"15" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/58/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А., за участю секретаря судового засідання Ващенко О. В. розглянувши матеріали справи № 916/58/23:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код - 40121452)
до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15-А, код - 40108740)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка буд. 1 код - 4239976)
про стягнення заборгованості в загальній сумі 1544196,85 грн.
з підстав неналежного виконання відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”
Представники сторін:
від позивача: Пронюк В. Я.
від відповідача: Алексєєнко Р. І.
від третьої особи: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: 05.01.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - Відповідач, Споживач) про стягнення коштів у розмірі 1 544 196,85 грн., в тому числі: основний борг - 1 129 542,57 грн; пеня - 178 163,65 грн; три проценти річних - 24 231,48 грн.; інфляційні втрати - 212 259,15 грн.
10.01.2023 року суд (суддя Петров В. С.) відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив дату та час підготовчого засідання та встановив відповідачу строк на подання відзиву на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України та ч.1 ст.251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
06.02.2023 року за Розпорядженням керівника апарату суду № 19, у зв'язку з увільненням судді ОСОБА_1 з 02.02.2023 року від виконання обов'язків з відправлення правосуддя на період проходження військової служби за призовом осіб на військову службу по загальній мобілізації на строк до оголошення демобілізації, проведено повторний автоматичний розподіл судової справи та визначено склад суду для розгляду цієї справи - суддя Демешин О. А.
07.02.2023 року суддя Демешин О. А. прийняв справу до свого провадження, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив дату та час підготовчого засідання.
28.02.2023 року суд отримав відзив - відповідач позов не визнав.
07.03.2023 року відповідь на відзив надав суду Позивач - підтримав позовні вимоги.
16.03.2023 року суд залучив до участі у справі № 916/58/23 в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”.
04.04.2023 року третя особа надала суду пояснення - підтримала позицію позивача.
02.05.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні.
Сторони вчасно отримували копії Ухвал суду, про що свідчать відповідні поштові повідомлення.
Під час розгляду справи представник Позивача позов підтримав, представник Відповідача проти позову заперечив.
Позивач - відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).
Так, за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” визначено постачальником “останньої надії” на ринку природного газу.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України “Про ринок природного газу”, постачальник “останньої надії” - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236” (далі - Постанова КМУ № 1102).
Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов'язання акціонерного товариства “Магістральні газопроводи України”, товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України”, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника “останньої надії” обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику “останньої надії” через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії”, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ETC) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ЕРМ) об'єми природного газу, спожитого Відповідачем з 1 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника “останньої надії” - Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених Позивачем.
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України “Про ринок природного газу” оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1378/27823 (далі - “Кодекс ГТC”).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень, (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № ТОВ «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).
Таким чином, Позивач, як суб'єкт ринку природного газу має право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
При цьому, Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника “останньої надії” та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника “останньої надії” з наведених вище підстав підтверджується: листом Оператора ГТС від 05.08.2022 № ТОВВИХ-22-8255; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача.
Разом із цим, відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити:
- ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача;
- прізвище, ім'я, по батькові (для побутових споживачів);
- назву та СДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими);
- поштову адресу об'єкта споживача.
На виконання зазначеного пункту Оператором ГРМ було надано Позивачу вказаний реєстр за Формою № 10, що погоджений листом НКРЕКП від 30.09.2020 № 10261/16.3.2/7-20 за зверненням ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 29.09.2020 № ТОВВИХ-20-11085.
Згідно з Формою № 10, Відповідач був зареєстрований в Реєстрі Споживачів постачальника «останньої надії» з 01.11.2021р.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.
Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора TTC та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора TTC.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.
Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16.8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16.8 грн за 1 куб.метр.
З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archiye-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою Позивача.
Разом із цим, відповідно до пункту 4.4. Договору, Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
На виконання вказаного пункту Позивачем направлялись на адресу Відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім такі рахунки були проігноровані.
Крім цього, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що Споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Позов ґрунтується на тому, що Позивачем було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, відповідно до Договору, у строк та порядок передбачений Договором, належним чином та в повному обсязі. Позивач поставив Відповідачу природний газ в об'ємі 78,463 тис. куб. м. на загальну суму 2 044 873,77 грн. (з урахуванням вартості транспортування). Таким чином у Відповідача перед Позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 1 129 542,57 грн.
Тому, Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь: коштів у розмірі 1 544 196,85 грн., в тому числі: основний борг - 1 129 542,57 грн; пеня - 178 163,65 грн; три проценти річних - 24 231,48 грн.; інфляційні втрати - 212 259,15 грн.
Відповідач позов не визнав, проте сам відзив на позовну заяву не містить належних заперечень щодо наведених Позивачем обставин та правових підстав позову, з якими Відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, а також мотивів їх визнання або відхилення.
Заслухавши пояснення сторін надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, з огляду на наступне.
Судом встановлено та не заперечується представники сторін, що основний борг в сумі 1 129 542,57 грн. було сплачено до звернення Позивача з цим позовом до суду, тобто до 27.12.2022 року.
Представник позивача у судовому засіданні 06.06.2023 року погодився, що такі обставини є підставою для відмови у задоволені позову в частині стягнення основного боргу в розмірі - 1 129 542,57 грн.
Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, в даному випадку, з боку Відповідача не мало місця порушення, невизнання або оспорювання прав Позивача, що є підставою для відмови в задоволені позову в частині стягнення основного боргу в розмірі - 1 129 542,57 грн.
Щодо вимог про стягнення пені - 178 163,65 грн., трьох процентів річних - 24 231,48 грн. та інфляційних втрат - 212 259,15 грн. суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р., договір постачання природного газу між сторонами було укладено шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» (Позивачем) та її акцептування споживачем (Відповідачем) через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
23.11.2022 року між сторонами справи було укладено Типовий договір №503 постачання природного газу постачальником ”останньої надії”.
Пунктом 4.2. вказаного договору, серед іншого, було встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2022р. включно, а в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов'язань. Відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України договір вступає в дію з 01.01.2022р.
Частиною 3 статті 631 ЦК України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.
Вказаний Типовий договір постачання природного газу постачальником ”останньої надії” від 23.11.2023р., у встановленому чинним законодавством порядку недійсним не визнавався.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641,642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.
Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора TTC та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора TTC.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102. Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16.8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16.8 грн за 1 куб.метр.
З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням:
https://gas.ua/uk/business/news/pon-archiye-price.
Суд звертає увагу на наступні умови (пункти), укладеного між сторонами Типового договору № 503 від 23.11.2022р. (т. 1 а.с. 146 - 147):
2.1. за цим Договором Постачальник зобов'язується постачати природний газ відповідно до коду ДК 021:2015:09120000-6 Газове паливо Споживачу за адресою відповідно до документації, в термін з 01.01.2022 року по 30.08.2022 року в обсязі 23979,00 м. куб, а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
4.1. Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.
4.2. Об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ / Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Сума Договору складає 1 129 542,57 грн. Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2022 включно, а в частині оплати до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України договір вступає в дію з 01.01.2022р. Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
4.3. Споживач зобов'язаний оплатити рахунок протягом 5-ти банківських днів, наданий Постачальником, відповідно до п. 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
4.4. У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
11.1. Цей Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником.
При цьому, суд звертає увагу, що низька положень вказаного Договору прямо суперечить Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", який затверджено Постановою від 30.09.2015 № 2501 Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за N 1387/27832).
Так, у вказаному Типовому Договорі прямо зазначено, що умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року N 2496 (далі - Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України (п. 1.2).
Зокрема, наявний а матеріалах справи Договір містить інші умови щодо строків оплати та терміну дії Договору, ніж затверджені вказаною Постановою:
"Споживач зобов'язаний оплатити рахунок протягом 5-ти банківських днів, наданий Постачальником, відповідно до п. 4.3. цього договору", замість:
"Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу."
Крім того, фактично не визначено строки дії цього Типового договору №503 від 23.11.2022р.
Так, у пункті 4.2. встановлено, що він набирає чинності з дня його підписання (23.11.2022р.) і діє до 31.12.2022р. включно. При цьому, в зазначеному пункті, також, містяться умови, що договір діє з 01.01.2022р., а в пункті 11.1. встановлено умову, що Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником.дія цього договору .
Таким чином, судом не приймаються до увагу умови Договору № 503 від 23.11.2022 року, які суперечать Типовому договору, що був затверджений Постановою від 30.09.2015 року № 2501 Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Тобто, суд виходить з того, що між Сторонам справи укладено Типовий Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", за умовами які затверджено Постановою від 30.09.2015 року № 2501 Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за N 1387/27832).
Відповідно, при вирішенні спору слід керуватися умовами Договору, затвердженими вищевказаною Постановою від 30.09.2015 року № 2501 Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, в частині строків оплати за спожитий газ та строків дії договору „останньої надії”, а саме про те, що:
- споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу;
- цей Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р., договір постачання природного газу між сторонами було укладено шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факту споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
З доданого до матеріалів справи Реєстру пар споживачів т.1 а.с.37) вбачається, що днем початку природного газу постачальником „останньої надії” Відповідачу було 01.11.2021р., а днем завершення - 11.12.2021р.
Таким чином, приймаючи до уваги, що Типовий договір, укладений між сторонами шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факту споживання газу за відсутності іншого постачальника, діяв з 01.11.2021р. по 11.12.2021р. - розрахунок пені, інфляційних та 3% річних за прострочення оплати поставленого Відповідачу природного газу в липні-грудні 2021р. слід здійснювати, приймаючи до уваги положення Типового договору в редакції, затвердженій вищевказаною Постановою від 30.09.2015 року № 2501 Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Приймаючи до уваги, що вищевказаний Типовий договір діяв з 01.11.2021р. по 11.12.2021р., нарахування пені за прострочення оплати по ньому було можливим тільки за період поставки природного газу в цей період.
Оскільки Позивачем нараховано пеню тільки за поставки газу у грудні 2021р., суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені за прострочення оплати отриманого газу в цей період частково, приймаючи до уваги положення частини 2 статті 613 ЦК України, якою встановлено, якщо кредитор не вчинив дії до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Так, рахунок на оплату за поставлений у грудні 2021р. Позивач повинен був виставити Відповідачу не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що такий рахунок був направлений Відповідачу рекомендованим листом 19.01.2022р.(т.1 а.с.58,60), тобто - з порушенням на 9 днів строку (10.01.2022р.) коли цей рахунок мав бути направлений.
За таких обставин, суд вважає за необхідне здійснювати нарахування пені та 3%річних за поставлений Відповідачу природний газ в грудні 2021р. не за 122 дні прострочення, як нараховано Позивачем, а за 113 днів такого прострочення.
Відповідно, за вказаний період з Відповідача на користь Позивача підлягає до стягнення 59 369,07 грн. пені (958 837,06грн. х 0,054794521% в день х 113днів).
Що стосується позовних вимог про стягнення пені за прострочення оплати за поставлений природний газ у лютому-квітні 2022р., то приймаючи до уваги, що Тимчасовий договір постачання природного газу постачальником „останньої надії” не діяв, і, відповідно, сплата пені за прострочення оплати рахунків за вказаний період не була передбачена - у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відповідача пені за прострочення оплати поставленого газу у лютому-квітні 2022р. - слід відмовити.
За таких обставин, позовні вимог в частині стягнення з Відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 136 864,12грн. за 172 дні прострочення оплати (59 369,07грн. + 77 495,05грн. за прострочення з 03.06.22р. по 31.07.2022р.).
Також частково слід задовольнити позовні вимоги про стягнення 3% річних за 113, а не за 120 днів прострочення, а саме, на суму 20 805,44грн. (8905,36грн. (958 837,06грн. х 3% :365 х 113 днів)) + 4649,7грн. (за період з 03.06.22р. по 31.07.22р.) + 7250,38грн. за період з 01.08.2022р. по 31.10.22р.) .
Що стосується позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних за прострочення оплати за природний газ, поставлений Відповідачу в лютому-квітні 2022р., суд звертає увагу, що факт постачання газу в цей період не заперечується Відповідачем і до моменту звернення Позивача до суду з позовом по цій справі, борг в розмірі 1 129 542,57грн. був погашений Відповідачем у повному обсязі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Між тим, відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України - якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приймаючи до уваги, що поставки природного газу в лютому-квітні 2022р. здійснювались Позивачем поза межами договору, оскільки 60-ти денний термій дії Типового договору закінчився 11.12.2021р., а, укладений між сторонами Типовий договір №503 від 23.11.2022р. містив взаємовиключні терміни дії цього договору (пункт 4.2. (який не відповідав умовам Типового договору, затвердженого Постановою від 30.09.2015 року № 2501 Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг)) та пункт 11.1.), суд вважає, що прострочення виконання зобов'язання з оплати за отриманий природний газ у Відповідача виникло через 7 днів з дня виставлення йому відповідних рахунків Позивачем за кожний період постачання природного газу.
З матеріалів справи вбачається, що:
- за лютий 2022р. рахунок був направлений Відповідачу 22.03.2022р. (відповідно останнім днем оплати мало бути 29.03.2022р., а прострочення оплати з 30.03.22р.);
- за березень 2022р. рахунок був направлений 18.04.2022р. (останній день оплати 25.04.22р., а прострочення з 26.04.22р.;
- за квітень 2022р. рахунок був направлений 20.05.2022р. (останній день оплати 27.05.22р., а прострочення з 28.05.22р.);
З доданого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що Позивачем нараховувались інфляційні та 3% річних за прострочення по грошовому зобов'язанню, починаючи з 01 числа наступного місяця від дати коли виникло прострочення оплати.
Тобто, в цій частині розрахунок інфляційних та 3% річних виконано у відповідності до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Щодо відзиву на позов суд зазначає наступне.
Так, сплата трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, в тому числі, від знецінення грошової одиниці за час такого користування. Тому обставини, на які посилається Відповідач за змістом відзиву на позов не звільняють Відповідача від обов'язку здійснити своєчасний розрахунок з Позивачем, а також сплатити на користь Позивача пеню та нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України (3 % річних та інфляційних втрат).
Щодо посилання на запровадженням в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», як на підставу настання форс-мажорних обставин.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі - Закон) та деталізовано в розділі 6 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент).
Відповідно до ч. З ст. 14 Закону, торгово-промислова палата України засвідчує форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 14і Закону, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Таким чином, засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
Відповідно до п. 3.3 Регламенту, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово- промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до п. 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Відповідно до п.п. 6.11.6. та 6.11.7. Регламенту, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце- президентом або віце-президентом ТИП України/президентом. першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце-президента ТПП України/президента, першого віце- президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.
Аналізуючи наведені норми можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Таким чином, Указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», вищенаведеним нормам Закону і Регламенту не відповідає і не може вважатись форс-мажорними обставини, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження Відповідача про застосування в даному випадку п. 10.1 та 10.2 Типового договору про звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань.
Сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини Відповідачем до суду не надано, а тому твердження Відповідача про настання форс-мажорних обставин Відповідача та, як наслідок, звільнення Відповідача від виконання зобов'язання у строк, встановлений Типовим договором, є безпідставним.
Крім того, Відповідачем не надано доказів на підтвердження неможливості виконання грошового зобов'язання за Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану з 24.02.2022). Також відповідачем не надано суду доказів повідомлення позивача про неспроможність виконати зобов'язань по Договору, як передбачено в п.10.4.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 136 864,14грн. пені, 23 522,2грн. сплати 3% річних та 212 259,15грн. інфляційних.
Щодо нарахованої Позивачем пені суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань.
Приймаючи до уваги ступінь виконання Відповідачем свого зобов'язання (основний борг в розмірі 1 129 542,57грн. було сплачено Відповідачем, ще до звернення Позивача до суду з позовом по цій справі), а також те, що Позивачу компенсуються всі його втрати, які він зазнав через неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань по договору шляхом стягнення інфляційних та 3% річних. Відомостей про завдання Позивачу будь-яких інших втрат, пов'язаних з несвоєчасним виконанням Відповідачем обов'язку з оплати за поставлений йому природний газ, матеріали справи не містять і самим Позивачем про такі інші втрати - не заявлялось
За таких обставин, суд вважає можливим, на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України та ст.233 ГК України зменшити розмір пені, який підлягає до стягнення з Відповідача до 100 000грн.
Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають частковому задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору у повному обсязі, оскільки відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Таким чином, витрати Позивача по сплаті судового збору суд покладає на Відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15-А, код - 40108740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код - 40121452): 100 000 гривень пені; 23 522 гривню 20 коп. сплати 3% річних; 212 259 гривень 15 коп. інфляційних та 5589 гривень 68коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України
Повний текст рішення складено 19 червня 2023 р.
Суддя О.А. Демешин