вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
06.06.2023 Справа № 917/1992/21
Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали
за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачів: 1.Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», 39800, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16,
2. Ferrexpo AG, Щвейцарія,6340, м.Баар, вул.Банхофштрассе, буд.13
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа - Цінні Папери", 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, корпус А, офіс 309.
про визнання недійсними рішення, вимоги, правочину, зобов'язання вчинити дії
Секретар судового засідання Токар А.В.
Представники сторін: згідно протоколу
Суть справи: розглядається позовна заява про :
- визнання недійсним рішення Наглядової Ради ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», оформлене протоколом №6 засідання Наглядової Ради від 03.05.2019р., яким затверджено ринкову вартість однієї акції товариства в розмірі 34,24 грн.;
- визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги Ferrexpo AG про придбання акцій в усіх власників ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»;
- визнання недійсним правочину щодо застосування до позивача процедури обов'язкового продажу (примусового викупу) належних йому на праві власності акцій у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання Ferrexpo AG акцій в усіх власників ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»;
- витребування з незаконного володіння Ferrexpo AG на користь позивача простих іменних акцій, які були випущені ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» в кількості 42 штуки номінальною вартістю 9,96 грн., що становить 0,0000% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» до моменту викупу їх у відповідності до публічної безвідкличної вимоги Ferrexpo AG про придбання акцій в усіх власників ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» від 17.05.2019р.;
- зобов'язання депозитарної установи ТОВ «Основа-цінні папери» виконати депозитарну операцію списання з рахунка у цінних паперах Ferrexpo AG пакету простих іменних акцій , випущених ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» в кількості 42 штуки номінальною вартістю 9,96 грн, що становить 0,0000% від загальної кількості акцій, які належали на праві приватної власності позивачу до моменту викупу їх у відповідності до публічної безвідкличної вимоги Ferrexpo AG про придбання акцій в усіх власників ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» від 17.05.2019р.;
- зобов'язання депозитарної установи ТОВ «Основа-цінні папери» виконати депозитарну операцію зарахування пакету простих іменних акцій, випущених ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» в кількості 42 штуки номінальною вартістю 9,96 грн, що становить 0,0000% від загальної кількості акцій, на рахунок у цінних паперах позивача (депозитарний код рахунку у цінних паперах 403543-UA10010487), які списуються з рахунка у цінних паперах Ferrexpo AG ( в ред.останньої заяви про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду).
Ухвалою від 06.01.2022р. залишено без руху позовну заяву в первісній редакції (про відновлення права власності), ухвалою від 19.01.2022р. позовну заяву повернуто позивачу. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2022р. вказану ухвалу скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Полтавської області. Ухвалою від 05.10.2022р. відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач-1 на позов відреагував поданням відзиву від 31.10.2022р., згідно якого проти позову заперечує, посилаючись на довільне тлумачення позивачем правових актів, на які той посилається в позові, неправильне розуміння позивачем механізму самої процедури сквізаут, внаслідок чого ним зроблені неправильні висновки про порушення його прав (а.с.151-154, том 1).
11.11.2022р. позивачем подано до суду "Уточнену позовну заяву" та клопотання про долучення до справи відповідача -2 - Феррекспо АГ (Швейцарія); 19.12.2022р. - заяву про зміну предмету позову, у якій позивач повторно просив залучити до участі у справі відповідача-2 та заявив клопотання про залучення відповідача 3 - ТОВ "Основа- Цінні папери". Ухвалою від 07.02.2023р. залучено до участі у справі відповідачів 2,3, прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, встановлено процесуальні строки для подання залученими відповідачами заяв по суті спору, підготовче засідання відкладено. Ухвалою від 04.04.2023р. частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача-1 належним чином завірену копію протоколу №6 засідання Наглядової Ради від 03.05.2019р., яким затверджено ринкову вартість акцій, копію доказу зобов'язано направити позивачу. 21.04.2023р. на адресу суду засобами електронного зв'язку надійшов витребуваний доказ з доказами направлення копії протоколу на електронну адресу позивача, яка вказувалася ним самим у поданих до суду заявах та клопотаннях. У реагування на пояснення позивача, що він отримав лист від відповідача-1, однак не може відкрити доданий до нього документ, суд запропонував позивачу ознайомитися з поданим доказом у матеріалах справи у встановленому порядку та зробити копію, даним правом позивач не скористався.
Відповідачі 2,3 на позов не відреагували, про час та місце судових засідань були повідомлені судом належним чином. Так, позивачем було належним чином виконано обов'язок по направленню копії позовної заяви з додатками обом залученим ухвалою суду від 07.02.2023р. відповідачам, про що надано відповідні докази; ухвала від 07.02.2023р. направлялася відповідачу-2 в перекладі на англійську мову та була вручена 20.03.2023р. (згідно даних відстеження поштових відправлень на сайті ДП «Укрпошта», роздруковані відомості - а.с.17, том 1); наступна ухвала від 04.04.2023р. вручена відповідачу-2 28.04.2023р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яке повернуто до суду 24.05.2023р. за вх.№3586; ухвала-повідомлення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті від 11.05.2023р. отримана відповідачем-2 , що також підтверджене повідомленням про вручення, що знаходиться в матеріалах справи. Додатково ухвали направлялися на електронну адресу відповідача-2, яка вказана на його офіційному сайті.
Відповідач-3 також належним чином повідомлений судом про розгляд справи шляхом направлення ухвал на його адресу, вручення ухвал підтверджується поштовими повідомленнями, які знаходяться в матеріалах справи. Вказане не перешкоджає розгляду справи по суті.
Протокольною ухвалою від 11.05.2023р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 06.06.2023р. Також даною протокольною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та усного клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 . За змістом клопотання позивача про витребування доказів аналогічні тим, що вже були розглянуті судом у підготовчому провадженні та у задоволенні яких було відмовлено; за поясненнями самого позивача, ним фактично вжито заходів на усунення недоліків попередньо поданих клопотань (направлено відповідно до Закону України «Про звернення громадян» запити до відповідачів) та повторно подано клопотання до суду про витребування доказів (а.с.37-43). При цьому суд, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, керується приписами ст. 81 ГПК України, за якими клопотання про витребування доказів повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу (для позивача - одночасно поданням позову). Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Позивачем таких обгрунтувань не надано.
Стосовно виклику свідка у засідання, суд звертає увагу позивача на те, що ГПК України чітко регламентована дана процедура: так, згідно ст.89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. В свою чергу, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка, зміст, форма та строк подання якої визначені у ст.88 ГПК України. Позивачем така заява у встановлений строк до суду не подавалася, відтак, підстави для задоволення клопотання, заявленого усно у засіданні 11.05.2023р. відсутні.
Під час розгляду справи по суті 06.06.2023р. судом заслухано представників позивача (в залі засідання) та відповідача-1 (в режимі відеоконференції), досліджено наявні у справі докази (Виписка про стан рахунку в цінних паперах на 22.05.2019р., Публічна безвідклична вимога від 17.05.2019р., Протокол №6 засідання Наглядової Ради ПрАТ "Полтавський ГЗК" і ін.), оголошено вступну та резолютивну частини рішення, роз'яснено порядок його оскарження, повідомлено строк складання повного рішення.
У обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він був акціонером ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» та мав у власності 42 акції цього підприємства, що не заперечується відповідачем-1 та підтверджується матеріалами справи (а.с.86, том 1, а.с.170, том 1). На звернення позивача до відповідача-1 йому було повідомлено, що власник домінуючого пакету акцій товариства - Феррекспо АГ реалізував свої права щодо викупу акцій у міноритарних акціонерів, відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» та ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», відтак, акції на особовому рахунку позивача станом на час звернення відсутні, в свою чергу ПуАТ «КБ «Акордбанк» з 05.06.2019р. здійснює виплати щодо акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК» протягом 3-х років. Позивачу повідомлено про його право звернутися до найближчого відділення банку за отриманням коштів (лист від 16.12.2021р. вих.4641/12903 - а.с.73, том 1).
Позивач під час розгляду справи неодноразово підкреслював, що не бажає отримувати кошти за акції - натомість наполягає на поверненні йому належних до викупу 42 акцій товариства та статусу акціонера, оскільки відповідачами порушено його право власності, протиправно позбавлено його права власності на акції без з"ясування його дійсної волі, без укладення письмового правочину, якому, на думку позивача, мало передувати встановлення його особи з перевіркою документів, що засвідчують особу. Більше того, про намір позбавити його акцій йому не було відомо, оскільки він давно змінив адресу проживання, і за його теперішньою адресою жодні документи від відповідача йому не надходили. На уточнюючі питання суду позивач також пояснив, що вважає ціну придбання
акцій несправедливою, оскільки, як зазначено у позові, у публічній безвідкличній вимозі Феррекспо АГ відсутня інформація щодо акцій ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», які знаходяться на фондових біржах за межами України, а значить формування ціни на акції відбулося без врахування ринкової вартості акцій товариства, що свідчить про невідповідність ціни примусового продажу акцій ринковій вартості.
Також у первісно поданому позові позивач цитує ухвалу у справі №11-сс/824/3528/2020 (арк. 3 позовної заяви від 24.12.2021р.), а в уточнюючій позовній заяві просить суд взяти до уваги відомості про визнання Апеляційним судом у м.Києві недійсним договору купівлі-продажу 2002 року щодо придбання Феррекспо АГ, Швейцарія, 40,19% акцій «Полтавського гірничо-збагачувального комбінату» . Так, 26.09.2022р. позивачем було подано «Клопотання про долучення доказів», у якому позивач просив суд під час розгляду даної справи "врахувати відомості про визнання Апеляційним судом у м.Києві недійсним договору купівлі-продажу 2002 року щодо придбання Феррекспо АГ, Швейцарія, 40,19% акцій «Полтавського гірничо-збагачувального комбінату» (а.с.143-144, том 1, будь-які документи до клопотання не додані, перелік додатків відсутній).
Судом встановлено, що позивач дійсно був акціонером ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» та мав у своїй власності 42 акції підприємства (прості іменні, бездокументарна форма), номінальна вартість одного ЦП - 9.96 грн., загальна номінальна вартість 418.32 грн., частка у статутному капіталі 0.0000% (виписка про стан рахуунка в цінних паперах на 22.05.2019р. - а.с.170, том 1).
17.05.2019р. відповідач-2 - власник домінуючого контрольного пакета акцій (Феррекспо АГ) надіслало публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників ПАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат». Згідно відомостей даної вимоги:
- кількість акцій товариства, що належать (прямо та опосередковано) особі після набуття домінуючого контрольного пакета акцій товариства - пряме володіння 189 313 087 штук, що становить 99.11% від статутного капіталу товариства;
- дата подання повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими ст.65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства» 01.04.2019р.;
- інформація щодо акцій товариства: номінальна вартість однієї простої акції 9.96 грн;
Загальна кількість простих акцій 191 000 000,00 шт.;
- ціна придбання однієї акції -34.24 грн. за 1 акцію, виключно у грошовій формі; порядок її визначення здійснено відповідно до норм ЗУ « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017р., як ринкова вартість акцій товариства, визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, станом на дату отримання товариством повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими ст.65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства» та затверджена протоколом Наглядової Ради товариства (Протокол №6 засідання Наглядової Ради товариства від 03.05.2019р.).
Також у вимозі вказані дані про депозитарну установу, в якій відкрито рахунок у цінних паперах заявника вимоги та реквізити рахунку у цінних паперах, відомості про установу, де відкрито рахунок ескроу, дані про контактну особу, відомості про порядок реалізації публічної вимоги, і ін., а також зазначено, що акції не знаходяться в обігу на фондових біржах України.
Оцінюючи доводи позивача стосовно невідповідності змісту та форми даної вимоги законодавству та заперечення відповідача-1 з цього приводу, суд дійшов до наступних висновків:
Ч.2 ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» (тут і далі - в ред.на час здійснення процедури викупу та вчинення відповідних дій), на яку посилається позивач, не визначає форми і змісту публічної безвідкличної вимоги: вона стосується зовсім іншого документу (який позивачем не подавався і не оспорюється, відтак судом не досліджувався) - повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій, яке особа - власник домінуючого пакету акцій зобов'язана подати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і до товариства (що вбачається з ч.1 цієї статті).
Натомість, ч.8 даної статті Закону встановлює наступне:
Публічна безвідклична вимога розміщується товариством на своєму веб-сайті та у загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом наступного робочого дня з дня її отримання товариством.
Публічна безвідклична вимога повинна містити відомості про:
1) заявника вимоги та його афілійованих осіб, якщо на дату вимоги афілійовані особи заявника вимоги володіли акціями товариства в обсязі, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
2) заявника вимоги - уповноважену особу, якщо рішення про подання до товариства публічної безвідкличної вимоги було прийняте особами, які спільно набули право власності на домінуючий контрольний пакет акцій, та інформацію про таких осіб в обсязі, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
3) ціну придбання акцій із зазначенням, що оплата акцій здійснюється виключно у грошовій формі, а також порядок визначення такої ціни;
4) банківську установу, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу) відповідно до частини дев'ятої цієї статті;
5) товариство в обсязі, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
6) депозитарну установу, в якій відкрито рахунок у цінних паперах заявника вимоги та реквізити рахунку у цінних паперах цієї особи в обсязі, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
7) порядок реалізації цієї вимоги в обсязі, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Публічна безвідклична вимога підписується заявником вимоги.
Відтак, судом встановлено, що наведені позивачем доводи є помилковими.
Крім того, визначений положеннями статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" механізм примусового викупу акцій міноритарних акціонерів, розрізняє поняття публічної безвідкличної вимоги та правочину з обов'язкового продажу міноритарними акціонерами належним їм акцій за вказаною вимогою, адже публічна безвідклична вимога є одностороннім правочином примусового викупу акцій, на підставі якого виникає правова підстава для вчинення правочинів обов'язкового продажу акцій, яка (публічна безвідклична вимога) заявлена всім акціонерам, крім осіб, що діють спільно із заявником вимоги, та на підставі якої вказані особи отримують грошову компенсацію за них (пункт 5.28 постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 905/2291/19).
У випадку оспорювання одним (а не усіма) міноритарним акціонером окремого правочину з примусового викупу у нього акцій, з підстав його (правочину) вчиненим з порушенням вимог законодавства, це не повинно мати наслідком оспорення/визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги, адже в такому випадку може бути дестабілізований цивільний оборот, порушено права інших міноритарних акціонерів, які або погодились з отриманою компенсацією та не вважають процедуру примусового викупу акцій неправомірною, або лише оспорюють справедливість визначення ціни акцій, вимагаючи виплати належної компенсації, але, при цьому, не заперечуючи правомірність викупу. Визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги за позовом не всіх міноритарних акціонерів може завдати шкоди і мажоритарному акціонеру, який здійснює викуп акцій, через порушення принципу юридичної визначеності (пункт 5.28 постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 905/2291/19).
Звернення до суду з вимогою про визнання недійсною безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій товариства, яка виступала правовою підставою подальшого примусового продажу акцій товариства як у позивача, так і у інших міноритарних акціонерів, які вказану вимогу не оспорюють, є таким, що виходить за нормативно встановлені межі реалізації прав особи та може порушити права інших осіб, що також є підставою для відмови в задоволенні вказаної вимоги (пункт 5.33 постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 905/2291/19).
Відтак, враховуючи викладені висновки Верховного Суду та проаналізувавши вищевказані нормативно-правові акти, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги, заявлена до відповідача-2, не підлягає задоволенню.
Також суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги позивача по визнання недійсним правочину щодо застосування до позивача процедури обов'язковго продажу акцій у відповідності до публічної безвідкличної вимоги (позовна вимога звернена до відповідача-2 - Феррекспо АГ), виходячи з наступного:
У обгрунтування позовних вимог в цій частині позивач у позові, уточненому позові та заяві про зміну предмету позову посилається на ст.ст.197,215,216 , 330,338 ЦК України; з наданих ним під час розгляду справи пояснень та відповідей на запитання суду вбачається, що підставою для визнання цього правочину недійсним він вважає, по-перше, недійсність самої безвідкличної вимоги (суд надав оцінку цій позовній вимозі вище); по-друге, неукладення письмового договору між покупцем - відповідачем 2 та ним як продавцем і непідписання його власноручним підписом, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства; невстановлення особи продавця, без перевірки його паспортних даних, місця реєстрації проживання, тощо; крім того, позивач вважає заниженою ціну продажу акцій та акцентує увагу суду на тому, що до нього ніхто взагалі не звертався з пропозицією про продаж його майна (яким є акції), більше того, його навіть не повідомили про наміри позбавити акцій, оскільки якщо якісь письмові повідомлення і надходили - то хіба що за старою адресою реєстрації, яку він вже кілька років як змінив. Відтак, про позбавлення його права власності та статусу акціонера йому стало випадково відомо після отримання відповіді на одне з його письмових звернень.
Суд зазначає, що процедура сквіз-ауту є відносно новою для українського законодавства та у зв'язку з цим виникають деякі труднощі при її практичній реалізації.
Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У справі Bramelid and Malmstrom v. Swedwen (1982), де вперше постало питання щодо порушення прав власності вилученням акцій у процедурі сквіз-аут, Європейська комісія з прав людини вказала, що речення перше статті 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює право власності на акції, незважаючи на їх комплексну природу. Комісія вказала, що в окремих випадках обов'язок передати своє майно іншій особі є допустимим. Такі випадки не суперечать статті 1 Першого протоколу до Конвенції, проте в будь-якому разі необхідно гарантувати, що закон не створює нерівність сторін, за якої одна з них може бути свавільно та несправедливо позбавлена своєї власності на користь іншої. Питання примусового викупу акцій міноритаріїв було також предметом скарги у справі Offerhaus and Offerhaus v. the Netherlands, заява №35730/97. ЄСПЛ рішенням від 16.01.2001 відмовив у допуску, але вказав, що, встановлюючи порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, необхідно визначити, чи забезпечують засоби досягнення мети справедливий баланс інтересів. Ключовими для цього є умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонеров.
Надалі ЄСПЛ зазначив, що у цьому випадку (прим. обов'язковий продаж акцій мінотритаріями на вимогу іншого акціонера на підставі закону) з боку національних органів влади не було прямого позбавлення позивача їхнього майна, ані іншого втручання, яке можна порівняти з таким позбавленням. Це означає, що друге речення першого параграфу статті 1 Першого протоколу до Конвенції в цьому випадку не застосовується ("Малґожата Дорота МРОЧЕК і Кшиштоф МРОЧЕК проти Польщі" (див. рішення ЄСПЛ у справі "Malgorzata Dorota MROCZEK et Krzysztof MROCZEK contre la Pologne"), заява № 25202/11, п. 35, 31 серпня 2021 року).
Обов'язок передати мажоритарному акціонеру свої акції, який інколи покладається на міноритарних акціонерів, в принципі не суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки законодавець не вносить між ними дисбаланс, який призвів би до незаконного та несправедливого позбавлення однієї особи майна на користь іншої особи (див. рішення ЄСПЛ у справі "Фрайтаг проти Німеччини" ("Freitag v. Germany"), заява № 71440/01, п. 53, 19 липня 2007 року; "Малґожата Дорота МРОЧЕК і Кшиштоф МРОЧЕК проти Польщі" ("Malgorzata Dorota MROCZEK et Krzysztof MROCZEK contre la Pologne"), заява № 25202/11, п. 37, 31 серпня 2021 року).
Суд також вважає, що національне законодавство, яке за певних умов зобов'язує міноритарних акціонерів акціонерного товариства з публічною підпискою на акції продати їхні акції за ціною, розмір якої визначається згідно з відповідними положеннями цього ж закону, жодним чином не створює на шкоду для них надмірного дисбалансу у тій мірі, щоб це стало порушенням права на мирне володіння майном (див. рішення ЄСПЛ у справі "Malgorzata Dorota MROCZEK et Krzysztof MROCZEK contre la Pologne"), заява № 25202/11, п. 38, 31 серпня 2021 року) (постанова Верховного Суду від 05.07.2022р. у справі №914/1804/18).
Повертаючись до законодавчого регулювання процедури:
Протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства», особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа (далі - заявник вимоги) має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства (далі - публічна безвідклична вимога). У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов'язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.
Відтак, враховуючи, що власник домінуючого пакету акцій мав гарантоване Законом право подати Вимогу, а також що Закон передбачає безумовне зобов"язання міноритарного акціонера продати належні йому акції та не передбачає у даному випадку оформлення «класичного» письмового договору з кожним міноритарним акціонером та встановлення волевиявлення кожного з них на продаж своїх акцій, суд погоджується з відповідачем у тому, що позивач довільно, на свій розсуд тлумачить приписи спеціального законодавства, що регулюють дану процедуру. Крім того, позивачем також не подано жодних доказів того, що після зміни свого зареєстрованого місця проживання він надав відповідну інформацію, хоча такий обов'язок був покладений саме на нього, і при здійсненні всіх операцій відповідачі виходили з тієї інформації, що містилася у реєстрі акціонерів. Посилання позивача на те, що відповідач-2 не був власником домінуючого пакету акцій, що випливає з аналізу постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022р. у справі №910/15551/20 (саме її, очевидно, мав на увазі позивач у клопотанні про врахування інформації, а.с.143-144, том 1), судом до уваги не беруться, так як станом на час розгляду судом справи по суті дана
постанова скасована Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023р.
Також судом при розгляді цієї справи (917/1992/21) враховується позиція Великої Палати Верховного Суду у справі №908/137/18 (постанова від 24.11.2020р.): оскільки норма статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" не визначає спеціальних способів захисту прав міноритарних акціонерів права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною меншою за їх ринкову вартість, то особи, які вважають, що їх права та інтереси на акції були порушені вчиненням такого правочину, можуть самостійно обирати між визначеними нормативними приписами способами їх захисту. Звідси, обраний позивачами у цій справі спосіб захисту прав (визнання правочину недійсним) є таким, що відповідає приписам статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України.
Однак, жодних доказів у обгрунтування того, що примусовий викуп акцій було здійснено у позивача за ціною, меншою за ринкову вартість, надано до суду не було: позивач, оспорюючи публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій Товариства та правочин, не обґрунтовував свої позовні вимоги з тих підстав, що визначена ціна відшкодування за акції не відповідала положенням Закону України "Про акціонерні товариства" або була визначена з порушенням порядку. Висновок про «спірне» (за його твердженням) визначення ціни позивач зробив з того, що у публічній безвідкличній вимозі була відсутня інформація щодо акцій, які знаходяться на фондових біржах за межами України, а значить, на думку позивача, формування ціни на акції відбулося без врахування ринкової вартості акцій ПАТ «ГЗК». Однак, як уже зазначалося вище, публічна безвідклична вимога відповідає за формою і змістом приписам ст.65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства», а позивачем не доведено жодними доказами невідповідності ціни примусового продажу акцій їх ринковій вартості.
Так, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, відповідач-2 надав суду копію оспорюваного Рішення Наглядової Ради (а.с.32-34, том 2), з якого вбачається, що на засіданні, за результатами розгляду звернення акціонера товариства, компанії Феррекспо АГ про намір скористатися правами, передбаченими ст.65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", Висновку про вартість майна суб'єкта оціночної діяльності Українська універсальна біржа - простої іменної акції товариства станом на 01.04.2019р. було затверджено ринкову вартість 1 простої іменної акції ПрАТ, без урахування ПДВ з округленням до копійок станом на 01.04.2019р. - 34 грн.24 коп.; затверджено ціну обов'язкового продажу 1 простої іменної акції - 34 грн.24 коп.
Як вбачається з Рішення Наглядової Ради, Товариством було замовлено оцінку вартості акцій у Української універсальної біржі шляхом укладання Договору №753 про надання послуг з незалежної оцінки від 03.04.2019р., відповідний Висновок про вартість майна був використаний Наглядовою Радою при прийнятті рішення від 03.05.2019р., оформленого протоколом №6. Будь-яких доказів у спростування затвердженої ціни (34,24 грн.) позивачем до суду надано не було. Позивач не доводив, що визначена ціна мала бути іншою, а обмежився загальним посиланням на невідповідність ціни примусового продажу акцій їх ринковій вартості (а.с.194, том 1, арк.8 заяви по зміну предмету позову).
Крім того, вирішуючи позовну вимогу про визнання недійсним Рішення Наглядової Ради (вимога звернена до відповідача-1), суд враховує також позицію Верховного Суду, викладену у постанові Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022р. у справі №905/671/19. У даній справі Суд, уточнюючи правову позицію, викладену у прийнятих раніше постановах стосовно належності та ефективності такого способу захисту як визнання недійсним Рішення Наглядової Ради, вказав таке:
"200. Такий спосіб захисту як визнання недійсним рішення наглядової ради про
затвердження ринкової вартості акцій для процедури сквіз-ауту є належним, але він є неефективним у випадках, коли акціонер звернувся з позовом про визнання недійсним рішення наглядової ради після вчинення відповідного правочину щодо примусового викупу акцій згідно з ст.65-2 Закону "Про акціонерні товариства" і просить визнати право на компенсацію, стягнути суму компенсації або стягнути збитки, завдані викупом акцій по несправедливій (заниженій) вартості.
201. Верховний Суд враховує, що позов про визнання недійсним рішення наглядової ради щодо визначення ринкової вартості акцій для процедури сквіз-ауту у цій справі поданий позивачем ОСОБА_1 , який був міноритарним акціонером ПрАТ "АКХЗ" та втратив право власності на акції і корпоративні права, які випливали з таких акцій, внаслідок проведеної процедури сквіз-аут.
202. Відтак метою подання позову є захист саме майнових, а не корпоративних прав колишнього акціонера, належним захистом яких є визнання права на компенсацію, стягнення компенсації за продані акції, стягнення збитків, а не оскарження рішення наглядової ради. Верховний Суд погоджується з доводами відповідача, що рішення наглядової ради було складовим елементом процедури сквіз-ауту, воно вже вичерпало свою дію, адже процедура завершена, оскарження такого рішення призведе до правової невизначеності і порушення прав інших акціонерів, які погодилися з визначеною ціною викупу (подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №905/2291/19).
203. Отже, захист інтересів колишнього міноритарного акціонера відбувається іншими способами компенсаційного характеру, які не вимагають визнання недійсним рішення наглядової ради, яке було ухвалено в процедурі сквіз-аут і є складовою частиною цієї вже завершеної процедури, внаслідок якої вже був вчинений правочин з викупу".
І хоча у даній справі (917/1992/21) позивач не заявляє вимог про про компенсацію чи відшкодування збитків, а просить повернути у його власність (витребувати у Феррекспо АГ ) акції, які належали йому до процедури сквіз-аут, це не змінює суті висновку Верховного Суду про те, що даний спосіб захисту (визнання недійсним рішення наглядової ради щодо визначення ринкової вартості акцій для процедури сквіз-ауту) не є ефективним, оскільки аналогічно - рішення наглядової ради було складовим елементом процедури сквіз-ауту, воно вже вичерпало свою дію, адже процедура завершена, оскарження такого рішення призведе до правової невизначеності і порушення прав інших акціонерів, які погодилися з визначеною ціною викупу.
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Верховний Суд завжди акцентує увагу на тому, що такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам
Вищевикладене є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги до Феррекспо АГ про визнання недійсним правочину щодо застосування до позивача процедури обов'язкового продажу (примусового викупу) належних йому на праві власності акцій у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання Ferrexpo AG акцій в усіх власників ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», а також позовної вимоги до відповідача-1 про визнання недійсним оспорюваного рішення Наглядової Ради від 03.05.2019р., оформленого протоколом №6.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень позивача, решта позовних вимог до відповідачів 2 та 3: про витребування з незаконного володіння Ferrexpo AG на користь позивача простих іменних акцій, які були випущені ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» в кількості 42 штуки номінальною вартістю 9,96 грн., що становить 0,0000% від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» до моменту викупу їх у відповідності до публічної безвідкличної вимоги Ferrexpo AG про придбання акцій в усіх власників ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» від 17.05.2019р.; зобов'язання депозитарної установи ТОВ «Основа-цінні папери» виконати депозитарну операцію списання з рахунка у цінних паперах Ferrexpo AG пакету простих іменних акцій , випущених ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» в кількості 42 штуки номінальною вартістю 9,96 грн, що становить 0,0000% від загальної кількості акцій, які належали на праві приватної власності позивачу до моменту викупу їх у відповідності до публічної безвідкличної вимоги Ferrexpo AG про придбання акцій в усіх власників ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» від 17.05.2019р.; зобов'язання депозитарної установи ТОВ «Основа-цінні папери» виконати депозитарну операцію зарахування пакету простих іменних акцій, випущених ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» в кількості 42 штуки номінальною вартістю 9,96 грн, що становить 0,0000% від загальної кількості акцій, на рахунок у цінних паперах позивача (депозитарний код рахунку у цінних паперах 403543-UA10010487), які списуються з рахунка у цінних паперах Ferrexpo AG
є похідними від вище розглянутих позовних вимог та заявлені позивачем для повернення у його власність акцій у разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину. У зв"язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними публічної безвідкличної вимоги, рішення Наглядової Ради та правочину, вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», Ferrexpo AG, Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - Цінні Папери" про визнання недійсними рішення, вимоги, правочину, зобов'язання вчинити дії - повністю. Судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються відповідно до ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 16.06.2023р.
Суддя О.С.Мацко