду справи №904/5147/19 не були встановлені фактичні обставини, що мають преюдиціальне значення для справи, що переглядається, тому аргументи відповідача в цій частині Судом відхиляються.
Щодо відступу від висновків Верховного Суду
Скаржник у касаційній скарзі зазначає про необхідність відступити від висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №921/184/21, від 30.08.2022 у справі №918/772/21, від 02.08.2022 у справі №922/3303/21 (посилається на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України).
В обґрунтування стверджує, що суд апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, обмежився посиланням на звіти про використання замовленої потужності, що містять розрахунок перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною потужністю), акти наданих послуг та рахунки на оплату, які за висновком апеляційного суду були направлені на електронну пошту відповідача за допомогою інформаційної платформи. Також суд зазначив, що це підтверджується реєстром файлів з інформаційної платформи; однак апеляційний суд не встановив, щодо яких саме умов Договору приступив до виконання позивач; не з'ясував, що позивач не виконав обов'язок, встановлений Постановою №1437, та не привів договірні відносини з відповідачем у відповідність до чинного законодавства, тому надані електронні докази не є допустимими; матеріали справи не містять доказів надання відповідачу послуг транспортування природного газу на умовах договору; в матеріалах справи відсутній двосторонній акт, підписаний відповідно до п.11.1 Договору.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
За змістом вказаної норми, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
Верховний Суд звертає увагу, що підставою касаційного оскарження судових рішень, є обґрунтована необхідність відступлення від висновку саме щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Верховний Суд вважає за необхідне у даній справі звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, де відзначено: «з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання».
Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об'єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема:
1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції);
2) ухвалення рішення Конституційним Судом України;
3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права;
4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами;
5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
Водночас скаржник у касаційній скарзі у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України не навів вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.07.2022 у справі №921/184/21,від 30.08.2022 у справі №918/772/21 та від 02.08.2022 у справі №922/3303/21, а саме: не доведено наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту).
Фактично доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до власного суб'єктивного тлумачення скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини та власних заперечень скаржником висновків Верховного Суду, які викладені у постановах зі справ №921/184/21, №918/772/21, №922/3303/21. У той же час доводи відповідача не містять фундаментальних обґрунтувань, щодо підстав для відступу від правової позиції, яка міститься в зазначених постановах.
За своїм змістом посилання скаржника на приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та незгоду з висновками судів попередніх інстанцій, які були зазначені в оскаржуваних у даній справі судових рішеннях.
Отже, АТ «ОГС «Харківміськгаз» не мотивовано та не доведено обґрунтовану необхідність для відступу від правових висновків, та те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та/або порушив норми процесуального права.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, та підстави, які б могли свідчити про мотивовану необхідність для відступу від правових висновків Верховного Суду (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту), а також для скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні.
В якості ще однієї з підстави для подання касаційної скарги АТ «ОГС «Харківміськгаз» визначило пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судове рішення у справі оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 310 ГПК України.
З посиланням на порушення приписів статей 80, 86, 269 ГПК України скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно задоволено клопотання позивача про залучення доказів до позовної заяви без заяви про поновлення строків для подання доказів, що є порушенням норм процесуального права.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційним господарським судом була надана оцінка поданому клопотанню позивача та суд дійшов висновку, що позивачем подано докази відповідно до норм процесуального законодавства, оскільки фактично зазначені документи (звіти) не є новими доказами, а є лише підтвердженням доводів АТ «Укртрансгаз», викладених останнім у відповіді на відзив, строк для подання якої судом було встановлено до 01.11.2021, тому позивачем зазначений строк не пропущено, відповідно, прийняв надані позивачем звіти та врахував їх при розгляді справи.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Таким чином наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваного судового рішення з цих підстав.
Водночас Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу. Крім того, є підстави для закриття касаційного провадження з підстави оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, відтак доводи позивача у цій частині також є прийнятними.
Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваної постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанови.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «ОГС «Харківміськгаз» у справі з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанцій без змін, як таке, що ухвалене із додержанням норм права.
Судові витрати
Судовий збір сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 у справі №922/3304/21 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу за касаційною скаргою акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 у справі №922/3304/21 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 у справі №922/3304/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова