Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
07.06.2023м. ХарківСправа № 922/601/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Пономар Є. А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Коварського Петра Володимировича, м.Харків (адреса: АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діверджент Стретеджіс Юкрейн», м.Харків (адреса: 61058, м.Харків, вул.Данилевського, 6)
про стягнення 518379,75 грн
за участю представників:
позивача - Бурлак М.В. (адвокат, ордер ВІ № 1136803 від 05.04.2023 року);
відповідача - Іванова О.І. (адвокат, ордер АХ № 1134078 від 05.06.2023 року).
16.02.2023 року позивач - Фізична особа-підприємець Коварський Петро Володимирович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діверджент Стретеджіс Юкрейн» про стягнення 518379,75 грн заборгованості за Договором про надання послуг №08/2021-1 від 17.08.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 року було залишено позовну заяву без руху.
01.03.2023 року представник позивача надав до суду заяву (вх.№4961) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.03.2023 року відкрито провадження у справі №922/601/23 та призначено підготовче засідання на 04.04.2023 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 25.04.2023 року.
Протокольною ухвалою суду від 25.04.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.05.2023, яке протокольними ухвалами суду було відкладено на 06.06.2023 року та 07.06.2023 року.
Позивачем надано до суду наступні документи:
- клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 04.04.2023 року без його участі (вх.№8170 від 04.04.2023);
- клопотання про долучення документів (вх.№8537 від 07.04.2023);
- клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого засідання (вх.№11681 від 10.05.2023);
- заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№13486 від 29.05.2023).
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 року задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
06.06.2023 року представник відповідача надав до суду клопотання (вх.№14314) про ознайомлення з матеріалами справи.
07.06.2023 року представник відповідача надав письмові пояснення по суті справи (вх.№14488), в яких заперечував проти позову та просив суд витребувати у позивача оригінали документів доданих в якості доказів до позовної заяви.
Представник відповідача в наданих поясненнях посилається на відсутність в матеріалах справи належних доказів надсилання копії позовної заяви на адресу відповідача, відсутність події укладання договору та підписання додаткової угоди, акту приймання передачі наданих послуг з позивачем, обґрунтовуючи це поданням позивачем позову через систему "Електронний суд" та прийманням участі в судовому засіданні представником позивача в режимі відеоконференції, зазначивши, що представником позивача не надано в судовому засіданні оригіналів документів, доданих до позовної заяви в якості доказів.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 07.06.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів доказів.
Представник позивача у судовому засіданні 07.06.2023 року позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 07.06.2023 року проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.
17.08.2021 року між Фізичною особою-підприємцем Коварським Петром Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діверджент Стретеджіс Юкрейн» було укладено договір про надання послуг №08/2021-1 (далі - Договір).
Відповідно до п.2 Договору замовник доручає, приймає та оплачує виконане замовлення, а виконавець бере на себе виконання та передачу замовлення.
Згідно з п.3.1 Договору за виконання замовлення на умовах Договору замовник сплачує виконавцеві винагороду, загальний розмір якої визначається в акті здачі-приймання виконаного по кожному конкретному замовленню.
Пунктом 3.2 Договору визначено, що замовник здійснює сплату винагороди виконавцеві протягом 10 днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаного замовлення.
Відповідно до п.3.3. Договору сторони домовились про те, що порядок сплати винагороди за надані послуги згідно умов Договору здійснюється у безготівковому порядку, шляхом перерахування замовником належної до сплати суми, на поточний банківський рахунок виконавця.
Розрахунок між сторонами здійснюється виключно в національній валюті України (п.3.3.2.).
Сторони погодили, що підписання сторонами акту здачі-приймання виконаного замовлення є підтвердженням того, що замовлення виконане виконавцем в повному обсязі, а якість повністю задовольняє замовника ( п.4.2.4.).
Відповідно до п.1 Договору акт здачі-приймання виконаного замовлення - документ, що підписується сторонами договору, який фіксує момент передачі виконавцем замовникові виконаного замовлення, зауваження сторін (при наявності), а також інші положення.
Відповідно до п.4.2.7. Договору в акті здачі-приймання виконаного замовлення обов'язково зазначається склад замовлення, яке було виконане виконавцем та розмір винагороди.
Згідно з п.5.1.3. Договору замовник зобов'язаний сплатити винагороду за належним чином виконане виконавцем замовлення в розмірі, визначеному у відповідному акті здачі-приймання виконаного замовлення.
Пунктом 5.2.1 Договору передбачено, що виконавець зобов'язаний виконувати замовлення належним чином, у повному обсязі, з належною якістю та у відповідності до ухваленого змісту замовлення та передавати замовникові його у визначений строк. Своєчасно підписувати акти здачі-приймання виконаного замовлення.
26.11.2021 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання послуг від 17.08.2021 року, де сторони досягли домовленості викласти п.11 Договору у наступній редакції - «Строк дії Договору встановлюється до 26 листопада 2021 р.». Закінчення строку дії Договору не звільняє замовника від обов'язку сплатити заборгованість за надання послуг, якщо така виникла під час дії даного Договору.
Строк дії договору до 26.11.2021 року.
15.12.2021 року сторони підписали акт прийому-передачі наданих послуг №1, вже після закінчення строку дії договору.
Однак, в акті прийому-передачі наданих послуг від 15.12.2021 року зазначено, що виконавець виконав замовлення з 17.08.2021 року по 26.11.2021 року за запитом замовника. Замовлення виконано в повному обсязі, належної якості та повністю відповідає домовленості.
В акті прийому-передачі наданих послуг визначено, що виконавець виконав замовлення, а саме розробку програмного забезпечення на суму 14175,00 доларів США.
Крім того, в акті зазначена загальна вартість заборгованості за виконання замовлення: 14175,00 доларів США, в еквіваленті по курсу НБУ на момент виплати.
Акт прийому-передачі наданих послуг від 15.12.2021 року підписано та скріплено печатками обох сторін без зауважень.
Отже, як зазначає позивач в позовній заяві, він свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 14175,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.02.2023 року становить 518379,75 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В акті прийому-передачі наданих послуг №1 від 15.12.2021 року зазначено, що виконавець виконав замовлення з 17.08.2021 року по 26.11.2021 року за запитом замовника. Замовлення виконано в повному обсязі, належної якості та повністю відповідає домовленості.
Зазначений акт підписано представниками обох сторін без зауважень.
В акті прийому-передачі наданих послуг визначено, що виконавець виконав замовлення, а саме розробку програмного забезпечення на суму 14175,00 доларів США.
Крім того, в акті зазначена загальна вартість заборгованості за виконання замовлення: 14175,00 доларів США, в еквіваленті по курсу НБУ на момент виплати.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Поряд з цим суд зазначає, що положеннями ст.530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов'язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 910/10958/20).
За вказаних обставин, враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача грошових коштів, суд розцінює поданий позов як вимогу позивача в порядку ст.530 ЦК України.
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На виконання умов договору позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується Актом прийому-передачі наданих послуг №1 від 15.12.2021 року, які підписані представниками ТОВ «Діверджент Стретеджіс Юкрейн» та ФОП Коварським П.В., та скріплені печатками.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що інших правовідносин між сторонами не існувало. Відповідач також не довів існування будь-яких інших правочинів між сторонами.
Претензій щодо наданих послуг від відповідача не надходило.
Отже відповідач вважається таким, що отримав надані позивачем послуги, проте оплату за отримані послуги не здійснив.
Таким чином у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 14175,00 доларів США, в еквіваленті по курсу НБУ.
За змістом ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (чч.1,2 ст.533 ЦК України).
Судом зроблено розрахунок на день подання позовної заяви станом на 16.02.2023 року, за офіційним курсом відповідної валюти на офіційному сайті Мінфіну, а саме 14175,00 доларів США, в еквіваленті по курсу НБУ - 518359,91 грн (а.с.80-81).
Враховуючи те, що відповідач зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості наданих послуг, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 14175,00 доларів США по курсу НБУ за надані послуги підтверджені належними доказами, однак у зв'язку з невірним розрахунком курсу НБУ, суд частково відмовляє в позові, та задоволенню підлягає борг у сумі 518359,91грн.
В частині стягнення 19,84 грн, суд відмовляє, у зв'язку з невірним розрахунком боргу по курсу НБУ станом на день подання позову.
Щодо заперечень відповідача.
Щодо клопотання відповідача про витребування доказів.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ч.3 ст.80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Відповідно до ч.1 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач отримав ухвалу суду від 25.04.2023 року 17.05.2023 року (а.с.68).
Однак, відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.
Лише 06.06.2023 року від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та 07.06.2023 року письмові пояснення по суті справи, в яких просив суд витребувати оригінали документів.
В обґрунтування пропущеного строку відповідач зазначає, що лише 05.06.2023 року між відповідачем та адвокатом Івановою О.І укладено договір про надання правничої допомоги, у зв'язку з чим, була відсутня можливість надати відзив на позовну заяву у строк та клопотання про витребування доказів.
Крім того, суд зазначає, що позивачем надано до суду позовну заяву через систему "Електронний суд", використання сервісу «Електронний суд» передбачає попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису.
В судовому засіданні позивач приймав участь в режимі відеоконференції, що прямо передбачено ГПК України, та судом в судовому засіданні було досліджено оригінали документів, доданих до позовної заяви.
З огляду на викладене, у суду не має сумнівів відповідності поданих до суду належним чином засвідчених копій доказів їх оригіналам.
Враховуючи, що клопотання про витребування доказів подано відповідачем з пропуском встановленого строку та відсутність обґрунтування неможливості подання відповідного клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від відповідача, суд залишив його без задоволення, на підставі ч.1 ст.81 ГПК України.
Щодо тверджень відповідача відносно ненадсилання копії позовної заяви позивачем відповідачу.
Суд звертає увагу, що представник позивача подав позов до суду через систему "Електронний суд".
Надані представником позивача документи були відскановані та надіслані до суду через відповідну систему, в той час, як відповідачу надіслані копії засобами поштового зв'язку.
Крім того, задля економії бюджетних коштів, суд робить роздруківку надісланих документів з двох сторін аркушу.
Саме тому кількість сторінок позовної заяви може не відповідати кількості сторінок, які надіслані відповідачу.
Окрім того, як зазначено сторонами, відповідач не отримав копію позовної заяви з додатками, та ознайомився з ними лише в приміщенні суду 06.06.2023 року.
На підставі викладеного суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо невідповідності кількості сторінок поданих до суду та надісланих відповідачу.
Суд також звертає увагу на те, що ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, однак повертались до суду з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".
Лише одна ухвала суду від 25.04.2023 року була отримана відповідачем 17.05.2023 року.
Однак відповідач жодних заяв чи клопотань до 06.06.2023 року до суду не надавав.
Крім того, суд звертає увагу, що справа розглядається судом значний час, а саме з 06.03.2023 року, та судове рішення прийнято судом в останній день розгляду справи по суті відповідно до вимог ГПК України.
Одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Щодо посилань відповідача щодо відсутності події укладання договору, додаткової угоди та підписання акту приймання-передачі наданих послуг з позивачем.
Як вже зазначалось вище, договір №08/2021-1 від 17.08.2021 року, додаткова угода №1 до договору та акт приймання-передачі наданих послуг підписані з боку представників сторін та скріплені печаткою ТОВ «Діверджент Стретеджіс Юкрейн» (відповідача).
В матеріалах справи відсутні докази того, що печатка відповідача була використана особою, не уповноваженою на її використання, зокрема звернення підприємства до правоохоронних органів з відповідною заявою про викрадення чи втрату печатки. Крім того, відсутні докази звернення до правоохоронних органів з заявою про підробку такої печатки.
Під час дослідження доказів, в судовому засіданні в режимі відеоконференції судом досліджувались оригінали доказів, копії яких додано до позовної заяви.
На підставі викладеного, у суду не має сумнівів щодо достовірності наданих доказів. Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено протилежного.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року).
Згідно з ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 14175,00 доларів США за надані послуги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем, однак у зв'язку з невірним розрахунком курсу НБУ, суд частково відмовляє в позові, та стягненню підлягає сума боргу в розмірі 518359,91грн.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діверджент Стретеджіс Юкрейн» (адреса: 61058, м.Харків, вул.Данилевського, буд.6; код ЄДРПОУ 39834204) на користь Фізичної особи-підприємця Коварського Петра Володимировича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за Договором №08/2021-1 про надання послуг від 17.08.2021 року у розмірі 518359,91грн та 7775,39 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "19" червня 2023 р.
Суддя К.В. Аріт