Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" червня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1482/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11; код ЄДРПОУ 31557119)
до Фізичної особи ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 201 007,61 грн.
без виклику учасників справи
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи ОСОБА_1 :
- заборгованість за невиконання відповідачем зобов'язань за Договором про постачання теплової енергії № 8255 від 01.11.2001 по оплаті теплової енергії в сумі 18 471,14 грн. за період: жовтень - листопад 2021;
- заборгованість за невиконання зобов'язань відповідачем за Договором про надання послуги з постачання теплової енергії (публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021) по оплаті теплової енергії в сумі 182 420,15 грн. за період: грудень 2021 - квітень 2022;
- заборгованість за абонентську плату за Договором про надання послуги з постачання теплової енергії (публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021) в сумі 116,32 грн. за період: грудень 2021 - червень 2022.
Також позивач просить суд покласти на відповідача - ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 015,11 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27 квітня 2023 року позовну заяву КП "Харківські теплові мережі" прийнято до розгляду і відкрито спрощене провадження у справі № 922/1482/23. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Фізична особа ОСОБА_1 наданими відповідачу процесуальними правами не скористався; у встановлений статтею 251 Господарського процесуального кодексу України п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подав.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 про відкриття провадження у справі № 922/1482/23 направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації громадянина ОСОБА_1 , вказаною у відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Харківській області: м. Харків, просп. Гагаріна, будинок 173 Б, квартира 69. Однак, зазначене відправлення не вручено адресатові та повернуто до суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", згідно Довідки про причини повернення/досилання відділення поштового зв'язку Укрпошти від 11.05.2023.
У відповідності до частини шостої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд намагався повідомити відповідача про розгляд даної справи телефонограмою. Проте за номером, який вказано у позовній заяві, телефонограма не була прийнята (номер не відповідає). Відомостей щодо інших засобів зв'язку із ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 922/1482/23 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
01 листопада 2001 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (надалі також - Енергопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем Азаровим Олександром Івановичем (надалі також - Споживач) було укладено Договір про постачання теплової енергії № 8255 (Договір-1), відповідно до умов якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячої воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби - відповідно з виробничої програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності (пункт 2.1. Договору-1).
Згідно пунктів 6.1., 6.2. Договору-1 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт на відпуск-получення теплової енергії (в 3-х примірниках).
Відповідно до пунктів 6.3., 6.4. Договору-1 Споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальної організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.
Якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку:
- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;
- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Згідно Розділу 10. Договору-1, він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2002. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Звертаючись до суду із даним позовом КП "Харківські теплові мережі" вказує на те, що за жовтень - листопад 2021 року позивач здійснив постачання теплової енергії у приміщення ФОП Азарова О.І., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та оснащене приладом обліку. Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення у вказаний період підтверджується Актом про підключення опалення на початку опалюваного сезону № 170/14034 від 14.10.2021 та Актом про відключення опалення наприкінці опалюваного сезону № 170/14816 від 15.04.2022. Також Азаровим О.І. були отримані рахунки-фактури за жовтень 2021 року на суму 3 018,96 грн. та листопад 2021 року на суму 11 299,15 грн.
Однак, відповідач не розрахувався за спожиту теплову енергію. Станом на подання позовної заяви по особовому рахунку ФОП Азарова О.І. 17000 -5016 обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 18 471,14 грн., яка утворилася за жовтень - листопад 2021 року.
Крім того, на підставі частини п'ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1023), на офіційному сайті Позивача в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір-2). Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Пунктом 4 Договору-2 визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Згідно пункту 5 Договору-2 виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно до положень пункту 51 Договору-2, він набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Оскільки, нежитлове приміщення за адресою: місто Харків, вулиця Верстатобудівна, 3 розташоване в житловому будинку, починаючи з 01 грудня 2021 року надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі Договору-2.
Факт отримання відповідачем теплової енергії підтверджується Актом про підключення опалення на початку опалюваного сезону № 170/14034 від 14.10.2021 та Актом про відключення опалення наприкінці опалюваного сезону № 170/14816 від 15.04.2022, а також відомостями обліку споживання теплової енергії. Тобто, факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальний період 2021-2022 є фактом його приєднання до умов Договору-2 (його акцептування).
Згідно пункту 30 Договору-2 Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.
Відповідно до пункту 32 Договору-2 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно
Станом на подання позовної заяви по особовому рахунку Відповідача (17001- 5016-1) обліковується заборгованість по Договору-2 за: спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 182 420,15 грн., яка утворилася за період: грудень 2021 - квітень 2022 та абонентську плату за спожиту теплову енергію в сумі 116,32 грн., яка утворилася за період: грудень 2021 - червень 2022. Також ОСОБА_1 були отримані рахунки-фактури, які сплачені не були.
Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором про постачання теплової енергії № 8255 по оплаті теплової енергії в сумі 18 471,14 грн., заборгованості за Договором про надання послуги з постачання теплової енергії (публічним договором приєднання) по оплаті теплової енергії в сумі 182 420,15 грн. та заборгованості за абонентську плату за Договором про надання послуги з постачання теплової енергії (публічним договором приєднання) в сумі 116,32 грн. в примусовому порядку стали підставою для звернення КП "Харківські теплові мережі" до суду.
Також судом встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ФОП Азаров О.І. (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинив підприємницьку діяльність 17 грудня 2022 року (за власним рішенням), про що зроблено відповідний запис 2004800060007036741.
Відповідно до частини першої статті 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Отже, з 17 грудня 2022 року Фізична особа - підприємець Олександр Іванович втратив статус підприємця. Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18).
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як Фізичної особи-підприємця не припинились.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, згідно положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, оплата вартості одержаної від постачальника теплової енергії повинна проводитись споживачем відповідно до умов Договору та чинних нормативно-правових актів.
Також згідно приписів статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Слід також зауважити, що згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Фізична особа ОСОБА_1 в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів оплати теплової енергії у спірному періоді, отриманої за Договором про постачання теплової енергії № 8255 та за Договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який набрав чинності з 01.12.2021, а також абонентської плати, не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги КП "Харківські теплові мережі" щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 201 007,61 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, судовий збір у даній справі також покладається на Фізичну особу ОСОБА_1 та підлягає стягненню на користь КП "Харківські теплові мережі" в розмірі 3 015,11 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України -
Позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11; код ЄДРПОУ 31557119)
- заборгованість за невиконання відповідачем зобов'язань за Договором про постачання теплової енергії № 8255 від 01.11.2001 по оплаті теплової енергії в сумі 18 471,14 грн. за період: жовтень - листопад 2021,
- заборгованість за невиконання зобов'язань відповідачем за Договором про надання послуги з постачання теплової енергії (публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021) по оплаті теплової енергії в сумі 182 420,15 грн. за період: грудень 2021 - квітень 2022,
- заборгованість за абонентську плату за Договором про надання послуги з постачання теплової енергії (публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021) в сумі 116,32 грн. за період: грудень 2021 - червень 2022,
та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 015,11 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "19" червня 2023 р.
Суддя В.В. Рильова